Рішення № 140866393, 22.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 157/1522/26

Номер провадження 2/167/1071/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 23625 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 27 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 27.11.2025-100000318 (далі договір

№ 27.11.2025-100000318), за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 7000 грн. на строк 217 днів, який зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору

№ 27.11.2025-100000318 ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконував, унаслідок чого станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість в загальному розмірі 23625 грн., з яких: 7000 грн. тіло кредиту, 8680 грн. проценти, 6685 грн. проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК), 1260 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не оспорює факту укладення договору та отримання кредитних коштів, водночас зазначає про необхідність перевірки фактичного залишку основного боргу після здійснення 30 грудня 2025 року платежу у розмірі

3115 грн. та обставин щодо складових заборгованості, на які була зарахована вказана сума. Проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК) розмірі 6685 грн., на переконання відповідача, підлягають списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, а вимога про стягнення комісії у розмірі

1260 грн. є недоведеною.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними строку кредитування, оскільки будь-яких нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема у порядку ст. 365 ЦК, позивачем не здійснювалось. Під час формування розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, а наданий розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою і відповідач не був позбавлений права отримати кредит у його відділенні (ТМ «ШвидкоГроші»). Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив і вважає наведені у ній аргументи безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи. Надав свій контрозрахунок, в якому зазначив, що оскільки сплатив 3115 грн., то залишок основного боргу становить 3885 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за ст. 625 ЦК та комісії в розмірі 1260 грн., а в частині стягнення основного боргу та процентів задовольнити частково, з урахуванням наданого контрозрахунку та сплаченої суми.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документу) в судове засідання не з`явилася. У позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), в судове засідання не з`явився. До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Процесуальні дії у справі

26 серпня 2026 року ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області справу передано за підсудністю до Рожищенського районного суду Волинської області.

22 вересня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

27 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали договір № 27.11.2025-100000318, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявкою ОСОБА_1 , відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцептом), підписаних одноразовим ідентифікатором Е642 (арк. спр. 12-19). За умовами даного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 7000 грн. (п. 2 заявки) строком на 217 днів з дати його надання (п. 3 заявки), а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк до 1 липня 2026 року (п. 4 заявки) і сплатити проценти та комісію (п. 3.1 оферти).

Відповідно до умов договору № 27.11.2025-100000318 процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (п. 6 заявки). Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (п. 7 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми (включаючи всі транші) (залишку всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 13).

За змістом пунктів 8, 9 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 630 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості

630 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до п. 17 заявки позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК.

Пунктом 4.1 оферти передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу № 5168-74ХХ-ХХХХ-9541.

З копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17 квітня 2026 року

№ 1-1804 вбачається, що 27 листопада 2025 року грошові кошти за договором кредиту

№ 27.11.2025-100000318 у розмірі 7000 грн. були перераховані на картку

№ НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua 931589759) (арк. спр. 20).

Згідно з поданим позивачем розрахунком у ОСОБА_1 станом на 11 серпня

2026 року наявна заборгованість за договором № 27.11.2025-100000318 в розмірі

23625 грн., з яких: 7000 грн. тіло кредиту, 8680 грн. проценти, 6685 грн. проценти відповідно до ст. 625 ЦК, 1260 грн. комісія (арк. спр. 21-23). При цьому, відповідно вказаного розрахунку відповідач ОСОБА_1 30 грудня 2025 року частково погасив заборгованість за договором № 27.11.2025-100000318 у розмірі 3115 грн.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З копій пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки ОСОБА_1 , відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), вбачається, що 27 листопада 2025 року сторони уклали договір № 27.11.2025-100000318, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7000 грн. на строк 217 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит в строк до 1 липня 2026 року та сплатити проценти і комісію.

27 листопада 2025 року кредитні кошти перераховані відповідачу.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорює факт укладення договору № 27.11.2025-100000318, отримання та користування кредитними коштами.

У підписаному відповідачем кредитному договорі № 27.11.2025-100000318 визначена сума кредиту, проценти, комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не в повній мірі повернув кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 27.11.2025-100000318 за тілом кредиту та процентами.

Із доводів відповідача ОСОБА_1 слідує, що він фактично не погоджується із зарахуванням його платежу в розмірі 3115 грн. на погашення заборгованості за процентами, зазначаючи, що ТОВ «Споживчий центр» мав би зарахувати цю суму у погашення тіла кредиту, що, у свою чергу, впливало б на розмір нарахованих процентів.

Суд, перевіряючи ці доводи, дійшов таких висновків.

У підписаних відповідачем заявці та акцепті міститься графік платежів (арк. спр. 16, 17 на звороті) про кількість чергових платежів, їх розмір та дати, окремо розміри платежів за процентами, комісіями за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, сумою кредиту у складі чергового платежу. Відповідно до зазначеного графіка платежі, здійснені 27 грудня 2025 року, 27 січня та 27 лютого 2026 року, зараховуються на погашення заборгованості за процентами та комісією, а 30 березня,

30 квітня, 31 травня та 1 липня 2026 року за процентами та тілом кредиту. ОСОБА_1 вніс платіж у розмірі 3115 грн. 30 грудня 2026 року, тому неврахування позивачем цієї суми на погашення заборгованості за тілом кредиту не суперечить умовам підписаного сторонами договору.

Вирішуючи питання стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка заперечуються відповідачем, суд виходить з такого.

За умовами кредитного договору № 27.11.2025-100000318 визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 630 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» наведено перелік типових умов, які вважаються несправедливими в розумінні законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (ч. 6 ст. 3 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Об`єднана палата КЦС ВС в постанові від 6 листопада 2023 року по справі

№ 204/224/21 дійшла до висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не надав доказів реального надання і переліку конкретних послуг фактично наданих споживачу, необхідності їх надання в розумінні статей 8, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставним та порушує ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1260 грн, задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених ТОВ «Споживчий центр» вимог про стягнення із ОСОБА_1 процентів відповідно до ст. 625 ЦК у розмірі 6685 грн., то суд зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, виходячи із цих приписів, суд погоджується з доводами відповідача і не вбачає підстав для стягнення із ОСОБА_1 процентів у розмірі 6685 грн. відповідно до ст. 625 ЦК.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 1767,03 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 66,37%.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість по кредитному договору

від 27 листопада 2025 року № 27.11.2025-100000318: 7000 (сім тисяч) гривень тіла кредиту, 8680 (вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень процентів, а також 1767 (одну тисячу сімсот шістдесят сім) гривень 3 (три) копійки судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ідентифікаційний код юридичної особи 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: В.Б. Требик