Рішення № 140862459, 19.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.10.2026

Справа № 334/1382/26

Провадження № 2/334/5755/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся директор ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» Поляков О.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові посилалися на те, що 05.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №777664500 на суму 4200 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV93Т8Q.

Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Згідно умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 4200 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 20590 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються довідка та письмові пояснення первісного кредитора.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №160 від 16.11.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно Реєстру Боржників № Б/Н від 10.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 78469,61 грн.

Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 78469,61 грн., яка складається з: 20590 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 57879,61 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період 10.07.2025 року - 26.12.2025 року.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 777664500 від 05.10.2021 року у розмірі 78469,61 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.; розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

25.02.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судове засідання на 25.03.2026 року в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.03.2026 року ухвалою суду витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк» за клопотанням позивача.

08.06.2026 року на виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 05-10-2021 - 14-10-2021: номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номери телефонів, які знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . По рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 4200 UAH 05.10.2021, на суму 2000 UAH від 07.10.2021, на суму 390 UAH 07.10.2021, на суму 250 UAH 08.10.2021, на суму 7300 UAH 09.10.2021. Надали виписку по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 05-10-2021 - 14-10-2021.

10.06.2026 року заочним рішенням позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №777664500 від 05.10.2021 в розмірі 78469,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

22.10.2026 року ухвалою суду заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19.10.2026 року о 12:30.

05.10.2026 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Пузін Д.М. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що позивач повинен довести сукупність юридичних фактів: укладення договору саме відповідачем, зміст погоджених умов, видачу кожного траншу, дату виникнення та розмір обов`язку повернення, законну ставку і період процентів, усі погашення, а також набуття права вимоги. Відповідач не зобов`язаний замість кредитора відновлювати його внутрішній облік чи пояснювати походження нарахувань, яких позивач належно не розкрив.

У довідці про дії позичальника, сформованій 31.08.2023, наведено код MNV93T8Q, відправлення на номер 0633206080 о 16:46:53 та введення о 16:47:30 05.10.2021. Ці дані становлять конкретний доказ, який належить перевірити, але сама довідка, складена майже через два роки, не показує первинних повідомлень системи, адресованої відповідачу оферти та способу збереження зв`язку коду з конкретним файлом договору. Потрібні оригінальний електронний примірник і первинні записи, які дозволяють відтворити акцепт.

Заявка містить персональні дані та маскований номер картки НОМЕР_6 . Збіг анкетних відомостей підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, проте не може окремо довести згоду на кожну ставку, автоматичне продовження і всі наступні транші. Необхідно дослідити саме зміст, показаний користувачу до введення ідентифікатора, а не сучасну редакцію сторінки чи загальний опис алгоритму кредитодавця.

У справі є правила продукту «СМАРТ», паспорт кредиту та текст договору. Вони мають бути співвіднесені з датою акцепту, номером договору, версією оферти та переліком додатків. Підпис представника позивача під поданим до суду файлом засвідчує його процесуальне подання, але не тотожний підпису відповідача під договором 05.10.2021. Так само підпис директора під довідкою 2023 або 2025 року не є первинним підтвердженням усіх дій користувача 2021 року.

Зі змісту пунктів 1.1-1.5 договору вбачається, що максимальний кредитний ліміт становить 22000 грн., перший транш 4200 грн., а наступні транші могли ініціюватися в особистому кабінеті в межах ліміту. Ліміт не дорівнює сумі фактично наданих коштів. Водночас наявність такого механізму означає, що не можна заперечувати наступні транші лише через відсутність окремого паперового договору на кожен із них.

Розрахунок первісного кредитора містить шість заявлених видач: 4200 грн. від 05.10.2021; 390 грн. та 2000 грн. від 07.10.2021; 250 грн. від 08.10.2021; 7300 грн. та 6450 грн. від 09.10.2021. Їх арифметична сума становить 20590 грн. Додаткова до першого траншу сума становить 16390 грн. Довідка про дії в системі називає ці операції збільшенням суми кредиту, однак не містить для кожної з п`яти операцій тієї ж деталізації акцепту, яку наведено для першого договору.

Копії платіжних доручень містять суми, дати, призначення платежів, номер договору, маскований номер картки та позначку «Проведено банком». Відповідач не стверджує, що платіжні документи взагалі не подані. Сумнів стосується відповідності цих роздруківок первинним документам, походження позначки виконання, належного підтвердження завершення переказів та їх зв`язку з конкретними діями користувача.

У пункті 1.3 договору зазначено повернення першого траншу до 16.10.2021, а пункт 1.7 визначає 11-денний дисконтний період і строк кредитної лінії до тієї ж дати. Пункт 1.8 передбачає активне продовження за умови сплати всіх нарахованих процентів та активації відповідної функції. У довідці про дії в системі таблиця продовження порожня. Оплата 15 грн. від 20.10.2021 не доводить виконання сукупності умов п.1.8, зокрема сплати всіх процентів та активації функції.

Пункт 4.2 договору відсилає до строку за пунктом 1.7 та умов продовження за пунктами 1.8 і 1.12.1. Пункт 4.3 називає проценти після дев`яностого дня від закінчення дисконтного періоду процентами за ст.625 ЦК України. Оскільки наданий розрахунок закінчує щоденні нарахування 13.01.2022, не можна стверджувати, що позивач нараховував проценти аж до 2025 року. Спірні нарахування фактично виникли у 2021 - на початку 2022 року та потім були перенесені між кредиторами.

Наявність пункту 4.3 також не доводить, що саме сума 57879,61 грн. є відповідальністю за ст.625 ЦК України. Розрахунок використовує 2,98% за п.1.12.2 та обліковує платежі як проценти, не розкриваючи окремої вимоги про інфляційні втрати чи річні. Пункт 1.9.1 договору встановлює 1,50% на день у дисконтний період. Пункт 1.9.3 передбачає ретроспективне скасування цієї ставки та застосування 1,98% від дати надання кредиту, якщо після дисконтного періоду не виконані умови оплати. Пункт 1.12.2 додатково встановлює 2,98% на день після закінчення цього періоду. Отже, спору недостатньо вирішити одним множенням 20590 грн. на зазначену в довідці ставку 1,98%.

Відповідач заперечує проти ретроспективного збільшення ціни вже минулого періоду як наслідку майбутнього порушення. Умова про дисконт має оцінюватися з урахуванням інформації, доступної до акцепту, ясності загальної вартості, реальної можливості споживача зрозуміти наслідки та заборони несправедливих умов. Саме від цих обставин залежить допустимість різниці між ставками, а не від одного слова «базова».

Контррозрахунок здійснюється за наданими позивачем даними і не є підтвердженням їх достовірності. Основна позиція відмова у позові через недоведеність сукупності підстав стягнення. Якщо належність права вимоги позивачу або виникнення зобов`язання не доведені, жодна умовна арифметична сума не підлягає присудженню на його користь. Заявлена сума становить 78469,61 грн. = 20590 грн. + 57879,61 грн. Розрахунок «Манівео» відображає 15 грн. оплати від 20.10.2021. Запис на 16.11.2021 про «сплачено» 20590 грн. тіла та 22291,97 грн. процентів відповідає даті продажу і перенесенню вимоги; у розрахунку «Таліон Плюс» ці ж суми того самого дня відображені як вхідний борг. Без первинного підтвердження це не можна розцінювати як реальну оплату відповідачем 42881,97 грн. Арифметична перевірка дає точне відтворення процентів позивача: 3285,99 грн. за базовою ставкою з щоденним округленням у первісному 11-денному періоді + 54608,62 грн. за 89 днів по 613,58 грн. від 17.10.2021 до 13.01.2022 - 15 грн. оплати = 57879,61 грн. Це показує походження всієї заявленої процентної суми. Отже, спір стосується законності ретроспективної базової ставки та 89-денного періоду, а не тільки арифметичної помилки додавання.

Для первісного 11-денного періоду умовно використано дні 05-15.10.2021, а 16.10.2021 як дату повернення. За датами траншів сума за ставкою 1,50% становить: 4200 * 0,015 * 11 = 693 грн.; 20000 * 0,015 * 9 = 270 грн.; 390 * 0,015 * 9 = 52,65 грн.; 250 * 0,015 * 8 = 30 грн.; 6450 * 0,015 * 7 = 677,25 грн.; 7300 * 0,015 * 7 = 766,50 грн., разом 2489,40 грн. Такий результат збігається із сумою дисконтних нарахувань до зміни ставки в наданому розрахунку, хоча розміщення окремих добових сум у його рядках потребує пояснення.

Умовний варіант за доведення всіх траншів, чинності погодження 1,50% та виключення автоматичного продовження і ретроспективного підвищення: 20590 грн. тіла + 2489,40 грн. процентів у межах 11 днів - 15 грн. оплати = 23064,40 грн.

Відповідач заявляє клопотання про зменшення витрат у порядку ч.5 ст.137 ЦПК України. Позов містить значну частину стандартного викладення законодавства і типових пояснень про факторинг; оплата запиту та клопотання потребує перевірки необхідності саме для цієї справи. Обґрунтованим для умовного часткового задоволення вважають обмеження загальної суми, яка враховуватиметься при розподілі до 3000 грн. із подальшим пропорційним розподілом за результатом спору. За повної відмови позивачу ці витрати на відповідача не покладаються.

Позовні вимоги в заявленому розмірі не доведені належною сукупністю перевірених доказів. Заперечують проти розкриття банківської таємниці шляхом витребування повного руху коштів за карткою відповідача: для перевірки позову достатньо досліджувати індивідуальні первинні документи кредитора та підтвердження спірних операцій. Позов задоволенню не підлягає.

Прохали: відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; розглянути клопотання про витребування оригіналів та застосувати наслідки ч.6 ст.95 ЦПК України до конкретних спірних копій за наявності визначених цією нормою умов; відмовити в покладенні на відповідача витрат позивача за повної відмови у позові; за часткового задоволення - зменшити заявлені правничі витрати до співмірного розміру, не більш як 3000 грн. до пропорційного розподілу, та розподілити судовий збір і допустимі витрати пропорційно задоволеним вимогам; забезпечити доступ до витребуваних матеріалів через електронну справу.

05.10.2026 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Пузін Д.М. з клопотанням про витребування доказів.

06.10.2026 року до суду звернувся представник позивача за довіреністю Сахарова О.І. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV93T8Q. Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20.

Позивачем до позовної заяви долучено документи у електронній формі, а саме: Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 05.10.2021; Кредитний договір № 777664500 від 05.10.2021; Платіжні доручення № e07bb76d-7aea-40c9-9f23-23e42c3a5eab від 09.10.2021, № e7d1a8bf-45e5-46cf-a9e5-e7c83d9c62c9 від 09.10.2021, № e30f7ff0-0423- 4641-a00f-3aaf24ebb7c0 від 08.10.2021, № 4e2e83f1-f005-48c9-8e7d-f1bbf3e2729b від 07.10.2021, № 636f58c6-5098-4359-bfe9-e2aa9d10001d від 07.10.2021, № 3e537f63- 0347-4e10-9523-0be333c50cff від 05.10.2021; Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. Наданий позивачем кредитний договір № 777664500 від 05.10.2021 є оригінальним документом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Щодо перерахування кредитних коштів: відповідно умов кредитного договору первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 20590 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення з відмітками кредитодавця. Надані платіжні доручення є дійсними і законними, оскільки відповідають вимогам законодавства та містять усі необхідні реквізити, передбачені для електронних розрахункових документів.

З ідентифікаційного номеру банку кредитної карти маска карти боржника № 5168-75XX-XXXX-1469 вбачається, що банком-емітентом картки є АТ КБ "Приватбанк". Позивач заявив клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів. На підставі задоволення клопотання банк-емітент платіжної картки відповідача надав офіційну відповідь, з якої вбачається, що первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 20590 грн. на банківську карту відповідача.

Щодо відступлення права вимоги: зважаючи на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу. Твердження відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Позивач підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025. Хоча перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору. Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 10/07/25-Е від 10.07.2025. Відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати. Предметом спору відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання.

Нарахування відсотків за кредитним договором відбувалось наступним чином: 4200*1,50/100 = 63 грн. - здійснювалось нарахування процентів 05.10.2021 - 06.10.2021 (що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео"). 07.10.2021 відповідач скористався можливістю взяти транші на загальну суму 2390 грн., отже тіло кредиту стало 6590 грн. 6590*1,50/100 = 98,85 грн. - здійснювалось нарахування процентів 07.10.2021 (що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео"). 08.10.2021 відповідач скористався можливістю взяти транш на суму 250 грн., отже тіло кредиту стало 6840 грн. 6840*1,50/100 = 102,60 грн. - здійснювалось нарахування процентів 08.10.2021 (що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео"). 09.10.2021 відповідач скористався можливістю взяти транш на суму 7300 грн., отже тіло кредиту стало 20590 грн. 20590*1,50/100 = 308,85 грн. - здійснювалось нарахування процентів 09.10.2021 - 16.10.2021 (що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео"). 20 590*2,98/100 = 613,58 грн. - здійснювалось нарахування процентів 17.10.2021 - 16.11.2021 (що вбачається з розрахунку заборгованості підготовленого ТОВ "Манівео"). 20.10.2021 відповідач вніс кошти в розмірі 15 грн., чим погасив заборгованість за відсотками. Подальше нарахування за кредитним договором відображено у розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс». 20590*2,98/100 = 613,58 грн. - здійснювалось нарахування процентів від 17.11.2021- 13.01.2022 (що вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс").

Прохали прийняти та врахувати відповідь на відзив; рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2026 року залишити без змін.

07.10.2026 року до суду звернувся представник позивача за довіреністю Сахарова О.І. з запереченнями на клопотання, в яких прохали клопотання відповідача про витребування доказів залишити без задоволення.

19.10.2026 року ухвалою суду клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

19.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розгляд справи проводити без участі представника позивача.

19.10.2026 року в судове засідання відповідач та його представник: адвокат Пузін Д.М. не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2376323 від 24.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

05.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №777664500, згідно умов якого сума кредитного ліміту складає до 22000 грн., перший транш - 4200 грн., кредитна лінія надається строком на 11 днів до 16.10.2021 року, дисконтна процентна ставка 1,50% в день.

Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV93Т8Q».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV93Т8Q».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в загальній сумі 20590 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копіями платіжних доручень № 3e537f63-0347-4e10-9523-0be333c50cff від 05.10.2021 року, № 636f58c6-5098-4359-bfe9-e2aa9d10001d від 07.10.2021 року, № 4e2e83f1-f005-48c9-8e7d-f1bbf3e2729b від 07.10.2021 року, № e30f7ff0-0423-4641-a00f-3aaf24ebb7c0 від 08.10.2021 року, № e07bb76d-7aea-40c9-9f23-23e42c3a5eab від 09.10.2021 року, № e7d1a8bf-45e5-46cf-a9e5-e7c83d9c62c9 від 09.10.2021 року.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , на рахунок останнього зараховано грошові кошти в сумі в сумі 4200 грн. 05.10.2021 року, в сумі 2000 грн. 07.10.2021 року, в сумі 390 грн. 07.10.2021 року, в сумі 250 грн. 08.10.2021 року, в сумі 6450 грн. 09.10.2021 року, в сумі 7300 грн. 09.10.2021 року, всього на загальну суму 20590 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 777664500 від 05.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 16.11.2021 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість в сумі 42881,97 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 22291,97 грн. Сплачено в добровільному порядку 15 грн. 20.10.2021 року, які зараховано в рахунок погашення відсотків.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Згідно копії реєстру прав вимоги №160 від 16.11.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 777664500 від 05.10.2021 року на загальну суму 42881,97 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 22291,97 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 777664500 від 05.10.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» станом на 31.07.2023 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 78469,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 57879,61 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Згідно копії реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 777664500 від 05.10.2021 року на загальну суму 78469,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 57879,61 грн.

10.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е.

Згідно копії реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 року до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 777664500 від 05.10.2021 року на загальну суму 78469,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 57879,61 грн.

Згідно копії виписки з особового рахунку за договором № 777664500 від 05.10.2021 року ТОВ «ФК «Ейс» станом на 26.12.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 78469,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20590 грн.; заборгованість за відсотками - 57879,61 грн.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами кредитного договору № 777664500 від 05.10.2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 05.10.2021 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 777664500, отримав кредит в загальному розмірі 20590 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом на дисконтний період 11 днів з відсотковою ставкою 1,50% в день з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року, з можливістю його продовження.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору є підтвердженим.

В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 777664500 від 05.10.2021 року перейшло до позивача: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс» на підставі Реєстрів прав вимоги.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Верховний Суд у Постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зробив висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Також, правомірність та законність переходу права вимоги за договорами факторингу в аналогічних справах вирішено Запорізьким апеляційний судом: Постанова від 06.02.2026 року у справі №487/811/25, Постанова від 05.12.2025 року у справі № 336/12641/25, Постанова від 10.07.2025 року у справі № 322/115/25.

З цих підстав суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів переходу права вимоги за кредитним договором, які викладені у відзиві на позов, оскільки останні не підтверджені встановленими судом обставинами.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: відповідачем отримано кредит на загальну суму 20590 грн., згідно розрахунку заборгованості відповідачем тіло кредиту не сплачено, отже заборгованість за основною сумою боргу складає 20590 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками:

Відповідно умов договору (п.1.7) кредитна лінія надається строком на 11 днів до 16.10.2021 року, також (п.1.8) сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за визначеною формулою.

Відповідно п.1.9.1 договору виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 547,50% річних, що становить 1,50 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно п.1.9.2 договору за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 % річних, що становить 1,93 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного періоду оплати всіх нарахованих процентів. Зокрема, згідно розрахунку первісного кредитора відповідачем протягом дисконтного періоду з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року всі фактично нараховані проценти не сплачено, тобто не вчинено дії з метою продовження дисконтного періоду.

Отже, позивач не довів факт продовження дисконтного періоду, визначеного договором, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом становив загалом 11 днів з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 1010/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 1012/1120/16 (п.6.19).

Отже, строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом в загальній сумі 20590 грн. становив 11 днів з відсотковою ставкою 1,50% в день з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 16.10.2021 року (більше 11 днів), тобто поза межами строку кредитування.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом в сумі 20590 грн. в межах строку кредитування 11 днів за період з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року складає в сумі 2489,40 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 05.10.2021 року до 16.10.2021 року.

При цьому, суд зараховує часткову сплату відповідачем 20.10.2021 року в рахунок погашення відсотків в сумі 15 грн., тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом саме в розмірі 2474,40 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 23064,40 грн., з яких: 20590 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2474,40 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 78469,61 грн. задоволено вимоги на суму 23064,40 грн., тобто на 29,39 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 622,73 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року між АБ «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»; копію додаткової угоди №25771240667 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018 року на ім`я Соломко О.В.

Так, згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року сторони погодили перелік наданих правових та юридичних послуг та їх вартість: 1) складання позовної заяви - 2 години на суму 5000 грн.; 2) вивчення матеріалів справи - 2 години на суму 1000 грн.; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн.; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн., всього в сумі 7000 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 7000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 78469,61 грн. задоволено вимоги на суму 23064,40 грн., тобто на 29,39 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2057,30 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №777664500 від 05.10.2021 року в розмірі 23064,40 грн. (двадцять три тисячі шістдесят чотири гривні 40 копійок), яка складається з: 20590 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2474,40 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 622,73 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2057,30 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз