Рішення № 140868483, 23.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 903/702/25 (161/11487/26)

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 30 330,00 грн

в межах розгляду справи №903/702/25

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м. Луцьк

про неплатоспроможність

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича

27.05.2026 на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова до ОСОБА_1 про стягнення 30 330,00 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/11487/26 від 04.06.2026 прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/11487/26 від 01.07.2026 справу передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026 справа розподілена судді Бідюк С.В.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, з огляду на положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та приймаючи до уваги те, що стосовно ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов висновку, що даний спір у справі підлягає вирішенню в межах справи №903/702/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 24.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова до ОСОБА_1 про стягнення 30 330,00 грн прийнято до розгляду в межах справи №903/702/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Докази реєстрації відповідачем електронного кабінету в матеріалах справи відсутні.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно відомостей з державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 є вул. Профспілкова, буд. 20, кім. 2, м. Луцьк.

Така ж адреса зазначена у позовній заяві.

З метою повідомлення відповідачки про розгляд справи та про її право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.08.2026 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації відповідачки.

Однак, судова повістка повернута 08.09.2026 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідачки, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачці ухвали суду від 24.08.2026, а саме 08.09.2026.

Строк для подання відзиву по 23.09.2026.

Відзив відповідачки на адресу суду не надходив.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

У заяві від 22.05.2026, яка долучена до позовної заяви позивач просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію:

- чи належить (належала раніше) платіжна картка за номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- надати відомості про повний номер карти НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу EasyPay від 07.03.2025 о 19:55:47 год у розмірі 5000 грн;

- інформацію про рух коштів (виписку) по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 07.03.2025 по 10.03.2025.

Позивач зазначає, що він позбавлений можливості самостійно надати до суду вказану інформацію адже вона захищена як банківська таємниця.

Частиною 2 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Пункт 1 частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.

Частиною 1 статті 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Водночас, відповідно до вимог ч.1. ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однією із вимог до клопотання про витребування доказів є зазначення в даному клопотанні обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументів, які він може спростувати, та яке саме значення має даний доказ для об`єктивного розгляду справи.

Дослідивши, подане позивачем клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю та наведені вище процесуальні норми, суд вбачає, що клопотання не відповідає приписам ГПК України в частині підтвердження обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України.

При цьому також слід брати до уваги, що в даному випадку витребуваними доказами є інформація, що містить банківську таємницю, яка в свою чергу має певний статус, і розповсюдження такої інформації може бути лише у виключних випадках, передбачених статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 30.09.2011 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб" передбачено, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв`язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації. На суд покладено обов`язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки вимога закону щодо обґрунтування та доведення фактів важливості відомостей, про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, для розгляду конкретної справи ставиться виключно до заявника. Проте, в матеріалах заяви відсутні належні обґрунтування, які факти має підтвердити вказана інформація та яке саме значення вона має для вирішення даного спору, де предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.

Крім того, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі наявності заперечень щодо надходження кредитних коштів відповідачка не позбавлена можливості надати докази в їх підтвердження, зокрема і щодо інформації, про витребування якої просить позивач.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

07.03.2025 між ТОВ «Іннова-Фінанс» (перейменовано у ТОВ «Іннова-Нова») (кредитодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 7353920325.

Згідно з п. 2.1 договору укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

На умовах, встановлених договором, Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 2.2 договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000 гривень (п. 2.3 договору).

Тип кредиту - кредит (п. 2.4 договору).

Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.5).

У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності позичальника, може направити позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, і Договором. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що направлення товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника (п. п. 2.5.1 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховується проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня (п.2.7 договору).

Мета отримання кредиту, споживчі (особисті) потреби. Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3195,29% річних (п. 2.8 Договору).

Відповідно до п. 2.10. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22 580 грн.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів відповідної платіжної карти (п. 3.1 договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 07.03.2025 або наступний за ним календарний день (п. 3.2 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5 Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним (п. 10.2 договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильне дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Веб-сайті Товариства: http.//finsfera.ua// (п. 10.10 договору).

Пунктом 10.22. договору погоджено, що Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків Товариства та Позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов`язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін.

Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІКС Товариства, та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 10.24 договору).

Кредитодавцем був направлений одноразовий ідентифікатор на телефонний номер відповідача для підпису кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, що підтверджується відповідною роздруківкою.

16.05.2023 між ТОВ «Іннова Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (ФК) укладено договір № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів, згідно умов якого Клієнт доручає ФК за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.

Відповідно до п.1.2 договору перекази на користь отримувачів здійснюються ФК за умови перерахування Клієктом забезпечувального платежу на рахунок ФК, в межах якого Клієнт отримує право направляти реєстри виплат ФК з метою подальшого переказу платежів. Суми забезпечувального платежу перераховуються окремими платежами. Розмір забезпечувального платежу самостійно визначається Клієнтом, з розрахунку сум всіх очікуваних платежів у звітному місяці.

ФК зобов`язується надавати Клієнту на його запит документ (и), що підтверджує (ють) здійснення переказу коштів (платежу) отримувачу (ам) протягом 3 днів з дати отримання такого запиту (п. 3.2.8 договору).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підписавши у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір та його додатки відповідач, як позичальник, відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умов кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 в справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

На виконання умов договору 07.03.2025 кредитні кошти в сумі 5000 грн перераховано на банківську платіжну картку позичальника, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим заборгованість за наданим кредитом становить 5000 грн, заборгованість за процентами 15330 грн, підтверджена матеріалами справи, відповідачами не спростована, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн неустойки.

Пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду даної справи.

Судом прийнятий до уваги лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування», в якому вказано, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX.

Водночас, у даному випадку підлягають застосовуванню безпосередньо норми Цивільного кодексу України, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитними договорами сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язків сплати на користь кредитора неустойки за таке прострочення, а саме неустойка в сумі 10 000 грн підлягає списанню, у зв`язку з чим, безпідставними є заявлені позивачем вимоги в частині нарахованої вказаної суми неустойки, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1784,59 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (вул. Верхній Вал, буд. 10, пов. 2, оф. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 44127243) 5000,00 грн заборгованості за кредитом, 15330,00 грн заборгованості за процентами та 1784,59 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 22114,59 грн (двадцять дві тисячі сто чотирнадцять грн 59 коп).

3. У позові на суму 10 000 грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст.255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк