Рішення № 140869930, 22.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12115/26

Провадження № 2/727/3907/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в місті Чернівцях цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року у розмірі 8850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі - ТОВ «ФК «Авіра Груп», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 42265, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 1500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 2,5 % на день (912,5 % річних). Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши 04 серпня 2021 року кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року.

Згідно з випискою з особового рахунку станом на 01 червня 2026 року заборгованість відповідача становить 8850,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 1500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 7350,00 грн. Після набуття права вимоги позивач нарахування процентів, пені, штрафів не здійснював.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8850,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Ухвалою судді від 10 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

03 жовтня 2026 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, копію якого 09 жовтня 2026 року надіслав позивачу.

09 жовтня 2026 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, до якої долучив докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

10 жовтня 2026 року відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповіді на відзив, заперечень проти клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від позивача до суду не надходило.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило; відповідач у відзиві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги частково - в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 1500,00 грн та процентів у межах, передбачених законом. В іншій частині просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що нараховані первісним кредитором проценти в сумі 7350,00 грн є непомірними та суперечать частині третій статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідно до статті 514 ЦК України протиправні нарахування не могли перейти до нового кредитора; крім того, на думку відповідача, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період воєнного стану він звільняється від сплати штрафних платежів.

Також відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, і просив розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог. У клопотанні від 10 жовтня 2026 року відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з нього, посилаючись на малозначність і типовий характер справи, неспівмірність заявленої суми з ціною позову, завищеність погодинного тарифу та фактичну оплату послуг адвоката незадовго до розгляду справи.

Судом встановлено, що 04 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 42265 (далі - кредитний договір), який складається з індивідуальної частини договору, Додатка № 1 (графік розрахунків та загальна вартість кредиту) та публічної пропозиції (оферти) товариства, розміщеної на сайті www.aviracredit.com.ua.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «AV1569», надісланим 04 серпня 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп» про ідентифікацію. Цей самий номер телефону відповідач зазначив як свій засіб зв`язку і в поданих до суду процесуальних документах.

За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» надає відповідачу фінансовий кредит у розмірі 1500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (пункт 1.1); кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02 вересня 2021 року, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами (пункт 1.2); за користування кредитом клієнт сплачує 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу, тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3); кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.4); за використання системи для дистанційного отримання кредиту клієнт сплачує комісію в розмірі 15 % від суми кредиту (пункт 1.5).

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Згідно з Додатком № 1 до кредитного договору (графік розрахунків та загальна вартість кредиту) відповідач у строк до 02 вересня 2021 року мав сплатити 2850,00 грн, з яких: 1500,00 грн - сума кредиту, 1125,00 грн - проценти за користування кредитом, 225,00 грн - комісія. Загальна вартість кредиту визначена в сумі 2850,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 29 червня 2026 року вих. № 215/06 04 серпня 2021 року о 12:32:05 через платіжний сервіс «Platon» на сайті ТОВ «ФК «Авіра Груп» проведено успішну транзакцію № 32806-95217-65503 з видачі кредиту за договором № 42265 у сумі 1500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 (емітент - АТ «Універсал Банк», monobank). Номер картки відповідає реквізитам рахунку позичальника, зазначеним у кредитному договорі ( НОМЕР_2 ).

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до якого клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (додаток № 1 до договору), а фактор зобов`язується передати клієнту грошові кошти за плату в розмірі 507 721,66 грн. Пунктом 6.3 договору факторингу передбачено, що разом з правами вимоги до фактора переходять усі пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

12 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено додаткову угоду до договору факторингу про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новацію), якою зобов`язання сторін за договором факторингу замінено зобов`язанням ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступити на підставі статті 512 ЦК України права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі боржників, та зобов`язанням ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатити за відступлення прав вимоги 507 721,66 грн. Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що відступлення прав вимоги здійснюється після здійснення оплати, з наслідками, передбаченими статтею 514 ЦК України. Факт оплати ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» ціни відступлення прав вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами перерахування коштів первісному кредитору.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року, строк дії якого закінчився 02 вересня 2021 року, із загальною сумою заборгованості 8850,00 грн, з яких: залишок за тілом кредиту - 1500,00 грн, залишок за процентами - 7350,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 01 червня 2026 року становить 8850,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 1500,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 7350,00 грн. Позивач нарахувань процентів, пені та штрафів не здійснював. Відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснював.

Сума процентів 7350,00 грн відповідає нарахуванню 37,50 грн за кожен день (1500,00 грн ? 2,5 %) протягом 196 днів, тобто охоплює як 30 днів строку кредитування (1125,00 грн), так і 166 днів після його спливу (6225,00 грн).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернувшись до суду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що без використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, без реєстрації та здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, а підписання договору позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора підтверджує укладення між сторонами правочину.

Відповідач факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 1500,00 грн не заперечував, визнавши позов у частині стягнення тіла кредиту. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав сумніватися в достовірності визнаних відповідачем обставин суд не вбачає, оскільки вони підтверджуються й іншими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін; зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок заміни первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами (новація) (частина друга статті 604 ЦК України).

Пунктом 3.1.4 кредитного договору передбачено право кредитодавця без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі.

Як встановлено судом, право вимоги за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року перейшло від ТОВ «ФК «Авіра Груп» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на підставі договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року з урахуванням додаткової угоди від 12 жовтня 2022 року про новацію, після здійснення позивачем оплати ціни відступлення. Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» є належним кредитором у зобов`язанні та набуло права вимоги до відповідача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора не можуть перейти права, яких первісний кредитор не мав. Тому розмір вимог, що перейшли до позивача, підлягає перевірці судом з огляду на умови кредитного договору та вимоги закону.

Факт надання відповідачу кредиту в сумі 1500,00 грн підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 29 червня 2026 року та визнається відповідачем. Строк кредитування сплив 02 вересня 2021 року, однак відповідач кредит не повернув, доказів погашення заборгованості суду не надав.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 1500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування або пред`явлення такої вимоги кредитодавець має право на стягнення заборгованості за кредитом та на захист своїх інтересів за статтею 625 ЦК України. Умова договору про те, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не змінює визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Строк кредитування за кредитним договором становив 30 днів і сплив 02 вересня 2021 року. Матеріали справи не містять доказів продовження строку кредитування в порядку, передбаченому пунктом 3.3.3 кредитного договору, чи укладення сторонами додаткових угод про зміну строку кредитування. Отже, право первісного кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 02 вересня 2021 року.

Суд також враховує, що Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом № 3498-IX, є імперативною та застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року, а до договорів, укладених раніше, - лише у разі, якщо строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року. Щодо договору, укладеного до цієї дати, суд не може без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову про проценти недійсною чи змінити договір; разом з тим суд може застосувати тлумачення нечітких або двозначних умов договору, які відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача.

Кредитний договір укладено 04 серпня 2021 року, строк кредитування після 24 грудня 2023 року не продовжувався, а тому обмеження, запроваджені Законом № 3498-IX, на спірні правовідносини не поширюються. З цих же підстав суд відхиляє посилання відповідача на частину третю статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим умови кредитного договору щодо процентів є суперечливими. Так, у пункті 1.2 договору визначено строк кредитування 30 днів, а в Додатку № 1 до договору, погодженому сторонами, визначено, що до 02 вересня 2021 року позичальник має сплатити проценти в сумі 1125,00 грн, а загальна вартість кредиту становить 2850,00 грн. Водночас пунктом 2.3 договору передбачено нарахування процентів і після спливу строку кредитування - протягом до 180 днів прострочення, що призводить до збільшення суми процентів у кілька разів понад визначену в графіку загальну вартість кредиту. Така невизначеність умов договору щодо розміру процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду тлумачиться на користь споживача.

Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права на нарахування процентів після спливу строку кредитування та тлумачення умов договору на користь споживача, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування з 04 серпня 2021 року по 02 вересня 2021 року, в сумі 1125,00 грн, що відповідає розміру процентів, визначеному графіком розрахунків. Проценти в сумі 6225,00 грн, нараховані первісним кредитором після спливу строку кредитування, стягненню не підлягають, оскільки права на їх нарахування первісний кредитор не мав, а отже, таке право не могло перейти до позивача.

Щодо доводів відповідача про застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, то суд зазначає, що позивач не заявляв вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) чи процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, а проценти, про стягнення яких заявлено позов, нараховані первісним кредитором до 24 лютого 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану. Тому ця норма не впливає на вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, тому питання щодо комісії, передбаченої пунктом 1.5 кредитного договору, яку позивач до стягнення не заявляв, судом не вирішується.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року в розмірі 2625,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 1500,00 грн та заборгованості за процентами - 1125,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення процентів у сумі 6225,00 грн належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 312219 від 17 серпня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 2625,00 грн із заявлених 8850,00 грн, тобто на 29,66 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 789,69 грн (2662,40 грн ? 2625,00 грн / 8850,00 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги від 07 жовтня 2026 року, рахунок № 07.10.2026-162 від 07 жовтня 2026 року та платіжну інструкцію № 312401 від 07 жовтня 2026 року на суму 15 500,00 грн. Згідно з актом адвокат надав такі послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання заборгованості (0,5 години - 1500,00 грн); складення та подання до суду позовної заяви, підготовка доказів, моніторинг і аналіз судової практики (3 години - 9000,00 грн); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень (1,5 години - 4500,00 грн); канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції - 500,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, понесених іншою стороною (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг або не відповідає складності справи.

Оцінивши подані докази та доводи відповідача, суд враховує, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судових засідань у ній не проводилося, а спір стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, що не потребувало значного обсягу юридичної і технічної роботи, вивчення значного обсягу доказів чи складної судової практики. Обсяг процесуальних документів, підготовлених адвокатом, обмежується позовною заявою та заявою про розподіл судових витрат. Заявлена сума витрат (15 500,00 грн) майже вдвічі перевищує ціну позову (8850,00 грн). Окрім того, такі дії, як моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу справи, не є самостійним видом правничої допомоги, а канцелярські витрати в сумі 500,00 грн не підтверджені окремими доказами їх фактичного здійснення.

З урахуванням критеріїв реальності, розумності та співмірності, складності справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг і ціни позову суд дійшов висновку, що обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в цій справі є 3000,00 грн, тому клопотання відповідача про зменшення витрат підлягає частковому задоволенню. Оскільки позов задоволено частково (29,66 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 889,83 грн (3000,00 грн ? 2625,00 грн / 8850,00 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 42265 від 04 серпня 2021 року у розмірі 2625 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 1500,00 грн та заборгованості за процентами - 1125,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 789 грн 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 889 грн 83 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158, рахунок № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук