Рішення № 140863044, 13.10.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1005/25

провадження № 2/598/51/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"13" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Жиляк Н.Я.

з участю представника позивача адвоката Присяжнюк М.О., представника відповідачів адвоката Істеревича А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторін позивача відділ освіти, культури, молоді та спорту Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з місця тимчасового проживання без надання іншого житлового приміщення,

в с т а н о в и в :

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернулася Вишнівецька селищна рада з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача відділ освіти, культури, молоді та спорту Вишнівецької селищної ради, про виселення з місця тимчасового проживання без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Вишнівецька селищна рада є власником, а відділ освіти, культури, молоді та спорту Вишнівецької селищної ради балансоутримувачем приміщень Вишнівецького ліцею, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються як місце тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. У грудні 2022 року до зазначеного приміщення було заселено відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якими укладено відповідні договори про проживання. Однак відповідачі систематично порушують умови договорів та встановлені правила проживання, зловживають алкогольними напоями, перебувають у приміщенні в нетверезому стані, влаштовують сварки та бійки, пошкоджують майно, принижують інших мешканців і погрожують їм, у зв`язку з чим неодноразово виникала необхідність викликати працівників поліції. Зазначені обставини, за твердженням позивача, підтверджуються актом про негативну поведінку ОСОБА_2 від 05 березня 2024 року, матеріалами про адміністративні правопорушення та актом комісійної перевірки від 21 лютого 2025 року. У зв`язку з численними скаргами мешканців рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 10 травня 2024 року №140 вирішено попередити відповідачів про виселення у зв`язку із систематичним порушенням умов договорів та правил проживання. Надалі відповідачам надано повідомлення від 24 травня 2024 року про необхідність звільнення приміщення до 07 червня 2024 року, однак зазначені вимоги ними не виконано. Крім того, протягом 20242025 років стосовно ОСОБА_2 неодноразово виносилися постанови у справах про адміністративні правопорушення, а 21 лютого 2025 року стосовно обох відповідачів складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 182 КУпАП. За результатами комісійної перевірки від 21 лютого 2025 року також встановлено порушення відповідачами правил розміщення та проживання в місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Незважаючи на вжиті заходи, відповідачі добровільно звільнити займане приміщення відмовляються та продовжують у ньому проживати. Посилаючись на систематичне порушення відповідачами умов договорів та правил проживання, позивач просить виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 6 056 грн.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Істеревичем А.З., у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що надані позивачем докази не підтверджують систематичного порушення ОСОБА_1 правил проживання у місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Посилаючись на лист начальника відділення поліції №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 29 вересня 2025 року №136833, вказує, що протягом 2025 року ОСОБА_1 тричі притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 183, ст. 173 та ч. 1 ст. 182 КУпАП, однак, на думку представника відповідача, лише правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, стосується порушення громадського порядку, тоді як інші не свідчать про порушення правил співжиття. Вважає, що зазначені обставини не підтверджують тривалої неправомірної поведінки ОСОБА_1 за місцем його тимчасового проживання. Крім того, посилаючись на положення ст. 109 ЖК України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначає, що виселення без надання іншого жилого приміщення є винятковим заходом, застосування якого повинно відповідати принципу пропорційності та гарантіям, передбаченим ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стверджує, що спірне приміщення є єдиним житлом ОСОБА_1 , а позивачем не доведено наявності в нього іншого житла чи можливості проживання в іншому місці, зокрема з огляду на розташування його попереднього місця проживання на тимчасово окупованій території України або території, на якій ведуться бойові дії. Наголошує на необхідності дотримання справедливого балансу між правом відповідача на житло та інтересами інших осіб (а.с.133135).

До суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Істеревичем А.З., у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що надані позивачем докази не підтверджують систематичного порушення ОСОБА_2 правил проживання у місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Посилаючись на лист начальника відділення поліції від 29 вересня 2025 року №136833, вказує, що протягом 2025 року ОСОБА_2 десять разів притягувався до адміністративної відповідальності за різні правопорушення, зокрема порушення правил дорожнього руху, завідомо неправдиві виклики спеціальних служб, куріння та розпивання алкогольних напоїв у заборонених місцях, а також порушення вимог законодавства щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму. Водночас зазначає, що за ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_2 складено три протоколи про адміністративні правопорушення, однак постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року у справі №598/686/25 його притягнуто до адміністративної відповідальності лише за одним із них, тоді як провадження за іншими протоколами закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На думку представника відповідача, зазначені обставини не свідчать про систематичну неправомірну поведінку ОСОБА_2 за місцем його проживання. Крім того, звертає увагу, що заяву мешканців гуртожитку від 27 серпня 2025 року щодо неправомірних дій відповідача підписали дев`ятеро осіб, однак позивач просить допитати як свідка лише ОСОБА_3 . Посилаючись на положення ст. 109 ЖК України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначає, що виселення без надання іншого жилого приміщення є винятковим заходом, який повинен відповідати принципу пропорційності та гарантіям, передбаченим ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стверджує, що спірне приміщення є єдиним житлом ОСОБА_2 , а наявність у нього іншого житла позивачем не доведена, зокрема з огляду на розташування його попереднього місця проживання на тимчасово окупованій території України або території, на якій ведуться бойові дії. Вважає, що позивачем не доведено наявності достатніх підстав для виселення відповідача, а застосування такого заходу без належної оцінки його наслідків становитиме непропорційне втручання у право на повагу до житла (а.с.140142).

Від Вишнівецької селищної ради до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , у якій позивач заперечує проти доводів останнього та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що надані позивачем докази безпосередньо стосуються предмета спору та підтверджують порушення відповідачем ОСОБА_1 правил проживання у місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на лист начальника відділення поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 29 вересня 2025 року № 136833, вказує, що протягом 2025 року відповідач тричі притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 183, ст. 173 та ч. 1 ст. 182 КУпАП, які були вчинені за місцем його тимчасового проживання. Зазначає, що відповідно до Правил проживання внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання, затверджених рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 09 квітня 2024 року № 101, мешканцям заборонено порушувати режим тиші з 22:00 до 08:00 години, а здійснення хуліганських дій, які можуть спричинити фізичні травми та матеріальні збитки іншим мешканцям, визначено грубим порушенням цих Правил. Вважає, що вчинені відповідачем адміністративні правопорушення свідчать про систематичне порушення ним установлених правил проживання та створення перешкод для проживання інших осіб у спірному приміщенні. Посилаючись на положення ст. 116 ЖК України, зазначає, що систематичне порушення правил співжиття, яке робить неможливим проживання інших осіб в одному житловому приміщенні, за умови безрезультатності заходів попередження або громадського впливу є підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення. Також звертає увагу на положення ст. 391 ЦК України щодо права власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Щодо доводів відповідача про порушення його права на житло зазначає, що таке право не є абсолютним, а втручання у нього допускається за умов, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку позивача, виселення відповідача з місця тимчасового проживання переслідує законну мету, є пропорційним заходом та спрямоване на захист прав і законних інтересів інших мешканців, а тому підстав для відмови в задоволенні позову немає (а.с.160-164).

Також до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , подана представником позивача ОСОБА_4 , у якій остання підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що адміністративні правопорушення, вчинені ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання, свідчать про порушення ним установлених правил проживання та створення перешкод іншим мешканцям. Посилаючись на положення ст. 116 ЖК України, ст. 391 ЦК України та практику Європейського суду з прав людини, вважає, що виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення є законним і пропорційним заходом, спрямованим на захист прав та інтересів інших осіб (а.с.175-179).

Від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 до суду надійшли заперечення, у яких він не погоджується з доводами позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що наданих позивачем доказів недостатньо для підтвердження систематичної протиправної поведінки ОСОБА_2 саме за місцем його тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення. Посилаючись на положення ст. 109 ЖК України та практику Верховного Суду, наголошує, що виселення без надання іншого житла є винятковим заходом. Стверджує, що спірне приміщення є єдиним житлом відповідача, а наявність у нього іншого житла позивачем не доведена, з огляду, зокрема, на розташування його попереднього місця проживання на тимчасово окупованій території України або території, на якій ведуться бойові дії. З огляду на викладене просить долучити заперечення до матеріалів справи та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.200-202).

Від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник не погоджується з доводами позивача та зазначає, що надані ним докази не є достатніми для підтвердження систематичного порушення ОСОБА_1 правил проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення. Звертає увагу на те, що зазначене приміщення є єдиним житлом ОСОБА_1 , а наявність у нього іншого житла позивачем не доведена. Посилаючись на положення ст. 109 ЖК України та відповідну судову практику, просить врахувати необхідність забезпечення житлових прав відповідача. У зв`язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 206210).

Представник позивача Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, адвокат Присяжнюк М.О., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник адвокат Істеревич А.З. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, відділу освіти, культури, молоді та спорту Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, однак до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з інформацією Вишнівецької селищної ради від 03 червня 2025 року №01-12/958, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідок внутрішньо переміщених осіб зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).

05 грудня 2022 року між Вишнівецьким ліцеєм та відповідачами ОСОБА_1 й ОСОБА_2 укладено окремі договори №46/01-38 та №54/01-38 на проживання в приміщеннях Вишнівецького ліцею Вишнівецької селищної ради, визначених для внутрішньо переміщених осіб, відповідно до яких відповідачам надано приміщення для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1316).

Відповідно до п. 7.1 зазначених договорів вони набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, при цьому конкретної дати закінчення строку їх дії договорами не визначено. Згідно з п. 7.2 договорів зміни та доповнення до них оформлюються письмовими додатковими угодами, а п. 7.5 передбачено підстави дострокового припинення їх дії, зокрема у разі порушення мешканцем умов договору або прав та інтересів третіх осіб (а.с.14, 16).

05 березня 2024 року складено акт щодо порушення ОСОБА_2 правил проживання в місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 09 квітня 2024 року №101 затверджено Правила розміщення та проживання в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, якими визначено порядок проживання, права та обов`язки мешканців місць тимчасового проживання, вимоги щодо дотримання громадського порядку, а також підстави та порядок виселення осіб у разі порушення встановлених правил проживання (а.с.3643).

Рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 10 травня 2024 року № 140 «Про розгляд заявок про надання житлової площі в місцях тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попереджено про виселення з місця тимчасового проживання у зв`язку з порушенням правил проживання (а.с.18).

На виконання зазначеного рішення 24 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено окремі письмові повідомлення про виселення, якими їх повідомлено про необхідність звільнити займане приміщення до 07 червня 2024 року (а.с.1920). Однак відповідачі зазначену вимогу не виконали та продовжили проживати у приміщенні Вишнівецького ліцею, що підтверджується листом директора Вишнівецького ліцею від 19 червня 2024 року №128/01-42 (а.с.21).

Матеріали справи містять копії постанов у справах про адміністративні правопорушення, винесених стосовно ОСОБА_2 , з яких вбачається, що останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Зокрема, постановами від 10 березня та 14 жовтня 2024 року, 21 та 23 лютого 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв`язку із завідомо неправдивими викликами спеціальних служб (а.с. 24, 23, 27, 26). Крім того, постановами від 07 липня 2024 року та 21 лютого 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП (а.с. 25, 30), а постановою від 21 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (а.с. 28).

З листа начальника відділення поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області вбачається, що 21 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 278999 за ч. 1 ст. 182 КУпАП за порушення вимог щодо додержання тиші за місцем проживання в АДРЕСА_1 . Зазначені матеріали направлено для розгляду до виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради. У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , відібрані працівником поліції 21 лютого 2025 року щодо обставин події, яка мала місце 20 лютого 2025 року за місцем його проживання (а.с.3134).

Відповідно до акта Комісії з питань надання житлової площі в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, перевірки факту проживання та дотримання Правил проживання від 21 лютого 2025 року, складеного за результатами виїзду до місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_1 , членами Комісії зафіксовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи, за змістом акта, у нетверезому стані, порушували тишу, вживали нецензурну лексику та погрожували іншим мешканцям місця тимчасового проживання. В акті також зазначено про аналогічні дії стосовно членів Комісії та виявлення під час обстеження кімнати, у якій проживають відповідачі, антисанітарних умов і пляшок зі спиртними напоями. Крім того, в акті вказано, що строк дії договору користування приміщенням закінчився 12 липня 2024 року, а рішення виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 10 травня 2024 року № 140, яким відповідачів було попереджено про виселення, на час перевірки не виконано (а.с.35).

Матеріали справи також містять колективну заяву мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , від 27 серпня 2025 року, адресовану голові Вишнівецької селищної ради, у якій заявники скаржаться на поведінку ОСОБА_2 . Зокрема, зазначають про систематичне порушення ним громадського порядку, зловживання алкогольними напоями, порушення тиші в нічний час, агресивну поведінку та погрози іншим мешканцям, а також про створення незадовільних умов для проживання. У зв`язку з наведеним заявники просять вжити заходів щодо виселення ОСОБА_2 із гуртожитку (а.с.8182).

Згідно з листом начальника відділення поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області від 29 вересня 2025 року № 136833-2025, за результатами перевірки відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 притягувалися до адміністративної відповідальності. Зокрема, щодо ОСОБА_2 у листі наведено відомості про постанови у справах про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 127, ст. 183, ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178 КУпАП, а також про складення протоколів за ст. 173 та ч. 1 ст. 182 КУпАП. Стосовно ОСОБА_1 зазначено про винесення постанови за ст. 183 КУпАП та складення протоколів за ст. 173 і ч. 1 ст. 182 КУпАП (а.с.8384).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом, та проводиться добровільно або в судовому порядку.

За змістом ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, для застосування передбаченого ст. 116 ЖК України заходу у виді виселення без надання іншого жилого приміщення з підстав порушення правил співжиття необхідно встановити систематичний характер таких порушень, їхні наслідки у вигляді неможливості спільного проживання з іншими особами, а також безрезультатність вжитих заходів запобігання та громадського впливу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року №930 затверджено Порядок функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, яким урегульовано питання організації та функціонування таких місць, розміщення внутрішньо переміщених осіб і користування ними приміщеннями для тимчасового проживання.

Відповідно до ч. 13 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, якими він обґрунтовує вимоги про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, зокрема систематичного порушення ними правил співжиття, створення внаслідок таких порушень неможливості проживання інших осіб у спірному приміщенні та безрезультатності вжитих заходів запобігання і громадського впливу.

При цьому суд повинен оцінити надані докази щодо кожного відповідача окремо, враховуючи характер встановлених порушень, їхню повторюваність, зв`язок із проживанням у спірному приміщенні, а також необхідність дотримання справедливого балансу між правами відповідачів на повагу до житла та правами й законними інтересами інших мешканців.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що предметом доказування у даній справі є наявність передбачених законом підстав для виселення кожного з відповідачів із місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб без надання іншого жилого приміщення.

Суд враховує, що позивачем на підтвердження заявлених вимог надано акти щодо порушення правил проживання, рішення виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради про попередження відповідачів щодо виселення, письмові повідомлення про необхідність звільнення приміщення, матеріали про адміністративні правопорушення, колективну заяву мешканців гуртожитку та лист відділення поліції.

Зазначені документи свідчать про наявність скарг на поведінку відповідачів, випадків порушення громадського порядку та вжиття відповідних заходів реагування. Разом із тим для вирішення питання про виселення без надання іншого жилого приміщення суд має встановити, чи підтверджують ці докази систематичне порушення кожним із відповідачів правил співжиття, яке робить неможливим проживання інших осіб разом із ними, а також безрезультатність вжитих заходів запобігання та громадського впливу.

Оцінюючи надані позивачем докази щодо ОСОБА_2 у їх сукупності, суд враховує, що матеріали про адміністративні правопорушення стосуються різних за характером діянь, однак не всі вони безпосередньо пов`язані з поведінкою відповідача за місцем його тимчасового проживання та порушенням прав інших мешканців. При цьому сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності не є достатнім для висновку про наявність підстав для її виселення без надання іншого жилого приміщення. Крім того, відомості про складення протоколів про адміністративні правопорушення не є тотожними встановленню вини особи у їх вчиненні.

Суд також бере до уваги акти від 05 березня 2024 року та 21 лютого 2025 року, а також колективну заяву мешканців гуртожитку від 27 серпня 2025 року. Водночас наведені в цих документах відомості про поведінку відповідача не містять достатньої конкретизації обставин окремих подій, їхньої тривалості та наслідків для інших мешканців, що обмежує можливість установлення на їх підставі обставин, необхідних для застосування ст. 116 ЖК України.

Таким чином, оцінюючи зазначені докази в їх сукупності та взаємнозв`язку, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для встановлення того, що поведінка ОСОБА_2 створювала такі умови, за яких подальше проживання інших осіб разом із ним стало неможливим. За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для застосування до відповідача такого заходу, як виселення без надання іншого жилого приміщення.

Оцінюючи надані позивачем докази щодо ОСОБА_1 , суд враховує, що відомості, наведені в матеріалах поліції, стосуються різних за характером адміністративних правопорушень та самі по собі не підтверджують наявності передбачених ст. 116 ЖК України підстав для виселення. При цьому частина таких матеріалів містить лише відомості про складення протоколів про адміністративні правопорушення, які не є тотожними встановленню вини особи у їх вчиненні.

Суд також бере до уваги акт комісійної перевірки від 21 лютого 2025 року, однак зазначений документ відображає обставини конкретної перевірки та не містить достатньо конкретизованих відомостей щодо характеру й наслідків поведінки ОСОБА_1 для інших мешканців місця тимчасового проживання.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не дають достатніх підстав для встановлення обставин, з якими ст. 116 ЖК України пов`язує можливість виселення особи без надання іншого жилого приміщення, зокрема неможливості подальшого спільного проживання інших осіб із відповідачем унаслідок його поведінки.

Суд також враховує рішення виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 10 травня 2024 року №140 про попередження відповідачів щодо виселення та письмові повідомлення від 24 травня 2024 року, з якими останні були ознайомлені (а.с.1820). Оцінюючи зазначені документи в сукупності з іншими матеріалами справи, суд виходить із того, що вони підтверджують вжиття заходів реагування на поведінку відповідачів, тоді як наявність правових підстав для припинення користування приміщенням та їх виселення підлягає встановленню з урахуванням усіх обставин справи.

Щодо зазначеного в акті комісійної перевірки від 21 лютого 2025 року закінчення строку дії договорів 12 липня 2024 року суд зазначає, що укладені з відповідачами договори не містять визначеного строку їх дії. При цьому доказів припинення дії зазначених договорів у встановленому порядку позивачем не надано (а.с.1316, 35).

При вирішенні спору суд враховує, що відповідачі є внутрішньо переміщеними особами та проживають у приміщенні, наданому їм для тимчасового проживання у зв`язку з переміщенням із попереднього місця проживання.

Виселення відповідачів із зазначеного приміщення без надання іншого житла становитиме втручання в їхнє право на повагу до житла, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас суд враховує й права інших мешканців гуртожитку на безпечні та належні умови проживання, які також підлягають захисту. Тому необхідність виселення повинна оцінюватися з урахуванням справедливого балансу між правами відповідачів та правами інших осіб.

Застосування такого заходу, як виселення без надання іншого жилого приміщення, має бути обґрунтоване встановленими обставинами справи та відповідати принципу пропорційності. Саме по собі порушення правил проживання не зумовлює автоматичного застосування найбільш суворого заходу реагування без оцінки його необхідності та наслідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, покладається на позивача, а згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують наявність окремих порушень правил проживання та скарг інших мешканців на поведінку відповідачів, однак не є достатніми для встановлення всієї сукупності передбачених ст. 116 ЖК України підстав для їх виселення без надання іншого жилого приміщення.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, правовий статус відповідачів як внутрішньо переміщених осіб, необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право на житло та недоведеність позивачем достатніх правових підстав для застосування заявленого способу захисту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 9, 109, 116 ЖК України, ст.ст. 16, 391 ЦК України, Порядком функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року №930, ст.ст. 12, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторін позивача відділ освіти, культури, молоді та спорту Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з місця тимчасового проживання без надання іншого житлового приміщення -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА