Ухвала суду № 140870218, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.10.2026Справа № 910/3873/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою про за первісним позовомФізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) розірвання договору та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) до про Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.

Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: Загорняк Н.Б. (представник на підставі ордеру);

ВСТАНОВИВ

Фізична особа підприємець Черниш Тетяна Володимирівна (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

29.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії по справі №910/3873/26.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року по справі №910/3873/26 у задоволенні первісного позову Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» заборгованість у розмірі 8 516 грн. 13 коп., пеню у розмірі 830 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 156 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

18.09.2026 року на виконання рішень суду видано накази.

25.09.2026 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 року розгляд заяви Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 призначено на 21.10.2026 року.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 року заяву Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» на користь Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

13.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

20.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни надійшли письмові пояснення.

20.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни надійшла заява про розгляд заяви за відсутності Заявника.

В судовому засіданні 21.10.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» заперечив проти задоволення заяви, просив суд відмовити у її задоволенні. Фізична особа підприємець Черниш Тетяна Володимирівна не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету, подала заяву про розгляд справи без участі Заявника, яка Судом розглянута та задоволена.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач за первісним позовом про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії). (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При винесенні ухвали про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, передумовою для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року по справі №910/3873/26 у задоволенні первісного позову Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» заборгованість у розмірі 8 516 грн. 13 коп., пеню у розмірі 830 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 156 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/3873/26 задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

18.09.2026 року на виконання рішень суду видано накази.

Подана заява про розстрочення виконання рішення суду мотивована тим, що одноразове виконання двох судових рішень на загальну суму 25 502,70 грн на цей час істотно ускладнює виконання судових рішень з огляду на поточний фінансовий стан заявника та наявність постійних необхідних витрат. Надходження від діяльності кав`ярні мають регулярний та постійний характер, при цьому їх середній розмір за останні шість місяців становить близько 5 000 грн на місяць. Зазначені надходження не є вільними коштами заявника, оскільки для забезпечення функціонування кав`ярні заявник щомісячно несе необхідні витрати, зокрема: оренда близько 1 000 грн; комунальні та пов`язані з діяльністю витрати близько 700 грн; програмне забезпечення та інші необхідні сервіси близько 400 грн. Крім того, із підприємницьких доходів заявник сплачує передбачені законодавством обов`язкові податкові платежі, зокрема єдиний податок у розмірі 5 % та Військовий збір 1% відповідної бази оподаткування. Таким чином, регулярні надходження від діяльності кав`ярні є обмеженими та значною мірою спрямовуються на забезпечення поточних витрат, необхідних для продовження підприємницької діяльності. Заявник також несе постійні витрати на забезпечення основних потреб сім`ї. На утриманні заявника також перебуває малолітня дитина віком два роки, яка потребує постійного забезпечення харчуванням, доглядом та іншими необхідними витратами. Батько дитини проходить військову службу. Разом з тим саме регулярне грошове забезпечення чоловіка-військовослужбовця у поєднанні з поточним виторгом кав`ярні є гарантією того, що Заявник матиме змогу безумовно та фінансово безперебійно сплачувати щомісячні платежі за графіком розстрочення. Окрім зазначених поточних витрат під час судового розгляду справи Заявник зазнала значних вимушених витрат на правову допомогу та судові збори, що повністю вичерпало сформовані раніше фінансові накопичення та сформувало поточне підвищене фінансове навантаження.

На підтвердження вказаних доводів з метою розстрочення виконання рішення суду Фізичною особою підприємцем Черниш Тетяною Володимирівною було надано свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку №116/265 про перебування полковника Сьоміна М.Ю. на військовій службі за контрактом, виписку по рахунку за період з 01.02.2026 по 24.09.2026 в АТ «СЕНС Банк».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з первісним позовом Фізичною особою підприємцем Черниш Тетяною Володимирівною було сплачено судовий збір з рахунку, відкритого у АТ «ПУМБ», а перерахування витрат на професійну правничу допомогу здійснено з рахунку, відкритого в АТ «Універсал Банк». Тому подання на адресу суду виписки по рахунку за період з 01.02.2026 по 24.09.2026 в АТ «СЕНС Банк» жодним чином не підтверджує відсутність грошових коштів на рахунках Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни, відкритих, зокрема, в АТ «ПУМБ» та АТ «Універсал Банк».

Крім того, Суд не приймає до уваги доводи Заявника щодо надходження грошових коштів лише у розмірі 5000 грн. на місяць від здійснення підприємницької діяльності, оскільки матеріали заяви не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вказаних доводів, а саме шляхом подання звіту про фінансову діяльність, податкової звітності та інших звітних документів, передбачених чинним законодавством України.

Суд зазначає, що Фізичною особою підприємцем Черниш Тетяною Володимирівною в Заяві про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 не доведено наявність обставин, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з якими пов`язана можливість розстрочення виконання рішення.

Так, у даному випадку Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у справі до 25.06.2027 року, проте не обґрунтовує запропонований термін розстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого розстрочення рішення суду у даній справі буде гарантовано виконане по закінченню цього строку.

Таким чином, Суд зазначає, що Позивачем не додано до матеріалів справи належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості розстрочення виконання рішення суду, а також доказів того, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочення, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Суд зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення/відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Пункт 1 ст. б Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий суд.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому Суд зазначає, що під час розгляду заяв про розстрочення виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, у поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» заперечило проти розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, господарський суд приходить до висновку, що заява Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ

1. У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року у справі №910/3873/26 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин