Рішення № 140865856, 23.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4473/26

2/583/2230/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Верби Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

01.09.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за договором позики № 74844371 від 09.02.2022 р. в розмірі 27671,40 грн, яка складається з: 18000,00 грн основної суми боргу та 9671,40 грн процентів за користування Позикою.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09.02.2022 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 74844371, за умовами якого позичальник отримав позику в розмірі 18000,00 грн. на строк 30 днів, процентна ставка 1,99 % в день, проценти за понадстрокове користування кредитом 2,7 %. 29.09.2022 р. між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржників, в т.ч. до ОСОБА_2 за договором № 74844371 від 09.02.2022 р. на загальну суму 27671,40 грн. 27.04.2026 р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 27/04/26-02, відповідно до якого до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до боржників, в т.ч. до ОСОБА_2 за договором № 74844371 від 09.02.2022 р. на загальну суму 27671,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

14.09.2026 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив із проханням застосувати строки давності та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. також було зазначено про захищеність витрат позивача на правничу допомогу. Також відповідач зазначила про зміну прізвища на « ОСОБА_3 ». Також відповідач 14.09.2026 р. подала заяву про уточнення анкетних даних відповідача та долучила копію паспорта, де зазначене нове прізвище відповідачки.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 09.02.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 був укладений договір позики № 74844371. Згідно з умовами даного договору відповідач отримав позику в сумі 18000,00 грн. на строк 30 днів, процентна ставка 1,99 %, проценти за понадстрокове користування кредитом 2,7 %. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі.

Додатковою угодою від 15.06.2022 р. у зв?язку із зміною строку користування позикою сторони погодили строк позики (Договору) 276 днів. Дата повернення позики (останній день) 12.11.2022 р.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 111,65%.

Додатковою угодою від 01.07.2022 р. у зв?язку із зміною строку користування позикою сторони погодили строк позики (Договору) 292 дні. Дата повернення позики (останній день) 28.11.2022 р.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 100,58%.

09.02.2022 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано умови кредитного договору та перераховано ОСОБА_2 кошти в розмірі 18000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , вказаний ним у договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000173488/ТНПП від 18.06.2026 р.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_2 не належить, матеріали справи не містять.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 18000,00 грн.

Згідно поданої відповідачкою інформації, остання змінила своє прізвище на ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір позики № 74844371 між ОСОБА_2 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, договір про надання позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даних правочинів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

29.09.2022 р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Факторові право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру пав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників, набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 29/09/22 до Договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором № 74844371 від 09.02.2022 р. на загальну суму 27671,40 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 18000,00 грн., сума заборгованості за відсоткам 9671,40 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 565 від 29.09.2022 р. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» сплачено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 8802648,74 грн. за Договором факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р.

27.04.2026 р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 27/04/26-02, відповідно до якого Клієнт відступає (передає) Факторові права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від клієнта та надає плату клієнту фінансування за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором. Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього договору та реєстру боржників до нього, після чого Фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитним договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру прав боржників за Договором факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 р. ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором № 74844371 від 09.02.2022 р. на загальну суму 27671,40 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 18000,00 грн., сума заборгованості за відсоткам 9671,40 грн..

Відповідно до платіжної інструкції № 1451 від 27.04.2026 р. ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» сплачено ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 1099864,93 грн. за Договором факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 р.

Таким чином, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 74844371 від 09.02.2022 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором позики не виконав, своєчасно позичені кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_4 має заборгованість за договором позики № 74844371 від 09.02.2022 р. в розмірі 27671,40 грн (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят одна гривня 40 копійок), яка складається з: 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) основної суми боргу та 9671,40 грн (дев`ять тисяч шістсот сімдесят одна гривня 40 копійок) процентів за користування Позикою.

Правильність розрахунку заборгованості за договором про надання коштів у кредит відповідачем не спростована.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

З приводу доводів сторони відповідача про застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Враховуючи, що з 12.03.2020 року по 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, вимоги банку є обґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності припадає на період введення на території України карантину.

Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався на час дії карантину та продовжується у період дії воєнного стану.

Тому такі доводи сторони відповідача суд не бере до уваги.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованості за договором позики № 74844371 від 09.02.2022 р. в розмірі 27671,40 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02.02.2026 р.; заява про надання правової допомоги № 798 від 01.08.2026 р., витяг з акту № 798 про надання юридичної допомоги від 01.08.2026 р., платіжна інструкція № 2184 від 03.08.2026 р.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката Богомолова В.В., суд виходить з наступного.

У витязі з акту № 798 від 01.08.2026 р. зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: надання усної консультації 2 год. 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 1,6 год. 8000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 12000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати, пов`язані із підготовкою, комплектуванням та направленням документів Відповідачу, у розмірі 381,74 грн., на підтвердження суду надають договір №ДТ-СК-31072026 від 31.07.2026 з надання послуг/виконання робіт з другу, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, який укладено між ТОВ «Дірект Технолджі», ТОВ «ФК «Сіті Колект».

На підтвердження понесення таких витрат надано додаток №1 до Договору № ДТ-СК-31072026 від 31.07.2026, акт наданих послуг, опис Укрпошти.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 6044,14 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (пров. Соборності, 30 А, приміщення 321 м. Київ, код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики № 74844371 від 09.02.2022 р. в розмірі 27671,40 грн. та судові витрати в розмірі 6044,14 грн., а всього стягнути 33715 (Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30 А, приміщення (офіс) 321, код ЄДРПОУ 43950742)

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове рішення складено 23.10.2026.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко