Ухвала суду № 140861662, 22.10.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/2369/26 Провадження № 2-н/0187/76/26ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" жовтня 2026 р.

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Соловйов І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини та за вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2026 до суду надійшла заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та витрат на правничу допомогу.

Заява подана адвокатом Кущ Ольгою Миколаївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1850 від 26.05.2008) яка діє на підставі Ордера серія АЕ № 1465788 від 19.08.2026.

22.10.2026 року судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

У заяві ОСОБА_1 також заявила вимогу про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3500 грн.

Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Статтею 161 ЦПК України передбачено перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 вказаної статті, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості аліментів утримання на дітей входять до переліку тих, за якими може бути видано судовий наказ, натомість у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити, виходячи з такого.

З системного аналізу положень ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справ і має бути підтвердженим належними та допустимими доказами, при цьому законодавець надає іншій стороні право надавати пояснення, заперечення, докази щодо обґрунтованості заявлених до стягнення судових витрат, натомість у рамках наказного провадження боржник позбавлений такої можливості.

З урахуванням того, що ст. 161 ЦК України не передбачено видачу судового наказу про стягнення витрат на правову допомогу та такі витрати не вважаються безспірним, вони не можуть бути стягнуті з боржника при видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.

Суд виходить з того, що рівність сторін передбачає надання кожній стороні можливості представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, а тому заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу не можуть бути вирішені у наказному провадженні.

Відповідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини можуть бути вирішені в порядку наказного провадження окремо від вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суддя відмовляє у видачі судового наказу лише в частині стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 19, 27, 160-166, 186, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Суддя І.М. Соловйов