Рішення № 140868840, 22.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/2063/26

2-о/621/73/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - Доценко Н. В.,

заінтересована особа - Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

представник заінтересованої особи - Рибак Г. О.,

розглянувши за відсутності учасників справи у порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

у с т а н о в и в:

15.06.2026 адвокат Доценко Н. В. в інтересах ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслала заяву, а 16.06.2026 уточнену заяву, в якій просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області (РНКОПП: НОМЕР_1 ), яка сталася в робітничому селищі Світлий Яр Світлоярського району Волгоградської області, Російської Федерації.

На обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:50 годині у робітничому селищі Світлий Яр Світлоярського району Волгоградської області, російської федерації помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть ОСОБА_2 зареєстровано 17.12.2025 93400042 відділом РАЦС адміністрації Красноармійського району Волгограду та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Про факт смерті заявнику по справі стало відомо від родичів, що проживають на території РФ, які надіслали месенджером фото свідоцтва про смерть та повідомили, що помер від серцевої недостатності.

На день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_3 , та квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв.м., яка належить спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири №972 від 18 червня 2016 року. Вказане майно заявник по справі має намір успадкувати як спадкоємець за законом. Єдиним спадкоємцем майна є ОСОБА_1 , яка є його дружиною.

Так, ОСОБА_2 був українцем за національністю, мав громадянство України, народився у смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, проживав та був зареєстрований у селі Лиман Чугуївського району Харківської області. На момент смерті спадкодавець перебував на території Російської Федерації. При зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті чоловіка заявнику було роз`яснено, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку із чим не підтверджує факту смерті останнього, тому не може бути відкрито спадкову справу, та рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення факту смерті відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть (форма № 106/0, затвердженого наказом МОЗ України №545 08.08.2006), виданого закладом охорони здоров`я або судово медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 помер на території країни агресора, тобто в рф, заявнику слід встановити факт його смерті, іншого способу ніж звернення до суду у Заявника не має. Метою встановлення зазначеного факту є необхідність оформлення Заявником спадщини після смерті останнього.

22.01.1993 Україна приєдналася до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (м. Мінськ). Статтею 13 Конвенції про правову допомогу передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів. Отже, іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України: за умови їх засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Гаазької Конвенції; без будь-якого додаткового засвідчення, якщо вони складені на території держави, з якими Україна має відповідні дво або багатосторонні договори; за умови наявності консульської легалізації, якщо вони складені на території держав, з якими Україна не має вищезазначених договорів.

Разом з тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 року №2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року". Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року; Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року; вихід України з Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року. З 19 травня 2024 року Конвенція від 22 січня 1993 року вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Дія цієї Конвенції (у т. ч. й ст.13) зупиняється щодо будь-яких документів виданих, посвідчених лише у двох країнах (Російська Федерація та Республіка Білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ України в Російській Федерації, консульська дія щодо посвідчення апостилем свідоцтва про смерть не може бути вчинена посольством України в РФ.

Вважала, що вказаним вище свідоцтвом про смерть серії серії НОМЕР_2 , виданим у РФ, зафіксовано смерть ОСОБА_2 , тобто підтверджується факт настання смерті останнього.

Враховуючи неможливість у позасудовому порядку доведення факту смерті ОСОБА_2 , виникала потреба в такому способі захисту права, як встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту смерті особи в певний час так як неможливо зареєструвати у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.06.2026 прийнято заяву до розгляду, призначений судовий розгляд справи у порядку окремого провадження на 07.07.2026.

29.06.2026, 16.07.2026, 09.09.2026 представник заінтересованої особи Рибак Г. О. надіслала заяви, в яких просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

07.07.2026 у зв`язку з перебуванням судді Овдієнка В. В. у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню судовий розгляд не проведений. Судове засідання призначено на 28.08.2026.

28.08.2026 за заявою представника заявника Доценко Н. В. судовий розгляд відкладено на 22.10.2026.

12.10.2026 представник заявника Доценко Н. В. надіслала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.10.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися.

Представник заявника Доценко Н. В. засобами телефонного зв`язку просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

З копій паспорта громадянина України НОМЕР_4 , свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_5 , вбачається, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та з 11.08.2017 перебувала у шлюбі з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5-7).

До заяви про встановлення факту смерті представник заявника ОСОБА_3 додала копію документа, в якому зазначено, що це Свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 17.12.2025, та в якому містяться відомості про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у робітничому селищі Світлий Яр Світлоярського району Волгоградської області, Російської Федерації (а. с. 8).

Представник заявника зазначила, що на підставі цього свідоцтва про смерть неможливо вчинити консульську дію щодо посвідчення апостилем свідоцтва про смерть посольством України в РФ, що необхідно для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 на території України.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і Російською Федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року".

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (Російська Федерація та Республіка Білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 липня 2025 року за № 307/3991/23, підтвердження факту смерті особи свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, свідчить про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть особи вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24.

Судом встановлено, що факт смерті чоловіка заявниці ОСОБА_4 на території робітничого селища Світлий Яр Світлоярського району Волгоградської області, Російської Федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 17.12.2025.

Враховуючи, що свідоцтво про смерть ОСОБА_4 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої він помер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті останнього в судовому порядку.

За таких обставин, у задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, ч. 2 ст. 223, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, п. 8 ч. 1 ст. 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Заінтересована особа - Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 10, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04059026.

Повне рішення складене 22.10.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко