Рішення № 140865493, 12.10.2026, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №523/9271/26

Провадження по справі №2/498/905/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Коммунішиної С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в с-щі Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2026 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що 23.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5338002 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 23.02.2025 року Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував. 29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-38/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №5338002 від 23.02.2025 року становить 23 866,25 грн., що складається: заборгованість по тілу 6 500,00 грн.; заборгованість по відсотках 13 466,25 грн., заборгованість за комісією 650,00 грн., заборгованість за штрафом 3 250,00 грн.

13.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі Позичальник, Відповідач) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2159171 (далі Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями. Договір підписано в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало Позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківську картку, зазначену Позичальником під час оформлення кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Первісний кредитор) та Позивачем (Новий кредитор) було укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а Новий кредитор набуває такі права вимоги та сплачує Первісному кредитору грошові кошти за їх відступлення.

Станом на дату складення позовної заяви заборгованість за Кредитним договором № 2159171 від 13.03.2025 становить:Заборгованість за основною сумою кредиту 2 500,00 грн.; Заборгованість за відсотками 5 025,00 грн.; Заборгованість за пенею 5 000,00 грн. Загальна сума заборгованості 12 525,00 грн. Просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №5338002 від 23.02.2025 в розмірі 23 866,25 грн та за договором № 2159171 від 13.03.2025 у розмірі 12 525,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача у поданій позовній заяві просить про розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не надходило.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.02.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5338002 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання одноразовим ідентифікатором 452249.

Відповідно до п.1.2. договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 500,00 гривень. Тип кредиту кредит.

Згідно з п.1.3. договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів.

Згідно з п.1.4. договору комісія за надання кредиту: 350,00 грн

Згідно з п.2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої суму кредиту було збільшено до 6 500,00 грн. так само було збільшено суму комісії за надання кредиту на 300,00 грн

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується листом ТОВ «УПР» Вих. №1-3009 від 30.09.2025 та листом Вих. № 20250930-2713 Від 30.09.2025 від ТОВ «ПЕЙТЕК».

Враховуючи факт підписання відповідачем електоронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення договору від 23.02.2025 року №5338002, що узгоджується зі ст. ст.6,627 ЦК України та ст. ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі яких відповідачу перераховано загалом суму кредиту в розмірі 6 500,00 грн.

Також судом встановлено, що 13.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2159171 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання одноразовим ідентифікатором К601.

Відповідно до п.1.2. договору сума кредиту складає: 2 500,00 гривень. Тип кредиту кредит.

Згідно з п.1.3. договору строк кредиту - 360 днів.

Згідно з п.1.4. договору періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно з п.1.5. договору Тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом проценти нараховуються в таких розмірах та відповідно до таких умов:

Згідно з п.1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % на день.

Згідно з п.2.1. договору Кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, зокрема з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № Вих. №20250930-7632 від 30.09.2025

Враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення договору від 13.03.2025 року №2159171, що узгоджується зі ст. ст.6,627 ЦК України та ст. ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі яких відповідачу перераховано загалом суму кредиту в розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-38/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5338002 складає: 23 866,25 грн., що складається із: заборгованість по тілу 6 500,00 грн.; заборгованість по відсотках 13 466,25 грн., заборгованість за комісією 650,00 грн., заборгованість за штрафом 3 250,00 грн.

30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а Новий кредитор набуває такі права вимоги та сплачує Первісному кредитору грошові кошти за їх відступлення.

Відповідно до Додатку до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-39/25 від 30.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2159171 складається із: Заборгованість за основною сумою кредиту 2 500,00 грн.; Заборгованість за відсотками 5 025,00 грн.; Заборгованість за пенею 5 000,00 грн. Загальна сума заборгованості 12 525,00 грн.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунках, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відповідачем не спростовано правильності розрахунку заборгованості позивача, про витребування будь-яких доказів на підтримання своїх доводів у суді не просив.

Відтак, відповідачу достовірно було відомо незалежно від підписання правил і умов надання банківських послуг, що отримані кошти необхідно повернути та кошти не надаються на благодійній основі чи безвідплатно, безповоротно. Зустрічного позову до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відповідач не подав.

Що стосується вимоги про стягнення 8 250,00 грн. суми заборгованості за пенею, то вона задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування неустойки (штраф, пеня) у період дії воєнного стану на території України незаконне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 650,00 грн.

Однак фактично отримані кредитні кошти за кредитними договорами, відповідачем, як позичальником, не повернуті, а тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість по договору №5338002 від 23.02.2025 року, що складається із: заборгованість по тілу 6 500,00 грн., заборгованість по відсотках 13 466,25 грн.; за Договором №2159171 від 13.03.2025 року, що складається із заборгованість за сумою кредиту 2 500,00 грн. заборгованість по відсотках 5 025,00 грн. У загальному розмірі 27 491,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до відповідача підлягають задоволенню частково.

Також представник позивача в позові просив стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 27 491,25* 2 662,40 : 36 391,25 = 2 011,27 грн.

Керуючись статтями 12,13,81,141,258-259,263-265,268,273,280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8 заборгованість у загальному розмірі 27 491,25 грн., що складається із заборгованості:

за Договором №5338002 від 23.02.2025 року у розмірі 19 966,25 грн., з них заборгованість по тілу 6 500,00 грн, заборгованість по відсотках 13 466,25 грн.

за Договором №2159171 від 13.03.2025 року, у розмірі 7 525,00 грн., що складається із заборгованість за сумою кредиту 2 500,00 грн. заборгованість по відсотках 5 025,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 011,27 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.С. Чернецька