Ухвала суду № 140870278, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та

призначення справи до судового розгляду по суті

м. Київ

19.10.2026справа № 910/8683/26Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу №910/8683/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» (вул. Острозьких Князів, буд.8, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 31723443)

до Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141)

про визнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників:

позивача Косогової Л.О. (ордер від 11.05.2026 АР №1316415);

відповідача Ступака О.І. (розпорядження від 17.09.2026 №225-КМГ-3199),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літораль» (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі КМР) про визнання з моменту набрання чинності судового рішення у даній справі укладеною КМР та Товариством додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 10.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. (далі Нотаріус) за реєстровим №911 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 10.04.2008 за № 75-6-00394 (далі Договір), у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позов мотивовано тим, що:

- КМР (орендодавець) та Товариством (орендар) 10.04.2008 було укладено Договір, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення КМР від 12.07.2007 №1092/1753 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі об`єкт оренди/Земельна ділянка), визначену Договором; пунктом 11.5 Договору передбачено право орендаря на поновлення Договору, а саме: після закінчення строку, на який було укладено Договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору; орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- 19.12.2022 на виконання умов пункту 11.5 Договору Товариство звернулося до КМР з листом-повідомленням (вих. №19/12-5) про поновлення Договору (кадастровий номер 8000000000:75:641:0004) на новий строк, до якого додано повний пакет документів відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 20.04.2017 № 241/2463;

- Товариство належним чином виконувало умови Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувало орендну плату, використовувало земельні ділянки відповідно до цільового призначення, що відповідачем не заперечувалося;

- якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.09.2026.

КМР 05.08.2026 подала суду відзив на позов, в якому заперечила проти задоволення позову, оскільки:

- матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, зокрема, щодо затвердження проектної документації на будівництво та забудови спірної земельної ділянки в строки, встановлені такою документацією;

- позивач хоче одноособово змінити умови Договору, виключивши з останнього певні пункти, що підтверджує факт неможливості поновлення останнього на тих самих умовах та суперечить вимогам чинного законодавства;

- вирішення питання пайової участі до початку будівництва було одним із зобов`язань позивача, яке останній не виконав, чим допустив порушення вимог пункту 8.4 Договору та спричинив збитки місцевому бюджету, що, в свою чергу, є неналежним виконанням умов Договору та унеможливлює його поновлення;

- саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві;

- позивачем не надано доказів виконання пункту 8.4 Договору в частині завершення забудови спірної земельної ділянки;

- відповідно до даних Єдиної електронної системи у сфері будівництва, будь-які документи, які засвідчували б факт початку та завершення будівництва на спірній земельній ділянці, відсутні;

- починаючи з 2008 року позивачем не було розпочато проведення будівельних робіт, а відтак - не вжито всіх необхідних і передбачених законодавством і Договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов Договору та визначених ним строків;

- позивач у порушення умов Договору не приступив до використання земельної ділянки відповідно до умов Договору та не тільки не завершив, а навіть не розпочав будівництво об`єктів рекреаційного призначення на спірній земельній ділянці;

- відповідно до інформаційної довідки від 05.08.2026 №488831050 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації за позивачем речового права на нерухоме майно на спірній земельній ділянці;

- позивач належним чином не виконав свої зобов`язання за Договором, адже не приступив до будівництва, отже не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань в межах укладеного Договору, з огляду на що втратив переважне право на поновлення останнього.

10.08.2026 Товариство подало суду відповідь на відзив, в якій зазначило, що:

- Договір, укладений у 2008 році, підлягає поновленню в силу закону (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент його укладення), що прямо підтверджено остаточною постановою Верховного Суду у справі №910/3175/20 та практикою судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №910/10380/20 і № 906/1314/21;

- дискреція КМР була обмежена законом у часі й не була реалізована;

- виключення застереження про пайову участь є не зміною істотних умов, а обов`язковим приведенням Договору у відповідність до закону;

- довід про недобудову спростовується як відсутністю встановленого договором строку, так і прямою постановою Верховного Суду у справі №910/3175/20, яка відхилила тотожний довід КМР з покликанням на ту саму практику (справа № 910/5963/17), на яку посилається відповідач і в цій справі.

17.08.2026 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що усі доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами та не спростовують встановлених у справі обставин.

Позивач 14.09.2026 подано суду клопотання про дорлучення до матеріалів справи доказів.

14.09.2026 у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/8683/26 та оголошено перерву у підготовчому засіданні з розгляду справи №910/8683/26 на 19.10.2026.

У підготовче засідання 19.10.2026 з`явилися представники сторін.

19.10.2026 у підготовчому засіданні суд розглядає заяву ОСОБА_1 про залучення останнього до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, клопотання подане суду 14.09.2026, мотивоване тим, що: рішення в даній справі вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянка, яка насправді не належить КМР, оскільки її власником є Територіальна громада міста Києва, тобто три мільйони киян, у тому числі заявник, які і є власниками (співвласниками) цієї земельної ділянки, а КМР є лише представник власника, а не власник; питання спору стосується його екологічних, оздоровчих прав та культурно-естетичних потреб.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання та наголосив на доводах письмових заперечень, поданих суду 19.10.2026, а представник відповідача залишив на розсуд суду.

Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали справи доводи позивача та ОСОБА_1 , вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у справі останнього як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на таке.

Статус КМР у земельних правовідносинах та правовідносинах з членами територіальної громади міста Києва регулюється, зокрема, Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», а також Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 №371/1805 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київради, зареєстрованому наказом Міністерство юстиції України від 02.02.2005 №14/5).

Відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами.

Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Землі комунальної власності це земельні ділянки, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України, до них належать, зокрема, усі землі в межах населених пунктів (окрім приватних та державних).

Оспорюване права оренди стосується земельної ділянки яка є землями комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Кожна особа, як учасник справи чи заінтересована в участі у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_1 не підтвердив належними доказами свого особистого права приватної власності на означену вище ділянку чи майнового інтересу щодо такої у формі володіння / користування на умовах оренди чи суперфіцію, тощо.

Спір у даній справі виник з цивільних приватно-правових відносин орендаря (в особі власника землі) і орендодавця (землекористувача) і не зачіпає питання екологічних, оздоровчих прав та культурно-естетичних потреб територіальної громади міста Києва.

КМР є представником інтересів усієї територіальної громади міста, тому залучення окремого члена громади до участі у судовій справі зазвичай є необґрунтованим, якщо судове рішення не впливає безпосередньо на його індивідуальні (особисті) права та обов`язки

Відповідно з частиною першою статті 50 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, з положень статті 50 ГПК України вбачається, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Положення в господарському судочинстві інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

Відповідно до частини першої статті 3 Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 №452/97-ВР) місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста, під якою слід розуміти жителів, що об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями (статті 1 і 6 вказаного Закону).

Також Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є підзвітними, підконтрольними і відповідальними органами перед територіальними громадами, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (статті 10 і 75 вказаного Закону).

Статус відповідних рад згідно з статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як представницьких органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наявність в силу Закону повноважень на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право територіальної громади як суб`єкта публічних правовідносин охоплює собою права відповідних мешканців, відтак, порушення прав територіальної громади означає порушення права членів цих громад (кожного жителя відповідної адміністративно-територіальної одиниці). Інтереси громади визначають зміст і спрямованість діяльності відповідних органів місцевого самоврядування, тому головним завданням органу місцевого самоврядування є захист (в тому числі, шляхом звернення до суду) інтересів фізичних осіб, які проживають на відповідній території; для реалізації цього завдання органи місцевого самоврядування наділені відповідною компетенцією, людськими та фінансовими ресурсами; ухилення від обов`язку захищати інтереси відповідної громади може бути розцінено як невиконання органом місцевого самоврядування та його посадовими особами своїх функціональних обов`язків.

Водночас інститут представництва місцевого самоврядування це сукупність правових норм і відносин, через які територіальна громада реалізує своє право на управління місцевими справами через обраних представників. Інститут представництва члена територіальної громади органом місцевого самоврядування це законодавчо визначений механізм, через який обрані жителями ради та їхні виконавчі органи діють від імені та в інтересах членів громади.

У даних правовідносинах член територіальної громади взаємодіють із представницькими органами місцевого самоврядування на підставі, зокрема, Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Статуту територіальної громади міста Києва, затв. рішенням КМР від 28.03.2002 №371/1805 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням КМР, зареєстрованому наказом Міністерства юстиції України від 02.02.2005 №14/5.

В свою чергу, інститут загального цивільно-правового представництво охоплює відносини, де представником може бути будь-яка дієздатна фізична чи юридична особа.

Такі правовідносини представництва врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Залучення фізичної особи до справи як третю особу виправдане лише тоді, коли рішення у справі може безпосередньо змінити, припинити або створити права чи обов`язки саме для цієї конкретної особи (а не для громади загалом).

Отже, компетентним представником інтереси мешканців територіальної громади Києва у спірних правовідносинах є власне КМР (як колегіальний орган), яка є стороною у даній справі.

Обставин, які б свідчили, що рішення у даній справі може вплинути безпосередньо на його індивідуальні (особисті) права та обов`язки, автором не доведено і судом не встановлено.

Суд у підготовчому засіданні 19.10.2026 ставить на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/8683/26 до судового розгляду по суті.

Представники сторін повідомили суд про те, що заяв і клопотань не мають, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні, в зв`язку з чим просили суд розглянути справу по суті.

Відповідно до частини другої статті 177 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (пункт 18 частини другої статті 182 ГПК України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 182 ГПК України).

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті на 02.11.2026.

Керуючись статтями 177 - 185, 194, 196, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу №910/8683/26 до судового розгляду по суті на 02.11.26 о 12:55 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 12.

2. Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1 .

Ухвала набрала законної сили 19.10.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана Марченко