Рішення № 140868373, 12.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р. Cправа №902/316/26(902/784/26)

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", м.Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", м.Вінниця

про стягнення 1308197,74 грн заборгованості за договором поставки

в межах справи

за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", м.Вінниця

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" б/н від 16.03.2026 про відкриття провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп".

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження в справі №902/316/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Демчана О.І., попереднє засідання призначено на 28.07.2026.

10.06.2026 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" на офіційному вебпорталі Судової влади України.

12.06.2026 до Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" 1308197,74 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №41/23 від 26.05.2023 в частині здійснення оплати за отриманий товар, а саме: 968549,96 грн - основної заборгованості; 9489,69 грн - 3% річних; 38755,46 грн - інфляційних втрат; 97692,65 грн - пені; 193709,99 грн - штрафу.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026, вказану справу №902/316/26(902/784/26) передано на розгляд судді Нешик О.С., в провадженні якої перебуває справа №902/316/26.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкрито провадження в справі №902/316/26(902/784/26), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 21.07.2026.

З метою надання сторонам додаткового часу для забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та сприяючи у виконанні ними обов`язків (зокрема на участь в судовому засіданні; на викладення своїх пояснень та міркувань, подання всіх наявних доказів в обґрунтування вимог і заперечень в цій справі); за наслідками слухання справи, 21.07.2026, в справі №902/316/26(902/784/26) прийнята ухвала про перерву в судовому засіданні до 01.10.2026.

На визначену судом дату, 01.10.2026, учасники справи не з`явилися; втім про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення примірників ухвали суду від 21.07.2026 в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адреси електронної пошти згаданих (а.с.253).

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Слід зауважити, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України, неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" (далі за текстом також - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" (далі за текстом також - Покупець) укладено Договір поставки №41/23 (а.с.14-15), пунктом 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов`язується поставляти товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Асортимент, кількість та ціна товара зазначаються у специфікаціях, а також видаткових накладних, які складаються на кожну окрему партію товара, і є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.1.6 Договору, загальна ціна Договору складається з суми окремих операцій, проведених на виконання цього Договору згідно з накладними.

Згідно з п.2.1 Договору, Покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товара шляхом безготівкового розрахунку та/або готівкового розрахунку.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що Покупець оплачує поставлені Постачальником товари за цінами, зазначеними у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Сторони несуть відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання їх зобов`язань за цим Договором, відповідно до чинного законодавства України (п.6.1 Договору)

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення строків оплати товара більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми видаткової накладної, по якій виникла заборгованість.

У п.10.1 сторони Договору погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна зі Сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Невиконання відповідачем умов Договору поставки №41/23 від 26.05.2023 щодо здійснення повної оплати за отриманий товар, спонукало позивача на звернення з цим позовом до суду про стягнення 1308197,74 грн заборгованості.

Борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" за згаданим правочином підтверджується наявними в справі документами, зокрема підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с.16-227).

В матеріалах справи також міститься акт звірки взаємних розрахунків сторін за період 01.01.2026 - 31.01.2026 (а.с. 228-233), за змістом якого станом на 31.01.2026 борг покупця за Договором поставки №41/23 від 26.05.2023 становив 1113802,53 грн. Зазначений акт скріплено електронними цифровими підписами керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" та засвідчено печатками сторін.

Згідно з обопільно підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за березень 2026 року (а.с.234): станом на 31.03.2026 за покупцем товара за Договором обліковується заборгованість в розмірі 968549,96 грн. Зазначений Акт звірки підписали бухгалтери Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", їхні підписи завірені печатками таких підприємств, що під час здійснення провадження в цій справі сторони під сумнів не ставили.

Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи актам звірки взаєморозрахунків сторін, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

Отже підписання Актів звірки розрахунків за Договором поставки №41/23 від 26.05.2023 повноважними особами покупця та підтвердження наявності зафіксованого в ньому боргу в розмірі 968549,96 грн долученими до справи первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як встановлено судом, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" Договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, у спорах про стягнення заборгованості саме відповідач має довести факт здійснення оплати за товар. Отже, за умови доведення позивачем факту поставки товару, його прийняття відповідачем та визначеного розміру заборгованості, саме на відповідача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази проведення відповідних розрахунків.

Беручи до уваги відсутність доказів проведення повного розрахунку за Договором поставки №41/23 від 26.05.2023, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 968549,96 грн основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення 97692,65 грн пені, яка нарахована з 18.12.2026 по 01.06.2026, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас в позовній заяві б/н від 12.06.2026 позивач не визначив підстав для нарахування пені.

Суд констатує, що Договір поставки №41/23 від 26.05.2023 не містить положень щодо права нараховувати пеню за порушення строків виконання зобов`язань та її розміру.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18: "...якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом."

В зв`язку з викладеним, позов в частині стягнення пені в розмірі 97692,65 грн задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення 9489,69 грн - 3% річних за період з 18.12.2025 по 01.06.2026, суд зазначає таке.

За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, заявлених позивачем у розмірі 9489,69 грн, за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" калькулятора, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах вимог, заявлених до стягнення.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 38755,46 грн інфляційних втрат за період з січня 2025 по травень 2026, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 38755,46 грн за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" калькулятора, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах вимог, заявлених до стягнення.

Відносно вимоги позивача про стягнення 193709,99 грн - штрафу, суд зазначає таке.

За правилами ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення строків оплати товара більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми видаткової накладної, по якій виникла заборгованість.

Суд встановив, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати поставки товара більш як на 10 календарних днів, а отже вимоги позивача про стягнення 193709,99 грн штрафу на підставі п.6.2 Договору є правомірними і обґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16).

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд бере до уваги такі обставини:

- в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару;

- сукупний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань (339647,79 грн) становить понад 35% розміру основної заборгованості (968549,96 грн), яка була заявлена до стягнення в цій справі.

Суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу на 50% і таким чином стягненню підлягає штраф в розмірі 96855,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

При зверненні із цим позовом до суду в електронній формі позивач сплатив 15698,37 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №2034 від 11.06.2026 (а.с.4).

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається 14526,06 грн судового збору в зв`язку з правомірно заявленими вимогами щодо стягнення 968549,96 грн - основної заборгованості; 9489,69 грн - 3% річних; 38755,46 грн - інфляційних втрат та 193709,99 грн - штрафу.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 97692,65 грн пені як неправомірно заявленої, сплачений судовий збір в розмірі 1172,31 грн залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос".

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/316/26(902/784/26) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" (вул.Стеценка, буд. 57, м.Вінниця, 21009, ідентифікаційний код: 44250761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" (вул.Вовчинецька, буд.192, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 20547427) 968549,96 грн - основного боргу; 96855,00 грн - штрафу; 9489,69 грн - 3% річних; 38755,46 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 14526,06 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволені позову в справі №902/316/26(902/784/26) в частині стягнення 97692,65 грн пені та 96854,99 грн штрафу.

5. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1172,31 грн залишити за позивачем.

6. Повне рішення надіслати згідно з переліком.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. ухвали:

1 - до справи;

2, 3 - ТОВ "Лігос" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (office@ligos.ua);

4, 5 - ТОВ "Альянс Рітейл Груп" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (gbuh@allianceretailgroup.com.ua)