Рішення № 140861935, 06.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/52372/25-ц

пр. 2-5903/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Межевської Є.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2014 року позивачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У подальшому позивач звертався до АТ КБ «ПриватБанк» про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно висновку АТ КБ «ПриватБанк» № Е17.U0.0/4-6724742 від 03 березня 2025 року було прийнято відмову від підтримання ділових відносин у зв`язку з неприйнятно високим ризиком.

Позивач вважає, що дії банку є неправомірними, оскільки він надав банку повний пакет документів, які підтверджують законність фінансової операції.

Указує на те, що дії банку є порушенням права на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Вони суперечать принципам добросовісності, відкритості та правової визначеності, які мають застосовуватись у сфері фінансового моніторингу. Клієнт не може бути позбавлений обслуговування без належного обґрунтування, особливо коли він діє відкрито, надає всі документи та має чітко підтверджене джерело доходів. Ці обставини спричинили глибокі психологічні переживання, відчуття несправедливості, втрату довіри до фінансової системи, а також публічну дискредитацію. Позивач, як особа з бездоганною діловою репутацією, був фактично поставлений у становище, яке створює враження про сумнівність його фінансових дій, що є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного позивач просить суд:

визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування рахунків у 2023-2025 роках та одностороннє розірвання договору в березні 2025 року, такими, що порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн та судові витрати;

зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити обслуговування рахунків або забезпечити доступ позивача до коштів не пізніше ніж 5 робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 квітня 2026 року.

31 березня 2026 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Мужевської Є.Л. до суду надійшов відзив на позов, у якому сторона відповідача просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що АТ КБ «Приватбанк» правомірно припинило договірні відносини з позивачем, здійснюючи свої функції суб`єкта фінансового моніторингу, покладені на нього в силу законодавства України.

Позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами неправомірність дій/бездіяльності відповідача, факт настання моральних страждань або втрат немайнового характеру, причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю відповідача та настання моральних страждань, що є підставою для відмови в позові.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 06 серпня 2026 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених. Невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 вересня 2014 року ОСОБА_2 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Підписанням Анкети-заяви позивач приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», розміщених в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цього документу, та погодилась, що ця заява-анкета разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, а також зобов`язувався знайомитись самостійно зі змінами Умов і Правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку за посиланням https://privatbank.ua/terms.

У подальшому позивач звертався до АТ КБ «ПриватБанк» та додатково підписав Заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Департаментом вивчення клієнтів НФМ відповідно до вимог абз. 5 пункту 34 частини першої статті 1 та пунктів 2-4 частини тринадцятої статті 11 Закону України про ПВК/ФТ, додатку 9 до Положення № 65 здійснено заходи належної перевірки клієнта щодо можливості підтримання ділових відносин із клієнтом - РЕР, ОСОБА_2 , який є національним публічним діячем, посада Народний депутат України VI скликання до 12 грудня 2012 року, за результатами якого було погоджено відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом та встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Статтями 297, 299 ЦК передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і ділової репутації.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 указував на те, що дії банку є порушенням права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо про таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

28 квітня 2020 року набув чинності Закон України № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин ним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідач, як банк, є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятного високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Відповідно до пунктів 2, 3розділу ІІ Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08 липня 2017 року № 584 (які були чинним на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкт первинного фінансового моніторингу самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У пункті 1 розділу VI Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, зазначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначити додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин. А які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Пункт 2 Додатку № 2 Критерії передбачав, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу, неможливості встановлення контрагентів.

Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» наділяють банк повноваженнями відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вислухавши учасників справи та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про, виходячи із того, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Позивач не довів того, що дії АТ КБ «ПриватБанк» в процесі встановлення йому НВР та припиненні з ним ділових відносин не відповідають вимогам чинного законодавства з питань фінансового моніторингу, протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема не доведено порушень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 січня 2023 року у справі № 757/57488/20-ц, від 07 травня 2025 року у справі № 208/1144/24.

Оскільки судом не встановлено протиправності дій банку відносно позивача, підстав вважати, що відповідач порушив немайнові права позивача, а саме, честь, гідність та його ділову репутацію, немає.

Статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на частину третю статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають - наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не довів факту заподіяння моральної шкоди, втрат немайнового характеру, не довів суду, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування рахунків у 2023-2025 роках та одностороннє розірвання договору в березні 2025 року, такими, що порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача, суд відмовляє в позові про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Керуючись статтями 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статтями 3-5, 12,13, 76, 81, 89, 102, 110, 141, 258-259, 264, 265, 272-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 04.09.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ