Рішення № 140868669, 19.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/869/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт», код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156

про визнання недійсним правочину,

секретар судового засідання Повідайчик Т.В.,

представник позивача: Радь Іван Іванович, адвокат,

представник відповідача: Левицький Андрій Олександрович, адвокат,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт», звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», м. Ужгород, з позовними вимогами визнати недійсним правочин, що оформлений листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 «про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 року №3», складений філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо одностороннього розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року, укладеного ДСГП «Ліси України» з ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт».

І. Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 18.08.2026 позовну заяву ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» залишено судом без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.08.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд справи по суті на 16.09.2026, встановлено сторонам строки для подачі до справи заяв по суті справи та з процесуальних питань.

В судове засідання 16.09.2026 відповідач не забезпечив явку в судове засіданні свого представника без поважних причин, розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 21.09.2026 в судовому засіданні оголошено перерву, поновлено позивачу ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» процесуальний строк на подання до суду доказів, які приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача Радь І.І. заявив клопотання про витребування від відповідача: - копію Положення про Філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ»; - копію довіреності директора Філії «Карпатський лісовий офіс» ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ». Суд залишив без задоволення це клопотання, роз`яснивши відповідачеві, що ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» має надати до справи пояснення з питань, наведених у запитах представника позивача та докази: - копію Положення про Філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ»; - копію довіреності директора Філії «Карпатський лісовий офіс» ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», оскільки наведені питання, що поставлені у запитах адвоката, та документи, які він просить витребувати, зокрема стосовно компетенції керівника Філії ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» приймати рішення та вчиняти односторонні дії на припинення чинного договору сервітуту від імені ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», входять до предмету доказування самого Відповідача, що має бути підтверджено такими доказами.

На день розгляду справи по суті відповідачем подано до справи відзив (вх, №02.3.1.-02/8601/26 від 03.09.2026), позивачем подано 09.09.2026 (вх, №02.3.1.-02/8792/26) та 12.10.2026 (вх, №02.3.1.-02/9236/26) до справи відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові докази та додаткові пояснення, строки на подачу яких судом поновлено та які судом долучено до матеріалів справи з копією: Проєкту дослідно-промисловогї розробки Кам`ницького 2 родовища андезитів, Ужгородського району Закарпатської області; Технічного звіту з детального грунтово-агрохімічного обстеження земельної ділянки та Висновку Закарпатського регіонального центру ДУ «Держгрунтохорона» від 10.09.2026 № 158-07/02/57. Також подано до справи додаткові пояснення від 21.09.2026 (вх, №02.3.1.-02/9296/26) з додатком - Статут ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та копії адвокатських запитів представника позивача на адресу відповідача.

В судове засідання 12.10.2026 прибули представники сторін. Учасниками справи подано до справи додаткові докази і пояснення про обставини справи та значення додаткових доказів, строк на подачу яких судом поновлено та долучено до справи, зокрема: Технічний звіт з детального грунтово-агрохімічного обстеження земельної ділянки та Висновку Закарпатського регіонального центру ДУ Держґрунтохорона від 10.09.2026 р.; лист поліції від 06.10.2026 №148105; Висновок від 14.08.2026 №746/26-22; лист поліції від 06.10.2026 № 147871 про надсилання висновку експерта від 08.09.2026; Постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 05.10.2026; Висновок судового експерта 08.09.2026 №1011/26-28.

СТАДІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ПО СУТІ

У судовому засіданні 12.10.2026 на стадії розгляду справи по суті суд заслухав вступне слово учасників справи, дослідив безпосередньо докази у справі та з`ясував обставини справи, обговорено підстави та умови укладання договору сервітуту, з`ясовано, що основою для Договору сервітуту для його підписання сторонами у цих правовідносинах слугувала форма такого договору, що схвалена та використовується Відповідачем ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» для усіх видів договорів сервітуту лісових ділянок, без урахування особливостей господарської діяльності, що здійснюється зокрема власником Спеціального дозволу на користування надрами.

Представники сторін висловили свої міркування стосовно співвідношення прав і обов`язків користувача надрами із правами та обов`язками постійного землекористувача, який передав земельну ділянку у володіння Сервітуарію, меж повноважень ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо здійснення ним як постійним землекористувачем контролю дотримання Сервітуарієм законодавства у сфері землекористування, складання відповідних актів про правопорушення та за дотриманням позивачем ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» умов, які викладені в Спеціальному дозволі на користування надрами. Представниками зазначено, що таких актів про правопорушення не складалося, на час припинення договору сервітуту 14.08.2026 адміністративних або кримінальних проваджень, у яких були би прийняті відповідні рішення суду, що підтверджували факт вчинення правопорушення позивачем ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» - немає. Підтверджено лише факт участі працівників ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в обстеженні земельної ділянки, що проводилася у межах кримінального провадження, що зафіксовано у Акті проведенні огляду ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» у кварталі 25 виділи 1,2,4,5, кварталі 22 виділи 1,2,3,10,12,13,14 кварталі 26 виділи 1,12,13 та кварталах 2-11,13-18, 21-24, 26-26.

І. ПОЗИВАЧ ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт»:

ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» звернулося до господарського суду з цим позовом до ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ».

Між ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» та ДСГП «Ліси України» в особі директора філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» 26 вересня 2024 року було укладено Договір №3 про встановлення земельного сервітуту, який встановлено для цілей (п. 1.2., 1.6. Договору): геологічного вивчення та видобування корисних копалин, з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, дослідно-промислової розробки родовища «Кам`яницьке 2» на підставі виданого Державною службою геології та надр України Спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024 р., на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, площею 32,5081 га.

Сервітут є строковим, платним. Строк сервітуту 20 (двадцять) років.

Позивач стверджує, що ним належним чином виконуються обов`язки за умовами Договору сервітуту, вноситься плата за встановлення сервітуту, відшкодовуються збитки, завдані встановленням сервітуту, виконуються інші обов`язки, що ґрунтуються на правах землекористувача.

Однак, Відповідач своїм Листом №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026 повідомив ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» про вчинення ним правочину щодо одностороннього припинення Договору сервітуту, розірвавши Договір про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року.

Позивач Відповідно до Інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, тип об`єкта земельна ділянка 2124882900:10:011:0001, площею 2264,57 га, зареєстровано 12.12.2024 року право користування (сервітут) на підставі Договору про встановлення сервітуту за №3 від 26.09.2024, укладеного між ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт». Речове право зареєстровано на частину майна, які присвоєно номер 2124882900:10:011:0001:0714:000000002. Дата закінчення дії права користування 18.01.2044.

Згідно цього Витягу 11.08.2026 о 09:37:57 було зареєстровано Договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 17976/39.7.1-2026, виданий 05.08.2026, видавник ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», Повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 24 вересня 2024 року №3. Відомості внесено до реєстру 11.08.2026 об 11:57:44.

Позивач вважає, що застосування Відповідачем свого права на розірвання (припинення) Договору в односторонньому порядку є безпідставним та передчасним, виходячи з наступного.

Відомості про розірвання договору сервітуту та про підстави такої односторонньої дії повідомлені відповідачем у Листі-повідомленні №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026, яким ДСГП «Ліси України» зазначило про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 в односторонньому порядку після закінчення п`ятиденного строку з моменту направлення на адресу Сервітуарія Землекористувачем повідомлення про розірвання цінним листом з описом.

Позивач з правочином Відповідача щодо дострокового розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 в односторонньому порядку не погоджується, просить визнати його недійсним, обгрунтовуючи свою позицію такими доводами.

Позивач стверджує, що пунктом 6.6.3. Договору сервітуту встановлено підстави для розірвання договору у разі порушення Сервітуарієм:

- умов про внесення оплати за Договором;

- земельного та/або природоохоронного законодавства України;

- використання земельної ділянки для цілей, не обумовлених Договором;

- невиконання зобов`язань з відшкодування Землекористувачу завданих збитків у випадку погіршення якості земель та/або завдання шкоди зеленим насадженням на земельній ділянці;

- невиконання зобов`язань з відшкодування Землекористувачу у повному обсязі, у погодженому Землекористувачем розмірі, збитків відповідно до законодавства;

- невиконання зобов`язань з відшкодування на відповідні бюджетні рахунки у повному обсязі, у погодженому Землекористувачем розмірі, втрат лісогосподарського виробництва у відповідності до законодавства;

- порушення інших зобов`язань та заборон, визначених в пунктах 4.4, 4.5. Договору.

Позивач вважає, що стверджуване порушення Сервітуарієм умов Договору сервітуту як підстава для припинення сервітуту підлягає оцінці не лише з точки зору формальної наявності у тексті договору положення, яке передбачає можливість його одностороннього припинення, але насамперед з точки зору наявності реальних і доведених обставин, з якими відповідне положення договору пов`язує виникнення такого права, а також відповідності поведінки ДП «Ліси України» принципам добросовісності, розумності та справедливості.

По-третє. При оцінці співмірності дій відповідача, що потягнули за собою припинення дії договору і позбавлення позивача можливості здійснювати свою господарську діяльність Позивач вважає за потрібне врахувати, що ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» придбав спеціальний дозвіл на користування надрами, сплатив за нього значну суму коштів 75 млн.грн., інвестував значну суму коштів на придбання та залучення обладнання та спецтехніки, на проведення робіт по геологічному вивченню і дослідно-промисловій розробці родовища.

Позивач стверджує, що ним не допущено порушення лісового законодавства при виконанні робіт, які є технологічними етапами забезпечення доступу до надр, що підтверджується доказами того, що на частині земельної ділянки надр на замовлення Сервітуарія ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» самим ДП «Ліси України» як лісокористувачем було проведено вирубку дерев (така вирубка проведена у повній відповідності до вимог чинного законодавства з оформленням лісорубних квитків та інших необхідних документів).

З метою забезпечення належного виконання умов договору сервітуту сторонами було визначено розмір збитків та втрат лісогосподарського виробництва з урахуванням фактичної площі ділянки, на якій буде здійснюватися розробка родовища. Листом від 21.10.2024 ДП «Ліси України» визначило загальну суму збитків, спричинених внаслідок тимчасового заняття частини земельної ділянки із кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, де буде проводитися початкова розробка родовища була визначена у розмірі 1 602 439,68 (один мільйон шістсот дві тисячі чотириста тридцять дев`ять грн. 68 коп.), який був затверджений розпорядженням в.о. голови Ужгородської РДА від 30.10.2024 №84, та був сплачений ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 18.11.2024 року.

Також, на замовлення ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» було здійснено розрахунок втрат лісогосподарського виробництва в межах проекту промислово-дослідної розробки родовища, яке знаходиться в межах частини земельної ділянки державної власності за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Ліси України» з цільовим призначенням 09.01 «для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг» загальною площею 2264,5700 га. Розмір таких втрат визначено в сумі 801 381,60 грн (вісімсот одна тисяча триста вісімдесят одна гривень 60 коп.) та був погоджений постійним землекористувачем листом від 31.10.2024 і відшкодований ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №33 від 18.11.2024 року.

Позивач підтверджує, що ним дійсно було виконано роботи із зняття верхнього шару грунту на земельній ділянці надр, який складено у бурти для зберігання його з метою наступного виконання робіт по рекультивації земель, як це передбачено Договором сервітуту. Втім, Позивач визнає, що такі роботи були виконані без розроблення відповідного проекту землеустрою.

При цьому Позивач наголошує, що жоден з уповноважених органів державного контролю не встановив, що застосовані позивачем спосіб та обсяги зняття та перенесення родючого шару ґрунту на земельній ділянці, що зайнята розроблюваними надрами, суперечили нормам чинного законодавства.

В той же час, Позивач вважає, що Відповідач своїми діями в односторонньому порядку звів нанівець проведену позивачем роботу та здійснені значні фінансові витрати виключно на формальній підстави - відсутності робочого проекту землеустрою щодо зняття верхнього шару ґрунту.

При цьому, Позивач зазначає, що підставою для прийняття рішення про припинення Договору сервітуту відповідно до Повідомлення про розірвання договору, стали результати про проведенні слідчі дії, що здійснені на підставі постанови Закарпатської обласної прокуратури від 25.06.2026 «Про залучення спеціаліста» (вх. № 1072 від 26.06.2026) для прийняття участі у проведенні огляду ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського над лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» в рамках кримінального провадження №42026070000000071 від 19.05.2026, а також наказу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 29.06.2026 № 405. В ході візуального обстеження вищевказаної території, на земельній ділянці за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 було виявлено зняття та перенесення ґрунтового покриву вищевказаної земельної ділянки без наявного у Сервітуарія проекту землеустрою. Зазначено, що відповідно до статті 54 Закону України «Про землеустрій» робочі проекти землеустрою розробляються, зокрема, з метою здійснення заходів із рекультивації порушених земель, зняття та перенесення родючого шару ґрунту.

Також, у Повідомленні про розірвання договору Відповідач зазначав про розмір шкоди, зо завдано вказаним порушенням в межах земельної ділянки, право користування якою на підставі договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 надано ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт», під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, псування земель, становить 640 860,77 грн (шістсот сорок тисяч вісімсот шістдесят гривень сімдесят сім копійок).

Позивач вважає, що факт завдання шкоди та її розміри або псування земель не є доведеним, тому рішення про розірвання договору в односторонньому порядку є необгрунтованим.

Позивач стверджує, що факт порушення та розмір шкоди має бути встановлений відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 р. №963, Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

За змістом п. 71 Методики підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення.

Таких доказів на час прийняття рішення Відповідачем не було.

Позивач доводить, що Спеціальний дозвіл був придбаний ним на аукціоні (протокол від 15.11.2023 № SUE001-UA-20231026-70874, копія додається), який був організований ДГС України. Вартість спецдозволу становила 75 000 050,00 грн. і була сплачена нашим підприємством в повному обсязі. Додатково була сплачена вартість геологічної інформації по родовищу, до складу якої входив геологічний звіт по детальних геологорозвідувальних роботах та протокол ДКЗ СРСР від 25.03.1983р. № 9209 про затвердження запасів. Вартість геологічної інформації була визначена ДГС України і становила 4 500 003,00 грн.

Покликаючись на приписи ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України Позивач зазначає, що встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей надрокористування здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Вважає, що запровадження такої моделі вочевидь повинно було враховувати як тимчасовий характер надрокористування, так і необхідність максимального забезпечення раціонального використання земель, зокрема щодо збереження земельних ділянок у цивільному та господарському обороті, дотримання їх цільового використання.

За змістом статті 66 Земельного кодексу України саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено).

Вищенаведені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2025 р. по справі №902/1257/24.

Згідно з ч.1 ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з пп. в3) абзацу першого ст. 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів - право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

Отже, Земельний кодекс України встановлює можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту.

Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», яким викладено в новій редакції (чинній з 28.03.2023) норми абзацу 2 частини 4 статті 66 та пункту «в3» статті 99 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини в цій справі, було спрощено порядок надання надрокористувачам земельних ділянок усіх форм власності та категорій, а саме шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей передбачено здійснювати без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, за винятком певних категорій земель, які перебувають під особливою охороною держави.

Таким чином, вважає, що законодавець прямо встановив можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту. Саме після встановлення земельного сервітуту в межах надр, відповідна особа матиме можливість здійснювати роботи, які передбачені спеціальним дозволом. Реалізації такого права фактично зумовлює здійснення користування земельною ділянкою, зокрема і шляхом видобування корисних копалин.

Відповідно до п. 3.1. Угоди №5605 - Умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обґрунтовані строки виконання Надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) андезиту протягом строку дії Дозволу визначаються в Програмі робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) (далі Програма робіт), яка підписується Сторонами, є Додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід`ємною частиною цієї Угоди (копія Програми додається).

Отже, Держгеонадра встановили для позивача визначені зобов`язання щодо геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки за виданим спеціальним дозволом на користування надрами, у тому числі з визначеними строками виконання кожного етапу робіт недотримання яких тягне за собою порушення умов спеціального дозволу.

Таким чином, маючи чинний спеціальний дозвіл на користування надрами №5605 від 18.01.2024 р. (строк дії двадцять років), який стосується конкретного родовища корисної копалини загальнодержавного значення, ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» попри рішення Відповідача про одностороннє розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року відповідно до законодавчої конструкції, передбаченої нормами абзацу 2 частини 4 статті 66 та пункту «в3» статті 99 ЗК України, все одно матиме безумовне право на укладання нового договору про встановлення земельного сервітуту для розробки родовища, зазначеного у належному йому спецдозволі.

Відповідно до п. 6.6.3. Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 р., «дія Договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи Землекористувача у разі певного порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач вважає, що законність односторонньої відмови Відповідача від Договору про встановлення земельного сервітуту у разі недоведення порушень умов договору з боку Позивача не може бути виправдана безумовним правом Відповідача вчинення такого правочину.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у подібних правовідносинах щодо недопустимості односторонніх відмов сторони договору за недоведеності порушень умов Договору іншою стороною договору (відповідні правові висновки Верховним Судом викладено у Постановах від 13.09.2019 р. у справі №911/1433/18, від 16.03.2020 р. у справі №910/2051/19, від 24.09.2024 р. у справі №925/1095/21).

Крім того, Верховний Суд у свої постанові від 28.05.2026 року по справі №927/213/25 зазначає, що: «Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Отже при вирішені спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору необхідно з`ясувати, чи доведена фактична наявність підстав для такої односторонньої відмови.

Досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору насамперед слід встановити, чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку та чи має місце порушення контрагентом договірного зобов`язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді».

Втім, станом на момент подання позовної заяви жодного акту перевірки або акту, складеного за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) чи протоколу про адміністративне правопорушення від органів Держекоінспекції чи Держгеокадастру позивач не отримував тому, розрахунки шкоди, заподіяної ґрунтам, є передчасними, процедура встановлення порушень земельного законодавства не дотримана, а тому висновки відповідача про безумовну підставу застосування п.6.6.3 договору щодо одностороннього розірвання є необґрунтованими.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що згадані відповідачем обставини, виявлені під час огляду ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського над лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», завдали Відповідачу такої шкоди, внаслідок якої землекористувач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору.

Позивач звертає увагу суду, що основним видом економічної діяльності ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» є «добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів, н.в.і.у.» за кодом « 08.99», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 30.07.2026 року (копія додається).

З моменту державної реєстрації товариства 06.07.2023 р. жодною іншою основною економічною діяльністю, крім як діяльністю у сфері користування надрами (їх геологічним вивченням, у тому числі дослідно-промисловою розробкою), відповідач 2 не займається. Проект дослідно-промислової розробки родовища «Кам`яницьке 2» на даному етапі обмежений частиною земельної ділянки за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, що передано у користування за договором про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 р., що підтверджується відшкодуванням позивачем збитків, спричинених внаслідок тимчасового заняття частини земельної ділянки із кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, де проводиться дослідно-промислова розробка родовища та втрат лісогосподарського виробництва у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, за наслідками припинення даного Договору про встановлення земельного сервітуту, позивачем буде втрачено можливість вести основну господарську діяльність, адже договір про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року встановлено щодо частини земельної ділянки, на якій ним здійснюється основна діяльність з надрокористування геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка надр за спеціальним дозволом Держгеонадр родовища «Кам`яницьке 2» (копія генплану із зазначенням площі розробки за проектом ДПР та плану кар`єру станом на завершення проекту ДПР додається).

Крім того, така необґрунтована зупинка роботи підприємства матиме негативні наслідки в частині сплати податків і зборів, та як наслідок негативно впливатиме на економіку України у період правового режиму воєнного стану.

Позивач, покликаючись до змісту норми ч. 2 ст. 651 ЦК України, зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У даному випадку, не існує жодної обставини, яка б означала, що Відповідач не отримав за цим Договором того, на що він розраховував при його укладенні.

Позивач вважає, що жодних істотних порушень прав і обов`язків відповідача позивачем не порушено, відповідачем не доведено належними доказами та доводами встановлення фактів порушень, а це виключає правомірність застосування ним свого права на одностороннє припинення договору.

Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.

Схожої позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.12.2025 р. у справі №911/2217/24, від 14.12.2023 р. у справі №910/14817/22.

Отже, за відсутності належно встановленого та доведеного порушення умов Договору відсутні правові підстави для одностороннього припинення договору земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного кодексу України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відтак, вважаємо, що висновки відповідача у даному випадку щодо істотного порушення позивачем умов Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року є передчасними та необґрунтованими, а тому вважаємо, що у діях відповідача є ознаки зловживання своїм правом на одностороннє розірвання (припинення) даного договору, припинення якого у будь-якому випадку істотно впливає на права і обов`язки позивача фактично може призвести до припинення функціонування його підприємства, матеріальних збитків та у підсумку банкрутства товариства.

Таким чином, на думку позивача, правочин про розірвання Договору про встановлення земельного сервітуту № 3 від 26.09.2024 р. в односторонньому порядку, оформлений Відповідачем Листом-повідомленням №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026 р. підлягає визнанню недійсним.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій наполягає на протиправності поведінки відповідача, обгрунтовуючи свою позицію додатково такими доводами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» заперечує доводи відповідача наведені ним у відзиві та вважає їх необґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

1) Відповідач стверджує, що позивачем, як сервітуарієм допущені саме істотні порушення, які свідчать про використання земельної ділянки з порушенням умов договору та вимог земельного і природоохоронного законодавства, а тому відповідно до пп. 6.6.3 п. 6.6 Розділу 6 Договору є самостійною підставою для його розірвання.

Позивач не погоджується з даними доводами з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що підставою для односторонньої відмови від договору сервітуту став той факт, що в ході візуального обстеження вищевказаної території, на земельній ділянці за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 було виявлено зняття та перенесення ґрунтового покриву вищевказаної земельної ділянки, робочий проект землеустрою відсутній і Сервітуарієм не наданий, а тому це свідчить про здійснення робіт із порушенням вимог земельного законодавства та умов Договору.

Виявлення під час огляду факту зняття та перенесення ґрунтового покриву за відсутності представленого робочого проекту землеустрою, на думку Відповідача, свідчить про неналежне виконання Сервітуарієм своїх договірних зобов`язань, а зняття та перенесення ґрунтового покриву без дотримання умов, визначених у такому робочому проекті із землеустрою, нібито заподіяло шкоду у розрахованому розмірі 640 860,77 грн.

Зважаючи на вищенаведену обставину, Відповідач висновує, що передбачена сторонами договірна підстава для реалізації ним свого права на одностороннє розірвання Договору настала та стверджує, що ним було встановлено наявність порушення Сервітуарієм земельного законодавства і вчинено правочин розірвання договору відповідно до пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору.

По-перше, не встановлений і документально не підтверджений з огляду на положення п.7 та 71 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 р. №963, оскільки жодного акту перевірки або акту, складеного відповідно до вказаної Методики за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) чи протоколу про адміністративне правопорушення від органів Держекоінспекції чи Держгеокадастру, якими встановлено факт порушення земельного законодавства позивач не отримував.

По-друге, згідно з пунктом 1.3 частини І Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 №34/м (далі Положення про ДПР), дослідно-промислова розробка (ДПР) проводиться на родовищах корисних копалин, промислове значення яких позитивно визначене за результатами попередньої геолого-економічної оцінки, але з достатньою повнотою достовірне визначення характеристик корисних копалин можливе лише шляхом пробного вилучення і перероблення частини запасів мінеральної сировини в промислових умовах.

Отже, проведення позивачем дослідно-промислової розробки неможливе без використання частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, в межах якої знаходиться родовище корисної копалини загальнодержавного значення, без втручання у цілісність ґрунтового покриву з метою пробного вилучення запасів мінеральної сировини, а тому необхідність встановлення земельного сервітуту нерозривно пов`язано з виконанням позивачем умов спеціального дозволу на користування надрами.

Тобто користування частиною земельної ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту від 26.09.2024 р. №3, правомірність одностороннього припинення якого є предметом спору у цій справі, є необхідним для виконання ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» умов спеціального дозволу на користування надрами, своїх зобов`язань за ним, що полягає роботах з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки родовища Кам`яницьке-2 проект дослідно-промислової розробки якого здійснюється надрокористувачем саме в межах площі частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001.

Крім того, просить врахувати, що необхідність зняття родючого шару ґрунту передбачена етапами Програми робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) (неметалічні) андезиту родовища Кам`яницьке 2.

Також, невід`ємною частиною Спецдозволу на користування надрами є укладена з Держгеонадра Угода №5605 «Про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ)».

Відповідно до п. 3.1. Угоди №5605 - Умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обґрунтовані строки виконання надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) андезиту протягом строку дії Дозволу визначаються в Програмі робіт, яка підписується Сторонами, є Додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід`ємною частиною цієї Угоди.

За змістом п. 5.3.6. Угоди №5605, позивач, як надрокористувач, зобов`язаний проводити роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт. Відповідно до п. 3.2 Програми робіт, для етапу проведення дослідно-промислової розробки родовища відповідно до затвердженого проекту дослідно-промислової розробки, встановлено граничні терміни робіт ІІІ кв. 2026 р. ІІІ кв. 2027 р. Граничні терміни робіт, визначені Програмою робіт, є граничними як щодо обрахунку початку етапів робіт, так і щодо їх завершення з визначеним результатом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» вже перебуває на етапі дослідно-промислової розробки родовища «Кам`яницьке 2» відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024р., що виконується згідно з проектом дослідно-промислової розробки від 2024 року, розробленого ТОВ «ГЕОЛОГІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА ПЛЮС» (копія додається), погодженого у встановленому порядку, що підтверджується листом Державної служби з питань праці №296/1/8.2-25а від 24.01.2025 р.

Так, відповідно до п. 6.2. розділу 6 проекту дослідно-промислової розробки від 2024 року (сторінка 79 проекту ДПР), розробленого ТОВ «ГЕОЛОГІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА ПЛЮС» зняття верхнього шару ґрунту відноситься до основних процесів видобування андезиту для цілей дослідно-промислової розробки родовища надрокористувачем.

Стверджує, що ні відповідачем, ні жодним іншим органом державної влади не встановлено, що фактично застосовані позивачем спосіб та обсяги зняття та перенесення родючого шару ґрунту під час дослідно-промислової розробки родовища не відповідають технічним та іншим вимогам охорони ґрунтів, які з урахуванням фактичних характеристик цієї частини земельної ділянки мали бути визначені відповідно до Правил розроблення робочих проектів землеустрою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 86.

Важливо врахувати, що сам по собі формальний аспект - наявність або відсутність певного документу, а саме робочого проекту землеустрою, про який наголошує відповідач у відзиві на позовну заяву та відсутність якого стала формальною підставою для односторонньої відмови від договору сервітуту, не може свідчити про те, що позивачем реально заподіяно шкоди правам або охоронюваним інтересам відповідача або довкіллю, а отже позивач допустив істотне порушення умов договору сервітуту, що може розглядатися як підстава для припинення цього договору.

Відмовившись від договору по формальній причині відсутності робочого проекту землеустрою цією дією відповідач спричинив повне зупинення господарської діяльності позивача і неможливість продовження ним виконання Угоди про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища корисних копалин, що є невід`ємною частиною спецдозволу на користування надрами.

Формальне використання права на односторонню відмову від договору у цій ситуації має прямі ознаки зловживання правом. Такі дії прямо суперечать вимогам ч.ч.1 - 3 ст.13 ЦК України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність, справедливість та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Водночас відповідно до частин першої третьої статті 13 ЦК України особа здійснює цивільні права виключно у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при здійсненні своїх прав зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а зловживання правом у будь-яких формах не допускається. У разі недодержання цих вимог суд відповідно до частини шостої статті 13 ЦК України вправі припинити зловживання правом та застосувати інші передбачені законом правові наслідки. Чинна редакція ЦК України прямо закріплює зазначені межі здійснення цивільних прав.

Зазначені положення підлягають застосуванню не лише тоді, коли особа вчиняє дії за відсутності будь-якого суб`єктивного права, а й тоді, коли певне право формально належить особі, однак спосіб його реалізації є недобросовісним та суперечить призначенню такого права. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2023 р. у справі №910/17639/21 наголосив, що загальні засади цивільного права мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії, а добросовісність характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору. Верховний Суд визначив, що сутність зловживання правом полягає саме у тому, що уповноважена особа вчиняє дії, які формально складають зміст належного їй суб`єктивного права, проте робить це недобросовісно, у тому числі всупереч меті такого права. До ознак такого зловживання Суд відніс використання права на шкоду, настання негативних наслідків для інших осіб та усвідомлення суб`єктом обсягу не лише власних прав, але й прав іншого учасника правовідносин. Верховний Суд окремо підкреслив, що саме на цих засадах повинні ґрунтуватися договірні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у постанові від 13.03.2024 у справі №922/1344/23. Верховний Суд зазначив, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, здатних порушити права інших осіб, є формою зловживання правом, а сутність такого зловживання полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. При цьому принцип добросовісності вимагає від сторін чесності, відкритості та поваги до інтересів іншої сторони договору під час реалізації як договірних, так і передбачених законом прав.

Особливе значення для оцінки правомірності односторонньої відмови відповідача від спірного договору має правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18. У цій справі договір прямо надавав замовнику право достроково розірвати договір у разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань. Тобто Верховний Суд розглядав ситуацію, коли право на односторонню відмову формально було передбачене самим договором. Незважаючи на це, Суд зазначив, що у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Відповідно, суд повинен дослідити не лише формальну наявність у договорі права на відмову, але й реальність та обґрунтованість конкретних обставин, покладених стороною в основу такої відмови.

Таким чином, договірне право на односторонню відмову не може розглядатися як абсолютне та таке, що дозволяє стороні довільно припинити договірні правовідносини незалежно від існування передбачених договором підстав та істотності допущеного порушення. Навіть реалізація формально передбаченого договором суб`єктивного права повинна відповідати критеріям добросовісності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 прямо наголосила, що «кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам». У цій же постанові Верховний Суд визнав зловживанням ситуацію, коли сторони формально користувалися передбаченим законом правом на зміну договору, проте використовували його всупереч меті відповідного правового регулювання та добросовісній діловій практиці. Отже, сам факт формальної наявності певного права не виключає можливості кваліфікації способу його реалізації як зловживання.

За таких умов, посилання ДП «Ліси України» на відповідне договірне положення перетворюється із реалізації суб`єктивного права у використання договірного механізму всупереч його призначенню. Така поведінка спрямована не на захист порушеного права чи законного інтересу ДП «Ліси України», а виключно на дострокове припинення чинних договірних правовідносин та позбавлення іншої сторони тих прав, на реалізацію яких вона правомірно розраховувала при укладенні та виконанні договору.

Саме така модель поведінки відповідає сформульованим Верховним Судом ознакам зловживання правом: особа формально посилається на належне їй право, однак використовує його за відсутності фактичних передумов, для мети, яка не відповідає призначенню цього права, усвідомлюючи негативні наслідки для іншого учасника тривалих договірних правовідносин. Відтак безпідставне використання ДП «Ліси України» механізму односторонньої відмови від договору є недобросовісним способом здійснення цивільного права та суперечить прямій забороні зловживання правом, встановленій частиною третьою статті 13 ЦК України.

Отже, позивач вважає, що застосування Відповідачем п. 6.6.3 Договору є безпідставним та таким, що не дає йому безумовне право розірвати (припинити) правовідносини за ним з Позивачем в односторонньому порядку, так як Відповідачем не доведено факти порушень зобов`язань за ним з боку ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у встановленому законодавством порядку, адже останній виконував їх належним чином відповідно до умов Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року.

Таким чином, Позивач вважає, що правочин про розірвання Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 р. в односторонньому порядку, оформлений Відповідачем Листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

ІІ. ВІДПОВІДАЧ Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»: ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ ПРОТИ ПОЗОВУ

ДП «Ліси України» не погоджується з висновками та доводами позивача, вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.

Вважає, що предметом спору фактично є правомірність реалізації відповідачем права на одностороннє припинення договору, прямо передбаченого самим договором. Позивач не спростував факту порушення умов договору, не довів відсутності передбачених договором підстав для його припинення та фактично просить суд переглянути погоджені сторонами умови договору, що суперечить приписам статей 6, 627, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо фактичних обставин справи та правового обґрунтування заперечень проти позову 26 вересня 2024 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» було укладено договір про встановлення земельного сервітуту №3, яким визначено умови такого Договору.

Відповідно до п. 6.1. Розділу 6 Договору: сервітут встановлюється з дати його державної реєстрації на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами №5605, виданий Державною службою геології та надр України 18.01.2024, а саме до 18.01.2044 року. Згідно п. 6.3. Розділу 6 Договору: строк дії Договору протягом строку, визначеного в п. 6.1. Договору.

Пунктом 9.1. Розділу 9 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін (за наявності) в частині, необхідній для виконання Сторонами дій щодо встановлення сервітуту, а в частині безпосереднього використання Сервітуту з моменту державної реєстрації Сервітуту (права сервітуту). Право Сервітуту виникає з моменту його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пп. 4.3.1. п. 4.3. Розділу 4 Договору Сервітуарій має право після реєстрації Сервітуту приступити до використання Земельної ділянки для цілей вказаних в Договорі.

На виконання зазначеної умови сторонами 12.12.2024 підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки за кадастровим номером:

2124882900:10:011:0001, який є невід`ємною частиною Договору, відповідно до якого Землекористувач передав, а Сервітуарій прийняв земельну ділянку в користування для здійснення права земельного сервітуту.

З моменту підписання Акта приймання-передачі саме Сервітуарій набув можливості фактичного користування земельною ділянкою в межах та у спосіб, визначених Договором, а також прийняв на себе обов`язок забезпечувати використання земельної ділянки відповідно до умов Договору, вимог земельного та природоохоронного законодавства і не допускати використання земельної ділянки поза межами встановленого сервітуту.

Водночас, відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. Розділу 4 Договору землекористувач має право вимагати від Сервітуарія забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного та природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, форм і правил щодо використання землі» та згідно пп. 4.1.3. п. 4.1. Розділу 4 Договору вимагати відшкодування збитків, завданих встановленням Сервітуту, втрат лісогосподарського виробництва, інших збитків, завданих внаслідок невиконання та/або неналежного виконання Сервітуарієм зобов`язань, визначених Договором.

На підставі постанови Закарпатської обласної прокуратури від 25.06.2026 «Про залучення спеціаліста» (вх.№1072 від 26.06.2026) для прийняття участі у проведенні огляду ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» в рамках кримінального провадження № 42026070000000071 від 19.05.2026 було прийнято участь у проведенні огляду ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» у кварталі 25 виділи 1,2,4,5, кварталі 22 виділи 1,2,3,10,12,13,14 кварталі 26 виділи 1,12,13 та кварталах 2-11,13-18, 21-24, 26-26.

В ході візуального обстеження вищевказаної території, на земельній ділянці з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 було виявлено зняття та перенесення ґрунтового покриву вищевказаної земельної ділянки без відповідного робочого проекту землеустрою, що є порушенням вимог статті 168 Земельного кодексу України та статті 54 Закону України «Про землеустрій».

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 6 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається) становить 640 860,77 грн (шістсот сорок тисяч вісімсот шістдесят гривень сімдесят сім копійок).

Вказані порушення виявлено в межах земельної ділянки, право користування якою на підставі договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 надано ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт».

Відповідач зазначає, що саме Сервітуарій відповідно до умов договору несе обов`язок використовувати земельну ділянку виключно в межах договору та з додержанням вимог земельного, природоохоронного і лісового законодавства, а також не допускати погіршення стану земель.

Відповідач вважає, що за наведених обставин ним правомірно застосовано пункт 6.6.3. Договору сервітуту та в односторонньому порядку з ініціативи Землекористувача через порушення Сервітуарієм умов Договору припинено його дію (розірвано).

Своє цивільне право на одностороннє розірвання Договору сурвітуту Відповідач обгрунтовує нормами ч. 1 ст. 11 ЦКУ, якою встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 та інших норм ЦК України вважає, що умови цього договору є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки пп. 4.4.8 п. 4.4. Розділу 4 Договору Сервітуарій взяв на себе обов`язок виконувати вимоги статті 96 Земельного кодексу України, здійснення зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без дотримання вимог земельного законодавства та за межами прав, визначених договором сервітуту, є одночасно порушенням як умов Договору, так і вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист та раціональне використання лісових земель. Зняття та перенесення ґрунтового покриву на таких землях без дотримання встановленого законодавством порядку та поза межами прав, визначених договором сервітуту, порушує встановлений законодавством режим використання земель лісогосподарського призначення.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Як визначено в пункті 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідач вважає, що допущені Позивачем порушення є істотними, свідчать про використання земельної ділянки з порушенням умов договору та вимог земельного і природоохоронного законодавства, а тому відповідно до пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору є самостійною підставою для його одностороннього розірвання.

Договір вважається розірваним після закінчення п`ятиденного строку з моменту направлення на адресу Сервітуарія Землекористувачем повідомлення про розірвання договору цінним листом з описом вкладення.

Згідно пп. 4.4.16 п. 4.4. Розділу 4 Договору у випадку визнання Договору недійсним або у разі припинення Договору з інших підстав, Сервітуарій зобов`язаний припинити використання і повернути Земельну ділянку в попередньому стані протягом 10 календарних днів з дати виникнення таких обставин.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та пп 6.6.3. п. 6.3. Розділу 6, ДП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» листом №17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026 повідомило ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26.09.2024 №3.

Факт направлення повідомлення підтверджується відповідними доказами, зокрема описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією, які додаються до цього відзиву.

Таким чином, Відповідач вважає, що ним дотримано погодженого сторонами способу та порядку реалізації права на одностороннє розірвання Договору.

Сторони, реалізуючи принцип свободи договору, передбачений статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, самостійно погодили вид земельного сервітуту, його обсяг, межі здійснення права користування земельною ділянкою та випадки його припинення.

При цьому положеннями пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору сторони прямо погодили право Землекористувача на одностороннє розірвання Договору у разі, зокрема, порушення Сервітуарієм земельного та/або природоохоронного законодавства України, використання земельної ділянки для цілей, не обумовлених Договором, а також у разі порушення інших зобов`язань та заборон, визначених пунктами 4.4, 4.5 Договору.

Таким чином, право Відповідача на одностороннє розірвання Договору не виникло виключно внаслідок одностороннього волевиявлення Відповідача, а було заздалегідь погоджене сторонами при укладенні Договору як один із передбачених ними способів припинення договірних правовідносин у разі порушення Сервітуарієм визначених Договором обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Повідомлення Філії №17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026 про розірвання Договору є саме таким волевиявленням, оскільки його метою було припинення договірних правовідносин між сторонами на підставі та в порядку, прямо погоджених сторонами у Договорі.

При цьому ДП «Ліси України», вчиняючи зазначений правочин, не встановлювало нових умов Договору, не змінювало його зміст та не припиняло правовідносини з власної необмеженої волі.

Отже, правомірність спірного правочину має оцінюватися з урахуванням передбачених Договором підстав та порядку реалізації права на одностороннє розірвання.

Як встановлено вище, умовами Договору на Сервітуарія покладено обов`язок використовувати земельну ділянку виключно в межах встановленого сервітуту, відповідно до його мети та умов, із дотриманням вимог земельного та природоохоронного законодавства України. Під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 було виявлено зняття та перенесення ґрунтового покриву, а відповідний робочий проект землеустрою, передбачений статтею 168 Земельного кодексу України не представлено.

Встановлені під час огляду обставини мають безпосереднє значення для вирішення цього спору, оскільки свідчать про порушення Сервітуарієм саме тих обов`язків, дотримання яких сторони визначили умовою користування земельною ділянкою. Більше того, зазначені обставини прямо охоплюються пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору, відповідно до якого порушення Сервітуарієм земельного та/або природоохоронного законодавства України, а також порушення інших зобов`язань та заборон, визначених пунктами 4.4, 4.5 Договору, є підставою для одностороннього розірвання Договору Землекористувачем.

Таким чином, передбачена сторонами договірна підстава для реалізації ДП «Ліси України» права на одностороннє розірвання Договору настала.

Cаме по собі встановлення земельного сервітуту не надає Сервітуарію необмеженого права здійснювати будь-які роботи на земельній ділянці.

Обсяг та спосіб здійснення права сервітуту визначалися Договором, яким Сервітуарій добровільно взяв на себе обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до визначеної мети сервітуту та з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на це Сервітуарій не мав права використовувати земельну ділянку способом, який суперечить встановленим Договором умовам або вимогам земельного законодавства.

Виявлення факту зняття та перенесення ґрунтового покриву за відсутності представленого робочого проекту землеустрою свідчить про неналежне виконання Сервітуарієм своїх договірних обов`язків.

При цьому для реалізації права, передбаченого пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору, сторони самі погодили відповідну договірну підставу порушення Сервітуарієм земельного та/або природоохоронного законодавства, а також інших обов`язків і заборон, встановлених Договором.

ДП «Ліси України» встановивши наявність відповідних порушень, скористалося передбаченим Договором правом та направило Сервітуарію повідомлення про розірвання Договору. При цьому Відповідач діяв в межах цивільної правоздатності, наданого Договором права та відповідно до погодженого сторонами порядку.

Відтак правочин, оформлений повідомленням Підприємства від 05.08.2026, був вчинений у спосіб, прямо передбачений Договором.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, встановлених частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У даному випадку ДП «Ліси України» мало необхідний обсяг повноважень для вчинення відповідного правочину, оскільки право на одностороннє розірвання Договору прямо передбачене пп. 6.6.3 п. 6.6. Розділу 6 Договору.

Воля Відповідача на припинення договірних правовідносин була чітко та однозначно виражена у письмовому повідомленні від 05.08.2026.

Зміст такого повідомлення відповідає меті правочину та умовам Договору, а саме спрямований на реалізацію передбаченого Договором права Землекористувача на його одностороннє розірвання у зв`язку з порушенням Сервітуарієм встановлених Договором обов`язків.

За результатами викладеного відсутні підстави вважати, що під час вчинення спірного правочину Відповідачем не було дотримано вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Фактично позивач не погоджується з правовими наслідками реалізації ДП «Ліси України» передбаченого Договором права, однак така незгода не є підставою для визнання відповідного правочину недійсним.

Відповідач вважає, що за таких обставин і правового обгрунтування ним своїх дій на розірвання Договору сервітуту, повідомлення Філії №17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026 про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 є правомірним правочином, вчиненим на реалізацію прямо передбаченого Договором права Землекористувача.

Відтак вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» про визнання недійсним вказаного правочину відсутні.

Вважає, з покликанням на відповідні правові позиції Верховного Суду стосовно принципів свободи договору та Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що Позивач, підписавши Договір сервітуту, який передбачає за п. 6.6.3 Договору право Землекористувача на одностороннє припинення договору, не має права заперечувати право Відповідача на такі односторонні дії, оскільки така поведінка сторони Договору буде вважатися суперечливою щодо попередньої поведінки, що на думку Відповідача вважається недобросовісною поведінкою («non concedit venire contra factum proprium» - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Враховуючи наведене, правочин оформлений Листом-повідомленням філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» №17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026 «Про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 року №3» Відповідач вважає правомірним, таким, що відповідає нормам чинного законодавства, положенням укладеного договору та захищає права постійного Землекористувача.

Щодо повноважень директора філії здійснювати такі дії на розірвання договорів сервітуту, стверджує, що такі повноваження передбачені Положенням про філію «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Відповідачем надано до суду додаткові пояснення 12.10.2026, в яких він заперечує правильність посилання Позивача на відсутність порушення вимог земельного законодавства, обґрунтовуючи таке посиланням на Технічний звіт та Висновок від 10.09.2026 №158-07/02/57, складені Закарпатським регіональним центром Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (далі Висновок), відповідно до яких ґрунти на дослідженій частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 на думку авторів Висновку не підлягають зняттю та перенесенню, із-за високої кислотності ґрунтового середовища та високого ступеню щебнюватості і кам`янистості бурих гірсько-лісових неглибоких щебенюватих і кам`янистих середньосуглинкових ґрунтів.

Крім того, на момент проведення дослідження зняття та порушення ґрунтового покриву на спірній ділянці вже відбулося, відібрані після цього зразки ґрунту не можуть достовірно підтверджувати, що саме такий склад і стан ґрунту мали місце до його зняття та порушення. Відтак результати дослідження фактичного стану ґрунту після проведення відповідних робіт не дають можливості достовірно встановити властивості ґрунтового покриву, який був безпосередньо знятий під час виконання робіт.

Посилання Позивача на те, що ґрунтовий покрив на відповідній ділянці за своїми властивостями є кам`янистим та неродючим, не може виправдовувати здійснення його зняття та переміщення без передбаченої законом документації. На момент проведення відповідних робіт Позивач не мав жодного належного дослідження, яке б підтверджувало такі властивості ґрунту та давало підстави вважати, що до нього не застосовуються встановлені законом вимоги щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву. Відповідні властивості ґрунту були встановлені Позивачем лише постфактум, після здійснення робіт та після виявлення порушення ґрунтового покриву. Отже, Позивач не може обґрунтовувати правомірність своїх дій обставиною, яка не була ним встановлена та документально підтверджена на момент здійснення такого зняття та переміщення.

Відповідач в обгрутнування правомірності своїх дій та прийнятого одностороннього рішення про припинення Договору сервітуту надав до справи отриманих з матеріалів кримінального провадження висновок експерта №2568-26 від 09.09.2026 за результатами проведення судової гірничотехнічної експертизи. Відповідач звертає увагу суду, що зроблені ним спеціальне дослідження щодо фактичного характеру робіт на родовищі «Кам`яницьке-2» встановлено, що фактично виконані ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» роботи на родовищі не відповідають у повному обсязі затвердженій проектній документації, Програмі робіт, особливим умовам спеціального дозволу №5605, Кодексу України про надра, статті 19 Гірничого закону України, статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», статті 168 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про землеустрій» тощо, а також порушення ґрунтового покриву при відсутності відповідного робочого проєкту землеустрою щодо його зняття та перенесення.

Додатково Відповідачем додано до справи висновок експерта №1011/26-28 від 08.09.2026 за результатами судової інженерно-екологічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №42026070000000071.

Відповідач зазначає, що у висновку встановлено незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 на площі 9,7705 га; визначено розмір заподіяної шкоди 640 860,77 грн; зазначено про локальний негативний вплив на навколишнє природне середовище.

Відповідач наполягає на тому, що вказані висновки експертів підтверджують фактичні порушення ґрунтового покриву та його екологічних наслідків, які просить суд врахувати при вирішенні цього спору.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у заявах по суті справи.

ІІІ. МОТИВУВАВЛЬНА ЧАСТИНА РІШЕННЯ.

Характер та правова природа відносин між сторонами спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з позовними вимогами визнати недійсним правочин, що оформлений листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 «про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 26.09.2024 №3», складений філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо одностороннього розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024, укладеного ДСГП «Ліси України» з ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт».

Між Товариством «КобальтумРесурсЕкспорт» (далі також Сервітуарій) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», від імені якої діє філія «Ужгородське лісове господарство», 26 вересня 2024 року було укладено Договір №3 про встановлення земельного сервітуту (том 1 а.с. 11-14) для цілей: геологічного вивчення та видобування корисних копалин, зазначених в Спеціальному дозволі, з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності.

Цим Договором встановлено земельний сервітут, який забезпечує діяльність Сервітуарія з геологічного вивчення, у тому числі з дослідно-промислової розробки родовища «Кам`яницьке 2» на підставі виданого Державною службою геології та надр України Спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024 р., на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 щодо площі якої у 32,5081 га.

Право сервітуту (Речове право) зареєстровано на частину земельної ділянки (майна) у розмірі 32,5081 га, якій відповідно до Витягу з реєстру речових прав (том 1 а.с. 33) присвоєно номер 2124882900:10:011:0001:0714:000000002. Дата закінчення дії права користування 18.01.2044.

Розірвання договору є способом захисту цивільних прав, що визначені статтею 16 ЦК України, оскільки вимога про розірвання договору спрямована на припинення правовідносин.

Пунктом «а» частини першої статті 143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

3.1. Позов обґрунтований тим, що відповідач без належного підтвердження порушень з боку позивача та без наявності передбачених договором і законом підстав вчинив односторонній правочин щодо розірвання договору земельного сервітуту, у зв`язку з чим позивач просить визнати цей правочин недійсним.

3.2. Позивач ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» є власником спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) № 5605 від 18 січня 2024 року.

3.3. Спеціальний дозвіл набуто Позивачем на аукціоні, протокол електронного аукціону від 15.11.2023 № SUE001-UA-20231026-70874 (том 1 а.с. 64-65), який був організований ТОВ «Українська енергетична біржа».

Відповідно до Протоколу електронного аукціону ціна реалізації (придбання) лота: Спеціальний дозвіл на користування надрами - 75 000 050,00 грн. без ПДВ. Додатково до вартості лота передбачена плата за Геологічну інформацію по родовищу, до складу якої входив геологічний звіт по детальних геологорозвідувальних роботах та протокол ДКЗ СРСР від 25.03.1983р. № 9209 про затвердження запасів. Вартість геологічної інформації була визначена ДГС України і становила 4 500 003,00 грн.

Винагорода оператора, через електронний майданчик якого подано найвищу цінову пропозицію 375 000,25грн.

Також, невід`ємною частиною Спецдозволу на користування надрами є укладена з Держгеонадра Угода №5605 «Про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ)».

Погодження надання цього Спеціального дозволу на користування надрами надано Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України лист від 14.09.2023 № 25/4-17/14542-23.

3.4. Спеціальний дозвіл на користування надрами №5605 (том 1 а.с. 66-67), виданий Державною службою геології та надр України 18.01.2024, строк дії Спеціального дозволу 20 років, до 18.01.2044 року. Відомості про земельну ділянку, що надається в користування (об`єкт користування) Родовище Кам`яницьке 2 в системі наведених координат, площа 58,7 га.

Позивач Відповідно до Інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, тип об`єкта земельна ділянка 2124882900:10:011:0001, площею 2264,57 га, зареєстровано 12.12.2024 року право користування (сервітут) на підставі Договору про встановлення сервітуту за №3 від 26.09.2024, укладеного між ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт». Речове право зареєстровано на частину майна, якій присвоєно номер 2124882900:10:011:0001:0714:000000002. Дата закінчення дії права користування 18.01.2044.

Згідно Витягу 11.08.2026 о 09:37:57 було зареєстровано Договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 17976/39.7.1-2026, виданий 05.08.2026, видавник ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», Повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 24 вересня 2024 року №3. Відомості внесено до реєстру 11.08.2026 об 11:57:44.

3.5. ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у цих правовідносинах згідно ст. 13 Кодексу України «Про надра» на час розгляду і вирішення судом спору у справі має статус «користувача надр». Вид користування надрами відповідно до ст. 14 цього Кодексу для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ).

3.6. Судом встановлено, що предметом позову є правомірність одностороннього припинення відповідачем договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024, оформленого листом-повідомленням №17976/39.3.5.1-2026 від 05.08.2026 року.

3.7. Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини у сфері користування надрами, дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ), які регулюються спеціальними нормами Кодексу України «Про надра» щодо гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, Земельного кодексу України та законодавства, що забезпечує права юридичних осіб на землю, права територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель тощо.

3.8. Судом встановлено, що учасником правовідносин, що склалися між Позивачем та Відповідачем є також держава в особі Державної служби геології та надр України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яким погоджено надання цього Спеціального дозволу на користування надрами.

Також учасником відносин, що склалися між сторонами цього спору є Закарпатська обласна державна адміністрація на ім`я якої зареєстроване право власності на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, стосовно частини якої встановлено сервітут з метою надрокористування.

3.9. У цих відносинах Державна служба геології та надр України надала позивачеві Спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним номером 5605 від 18.01.2024 та за своїм правовим статусом згідно з Положенням: п. 4. виконує функції держателя Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами; надає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та припиняє в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення; здійснює внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та до угоди про умови користування надрами, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням, зокрема за:

- обґрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю робіт з геологічного вивчення надр;

- виконанням рішень з питань методичного забезпечення проведення робіт з геологічного вивчення та використання надр;

- дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та угод про умови користування надрами (у тому числі угод про умови користування нафтогазоносними надрами);

- повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов вивчення родовищ корисних копалин;

- використанням технічних засобів і методів проведення робіт з геологічного вивчення надр, які виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості;

- своєчасністю та відповідністю встановленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;

- дотриманням під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому промислову цінність тощо.

3.10. Суд при розгляді справи звернув увагу сторін та визначив перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування у цій справі є питання щодо:

- наявності чи відсутності правових підстав для припинення права позивача на користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 площею у 32.5081 га, яка є об`єктом прав ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» як користувача надр, власника спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024, наданого Державною службою геології та надр України;

- наявності фактичних обставин, що можуть бути підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку за пунктом 6.6.3. Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 р.;

- відповідності законодавству України (нормам ЦКУ, ЗКУ, КУПН) п. 6.6.3. Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 р., щодо права «припинити дію Договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи Землекористувача»;

- правовий статус землекористувача ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо контролю виконання Сервітуарієм обов`язків за Спеціальним дозволом, зокрема: щодо «виключного додержання умов Спеціального дозволу; неухильним дотриманням екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державним стандартів, норм і правил; дотримуватись умов користування Сервітутом, встановлених цим Договором; не чинити дій та запобігати такій діяльності, що можуть призвести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану Земельної ділянки; проводити розвідувальні, видобувні роботи, інші роботи, обумовлені Спеціальним дозволом, з дотриманням вимог законодавства; виконувати обов`язки землекористувача, визначені ст. 96 Земельного кодексу України»;

- чи використано відповідачем право, передбачене п. 6.6.3. Договору з дотриманням засад цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав.

3.11. Норми права, що підлягають застосуванню.

Статтями 3 та 62 Лісового кодексу України встановлено, що використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України. При цьому лісові відносини, що виникають при використанні надр, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Відповідно до норм і правил визначених ст. 66 ЗК України земельні ділянки, які надаються для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд є землями промисловості.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

3.11.1. Аналіз норм права ст. 66, 99 ЗК України та висновки суду.

Юридичний, семантичний та телеологічний зміст цієї норми пункту в-3) абзацу першого статті 99 ЗК України та ст. 66 ЗКУ полягає у тому, що тимчасове (до 20 років за ст. 15 Кодексу про надра) використання промисловими гірничодобувними підприємствами земельних ділянок для видобування корисних копалин за Спеціальними дозволами здійснюється на землях будь-яких форм власності та категорій. Власники та землекористувачі земель, у межах яких знаходяться ділянки надр, зобов`язані передати такі земельні ділянки користувачам надр шляхом встановлення земельного сервітуту згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.

Термін «зобов`язані передати… шляхом встановлення земельного сервітуту» вказує на імперативний припис законодавця, що виключає будь-які заперечення від власника або постійного землекористувача такої земельної ділянки щодо можливості укладання договору сервітуту і передачі земельної ділянки для промислового розроблення надр.

Такий висновок суду підтверджується наступним приписом цієї норми права, яким встановлено, що у разі продовження Державною службою геології та надр України строку Спеціального дозволу «продовження строку сервітуту здійснюється автоматично».

Згідно ст. 24 Кодексу про надра Користувачі надр зокрема мають право: здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Отже, Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», яким викладено в новій редакції (чинній з 28.03.2023) норми абзацу 2 частини 4 статті 66 та пункту «в3» статті 99 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини в цій справі, було встановлено новий правовий режим земельної ділянки для надрокористування. Так, Набувач права власності на Спеціальний дозвіл на користування надрами отримує безумовне право на користування земельною ділянкою на якій залягають корисні копалини. Сервітут за цим новим правовим режимом є складовою частиною права користування як земельною ділянкою так і надрами для власника Спеціального дозволу.

Іншими словами: Спеціальний дозвіл на користування надрами і право Сервітуту на користування такою земельною ділянкою належить розглядати в комплексі і правовому зв`язку, який забезпечує доступ до земельної ділянки набувачу Спеціального дозволу (Власнику) для дослідження, розробки і користування надрами. За юридичним змістом встановленого Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ нового порядку право сервітуту належить Власнику Спеціального дозволу, а землекористувач, як наприклад ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» має лише обов`язок оформити право сервітуту для власника Спеціального дозволу на користування надрами, визначивши лише ту частину прав і обов`язків, які випливають із закону та можуть залежати від його волевиявлення.

Таким чином, законодавець прямо встановив можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності).

Наведений юридичний зміст права сервітуту означає, що з`ясування чи врахування волевиявлення власника земельної ділянки або землекористувача щодо укладання або неукладення договору сервітуту, а так само і згоди (волевиявлення) на продовження строку дії такого сервітуту - не вимагається (не є потрібним).

За таких умов правового регулювання землекористувач, як у спірних правовідносинах ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», за фактом надання відповідного Спеціального дозволу має обов`язок укласти договір сервітуту з Власником такого Спеціального дозволу для забезпечення його прав користувача надр. В іншому випадку, коли уповноважений державний орган продовжує строк дії Спеціального дозволу продовження строку сервітуту виникає автоматично і не потребує жодного волевиявлення земле/лісокористувача.

Отже, волевиявлення у спірних правовідносинах ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» не може стосуватися питання надання права сервітуту, строків дії такого сервітуту, продовження дії такого сервітуту.

Такий правовий режим земельної ділянки надр виключає бідь-яких вплив землекористувача на дійсність та чинність сервітуту. Виключається будь-яка можливість землекористувача розірвати такий Договір сервітуту, не говорячи про одностороннє його припинення. Юридично цього ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» не може зробити. Така дія юридично є нікчемною і не може породжувати таких наслідків як припинення Договору сервітуту.

Волевиявлення дозволено лише щодо інших умов користування земельною ділянкою на підставі сервітуту плата за сервітут, відшкодування втрат та шкоди, відновлення/рекультивація землі і таке подібне.

Висновок господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 6 ЦК України, якою врегульовано співвідношення Актів цивільного законодавства і договору, встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення норм цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Наявність у Договорі сервітут пункту 6.6.3. яким для ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» встановлено можливість в односторонньому порядку припинити право Сервітуарія, статус якого виникає на підставі закону та є обов`язковим для ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» як для постійного землекористувача суперечить законодавству України.

Суд доходить переконання, що Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», яким викладено в новій редакції (чинній з 28.03.2023) норми абзацу 2 частини 4 статті 66 та пункту «в3» статті 99 ЗК України, що регулюють спірні правовідносини в цій справі, було встановлено новий порядок надання надрокористувачам земельних ділянок усіх форм власності та категорій, а саме шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, без зміни цільового призначення таких земельних ділянок як, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

Таким чином, законодавець прямо встановив право Власника Спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр, а для землекористувача обов`язок передати право користування Власнику Спеціального дозволу.

3.12. Загальні норми права користування чужим майном, зокрема чужою земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту: Глава 32 ЦКУ та Глава 16 ЗКУ.

3.12.1. Відповідно до приписів ст. 395 ЦКУ право користування (сервітут) є різновидом речового права на чуже майно.

На підставі норми ст. 66 ЗКУ та ст. 401 ЦКУ за своєю правовою природою договір земельного сервітуту є правочином який укладено сторонами на підставі та на виконання приписів закону, спрямований на набуття цивільних прав та обов`язків щодо частини земельної ділянки для надрокористування (розробки природних ресурсів) для задоволення потреб суспільного виробництва.

Істотними умовами такого договору можуть бути умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦКУ).

Особа, яка користується сервітутом, згідно приписів ст. 403 ЦКУ, та ст. 101 ЗКУ, зобов`язана вносити плату за користування майном, відшкодувати збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна.

Згідно ч. 4. ст. 66 ЗКУ істотною умовою договору є питання про порядок і строки відновлення земель та їх повернення землекористувачеві після завершення строків видобування корисних копалин на раніше відпрацьованих площах, що є землями лісогосподарського призначення, оскільки встановлення земельних сервітутів для цілей надрокористування здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

3.12.2. За приписами ст. 98 ЗКУ змістом права земельного сервітуту відповідно до приписів є - право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Статтею 99 ЗКУ встановлено такі види права земельного сервітуту, як зокрема пунктом в-3) - право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, зокрема - право користування (сервітут).

Для відповідача ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» зареєстрований сервітут є обтяженням його прав, що цим Законом визначені як - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом та такі, що виникли з укладеного сторонами правочину - Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 року. Обтяження прав Відповідача як земле/лісокористувача на користування частиною земельної ділянки, якій присвоєно номер 2124882900:10:011:0001:0714:000000002. Дата закінчення дії обтяження права користування 18.01.2044.

Перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація обтяжень та їх припинення, визначені ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

3.12.3. Висновок господарського суду.

У спірних правовідносинах для ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» право сервітуту (договір сервітуту) забезпечує його право як користувача надр користуватися земельною ділянкою державної власності щодо дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим їх видобуванням.

ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» у спірних правовідносинах є зобов`язаною стороною, яка відповідно до приписів закону має нести тягар «обтяження», що передбачене Законом та які викликані передачею державою земельної ділянки надр у користування ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» яв власнику Спеціального дозволу .

Судом встановлено, що ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» не надало до справи доказу, який відповідає умовам і ознакам документа, що визначені ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як підстава для державної реєстрації/припинення обтяжень земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 щодо площі 32,5081 га, оформленого сторонами 26.09.2024 за Договором про встановлення сервітуту.

Фактично у спірних правовідносинах відповідач ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», як особа, права якої обмежено обтяженням (сервітутом), що оформлений Договором сервітуту на підставі Закону, самостійно, в односторонньому порядку створило документ, яким зняло з себе обтяження, що нормами Закону виключає можливість одностороннього припинення такого сервітуту з метою обмеження прав Власника Спеціального дозволу.

3.13. Умови припинення дії земельного сервітуту визначено ст. 406 ЦКУ та ст. 102 ЗКУ.

Стаття 406 ЦКУ гарантує право Сервітуарія користуватися правом сервітуту відповідно до договору. Ця норма ЦКУ не встановлює права одностороннього припинення сервітуту за ініціативою землекористувача. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 102 ЗКУ передбачається, зокрема, припинення сервітуту за рішенням суду про скасування земельного сервітуту; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Висновки господарського суду.

В контексті прав учасників відносин земельного сервітуту, що визначені стяттями 406 ЦКУ та 102 ЗКУ суд визначає правовий статус позивача та відповідача у цих відносинах, який є таким:

Позивач ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт», як власник Спеціального дозволу, є Кредитором у зобов`язанні щодо укладення та належного виконання договору сервітуту та Сервітуарієм - особою, на користь якої встановлено обмежене речове право (земельний сервітут) на чужу земельну ділянку.

Відповідач ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» не є власником земельної ділянки (оскільки землі лісового фонду перебувають у державній власності), а виступає її постійним лісокористувачем. У межах спірних правовідносин Відповідач є Боржником (зобов`язаною стороною) у зобов`язанні щодо надання ділянки і є особою, чиє право користування обтяжене сервітутом на користь Позивача.

3.14. Особливий статус користувача надрами.

Відповідно до приписів ст. 16-5, 24, 25, 26 Кодексу України «Про надра» встановлено, що Спеціальний дозвіл на користування надрами є об`єктом права власності, а права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

3.14.1. Право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав як вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, припинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

3.14.2. Припинення дії Спеціального дозволу на користування надрами здійснюється у передбачених законом випадках рішенням відповідного дозвільного органу, а в інших випадках - з підстав, визначених законом - виключно судом.

3.14.3. Відповідний дозвільний орган здійснює розгляд і вирішення питання про припинення дії спеціального дозволу на користування надрами відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

3.14.4. Припинення дії спеціального дозволу на користування надрами дозволяється виключно у разі, якщо такі підстави були встановлені за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю).

3.14.5. Суд зазначає, що згідно норм КУ «Про надра» внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, зупинення, припинення дії та поновлення його дії здійснюються відповідним дозвільним органом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 57 Кодексу України «Про надра» встановлено, що тимчасова заборона (зупинення) користування надрами може бути застосована виключно з підстав, які визначені цією нормою закону: - виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Статус ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» як Власника Спеціального дозволу на користування надрами та Користувача надрами на час розгляду і вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, а також прийняття рішення за результатами розгляду спору не припинений.

Висновок господарського суду.

Державною службою геології та надр України як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, іншим уповноваженим органом виконавчої влади, не вживалося заходів щодо припинення дії спеціального дозволу або зупинення користування надрами ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт».

Натомість, дії відповідача ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», в результаті яких припинено право сервітуту як речового права користування земельною ділянкою, на якій залягають дозволені йому для користування надра, фактично зупинили користування земельною ділянкою та виконання певних етапів дослідження і розробки надр. ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» по суті вчинених дій допустило втручання у господарську діяльність надрокористувача.

3.15. Межі цивільних прав сторін договору сервітуту та їх фактична реалізація.

Відповідно до статті 13 ЦКУ цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Фактична реалізація прав Відповідача, ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», обмежена його статусом постійного користувача та обтяженням, накладеним для задоволення потреб суспільного виробництва щодо видобування корисних копалин в межах наданої йому в постійне користування ділянки лісового призначення. Відповідач за нормами права (законодавства), що регулюють спірні відносини, не наділений правом самостійно припиняти речові права інших осіб, оскільки це виходить за межі його цивільної правоздатності та компетенції, а також не має права припиняти обтяження своїх прав на користування земельними/лісовими ділянками, що обмежені сервітутом на користь надрокористувачів.

Суд наголошує, що земельний сервітут за своєю юридичною природою є речовим правом на чуже майно (Глава 32 ЦКУ, Глава 16 ЗКУ), який встановлюється на підставі прямої імперативної норми закону і не залежить від волі ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ». Цією нормою держава встановлює і захищає правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Стабільність речових прав захищається державою з підвищеним ступенем імперативності порівняно з суто зобов`язальними (договірними) відносинами.

Водночас, між сторонами існують і зобов`язальні правовідносини, які виникли на підставі цього Договору сервітуту. Проте, наявність договірних (зобов`язальних) відносин між сторонами не можуть руйнувати або спрощувати порядок припинення речового права, який чітко врегульований законом.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 406 ЦКУ та ст. 102 ЗКУ право вимагати припинення сервітуту, має лише власник земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, та лише у випадках, прямо встановлених законом, перелік яких є вичерпним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Включення ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» до Договору сервітуту пункту, який надає йому право в односторонньому позасудовому порядку припинити сервітут у разі порушення Позивачем умов його використання, суперечить імперативним нормам права, встановлених як Цивільним кодексом так і Земельним кодексом та Кодексом про надра.

3.15.1. З`ясувавши ініціатора включення до змісту Договору сервітуту такої істотної умови як одностороння відмова від сервітуту, суд встановив таке. Умови Договору сервітуту, якими встановлено право одностороннього припинення дії Договору сервітуту згідно ч. 6.6.3 Договору, включені до істотних умов Договору за ініціативою ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ». Так само усі інші умови Договору сформульовані в Договорі між сторонами на підставі форми цього Договору сервітуту, яка є затвердженою керівництвом ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та використовується для усіх видів сервітуту, які застосовуються у господарській діяльності цього підприємства, не залежно від виду користування, зокрема і для надрокористувачів.

Суд не бере до уваги п. 6.6.3. Договору сервітуту, оскільки він не має юридичної сили, є недійсним (юридично нікчемним).

В силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Правочин, що вчинений сторонами за Договором сервітуту не повинен включати таку істотну умову як одностороння відмова (розірвання) договору землекористувачем. Тому без цієї частини усі інші умови Договору відповідають вимогам цивільного законодавства.

Така умова договору виходить за межі господарської компетенції ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та фактично перебирає повноваження органів державного контролю, які за законом мають право контролювати як дотримання сервітуарієм умов законодавства, так і вживати заходи стосовно припинення Спеціального дозволу та сервітуту, який є похідним від Спеціального дозволу.

3.16. Аналіз інших істотних умов Договору сервітуту між сторонами та їх виконання за договором.

Позивач довів, а Відповідач підтвердив, що між сторонами не виникало інших суперечностей стосовно виконання своїх обов`язків за Договором, окрім тих обставин, що стали підставою для припинення (розірвання) Договору сервітуту в односторонньому порядку.

Належне виконання Сервітуарієм своїх зобов`язань перед ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» Позивач підтверджує відсутністю заборгованостей щодо внесення плати за встановлення права сервітутного користування земельною ділянкою, не порушує меж земельної ділянки, які надані йому для розробки надр за Договором та Спеціальним дозволом.

Сервітуарій та Відповідач підтвердили, що Позивачем дотримано вимоги п. 3 Порядку вирубування дерев і чагарників та використання одержаної при цьому деревини відповідно до статей 97 і 97-1 Земельного кодексу України, забезпечено право на вирубування дерев і чагарників постійним лісокористувачем - ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ». З цією метою для початку виконання робіт з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки родовища відповідно до спецдозволу №5605 ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» 14.10.2024 звернулося до ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» як постійного лісокористувача для видачі спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів для вирубування дерев і чагарників на земельній ділянці, яким було здійснено розчищення від лісових насаджень частини земельних ділянок з урахуванням фактичної площі ділянки, на якій буде здійснюватися дослідно-промислова розробка родовища.

Крім того, Позивачем забезпечено виконання умов договору сервітуту від 26.09.2024 №3 ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» щодо визначення розміру збитків та втрат лісогосподарського виробництва по даному договору земельного сервітуту з урахуванням фактичної площі ділянки, на якій буде здійснюватися розробка родовища. Так, відповідно до листа від 21.10.2024 р. філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» загальна сума збитків, спричинених внаслідок тимчасового заняття частини земельної ділянки із кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, де буде проводитися початкова розробка родовища була визначена у розмірі 1 602 439,68 (один мільйон шістсот дві тисячі чотириста тридцять дев`ять грн. 68 коп.), який був затверджений розпорядженням в.о. голови Ужгородської РДА від 30.10.2024 №84, а у підсумку сплачений ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 18.11.2024 року.

Також здійснено розрахунок втрат лісогосподарського виробництва в межах проекту промислово-дослідної розробки родовища, яке знаходиться в межах частини земельної ділянки державної власності за кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, загальною площею 2264,5700 га розмір яких склав 801 381,60 грн (вісімсот одна тисяча триста вісімдесят одна гривень 60 коп.) (копія додається). Даний розмір втрат лісогосподарського виробництва був погоджений постійним землекористувачем листом від 31.10.2024 та відшкодований ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №33 від 18.11.2024 року.

Судом встановлено, що між сторонами немає спорів з наведених та інших питань виконання зобов`язань за Договором сервітуту.

3.17. Встановлені судом обставини, що існували на час розірвання Договору сервітуту.

Повідомлення про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельно сервітуту від 26 вересня 2024 №3 (том 1 а.с. 143-147) від імені ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» на адресу ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» датоване 05.08.2026, о 15:00 годині.

Судом встановлено, що обставиною, яка була використана ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» як підстава для розірвання Договору сервітуту була Довідка від 31 липня 2026 року (том 1 а.с. 138-140), яка у своїх реквізитах не має адресата. Ця довідка виготовлена та підписана Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Дяченко І.Б та Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Свереняк І.І. про прийняття ними участі у огляді ділянок лісового фонду Кам`яницького лісництва Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» в рамках кримінального провадження № 42026070000000071 від 19.05.2026 року.

У вказаній Довідці державні інспектори зазначили, що за результатами візуального обстеження земельної ділянки у відповідних кварталах, ними встановлено факти зняття та переміщення грунтового покриття. Документів, зокрема робочого проекту із землеустрою не було надано. Спеціалістами вбачається зміна рельєфу. У довідці йдеться про здійснений ними розрахунок розміру шкоди, яка заподіяна внаслідок псування земель. Також вказується про відсутність лісових насаджень, чагарників та трав`янистих рослин, що унеможливлює використання цієї земельної ділянки для лісогосподарських потреб. Вказано, що для підтвердження чи спростування вчинених заходів та законності вирубування дерев необхідно провести інструментальні дослідження. Вказується про порушення законодавства.

До вказаної Довідки додано розрахунок розміру шкоди, що виконано спеціалістами 29.07.2026 року.

Відповідно до Інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, тип об`єкта земельна ділянка 2124882900:10:011:0001, площею 2264,57 га, зареєстровано 12.12.2024 року право користування (сервітут) на підставі Договору про встановлення сервітуту за №3 від 26.09.2024, укладеного між ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» та ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт». Речове право, що було зареєстровано на частину майна, за номером 2124882900:10:011:0001:0714:000000002. Дата закінчення дії права користування 18.01.2044. припинено.

Підставою для припинення став, як зазначено у реєстрі, - Договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 17976/39.7.1-2026, виданий 05.08.2026, видавник ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», Повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 24 вересня 2024 року №3. Відомості внесено до реєстру 11.08.2026 об 11:57:44.

З наданих Відповідачем до справи додаткових доказів від 12.10.2026 вбачається, що в межах кримінального провадження здійснюються додаткові дослідження фактів, що вказувалися у Довідці від 31.07.2026 року. Так, за Постановою про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 05.10.2026 Відповідачем отримано та надано до справи висновок експерта №2568-26 від 09.09.2026 за результатами проведення судової гірничотехнічної експертизи, яка підтверджує, що виконані ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» роботи на родовищі не відповідають затвердженій проектній документації, Програмі робіт, особливим умовам спеціального дозволу №5605, та законодавству України. Інший висновок експерта №1011/26-28 від 08.09.2026 встановлює незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 на площі 9,7705 га; визначено розмір заподіяної шкоди тощо.

Суд констатує, що станом на день вчинення Відповідачем правочину у формі Повідомлення про розірвання Договору сервітуту, 05.08.2026, так само і станом на час внесення до Державного реєстру речових прав 11.08.2026 об 11:57:44 відомостей про розірвання Договору сервітуту у Відповідача не було підстав для розірвання Договору сервітуту в односторонньому порядку через відсутність встановлених в належному порядку фактів, що мають юридичне значення для застосування наявного у Договорі сервітуту п. 6.6.3. про право ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір.

Про наявність судового рішення у межах кримінального провадження за нормою ст. 96-10-1 як додаткові (нефінансові) заходи кримінально-правового характеру (тимчасове обмеження діяльності юридичної особи здійснювати певний вид та/або види діяльності, зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами), а так само про наявність адміністративних проваджень стосовно порушення Позивачем законодавства про надра або земельного законодавства, Відповідач не повідомляє як у змісті відзиву на позов так і в наданих додатково до справи доказах, якими обгрунтовуються підстави для розірвання договору сервітуту в односторонньому порядку за рішенням ДСГП «Ліси України».

Навпаки, при розгляді справи по суті представниками сторін підтверджена відсутність таких проваджень, окрім зареєстрованого кримінального провадження, в рамках якого здійснюється дослідження обставин діяльності ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» як землекористувача та надрокористувача в межах Спеціального дозволу.

Суд відхиляє твердження Відповідача ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», що інформація, яка була повідомлена йому Довідкою про обстеження земельної ділянки за результатами візуального обстеження станом на 05.08.2026 та станом на 11.08.2026 під час реєстрації припинення Договору сервітуту, могла бути підставою для прийняття ним одностороннього рішення про припинення Договору сервітуту. Наявними доказами у справі підтверджується, що інформація, яка викладена у Довідці про обстеження станом на вересень 2026 року продовжує вивчатися в межах кримінального провадження, досліджується експертами та іншими спеціалістами та на даний час не є визначеною як щодо фактів так і щодо розмірів шкоди тощо.

В будь-якому разі суд погоджується з твердженнями Позивача, що висновки про наявність підстав для припинення права сервітуту зроблені Відповідачем Передчасно.

3.17.1. Перед судом постало питання, чи відповідає Лист за №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026 Повідомлення про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3 вимогам та приписам частини 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та чи може він вважатися передбаченою законом підставою за змістом і формою для припинення зареєстрованого державою речового права права сервітуту.

Відповідно до Інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, підставою для припинення став - Договір щодо внесення змін до договору, серія та номер: 17976/39.7.1-2026, виданий 05.08.2026, видавник ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», Повідомлення про розірвання (припинення) договору про встановлення земельного сервітуту від 24 вересня 2024 року №3. Відомості внесено до реєстру 11.08.2026 об 11:57:44.

Звернувшись до змісту ч. 2 ст. 27 цього Закону суд зазначає, що ця норма гне передбачає у своєму переліку такого виду підстав реєстраціє речового права як Лист чи Лист-повідомлення про одностороннє вчинення дії стосовно реєстрації або припинення речового права, зокрема сервітуту.

За змістом запису у наведеній інформації Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, зазначення про підставу запису про припинення права сервітуту як «Договір щодо внесення змін до договору» не відповідає дійсності. Насправді, як це далі вказано у цьому Витягу, дійсною підставою реєстраційної дії став лист Відповідача, що має реквізитом узагальнений зміст про «Повідомлення про розірвання (припинення) договору» та вихідний номер 17976/39.7.1-2026 від 05.08.2026.

Суд висновує, що інформація в Державному реєстрі речових прав, сформованого від 11.08.2026, про об`єкт речових прав за реєстраційним номером 2856339421248, про підставу припинення права сервітуту як «Договір щодо внесення змін до договору» державним реєстратором визначено помилково, наявність такого договору судом не встановлено.

3.18. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою.

Суд за результатами розгляду справи, надавши обставинам справи належну правову оцінку, суд вважає встановленим таке.

1. Спеціальний дозвіл на користування надрами і право Сервітуту на користування такою земельною ділянкою належить розглядати в комплексі і взаємному правовому зв`язку, який забезпечує доступ до земельної ділянки набувачу Спеціального дозволу (Власнику) для можливості користування надрами (проводити дослідницьку та видобувну діяльність).

Позивач має статус надрокористувача.

2. За юридичним змістом встановленого Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ правового режиму земельної ділянки право сервітуту належить Власнику Спеціального дозволу за фактом придбання такого дозволу, а землекористувач має лише обов`язок оформити право сервітуту для власника Спеціального дозволу відповідним Договором та звільнити (передати) земельну ділянку у визначених межах для потреб надрокористувача.

3. Право сервітуту земельної ділянки визначеної для надрокористування встановлено законом, а строки сервітуту встановлено Державною службою геології та надр України у Спеціальному дозволі на користування надрами двадцять років.

4. Законом встановлено особливий порядок припинення права Спеціального дозволу на користування надрами, без припинення якого право сервітуту, як похідне від Спеціального дозволу право користування земельною ділянкою надр, не може бути припиненим окремо.

5. ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» - як підприємство-землекористувач не має законних прав втручатися у право користування земельною ділянкою, що знаходиться в користуванні власника Спеціального дозволу на користування надрами в частині припинення права сервітуту.

6. Правові підстави у Відповідача ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» для припинення права позивача на користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001 площею у 32.5081 га (номер 2124882900:10:011:0001:0714:000000002), що є об`єктом права користування ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» як власника Спеціального дозволу на користування надрами №5605 від 18.01.2024, наданого Державною службою геології та надр України відсутні.

7. Встановлене за пунктом 6.6.3. Договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 26.09.2024 право ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо можливості розірвання Договору сервітуту в односторонньому порядку не відповідає закону - є нікчемним.

8. Встановлені умовами договору (п. 6.6.3. та інші) повноваження ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо контролю виконання Сервітуарієм обов`язків за Спеціальним дозволом, зокрема: щодо «виключного додержання умов Спеціального дозволу; неухильного дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил; проводити розвідувальні, видобувні роботи, інші роботи, обумовлені Спеціальним дозволом, з дотриманням вимог законодавства; виконувати обов`язки землекористувача, визначені ст. 96 Земельного кодексу України» - суперечать нормам цивільного законодавства, надають земле/лісокористувачу права, що виходять за межі його господарської компетенції та можуть здійснюватися лише в рамках заходів державного контролю відповідними органами виконавчої влади, тому судом не беруться до уваги.

3.19. Відповідаючи на тезу Відповідача, що Позивач, підписавши Договір сервітуту, який передбачає за п. 6.6.3 Договору право Землекористувача на одностороннє припинення договору, не має права заперечувати право Відповідача на такі односторонні дії, оскільки така поведінка сторони Договору буде вважатися суперечливою щодо попередньої поведінки, що на думку Відповідача вважається недобросовісною стосовно принципів свободи договору та Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) суд зазначає таке.

Як встановлено судом і це підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, умови Договору і форма Договору була запропонована Відповідачем - ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ».

Суд виключає можливість застосування у цих відносинах Доктрини venire contra factum proprium.

Суд виходить з того, що Доктрина заборони суперечливої поведінки (estoppel) захищає сторону лише тоді, коли обидва контрагенти були рівними при погодженні умов. Як встановлено судом у цій справі проєкт договору підготував Відповідач і є типовою формою договору, що за твердженням представника Відповідача затвердження для усіх Сервітуарів, незалежно від виду користування землею, що виникають у практиці ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ».

Суд встановив з цього, що у Позивача не було альтернативного вибору відповідного пункту та його формулювання, окрім існуючого у земле/лісокористувача - ДГСП «Ліси України», який пропонується для обов`язкового акцептування усім, у тому числі й ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» як надрокористувачеві на землях лісового фонду.

У системному зв`язку з практикою Верховного Суду, якщо професіонал у певній сфері (державне лісогосподарське підприємство) надає свій готовий текст, інша сторона (Сервітуарій) фактично укладає договір на його умовах. Суд встановив, що запропонована Відповідачем умова свідчить про порушення меж свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), оскільки сторони не можуть визначати як істотну умову договору положення, які прямо суперечать імперативним нормам закону, що регулюють речові права, зокрема одностороннє припинення речового права (ст. 406 ЦК України). Приписи ст. 638 ЦК України визначають, що Істотна умова договору має бути визначеною законом, або не суперечити закону, зокрема для таких видів сервітуту, що пов`язані з користуванням надрами.

Суд, з`ясувавши наведені обставини, виходить з того, що Відповідач, запровадивши форму договору, що містить умову, яка суперечить цивільному законодавству, діяв недобросовісно. Саме поведінка Відповідача є суперечливою.

3.20. Суд враховує, що обставина, яка встановлено при візуальному огляді земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Сервітуарія, огляд якої здійснювався спеціалістами в межах кримінального провадження, було встановлено зняття і переміщення верхнього шару грунту і складовано у межах цієї земельної ділянки. Така обставина не заперечується самим Позивачем ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт», але стверджується, що зняття грунту відбулося в межах виконання Плану робіт з дослідження і розробки надр. Позивач небезпідставно стверджує, що зняття верхнього шару грунту є технологічно необхідною операцією, яка забезпечує доступ до частини надр з метою їх дослідження і вивчення.

Суд погоджується з твердженням Відповідача, що зняття верхнього шару грунту та його перенесення має відбуватися відповідно ч. 2 ст. 168 ЗК України виключно на підставі розробленого у встановленому законом порядку робочого проекту землеустрою.

При цьому суд враховує також, що ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт», хоча й не розробив робочого проекту землеустрою для зняття верхнього шару грунту, але він виконав припис частини 3 ст. 168 ЗК України: здійснив зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту саме з тією метою, аби в майбутньому повернути його та нанести на земельну ділянку, з якої він був знятий (рекультивація). Ця обставина вказує на те, що умови користування земельною ділянкою ним дотримуються. Відсутність робочого проєкту для зняття верхнього шару грунту не є доказом псування земель або завдання їм шкоди самим фактом зняття верхнього шару грунту. Цей шар грунту за умовами надрокористування підлягав обов`язковому зняттю і складування у бурти, що і було виконано надрокористувачам.

Суд виходить з того, що в будь-якому разі, факт зняття верхнього шару грунту з земель, які призначені для розробки і добування корисних копалин, розробки надр без робочого проекту землекористування не є об`єктом контролю підприємства лісового господарства, яке є стороною договору сервітуту.

Контроль виконання Сервітуріарієм на родовищі «Кам`яницьке-2» робіт за Програмою робіт, особливих умов Спеціального дозволу №5605, належить не ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», а відповідним органам державного контролю.

3.21. Захист права власності та межі втручання у здійснення права.

Суд також обгрунтовує свої висновки дослідження щодо обставин правовідносин у сфері надрокористування, їх правового регулювання та свої висновки з огляду на потребу захисту права власності.

Так, відповідно до ст. 13, 41 Конституції України земля, її надра та природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суд зазначає, що Спеціальний дозвіл на користування надрами є об`єктом права власності, який має дуалістичну правову природу. До складу Спеціального дозволу, по-перше, включається право користування надрами. По-друге, до складу Спеціального дозволу включається право користування земельною ділянкою (сервітут), на якій залягають корисні копалини, що дозволені для розробки і добування, і це право забезпечується обов`язковістю укладання договору сервітуту власником землі або землекористувачем.

Саме тому законодавець визначає у ст. 406 ЦКУ що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Так само за приписами ст. 102 ЗКУ припинення сервітуту можливе за рішенням суду , зокрема на вимогу власника земельної ділянки.

Спеціальний дозвіл є власністю, що має фактичну та економічну цінність.

Щодо правомірності втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою суд звертається до правових позицій Верховного Суду.

Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 зазначається таке.

« 8.38. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

8.39. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

8.40. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

8.42. У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.»

У спірних правовідносинах державне підприємство ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» свої дії з припинення права сервітуту виправдовує наявністю у Договорі сервітуту пункту 6.6.3., який дає йому юридичну можливість діяти в односторонньому порядку з метою захисту свого інтересу, який за змістом п. 6.6.3. Договору полягає дотриманні Сервітуарієм законодавства та умов Спеціального дозволу. Насправді це частина публічних інтересів, контроль і захист яких згідно умов Спеціального дозволу та законодавства належить державним органам управління, які на законних підставах можуть втрутитися у процес діяльності власника Спеціального дозволу як Сервітуарія, зокрема для припинення права сервітуту.

Суд зазначає, що таке втручання з боку ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» не є законним. Висновки про незаконність цього повноваження зроблені судом вище.

3.22. Узагальнені висновки господарського суду.

Надіславши листа реєстратору про розірвання договору в односторонньому порядку, ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ» фактично вчинило односторонній правочин, спрямований на зняття з себе законного обтяження, що встановлено на підставі Закону, припинило право користування земельною ділянкою та надрами, що використовуються підприємством ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» відповідно до Спеціального дозволу на право користування надрами та на підставі закону має право користування земельною ділянкою для потреб надрокористування.

Суд доходить висновку, що позов належить задовольнити: визнати недійсним правочин, що оформлений Листом-повідомленням №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026 року Повідомлення про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3, щодо одностороннього розірвання Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю КобальтумРесурсЕкспорт, код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65.

Визнаючи недійсним спірний правочин, суд зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Земельний кодекс та Кодекс про надра не містить виключень з цього правила.

Згідно ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За правилами ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

За цим загальним правилом, Відповідач, маючи претензії до виконання Сервітуарієм умов Договору сервітуту мав право і обов`язок, як це зазначено у змісті Договору Сервітуту, звернутися до контрагента за Договором для вирішення спірного питання. Однак Відповідач у ситуації та обставинах, що склалися, діяв самостійно без повідомлення і без пред`явлення претензій Позивачеві щодо його обов`язків та про можливі порушення своїх прав.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Визначаючи межі дослідження обставин справи та прав і обов`язків учасників правовідносин, що є предметом розгляду суд зазначає, що відповідно до п. 3.1. Угоди №5605 (том 1 а.с. 72-75), що укладено між Державною службою геології та надр України та ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» 18.01.2024 Надрокористувачу надано право тимчасового користування ділянкою надр.

Умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обґрунтовані строки виконання надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) андезиту протягом строку дії Дозволу визначаються в Програмі робіт, яка підписується Сторонами, є Додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід`ємною частиною цієї Угоди.

Держгеонадра має право контролювати роботу Надрокористувача, видавати приписи та вказівки, притягувати до відповідальності за порушення умов виконання планів та законодавства тощо.

За змістом п. 5.3.6. Угоди №5605, Надрокористувач, зобов`язаний проводити роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт. Відповідно до п. 3.2 Програми робіт, для етапу проведення дослідно-промислової розробки родовища відповідно до затвердженого проекту дослідно-промислової розробки, встановлено граничні терміни робіт ІІІ кв. 2026 р. ІІІ кв. 2027 р. Граничні терміни робіт, визначені Програмою робіт, є граничними як щодо обрахунку початку етапів робіт, так і щодо їх завершення з визначеним результатом.

Суд висновує, що Спеціальний дозвіл на користування надрами №5605 у сукупності з укладеною на його виконання Угодою №5605 між Державною службою геології та надр України та ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» 18.01.2024 Надрокористувачу виключають будь яку можливість втручання у ці правовідносини з боку відповідача - ДГСП «ЛІСИ УКРАЇНИ», а тому позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40грн, відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2026 (том 1 а.с. 10).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати повладаються повністю на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України,

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин, що оформлений Листом-повідомленням №17976/39.3.7.1-2026 від 05.08.2026 року «Повідомлення про розірвання (припинення) Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3», вчинений Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, за підписом директора філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» Ігорем ЧЕБАНОМ щодо одностороннього розірвання Договору про встановлення земельного сервітуту від 26 вересня 2024 №3», укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт», код ЄДРПОУ - 44962963, 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вул. Головна, буд. 65.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт»,код ЄДРПОУ - 44962963, витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2026 року.

Суддя П.Д. Пригуза