Рішення № 140865911, 23.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4047/25

провадження № 2/650/1101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Цюпа Віталій Павлович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Цюпа В.П. звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2006 року щодо земельної ділянки площею 8,7008 га з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029, сторонами орендного правовідношення за яким є ОСОБА_1 як орендодавець та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як орендар, номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 45092842, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову представник зазначив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 8,7008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6520685200:04:005:0029, розташованої на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Право власності підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ХС № 003596.

12 липня 2006 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» договір оренди цієї земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 4АА002118-040671500015. За договором про заміну сторони від 15 жовтня 2015 року права та обов`язки орендаря перейшли до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а строк оренди було продовжено до 12 липня 2023 року.

Додатковою угодою № 700188 від 28 липня 2017 року права та обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір було викладено у новій редакції. Додатковою угодою № 700188-2 від 11 квітня 2018 року орендну плату визначено у розмірі 4,18 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та продовжено строк оренди до 30 листопада 2025 року.

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 і ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду № 700188-7, якою договір знову викладено у новій редакції. У пункті 2.4 нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено у сумі 238 058,74 грн, у пункті 4.1 орендну плату - у грошовій формі в розмірі 6,63 % від цієї оцінки, що становить 15 783,29 грн за повний рік оренди. За пунктом 4.5 орендна плата вноситься до 31 грудня відповідного року. Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2029 року.

Представник позивачки стверджує, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» повністю не сплатило орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки. Сукупний розмір трьох річних платежів за умовами договору становить 47 349,87 грн, проте вимоги про стягнення цієї суми у справі не заявлено. Позивачка вважає три випадки несплати систематичним порушенням договору та підставою для його розірвання.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» за договором № 1704/25-24 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок передало ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди, зокрема щодо ділянки позивачки. Відповідно до пунктів 2.2 і 2.3 цього договору до покупця переходять права та обов`язки орендаря за договорами оренди з урахуванням змін. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 432365909 від 21 червня 2025 року право оренди спірної ділянки зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» за записом № 45092842.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», залучене спочатку як третя особа без самостійних вимог, у відзиві на первісний позов просило відмовити в його задоволенні. Товариство факту несплати за 2022-2024 роки по суті не заперечувало, однак посилалося на неможливість використання орендованих земель унаслідок збройної агресії рф, тимчасової окупації, втрати доступу до виробничої бази, викрадення майна, обстрілів та небезпеки забруднення території вибухонебезпечними предметами.

За доводами товариства, Новорайська селищна територіальна громада перебувала під тимчасовою окупацією з 09 квітня до 11 листопада 2022 року, а після деокупації її було віднесено до територій можливих бойових дій. На підтвердження наслідків окупації надано витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, де наведено відомості про заволодіння у квітні 2022 року з бази товариства у селищі Новорайськ автомобілем КАМАЗ, безпілотними літальними апаратами та іншим майном, а також про втрату підприємством доступу до своєї бази й майна під час окупації.

Товариство посилалося на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, розпорядження від 01 березня 2023 року № 24 та рішення від 28 квітня 2023 року № 516, якими його віднесено до суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Воно надало розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації про пільги з місцевих податків і зборів у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земель вибухонебезпечними предметами, лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, а також посилалося на судові рішення щодо втрат майна інших суб`єктів господарювання у цьому районі.

У додаткових поясненнях товариство посилалося на інтерактивну карту ДСНС, за якою територія громади віднесена до територій, де виявлено або ймовірно можуть перебувати вибухонебезпечні предмети, та на близькість селища Новорайськ до окупованої території. На його думку, використання ділянки до перевірки безпечності становило б загрозу для працівників.

21 квітня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав додаткові пояснення та документи, зокрема лист Херсонської обласної військової адміністрації від 13 квітня 2026 року № 01-01-66-4582/0/26/46, лист Новорайської сільської військової адміністрації від 20 квітня 2026 року № 01-12/1005/26, лист Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року № 235, статистичні звіти за формою № 4-сг за 2022-2024 роки та внутрішні накази про припинення обробітку земель, які не пройшли перевірку на наявність вибухонебезпечних предметів. Зазначив, що у відповіді Херсонської обласної військової адміністрації спірна ділянка не названа серед обстежених, а планове гуманітарне розмінування проводиться поза межами 20 км від лінії бойового зіткнення та/або державного кордону.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважає, що ці документи разом із Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року та наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 січня 2025 року № 5 доводять об`єктивну неможливість безпечного використання земельної ділянки після деокупації. Воно просить застосувати частину шосту статті 762 ЦК України та звільнити орендаря від плати за період такої неможливості.

15 серпня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Журик А.Л. подав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2006 року, зареєстрованого за № 4АА002118-040671500015. Позов мотивовано тим, що, на думку товариства, під час укладення первісного договору нормативну грошову оцінку ділянки не було проведено, через що неможливо було належно визначити та індексувати орендну плату. Товариство посилається на статті 203, 215, 638 ЦК України та статтю 15 Закону України «Про оренду землі».

Представник Андрющенко Г.Є. проти цього позову заперечив. Він зазначив, що договір і додаткові угоди виконувалися, орендна плата нараховувалася і сплачувалася до 2021 року включно. У новій редакції договору від 04 листопада 2021 року, яку підписало саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», прямо погоджено нормативну грошову оцінку 238 058,74 грн і річну орендну плату 15 783,29 грн. На думку позивачки, товариство не довело, яке його право було порушене умовами договору в момент його укладення.

Щодо заперечень проти первісного позову представник ОСОБА_1 вважає, що документи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» підтверджують небезпеку в регіоні, але не доводять повної неможливості користування саме ділянкою з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029 упродовж 2023 і 2024 років. Посилання на обробіток сусідніх ділянок, яке також наведено у поясненнях позивачки, окремими доказами щодо стану спірної ділянки не підтверджене.

Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження за первісним позовом. Ухвалою від 15 грудня 2025 року позов ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із самостійними вимогами прийнято до спільного розгляду, припинено участь товариства як третьої особи без самостійних вимог, визнано його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника. У письмових поясненнях первісні позовні вимоги підтримав, проти позову ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заперечив. Представник останнього виклав позицію у відзиві, позові із самостійними вимогами, додаткових поясненнях і клопотанні про долучення доказів; судові документи надсилалися до зареєстрованого електронного кабінету товариства.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» відзиву та доказів сплати орендної плати не надало. З наявних матеріалів вбачається, що судові документи надсилалися за зазначеною юридичною адресою товариства, однак поштові відправлення поверталися з відміткою про відсутність адресата. Юридична особа зобов`язана мати електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України; за матеріалами справи ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» його не зареєструвало. Суд враховує встановлений законом спосіб повідомлення юридичної особи, дані про надсилання кореспонденції та можливість учасників реалізувати процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності та перевіривши доводи учасників, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 8,7008 га з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт серії IV-ХС № 003596, договір оренди від 12 липня 2006 року, подальші додаткові угоди та відомості Державного реєстру речових прав підтверджують існування орендного правовідношення і зареєстрованого права оренди за записом № 45092842.

У редакції договору від 04 листопада 2021 року визначено об`єкт оренди, строк договору до 31 грудня 2029 року, нормативну грошову оцінку 238 058,74 грн, річну орендну плату 15 783,29 грн та строк її внесення до 31 грудня. Отже, на час виникнення спору орендні платежі за 2022-2024 роки були визначені у договорі, підписаному орендодавцем і тодішнім орендарем.

Доказів сплати орендної плати за 2022, 2023 і 2024 роки не надано. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не доводить факту здійснення таких платежів, а заперечує існування обов`язку їх сплачувати внаслідок, на його думку, неможливості користування землею. Саме ці обставини належить оцінити для вирішення питання про систематичність несплати.

Відповідно до статей 526 і 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а договір є обов`язковим для сторін. Частина перша статті 96 ЗК України покладає на землекористувача обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату. За статтями 21, 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є платежем орендаря орендодавцеві за користування земельною ділянкою; орендодавець вправі вимагати своєчасного внесення плати, а орендар зобов`язаний сплачувати її в установленому розмірі та строк.

Частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду в разі невиконання обов`язків сторін та умов договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України систематична несплата орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 уточнила, що для застосування цієї спеціальної підстави потрібні два або більше випадки повної несплати орендної плати в договірні строки. Встановлення таких випадків є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору; подальше погашення заборгованості саме по собі не усуває вже допущеного порушення.

Стаття 617 ЦК України визначає наслідки непереборної сили для відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення причинного зв`язку. Частина шоста статті 762 ЦК України встановлює інший наслідок: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Для застосування останньої норми належить установити об`єктивну безпосередню неможливість користування предметом оренди у відповідний період, а не лише факт втрати доходу чи фактичного невикористання майна. Такий підхід відображено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02 вересня 2022 року у справі № 910/4729/20.

Суд бере до уваги, що у 2022 році територія Новорайської громади перебувала під тимчасовою окупацією рф з 09 квітня до 11 листопада, тобто протягом значної частини сільськогосподарського сезону. Витяг з ЄРДР свідчить про повідомлення щодо захоплення майна на базі товариства та позбавлення його доступу до бази під час окупації. Ці обставини мали очевидний вплив на можливість здійснювати сільськогосподарську діяльність. Тому для висновку у цій справі суд не враховує несплату платежу за 2022 рік як один із випадків, що формують систематичність, і не вирішує питання про грошовий обов`язок за цей рік, оскільки такої вимоги не заявлено.

Щодо 2023 і 2024 років суд виходить з необхідності оцінювати саме можливість використання конкретної земельної ділянки протягом періодів, за які належала річна плата. Належність громади після деокупації до територій можливих бойових дій, обстріли та загроза вибухонебезпечних предметів є серйозними обставинами, які суд оцінює з урахуванням усіх наданих доказів. Проте правовий статус великої території сам по собі не означає, що кожна земельна ділянка у її межах була повністю недоступною чи непридатною для користування впродовж повних 2023 та 2024 років.

Розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації про пільги з місцевих податків і зборів підтверджують врахування органом влади потенційної загрози забруднення земель та складних умов господарювання. Вони приймалися для цілей оподаткування і не встановлюють конкретного стану земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029 протягом усього 2023 чи 2024 року. Податкова пільга, у тому числі щодо земель державної чи комунальної власності, не припиняє автоматично договірного обов`язку сплачувати орендну плату власнику приватної землі. Водночас такі акти враховуються судом як докази воєнного впливу, а не відкидаються через відмінність правового регулювання.

Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року вказує на потенційне забруднення земель відповідної території та неможливість гарантувати безпеку польових робіт за умов обстрілів. Із повідомлення про те, що до робіт залучалися інші відомства, не випливає факт очищення саме ділянки позивачки. Водночас цей лист не містить результатів обстеження вказаної ділянки, її координат, даних про конкретну перешкоду на ній чи про тривалість такої перешкоди у 2023-2024 роках.

Лист Херсонської обласної військової адміністрації від 13 квітня 2026 року містить відомості про розмінування частини земельних ділянок та відносить інформацію щодо інших до компетенції спеціалізованих органів. Відсутність спірної ділянки серед названих у відповіді обстежених земель доводить лише те, що відповідь не містить відомостей про її обстеження. Вона сама по собі не встановлює ані факту мінування, ані повної неможливості користування ділянкою протягом 2023 і 2024 років.

Лист Новорайської сільської військової адміністрації від 20 квітня 2026 року і лист Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року свідчать про обмеження планових процесів гуманітарного розмінування у межах 20 км від лінії бойового зіткнення. Суд враховує, що такі обмеження ускладнюють отримання орендарем висновку про безпечність землі та підвищують обґрунтованість його побоювань. Однак наведені листи не визначають точного місця спірної ділянки відносно цієї межі і не засвідчують існування перешкоди для її використання протягом обох повних календарних років. Відстань між населеними пунктами за публічною картою не є вимірюванням від конкретної земельної ділянки.

Інтерактивна карта ДСНС вказує на виявлені або ймовірні ризики вибухонебезпечних предметів у межах значних територій. Вона підтверджує небезпечність ситуації у громаді, проте не встановлює, що саме спірна ділянка фактично була забруднена або протягом усього 2023 чи 2024 року не могла використовуватися. Відсутність індивідуального акта обстеження не є єдиною можливою підставою для висновку про неможливість користування: таку неможливість можна доводити й іншими належними доказами, у тому числі про доступ, заборону робіт чи інтенсивність небезпеки у місці розташування ділянки. Проте сукупність поданих доказів такого висновку щодо цієї ділянки й зазначених періодів не дає.

Витяг з ЄРДР стосується подій 2022 року на виробничій базі товариства, а судові рішення про втрату майна інших підприємств характеризують наслідки окупації у місцевості. Ці відомості не встановлюють стану земельної ділянки ОСОБА_1 у 2023 та 2024 роках. Рішення Херсонської обласної ради й затверджене нею розпорядження про включення товариства до переліку постраждалих суб`єктів свідчать про завдану йому шкоду загалом, але не про неможливість використання конкретного предмета оренди протягом усього спірного часу. Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року також не доводить індивідуального причинного зв`язку стосовно цього договору.

Статистичні звіти за формою № 4-сг та внутрішні накази орендаря підтверджують його рішення не проводити певні сільськогосподарські роботи та відсутність відображених у звітах посівів. Однак фактичне невикористання землі і запобіжне управлінське рішення підприємства не є тотожними об`єктивній неможливості користуватися саме ділянкою позивачки. Ці документи не містять незалежної оцінки стану ділянки за спірні роки.

Національна стратегія протимінної діяльності на період до 2033 року описує державні завдання щодо обстеження територій та значний масштаб невизначеності стосовно їх забруднення. Її положення належить враховувати для оцінки ризику, проте вона не запроваджує презумпції неможливості використання кожної необстеженої ділянки в кожний період до отримання документа про безпечність. Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 січня 2025 року № 5 про визначення районів ведення бойових дій також не встановлює індивідуальний стан ділянки у 2023 та 2024 роках; наведені учасником відомості пов`язують відповідний статус району з 01 грудня 2024 року.

Суд також надає оцінку долученому представником ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» листу Херсонської обласної військової адміністрації від 01 жовтня 2026 року № 01-01-66-12728/0/26/46, наданому у відповідь на адвокатський запит від 28 вересня 2026 року № 28/09/-1.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що Херсонська обласна військова адміністрація повідомила про наявність актів виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:009:0018, яка не є предметом спору у цій справі. Стосовно інших земельних ділянок, перелічених в адвокатському запиті, зокрема спірної земельної ділянки, повідомлено лише про те, що інформація щодо проведення робіт із розмінування (гуманітарного розмінування) до Херсонської обласної військової адміністрації не надходила. При цьому у листі прямо зазначено, що повноваження щодо інформаційної взаємодії з Державним земельним кадастром стосовно забруднення або очищення земельних ділянок від вибухонебезпечних предметів належать відповідним суб`єктам протимінної діяльності.

Отже, наведена відповідь не містить відомостей про результати обстеження спірної земельної ділянки, встановлення факту її забруднення вибухонебезпечними предметами, наявність заборони на її використання чи інших обставин, які б підтверджували об`єктивну неможливість користування нею протягом 2023 та 2024 років. Сама по собі відсутність у Херсонської обласної військової адміністрації інформації про проведення робіт із розмінування певної земельної ділянки не свідчить ані про її фактичне забруднення вибухонебезпечними предметами, ані про неможливість використання за цільовим призначенням. Крім того, хоча у зазначеному листі міститься посилання на додаток обсягом 32 аркуші, відповідні документи представником товариства до матеріалів справи не надані, що позбавляє суд можливості дослідити їхній зміст та оцінити доказове значення.

Отже, суд визнає доведеними реальність воєнної небезпеки в громаді, наслідки окупації для підприємства та складність обстеження земель. Однак у матеріалах немає достатніх даних, які в сукупності дозволяли б установити за правилами статей 76-81 і 89 ЦПК України об`єктивну безпосередню неможливість користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029 протягом повних 2023 і 2024 років. Підстави для повного звільнення від річної орендної плати за обидва ці роки за частиною шостою статті 762 ЦК України не доведені.

Суд враховує посилання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24. У ній розглядалося питання застосування спеціальних норм податкового законодавства щодо плати за землю за ділянку державної або комунальної власності. У цій справі предметом є приватна земельна ділянка та плата її власниці за договором. Тому висновок щодо спеціального режиму податкових платежів не усуває необхідності довести умови застосування частини шостої статті 762 ЦК України у спірних приватноправових відносинах.

Повна несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки становить два окремі випадки невиконання зобов`язання у строки, визначені договором, і утворює систематичну несплату у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Несплату за 2025 рік суд не враховує: позов подано 21 червня 2025 року, а строк сплати за цей рік за договором спливав 31 грудня 2025 року. Встановлених випадків несплати за 2023 і 2024 роки достатньо для вирішення первісного позову.

За договором від 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», що підтверджується реєстровими даними. Саме воно є поточним орендарем і належним відповідачем за вимогою про розірвання чинного договору. Перехід права оренди після виникнення підстав для вимоги про розірвання не усуває юридичних наслідків попереднього виконання договору. При цьому суд не вирішує, хто має відповідати за грошові платежі за 2023 і 2024 роки, оскільки позову про їх стягнення немає; стан виконання договору колишнім орендарем оцінюється як підстава припинення орендного правовідношення.

За таких обставин первісний позов підлягає задоволенню. Систематична повна несплата плати за 2023 і 2024 роки порушує право орендодавиці на отримання погодженого договором платежу та є підставою для розірвання договору відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» і пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Щодо позову ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про визнання договору оренди землі недійсним суд зазначає таке.

За статтями 15 і 16 ЦК України судовому захисту підлягають порушене, невизнане або оспорене цивільне право чи інтерес. Статті 203 і 215 ЦК України пов`язують недійсність правочину з недодержанням установлених законом вимог у момент його вчинення. Особа, яка оспорює правочин, має довести наявність відповідної підстави та порушення її права або охоронюваного законом інтересу.

Позов із самостійними вимогами ґрунтується на твердженні, що під час укладення первісного договору 12 липня 2006 року не було проведено нормативної грошової оцінки ділянки, а тому не могли визначатися орендна плата та її індексація. При цьому товариство не надало доказу, який би встановлював відсутність нормативної грошової оцінки на відповідну дату, та не пояснило, у чому саме полягає порушення його суб`єктивного права умовами первісного договору. Саме товариство набуло права орендаря лише за подальшою угодою від 28 липня 2017 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди є умова про орендну плату, зокрема її розмір, порядок і строки внесення та перегляду. Нормативна грошова оцінка як окремий документ не названа самостійною істотною умовою договору приватної оренди. Висновки судової практики щодо визначення плати за землі державної і комунальної власності не означають автоматичної недійсності договору щодо приватної ділянки за відсутності окремого витягу про оцінку в матеріалах цієї справи.

Умови договору неодноразово змінювалися. Зокрема, у новій редакції від 04 листопада 2021 року, підписаній ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», прямо зазначено нормативну грошову оцінку 238 058,74 грн, орендну плату 6,63 % від неї, що становить 15 783,29 грн на рік, і строк внесення платежу. Представник ОСОБА_1 зазначає, що до 2021 року включно орендар вносив плату за договором; доказів того, що товариство раніше не могло здійснювати розрахунки через невизначеність плати, не надано. Отже, заявлена неможливість визначення змісту платіжного обов`язку суперечить погодженим самим товариством умовам і фактичному існуванню орендного правовідношення.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 139/261/23 виходив з необхідності встановити, чи дійсно відсутність певної умови договору оренди порушила право особи, яка вимагає його недійсності, зокрема якщо договір тривалий час виконувався. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 також звернула увагу, що оспорення правочину як приватноправовий спосіб захисту має слугувати захисту цивільного права чи інтересу.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не довело, як відсутність, за його твердженням, окремої оцінки у 2006 році порушила його право при укладенні первісного договору або перешкоджала виконанню правовідношення після набуття ним статусу орендаря. Навпаки, воно погодило нову редакцію договору з визначеною оцінкою та конкретним розміром плати, а 17 квітня 2025 року відчужило право оренди іншому товариству. Доказів недодержання сторонами договору вимог статті 203 ЦК України в момент його укладення, які зумовлювали б недійсність за статтею 215 ЦК України, не надано. Позов третьої особи із самостійними вимогами задоволенню не підлягає.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачка за первісним позовом сплатила 1 211,20 грн судового збору; у зв`язку із задоволенням позову цю суму слід стягнути з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на її користь. Витрати ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у зв`язку з його позовом із самостійними вимогами покладаються на це товариство. Орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу без доказів їх розміру та понесення не дає підстав визначити суму до стягнення цим рішенням.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 15, 16, 203, 215, 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 1, 13, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статтями 12-14, 76-81, 89, 141, 195, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Цюпа Віталій Павлович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» щодо земельної ділянки площею 8,7008 га з кадастровим номером 6520685200:04:005:0029, зареєстрований за № 4АА002118-040671500015, право оренди за яким на час ухвалення рішення належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-24 від 17 квітня 2025 року, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 45092842.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вул. Миру, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2006 року - відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у зв`язку з поданням позову із самостійними вимогами, покласти на це товариство.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі її подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: _____ О.О. Сікора