Постанова № 140867378, 20.10.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1139/26

Провадження № 3/373/321/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Переяслав

Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області

Залеська А.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації, за посадою водій-старший технік у військовій частині НОМЕР_2 ,

який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,

установив:

24 березня 2026 року близько 01:15 год. по вул. Професійна (Можайська) в м. Переяславі Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», р/н НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку: на місці зупинки з використанням спеціального приладу та у закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим не виконав обов`язок, визначений у п.2.5. ПДР України, що тягне за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП.

В суді ОСОБА_1 свою вину, у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння у порядку, який йому було запропоновано поліцейським визнав, однак не визнав, що він мав ознаки алкогольного сп`яніння та перебував у відповідному стані. Пояснив, що 24.03.2026 він дійсно близько 01:00 год керував автомобілем «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», р/н НОМЕР_3 , оскільки приятель ОСОБА_2 попросив забрати його з дачі. Він забрав його і вони поїхали в сторону вулиці Можайська у м. Переяславі. ОСОБА_3 був добряче випивший, та ще й сидів біля нього на передньому пасажирському сидінні. На вул. Дніпровська його зупинили патрульні поліцейські у зв`язку з порушенням комендантської години. Він показав документи та військовий квиток і їх не затримували, а тому він рушив далі. За менш як 500 м. після повороту на вул. Можайська їх знову зупинив поліцейський патруль та знову затребували у нього документи. Ця ситуація його почала дратувати і він не стримався у висловлюваннях. Тоді працівники поліції почули запах алкоголю в салоні, що був від ОСОБА_3 , та стали говорити, що то він нього, запропонували пройти тест на приладі, на що він погодився. Коли йому поліцейський став приставляти до рота трубку, щоб продути, йому було незручно, бо він сидів в машині, а тому попросив дати йому прилад у руки. На це поліцейський відповів, що так не дозволяється, але він ( ОСОБА_1 ) вже був роздратований, вважав, що вони чіпляються до нього, шукають привід затримати. У такій ситуації він ніколи не був, але чув від інших, що таке буває, а тому не хотів вже нічого ні чути, ні робити та стояв на своєму. Врешті зав`язалась суперечка. У якийсь момент ОСОБА_2 пішов додому, бо проживає поряд. Коли йому запропонували поїхати в Бориспільську БЛІЛ, він також не погодився, бо після служби був втомлений, а наступного дня знову на службу, тому він сказав, що готовий їхати в лікарю у м. Переяславі. Однак, поліцейський знову відмовив, сказав, що там немає такої послуги. Врешті він дуже рознервувався, зателефонував товаришу по службі ОСОБА_4 та попросив його під`їхати, повернувся та мовчки пішов, залишивши поліцейських та свій автомобіль на вул. Можайська. Поговоривши з ОСОБА_4 він трохи заспокоївся та попросив його відвезли до закладу охорони здоров`я, щоб все ж таки пройти огляд на стан сп`яніння і довести, що він тверезий. Товариш був на автомобілі «Шевроле» і вони поїхали до лікарні у м. Києві, Святошинський район, оскільки на лінії 103 йому сказали, що там аналізи приймають цілодобово. В лікарні він здав аналіз сечі на вміст алкоголю, а через кілька днів забрав довідку, в якій вказано, що алкоголю не виявлено. ОСОБА_1 запевнив суд, що після усіх тих подій він усвідомив, що був нестриманим, занадто зверхнім по відношенню до працівників поліції, так як в знаки дається військово служб, на якій він перебуває з перших днів воєнного стану - з 26.02.2022. Тапер розуміє, що якби він виконав вимоги поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, то все могло б бути інакше. Повідомив, що розкаюється у своїй поведінці, вважає її неприйнятною. Просив суд не позбавляти його прав на керування транспортним засобом, оскільки вони йому потрібні для військової служби за посадою, адже у військовій частині катастрофічно не вистачає водіїв, а тому його постійно залучають до керування автотехнікою.

Захисник особи, яка притягується до відповідальності, адвокат Синяченко В.П. висловився щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, зіславшись на довідку медичного закладу за результатами лабораторних аналізів, відібраних 24.036.2026 о. 03:25, яка свідчить, що він був тверезий.

Захисник Кабанячий Р.В. також вважає, що склад правопорушення недоведений, адже зовнішній огляд водія поліцейські не проводили, а довідка з закладу охорони здоров`я свідчить про те, що він був тверезий. Тому не можна стверджувати, що у поліцейських були підстави вимагати від ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також зазначив, що у випадку, якщо суд дійде іншого висновку, то просив на підставі ст. 33 КУпАП врахувати, всі обставини цієї справи, те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, а також взяти до уваги умови воєнного стану, за яких у будь-який момент може виникнути потреба в керуванні транспортним засобом, особливо - у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.

Свідок ОСОБА_3 під присягою надав суду показання, які повністю підтверджують ті обставини та події, про які повідомив ОСОБА_1 , та які відбувались у його присутності. Повідомив, що 23.03.2026 пізно увечері увечері він дійсно зателефонував ОСОБА_1 та попросив під`їхати до нього на дачу, що в мікрорайоні «Карань» в м. Переяславі, щоб той забрав його та підвіз додому. ОСОБА_1 сказав, що не так давно приїхав зі служби, голодний і дуже втомився, але все ж таки погодився та приїхав на власному автомобілі «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI». Він ще до його приїзду сидів із сусідом, жарили м`ясо і добре випив. Було вже після опівночі. По дорозі додому їх автомобіль поліцейські зупиняли двічі: один раз на вул. Дніпровська - перевірили документи і відпустили, а другий раз (одразу після цього) вже, коли вони повернули на вул. Можайська. Він сидів на передньому пасажирському сидінні і бачив, як поліцейський давав трубку подути, а ОСОБА_1 тягнув прилад до себе, поліцейський не давав, щось там не склалось, була суперечка.

Свідок ОСОБА_5 під присягою надав показання, які не суперечать поясненням ОСОБА_1 . Повідомив, що уночі 24.03.2026 після чергового добового наряду він був вихідний та спав вдома. Раптом близько 2-ї год ночі зателефонував ОСОБА_1 , сказав, що потрібна його допомога. Вони зустрілись біля магазину на вул. Можайська, куди він під`їхав на автомобілі «Шевроле», р/н НОМЕР_4 . ОСОБА_6 був знервований, висловлював невдоволення поведінкою поліцейських, а потім попросив звозити його в лікарню у м. Київ, сказав, що треба здати аналіз на алкоголь, а там їх приймають цілодобово. Вони приїхали в м. Київ, Солом`янський район (точну адресу він вже не пам`ятає), в лікарню не заходив, сидів в машині. ОСОБА_1 ходив сам, а коли повернувся сказав, що результат забере за кілька днів, у порядку черговості.

Обставини події також підтверджуються наступними матеріалами, долученими до протоколу та, наданими стороною захисту:

- протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №622661 від 24.03.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, де міститься посилання на технічний засіб відеозапису за № 859778, № 859428;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.03.2026 о 01:20, де вказані такі ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , як запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення обличчя, порушена мови, поведінка, що не відповідає обстановці. У цьому актів інспектор СРПП ВП №1 вказав, що водій відмовився від проходження огляду з використанням приладу «Драгер 6810»;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного та іншого сп`яніння від 24.03.2026 о 01:20 до КНП «Бориспільська БЛІЛ», відносно ОСОБА_1 , яке не реалізоване та містить відмітку «відмовився»;

- супровідним листом начальника ВП №1 Бориспільського РУП на адресу ОСОБА_1 від 24.03.2026 про направлення йому засобами поштового зв`язку копії протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №622661 за ч. 1. ст. 130 КУпАП, постанови від 24.03.2026 за ч.1 ст. 121-2 КУпАП та інших матеріалів;

- довідкою ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 24.03.2026 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_5 на право керування транспортними засобами категорії: «А», «А1», «В», «В1», «С», «С1», «Д», «Д1», «ВЕ», «СЕ», «ДЕ», «СІЕ», «ДІЕ»;

- довідкою ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 24.03.2026 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до інформаційного порталу Національної поліції України підсистеми «Адміністративна практика» за ознакою повторності вчинення правопорушень за ст. 130 КУпАП не значиться;

- згідно копії Військового квитка НОМЕР_6 від 27.05.1992 ОСОБА_1 взятий на військовий облік з цивільною спеціальністю: тракторист-машиніст широкого профілю та водій ряду категорій, проходив строкову військову службу у 1993-1994 р.р., а з 26.02.2022 зарахований на службу до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) у званні «головний сержант», яку наразі проходить за посадою: водій старший технік;

- відеозаписом з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських № 859778, № 859428, яким підтверджується, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції по вул. Можайська в місце в м. Переяславі (приватний сектор). Причина зупинки відсутня підсвітка заднього номерного знаку. На переконання суду, рух транспортного засобу у нічну пору доби, поведінка ОСОБА_1 , манера його спілкування з поліцейськими, нецензурна лексика та різкі висловлювання, а також наявність поряд з ним у салоні автомобіля гр. ОСОБА_3 , який мав очевидні ознаки сильного алкогольного сп`яніння, у своїй сукупності давали поліцейським підстави вважати, що водій ОСОБА_1 може перебувати у стані алкогольного сп`яніння. На відеозаписі видно, що ОСОБА_1 ніби й погоджується пройти огляд на стан сп`яніння, однак при цьому вчиняє дії, спрямовані на ухилення від такого огляду, зокрема: погоджується подути у трубку газоаналізатора та при цьому вимагає дати йому прилад в руки, навіть двічі робить спробу перехопити його з руки поліцейського; погоджується поїхати до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду, але не в той, який зазначив поліцейський;

- згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, складеного 27.03.2026 за підписом лікаря Відділення медичних оглядів на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння № 2 Київської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» за самозверненням ОСОБА_1 (п/в НОМЕР_5 ): за результатами аналізу сечі, яка здана 24.03.2026 о 03:25 - ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.

Враховуючи сукупність, вищенаведених вище доказів, а також, беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 , які підтвердилися показаннями свідків, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що проявилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Підстав для звільнення особи від відповідальності чи закриття справи немає.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Санкція статті ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативний вид стягнення на водіїв, а саме: штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вирішуючи питання міри відповідальності особи за вчинене правопорушення, суд керується наступним.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 33 КУпАП визначено загальні правила накладання стягнення за адміністративне правопорушення та регламентовано, що при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 наголосив, що Україна є правовою державою. Відповідно до Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним та правовим рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість одна з основних засад верховенства права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 звернув увагу, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (кримінальному правопорушенню). Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість суду. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Правову позицію щодо дотримання справедливості при визначенні міри покарання Конституційний Суд України висловив також у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора. Суд вказав: «...Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах...».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, обов`язковість яких визнана Україною, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 р. (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 вказав, що закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м`яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 щодо індивідуалізації юридичної відповідальності вказано, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України послався на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що «... для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності (пропорційності) має бути дотриманий не лише при визначенні норм, які стосуються суворості санкції, а й при оцінці тих факторів, що їх має бути взято до уваги при визначенні санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84)...».

У постанові від 06.02.2021 у справі № 263/10894/20 Верховний Суд роз`яснив, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди у певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.

Зважаючи на вказане вище, керуючись засадами верховенства права, принципом співмірності та індивідуалізації при призначенні адміністративного стягнення, судом ураховуються обставини справи, характер та суспільна небезпечність вчиненого діяння, особа винного, його ставлення до вчиненого, особливий період в Україні, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність особи.

Обставинами, які згідно ст.34 КУпАП пом`якшують відповідальність винного та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння та самої особи, є щире розкаяння ОСОБА_1 , що виразилось в усвідомленні неправомірності своєї поведінки та суті допущеного ним правопорушення, наданні правдивих показань суду. Також суд враховує особу винного: що він є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації з 26.02.2022; обіймає військову посаду, пов`язану з керуванням різного роду транспортними засобами та бойовими машинами; має широкий (практично вичерпний) перелік категорій транспортних засобів, до керування якими у нього є доступ (право); згідно даних ЄДРСР за останні 10 років ОСОБА_1 жодного разу не притягувався судами України до відповідальності ні за правопорушення, пов`язані з несенням військової служби, ні за ст. 130 КУпАП, чи будь за будь які інші правопорушення.

Беручи до уваги все вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 , усвідомивши, що безпідставно не виконав обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України, за самозверненням все ж таки пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я і за висновками лікаря в стані алкогольного сп`яніння не перебуває, суд дійшов висновку про можливість не застосовувати до нього додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки застосування цього виду стягнення є посиленою мірою впливу на особу, яка несе суспільну небезпеку чи загрозу громадському порядку, чого про ОСОБА_1 сказати неможна.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що в досліджуваній ситуації безальтернативне застосування до ОСОБА_1 санкції частини 1 ст. 130 КУпАП не відповідатиме характеру та ступеню вини особи та не забезпечить індивідуалізацію адміністративного стягнення, досягнення справедливого балансу між вимогами публічних (суспільних) інтересів та захистом прав особи, а тому вважає, що при визначенні міри покарання винному наявні підстави для застосування в порядку аналогії закону положення ст. 69 КК України та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу без застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі передбаченому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 245, 248, 249, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на рахунок: ГУК у м.Києві (м.Київ), 22030106; код ЄДРПОУ 37993783; МФО 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений на рахунок: UA488999980313030149000010001 (отримувач: ГУК у Київській обл. м. Київ, 21081300; код ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування коду КДБ: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня винесення постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу та/або судового збору та ненадання суду підтверджуючих документів про їх сплату у вказані строки, постанова буде звернута до примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови законом передбачено стягнення штрафу у подвійному розмірі (ст. 308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо скарги не було подано.

Суддя А.О. Залеська