Рішення № 140870370, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/9861/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Ярмолинецької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА"

про стягнення 31445,20 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Ярмолинецька селищна рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА" про стягнення 31445,20 грн, з яких: 12315,60 грн - кошти попередньої оплати за непоставлений товар, 15944,42 грн - пеня, 3185,18 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару №531 від 29.11.2023 в частині поставки оплаченого товару - бензину А-92 в кількості 220 л.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 12.08.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

13.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла позовна заява в новій редакції з усуненням недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9861/26, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (заявлене у позові), розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.08.2026 направлена судом до електронного кабінету відповідача.

Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 15.08.2026.

Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладений договір №551 про закупівлю товару від 29.11.2023, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу дизельне паливо та бензин А-92.

Позивач перерахував відповідачу 67176,00 грн за бензин та 391860,00 грн за бензин та дизельне паливо.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині в частині отоварювання талонів на АЗС "АВІАС ПЛЮС", внаслідок чого позивач не отримав 220 літрів бензину А-92 на суму 12315,60 грн.

17.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив повернути кошти за неотримані нафтопродукти, однак претензія повернулась на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

З урахуванням викладеного позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 12315,60 грн основного боргу за оплачений, але не отриманий товар (220 л бензину А-92), а також 15944,42 грн пені та 3185,18 грн інфляційні втрати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.11.2023 між Ярмолинецькою селищною радою (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем", назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 551 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується з дати укладання договору протягом 2023 року поставляти замовнику товар, зазначений у Специфікації до договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити товар, який постачається згідно з умовами договору.

Найменування товару: " код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (Бензин А-92, дизельне паливо) " (п. 1.2 договору).

У специфікації, що є Додатком № 1 до договору сторони погодили поставку 2200 л бензину А-92 вартістю 123156,00 грн та 6000 л дизельного палива вартістю 335880,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору строк (термін) поставки товару: до 31.12.2023 року.

Термін дії талонів - не менше 6 місяців.

Згідно з п. 5.3 договору місце поставки товарів: 32100, Хмельницька обл, Хмельницький район, місцезнаходження АЗС Учасника.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних №2078 від 05.12.2023 та № 2079 від 05.12.2023 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар: бензин А-92 у кількості 1200 л вартістю 67176,00 грн, бензин А-95 в кількості 1000 л, дизельне паливо в кількості 6000 л загальною вартістю 391860,00 грн.

На виконання умов договору відповідачу перераховано за товар грошові кошти у розмірі 391860,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 2172 від 08.12.2023 та у розмірі 67176,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 2171 від 08.12.2023.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач не отоварив талони та бензин А-92 у кількості 220 л на суму 12315,60 грн, на підтвердження чого надані копії відповідних талонів.

З метою досудового врегулювання спору Ярмолинецька селищна рада звернулась до відповідача з претензією вих № 550 від 17.03.2025, у якій, посилаючись на те, що АЗС, на яких можна було здійснити обмін талонів на бензин, припинили свою діяльність, просила повернути кошти за невикористані талони.

Претензію надіслано засобам поштового зв`язку та на електронну пошту, зазначену в реквізитах договору.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 12315,60 грн основного боргу за оплачений, але не отриманий товар (220 л бензину А-92), а також 15944,42 грн пені та 3185,18 грн інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 04.08.2026.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем відповідачу, 67176,00 грн зокрема, за бензин А-92 у кількості 1200 л.

Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти, затверджено спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживної політки №281/171/578/155 від 20.05.2008).

Отже, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а підписані сторонами видаткові накладні є підтвердженням отримання позивачем від відповідача талонів на пальне, проте, лише після отоварювання талону на АЗС замовник вважається таким, що отримав фактично товар.

Як зазначає позивач, залишились невикористаними/неотовареними талони на 220 літрів бензину А-92, що підтверджується самими талонами, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідач не надав доказів на спростовування того, що позивачу не здійснено відпуску товару, а саме бензину А-92 у кількості 220 літрів, як і не надано доказів, що талони на вказану кількість палива погашені (використані) позивачем.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як встановив суд вище, Ярмолинецька селищна рада 18.03.2025 звернулась до відповідача з претензією вих № 550 від 17.03.2025, у якій, посилаючись на те, що АЗС, на яких можна було здійснити обмін талонів на бензин, припинили свою діяльність, просила повернути кошти за невикористані талони.

Однак, доказів повернення грошових коштів у сумі 12315,60 грн за 220 л бензину А-92 станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано, як і не надано будь-яких доказів на спростування заборгованості у вказаному розмірі.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідачем не було передано відповідачу обумовлений договором об`єм палива за талонами, вимога позивача про стягнення сплаченої за вказаний товар грошової суми у розмірі 12315,60 грн (220*55,98) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3185,18 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з 01.01.2024 по 04.08.2026.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

В той же час, суд зазначає, що до звернення позивача з вимогою про повернення суми сплаченої за товар, у відповідача існував обов`язок з поставки товару, що не є грошовим. Лише після пред`явлення претензії про повернення суми сплаченої за не отриманий товар зобов`язання відповідача стало грошовим.

Таким чином, у зв`язку з надсиланням позивачем листа про повернення суми попередньої оплати у відповідача припинився обов`язок поставити позивачу товар та виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у розмірі здійсненої попередньої оплати.

При цьому, суд зазначає, нормами законодавства позивача наділено правом у випадку здійснення попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, відмовитись від договору в частині поставки товару та вимагати повернення попередньої оплати

У такому випадку з моменту відмови покупця від поставки товару та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

За наведених обставин, оскільки у відповідача припинився обов`язок поставляти позивачу товар у зв`язку із зверненням позивача про повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 18.03.2025 (дата реалізації позивачем волевиявлення про повернення попередньої оплати), тобто дата, з якої виникло грошове зобов`язання з повернення коштів.

За перерахунком суду, здійсненим за період з 18.03.2025 по 04.08.2026 на суму боргу 12315,60 грн, розмір інфляційних втрат становить 1 301,26 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 15944,42 грн пені за період з 01.01.2024 по 04.08.2026.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неусойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що вказана умова договору стосується порушення відповідачем негрошового зобов`язання - а саме зобов`язання з поставки товару, оскільки базою нарахування штрафних санкцій є вартість непоставленого товару (або поставка якого прострочена).

Як зазначив суд вище, у відповідача з 18.03.2025 припинився обов`язок поставляти позивачу товар у зв`язку із зверненням позивача про повернення суми попередньої оплати.

Крім того, позивач здійснює нарахування пені з 01.01.2024.

Однак, як встановили суди у справах № 917/1227/25, № 917/369/26 інформація про відсутність палива на АСЗ мережі «АВІАС» була загальновідомою у період січень 2025 року.

Позивачем не надано суду жодних доказів, що вже починаючи з 01.01.2024 позивач був позбавлений можливості отоварити талони.

Більше того, строк поставки товару до 31.12.2023 означає строк поставки талонів, в той час як зазначає сам позивач, талони були безстроковими.

Отже, доводи позивача про те, що відповідач прострочив поставку товару з 01.01.2024 за відсутності будь-яких доказів того, що позивач у вказаний період не міг з незалежних від нього причин отоварити талони, є безпідставними.

На переконання суду, позивач має право нараховувати пеню з 01.01.2025 (коли інформація про відсутність палива на АЗС Авіас стала загальновідомою) по 17.03.2025, а з 18.03.2025 зобов`язання з поставки припинилось і виникло зобов`язання з повернення попередньої оплати.

За перерахунком суду, здійсненим за період з 01.01.2025 по 17.03.2025 розмір пені становить 935,99 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Ярмолинецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА", а саме в частині стягнення 12315,60 грн основного боргу, 1 301,26 грн інфляційних втрат та 935,99 грн пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДЖОРІСТА" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 44876120) на користь Ярмолинецької селищної ради (32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Ярмолинці, пл.600- річчя Ярмолинець, буд.1, ідентифікаційний код 05399248) 12315,60 грн основного боргу, 1 301,26 грн інфляційних втрат та 935,99 грн пені та 1232,16 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.10.2026.

Суддя С.О. Турчин