Рішення № 140857852, 22.10.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 752/22910/25

Провадження № 2/139/152/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю:

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Денисенка В.В.,

представника відповідача за первісним позовом адвоката Михайлик С.І.,

представника органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Мельник Н.А.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні відповідача - орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні відповідача - орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком,

у с т а н о в и в:

З початку 2023 року до середини 2024 року сторони проживали у незареєстрованому шлюбі і мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення подружніх стосунків дитина залишилася проживати з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 . 12 червня 2025 року ОСОБА_3 було передано бабусі (матері його батька) ОСОБА_4 . З тих пір дитина проживає разом з батьком та бабусею і дідусем у с. Жван Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

04 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Підставою для позову було названо обставини, що сторони проживають окремо, у травні 2025 року ОСОБА_2 відібрав у ОСОБА_1 дитину і проживає з нею (із сином) та зі своїми батьками у с. Жван, не дає можливості ОСОБА_1 бачитися з дитиною та чинить супротив у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді від 09 грудня 2025 року (а.с. 27 в т. 1) справу передано за підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Отримавши на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 35), суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду ухвалою від 24 лютого 2026 року (а.с. 36 в т. 1) передала справу за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року головуючим суддею визначено суддю Тучинську Наталію Василівну.

Ухвалою від 25 березня 2026 року (а.с. 40 в т. 1) позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк у десять днів для усунення недоліків позовної заяви. Копія ухвали надійшла позивачу до її електронного кабінету 26 березня 2026 року.

06 квітня 2026 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшла заява представника позивача адвоката Сердечнюк М.В. про усунення недоліків позовної заяви з додатками (доказами на ствердження позовних вимог) (а.с. 51-56 в т. 1).

Цього ж числа - 06 квітня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче провадження (а.с. 59-61в т. 1).

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 10 квітня 2026 року (а.с. 67 в т. 1).

28 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Сердечнюк М.В. надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 78-79 в т. 1), однак електронними документами такі докази до клопотання долучені не були, про що представника позивача було інформовано (а.с. 84 в т. 1).

У підготовчому засіданні 29 квітня 2026 року позивач підтримала свої позовні вимоги, а відповідач позов не визнав, хоча не подав суду ні відзиву, ні будь-яких доказів, не заявляв клопотань про витребування доказів і т.п.

Представник третьої особи на стороні відповідача - начальник служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради Мельник Наталія Анатоліївна (повноваження на а.с. 91 в т. 1) подала висновок органу опіки та піклування щодо місця визначення проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 92, 93-96), а також матеріали, на підставі яких було зроблено такий висновок (а.с. 97-107 в т. 1).

Позивач у підготовчому засіданні заявила клопотання про допит як свідка її сусіда ОСОБА_5 . За відсутності заперечень зі сторони відповідача та третьої особи на стороні відповідача, таке клопотання було задоволено судом ухвалою на місці (а.с. 113 в т. 1).

Також було задоволено клопотання позивача про надання можливості долучити до матеріалів справи неподані її представником разом із клопотанням від 28.04.2026 докази уже після завершення підготовчого провадження (а.с. 113 в т. 1).

Протокольною ухвалою суду, постановленою на місці (а.с. 113 в т. 1), було завершено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12 травня 2026 року.

04 травня 2026 року представник позивача адвокат Сердечнюк М.В. через підсистему «Електронний суд» подала зазначені в її клопотанні документи, частина з яких уже є наявна в матеріалах справи, а частину було роздруковано та долучено до паперової справи (а.с. 118-124 в т. 1).

Клопотанням від 11 травня 2026 року (а.с. 125 в т. 1) суд було інформовано про укладення відповідачем ОСОБА_2 договору про надання правничої допомоги у даній справі (а.с. 129 в т. 1) Адвокатським бюро «Світлани Михайлик». У цьому ж клопотанні адвокат Михайлик Світлана Ігорівна (повноваження на а.с. 126, 127, 129 в т. 1) просила про відкладення судового розгляду у зв`язку з її зайнятістю в іншому процесі, про що подала відповідні докази (а.с. 128 в т. 1).

11 травня 2026 року представник залученого до участі у справі як третя особа на стороні позивача органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Ніколаєнко Наталя Миколаївна (повноваження на а.с. 135 в т. 1) подала пояснення у справі (а.с. 133-134 в т. 1) з додатками (а.с. 138, 139 в т. 1), у яких заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Судове засідання 12 травня 2026 року було відкладено (а.с. 141).

19 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Михайлик С.І. надійшли такі документи: відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 148-155 в т. 1), клопотання про виклик і допит свідків (а.с. 156-157 в т. 1), клопотання про витребування доказів (а.с. 162-163 в т. 1) та зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини з батьком (а.с. 165-169 в т. 1) з доказами (а.с. 171-215 в т. 1). У всіх заявах по суті заявлено клопотання про поновлення відповідно процесуального строку.

В судовому засіданні 21 травня 2026 року було постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с. 216-217 в т. 1).

У підготовчому засіданні 21 травня 2026 року було постановлено ухвалу (а.с. 221-222 в т. 1) про об`єднання в одне провадження первісного та зустрічного позовів. Для забезпечення права на подання відзиву на зустрічний позов та інших заяв по суті, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10 червня 2026 року.

10 червня 2026 року суд було поінформовано про розірвання договору про надання правової допомоги між первісним позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Сердечнюк М.В. (а.с. 6-7 в т. 2) та про вступ у справу адвоката Денисенка Всеволода Вячеславовича (а.с. 1-3 в т. 2).

Представник ОСОБА_1 адвокат Денисенко В.В. просив про відкладення підготовчого засідання для можливості ознайомитися з матеріалами справи (а.с. 239-241 в т. 1). Таке клопотання судом було задоволено (зворот а.с. 11 в т. 2).

16 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 12-24 в т. 2) з доказами (а.с. 25-30 в т. 2). Ухвалою від 17 червня 2026 року (а.с. 35-36 в т. 2) відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 21 травня 2026 року у справі № 752/22910/25 для подання відзиву на зустрічний позов, та прийнято відзив на зустрічну позовну заяву. В підготовчому засіданні було оголошено перерву до 16 липня 2026 року (а.с. 40 в т. 2).

23 червня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Михайлик С.І. подала відповідь на відзив ОСОБА_1 (а.с. 41-49 в т. 2) з доказами (а.с. 50-53 в т. 2). ОСОБА_1 10 липня 2026 року подала додаткові докази (а.с. 59-64, 68-73 в т. 2).

ОСОБА_1 10 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» також подала клопотання про призначення судово-психологічної експертизи малолітнього сина сторін (а.с. 75-79 в т. 2). Від представника ОСОБА_2 адвоката Михайлик С.І. 14 липня 2026 року було отримано заперечення (а.с. 82-84 в т. 2) на клопотання про призначення експертизи.

16 липня 2026 року справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої в нарадчій кімнаті в кримінальній справі (а.с. 94, 95 в т. 2).

Безпосередньо перед засіданням 05 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала ще два клопотання про долучення доказів (а.с. 96-98, 100-103 в т. 2).

Ухвалою від 05 серпня 2026 року (а.с. 105-106 в т. 2) було задоволено клопотання ОСОБА_1 від 09.07.2026 та 04.08.2026 про долучення доказів до справи, задоволено клопотання сторін про виклик свідків, а також відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

Також ухвалою суду від 05 серпня 2026 року, постановленою на місці (зворот а.с. 110 - а.с. 11 в т. 2), закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

З урахуванням клопотання, висловленого в письмових поясненнях (а.с. 133-134 в т. 1), а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд постановив ухвалу (а.с. 114 в т. 2) про розгляд цієї справи без участі представника органу опіки і піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.

В судовому засіданні 26 серпня 2026 року було заслухано пояснення сторін та третьої особи, у судовому засіданні 04 вересня 2026 року - свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а в судовому засіданні 22 жовтня 2026 року - досліджено письмові докази, подані сторонами.

Так, позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 підтримала свою позовну вимогу про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 з нею і не визнала зустрічний позов ОСОБА_2 , суду пояснила: Вона проживала зі ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 2022 року (винаймали квартиру у м. Києві) допоки сину не виповнилося півроку (з 2023 року у своїй квартирі на АДРЕСА_2 ). Після припинення стосунків, ОСОБА_2 не виявляв бажання жити з дитиною, іноді приходив в гості, робив подарунки дитині ( в основному продукти харчування). На початку літа 2025 року був випадок, коли вони гуляли із сином на вулиці, він впав і розбив підборіддя, у зв`язку з чим вона зверталася до лікарні. Син капризував, відмовлявся їсти. Вона також в той момент була в стресі через постійні обстріли міста, необхідність ховатися в укриття і т.п. 09 червня 2025 року до неї за викликом сусідки спочатку з`явилися працівники поліції, а потім - Служби у справах дітей. ЇЇ звинуватили в тому, що вона б`є дитину і неналежно виховує свого сина, відібрали його від неї, не повідомивши, куди забирають. Служба у справах дітей Голосіївського району м. Києва ігнорувала її звернення повідомити про місце перебування дитини. Поки вона вияснила, що дитина перебуває в лікарні, їй повідомили, що дитина уже передана батькові. Де на той час проживав батько дитини вона не знала, а довідалася лише чере три місці. У вересні 2025 року вона вперше змогла приїхати у с. Жван, де з бабусею і дідусем проживає її син ОСОБА_7 . З тих пір вона періодично раз на місяць приїжджає провідувати сина, пересилає бабусі гроші на його утримання. В той же час, ОСОБА_8 не виховує сина, не приїздить до нього, не надає батькам кошти аби забезпечити належне харчування дитини. Крім того, у ОСОБА_7 є вроджена вада, яка потребує оперативного втручання, однак ОСОБА_8 не дослухається до рекомендацій лікарів та ігнорує лікування сина. Вона зробила належні висновки щодо своєї поведінки, визнала помилку, якої допустилася, виправила її. Тепер вона у своїй квартирі має належні умови для проживання сина, сама вона забезпечена матеріально, а також їй надає достатнє утримання її теперішній чоловік, вона пройшла курси підвищення виховного потенціалу, стабілізувала свій психоемоціний стан. Вважає, що проживання дитини з нею забезпечить сину належні увагу, піклування, виховання, розвиток, освіту, харчування. В той же час, вважає, що залишення дитини проживати з батьком, а фактично - з бабусею і дідусем, не матиме таких наслідків, оскільки їх не можуть забезпечити люди похилого віку у сільській місцевості. Зауважила, що тепер батьки ОСОБА_2 не дозволяють їй проживати в їх будинку, коли вона приїжджає до сина, оскільки для неї нема спального місця (бабуся хлопчика, нібито, забрала до себе свою матір, яка має проблеми з ногами). Таким чином вона позбавлена можливості бачитися із ОСОБА_7 .

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явився. З урахуванням думки його представника адвоката Михайлик С.І., положень п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, судом було постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .

Представник первісного відповідача адвокат Михайлик Світлана Ігорівна (повноваження на а.с. 126, 127 в т. 1) підтримала вимоги зустрічної позовної заяви і не визнала позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання спільного сина сторін з матір`ю. Позиція сторони ґрунтується на обставинах, викладених у відзиві на позов (а.с. 148-154 в т. 1) та в зустрічній позовній заяві (а.с. 165-169 в т. 1). Зокрема, перед судом наголошується, що уже понад рік малолітньому ОСОБА_9 у с. Жван забезпечується належне виховання, утримання, харчування, розвиток. Батько бере безпосередню участь у такому забезпеченні. Крім того, вихованням дитини займаються бабуся і дідусь, з якими у дитини теплі, дружні, довірливі стосунки. Дитина почала розмовляти, спілкуватися з іншими дітьми, вирішується питання про відвідування ОСОБА_7 дошкільного закладу освіти. Наголошує, що підставою для відібрання дитини від матері і передача на виховання батькові, була її неадекватна поведінка, в тому числі й щодо дитини. Вважає, наразі відсутні відомості про стабілізацію психічного стану ОСОБА_1 , а враховуючи, що, з її ж слів, такий стан був викликаний обстрілами міста, а обстріли міста Києва на теперішній час стали масованішими, частішими та потужнішими, відсутні гарантії неповернення її до нестабільного психоемоційного стану. Також надзвичайно вагомою підставою, яка не узгоджується з інтересами дитини, називає укладення первісним позивачем шлюб з особою, яка засуджена і не відбула повністю покарання за умисне вбивство. Вважає, що в інтересах малолітньої дитини буде залишити її у безпечних умовах проживання з батьком та його родиною у с. Жван.

Представник органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради - начальник Служби у справах дітей Мельник Наталія Анатоліївна (повноваження на а.с. 91 в т. 1) суду пояснила: 17 червня 2025 року до Служби надійшло клопотання колег зі Служби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 у с. Жван, проведення профілактичної бесід з батьком дитини та вжиття заходів захисту прав та інтересів дитини. Посадовими особами під час обстеження умов проживання дитини було встановлено, що він проживає з батьком, бабусею і дідусем у трикімнатному будинку з кухнею і вернадою, на подвір`ї літня кухня та інші господарські споруди, у будинку і на подвір`ї чисто, наявні необхідні меблі і побутова техніка, у дитини є окреме ліжко, іграшки, продукти харчування; стосунки у сім`ї дружні, існують традиції спільних святкувань релігійних свят та днів народження; про дитину дбають і піклуються її здоров`ям. Через певний час до неї на її особистий телефон зателефонувала ОСОБА_1 і запитала, чи проживає її дитина ОСОБА_10 у нашому районі. Під час розмови жінка виявляла агресію, допускала нецензурні слова і вирази на її адресу, висловлювала погрози. Іншим разом ОСОБА_1 телефонувала і просила вибачення. На початку 2026 року до Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі селищної ради звернувся ОСОБА_2 з приводу визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з ним. Службою було опрацьовано документи з відповідної Служби м. Києва, додатково обстежено умови проживання дитини, зібрано необхідні документи про стан здоров`я дитини, про особу заявника і про матір дитини (вона сама надавала документи). За результатами своєї роботи Комісія прийняла рішення про доцільність визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 . Після повного розгляду справи в суді її позиція не змінилася: просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2023 року народження, з батьком ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 - мати ОСОБА_2 , - будучи допитаною як свідок, суду пояснила: Від сина ОСОБА_11 вона знала про його стосунки з ОСОБА_12 , про її вагітність, про народження внука, однак особисто з нею ще не зустрічалася, але телефоном спілкувалася. Між ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не було взаєморозуміння, а тому скоро після народження ОСОБА_13 «виставила» ОСОБА_11 зі своєї квартири. Вона продовжувала спілкуватися з ОСОБА_12 , цікавилася здоров`ям внука, а тому знає, що та спочатку одного чоловіка мала, а потім знайшла теперішнього свого чоловіка. На початку червня місяця їй зателефонував син і повідомив, що потрібно приїхати до Києва і забрати ОСОБА_7 до себе. Також до неї зателефонували зі Служби у справах дітей, заявили, що ОСОБА_7 вилучений від ОСОБА_12 , оскільки вона його не доглядала, кричала на дитину, а дитина плакала, що мама ОСОБА_12 відмовилася взяти до себе на виховання ОСОБА_7 , а тому, якщо вона не забере до себе, то дитину віддадуть до дитячого будинку. Вона негайно виїхала до Києва, два дні провела з ОСОБА_7 у лікарні, а потім забрала до себе в село Жван. Коли вона вперше побачила дитину в лікарні, хлопчик не розмовляв, був замкнутий, з людьми не контактував, але придивлявся до чоловіків. ОСОБА_11 приходив до сина, розмовляв з ним, грався, купував іграшки і смаколики; ОСОБА_12 за два дні дитину не провідувала. Уже, коли ОСОБА_7 жив з ними, ОСОБА_11 їздив з ним у Мурованокуриловецьку ЦРЛ, звернувся в дитячу консультацію, підписав декларацію з лікарем-педіатром, ОСОБА_7 був оглянутий лікарями. Наразі дитина проживає в основному з нею і дідусем, а батьки приїжджають періодично провідувати його, оскільки працюють у м. Києві. ОСОБА_7 почав у них розмовляти, спілкуватися з іншими дітками, любить проводити час із дідусем, має свої улюблені страви. Вона завжди дитині розповідає про батьків, а тому він однаково гарно спілкується і з мамою, і з батьком, ні за ким із них не плаче, коли вони їдуть. Утримання дитині надають батьки, хтось більше, хтось менше, обидвоє забезпечують дитину одягом і взуттям, продуктами харчування. Вона ніколи не заперечувала, щоб ОСОБА_12 приїжджала провідувати ОСОБА_7 , приймає її у своєму будинку на кілька днів. Звертала увагу, що іноді ОСОБА_12 агресує, била ОСОБА_7 рукою по попі, брала до нього ремінь. А ось щоб дідусь піднімав на внука руку, вона не бачила. ОСОБА_7 став активною дитиною, любить гуляти з дідусем у село, навчився наполягати на своєму. Вважає, що дитина зараз у безпечних умовах, доглянута, нагодована, в однаковій мірі спілкується з обома батьками.

Також судом було допитано в якості свідка вітчима ОСОБА_2 . ОСОБА_6 . Свідок суду показав: Він з 1994 року (уже 32 роки) живе зі своєю дружиною ОСОБА_14 та її сином від попереднього шлюбу ОСОБА_11 , між ними всіма гарні, дружні, сімейні стосунки. Знає, що між дітьми не склалися стосунки і вони припинили спільно проживати. За рік він надзвичайно прив`язався до ОСОБА_7 , має його за рідного внука, він досить часто залишається з ОСОБА_7 вдвох, ходить з ним гуляти, в магазин, до сусідів. Спочатку ОСОБА_7 зовсім не розмовляв, а тепер навчився говорити окремі слова (реченнями ще не розмовляє), він його добре розуміє. Їм добре з онуком, а тому хотів би, щоб він і далі жив з ними. ОСОБА_7 ще маленький, багато чого не розуміє, іноді не слухається, то він може до нього помахати пальцем, але бити - ніколи.

Первісний позивач ОСОБА_1 заявляла клопотання про виклик свідка - свого сусіда ОСОБА_5 , однак у судовому засіданні 22 жовтня 2026 року відмовилася від допиту цього свідка.

За приписами ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо, зокрема, її місця проживання.

Дитині щодо якої заявлено вимогу про визначення її місця проживання на момент відкриття провадження у цій справі ще не виповнилося три роки, тому в ухвалі про відкриття провадження (а.с. 59-61 в т. 1) було прийнято рішення про відсутність потреби у виклику спільного сина сторін до суду для заслуховування його думки. У підготовчому засіданні 29 квітня 2026 року сторони висловили думку, що їх син погано розмовляє, а тому не зможе дати пояснення в суді. В ході судового розгляду було встановлено, що дитина, щодо якої вирішується питання про визначення місця її проживання, не розмовляє реченнями. За таких обставин сторони не наполягали на виклику до суду дитини, суд не вбачав можливості заслуховування пояснень цієї малолітньої дитини.

Розглянувши справу у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, суд прийшов до висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічна позовна вимога є такою, що підлягає до задоволення, з урахуванням такого:

Поясненнями первісного позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що з 2022 року приблизно до жовтня 2023 року вона проживала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Тоді її прізвище було ОСОБА_15 . Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини 2 і 3 статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Місце проживання дитини визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).

Після припинення подружніх стосунків спільна дитина сторін проживала з матір`ю за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 7-10, 11). ОСОБА_2 проживає окремо. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Відповідно до інформації (а.с. 98, 182 в т. 1), до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення по спецлінії «102» про те, що 09 червня 2025 року о 16:35 ОСОБА_16 постійно б`є свою дитину - хлопчика приблизно 2 років, кричить на нього, постійно чути крики дитини; жінка зловживає, постійно палить при дитині. В ході відпрацювання поліцією цього повідомлення було здійснено виїзд та встановлено неналежні умови проживання, а саме: антисанітарія, бруд, розкидані речі, різкий неприємний запах, внаслідок чого щодо ОСОБА_17 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.

Про такий факт також було повідомлено Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації. 10 червня 2025 року посадовими особами Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації було проведено обстеження умов проживання (а.с. 172 в т. 1) та оцінку рівня безпеки дитини, за результатами якої складено Акт (зворот а.с. 175- а.с. 179). У цьому Акті відображено наявність у дитини значної кількості гематом та подряпин, на момент візиту дитина була в пригніченому стані, не розмовляла, вдягнена в неохайний брудний одяг; у квартирі брудно, на підлозі розкидані дитячі речі, варена картопля, крихти хліба, розлита кава, на дитячому ліжку відсутній матрац та постільна білизна; в холодильнику дитяче харчування відсутнє, дитина підняла з підлоги зварену картоплю та почала їсти при співробітниках Служби. В ході обстеження ОСОБА_17 поводила себе агресивно та кричала, що також відображено в Акті. За результатами візиту Служби до ОСОБА_17 , малолітнього ОСОБА_3 , 2023 року народження, було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1». Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого у дитини було діагностовано гостру інфекцію верхніх дихальних шляхів, гострий назофарингіт, забійну рану підборіддя, стан після ПХО підборіддя, забій м`яких тканин голови, гіпоспадію піноскротальної форми, аскаридоз (а.с. 99 в т. 1).

Обставини утримання та виховання дитини в таких умовах фактично визнала сама ОСОБА_18 і у своїх поясненнях в суді, і в поясненнях до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 100 в т. 1), де вона не заперечила, що дитину передали батькові.

12 червня 2025 року Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації малолітнього ОСОБА_3 було передано бабусі ОСОБА_4 (а.с. 185 в т. 1), а ІНФОРМАЦІЯ_2 - батькові ОСОБА_2 (а.с. 101 в т. 1). Відповідно до інформації, що міститься у відповідних Актах про факт передачі дитини, у ОСОБА_7 були висипання на шкірі, рани, ускладнене дихання, хлопчик був сумний, замкнутий та мовчазний.

23 червня 2025 року ОСОБА_2 підписав декларацію з лікарем-педіатром (а.с. 104 в т. 1). 08 липня 2025 року Службою у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради було вперше обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_3 в с. Жван (а.с. 102 в т. 1).

ОСОБА_17 25 червня 2025 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_19 та прийняла його прізвище (а.с. 18 в т. 1).

У первісному позові ОСОБА_1 стверджувала, що дитина була відібрана у неї батьком, проживає з його батьками у с. Жван Могилів-Подільського району Вінницької області, а також що ОСОБА_2 чинить супротив у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

ОСОБА_1 04 вересня 2025 року заявила до суду вимогу визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з нею (а.с. 1-4 в т. 1).

Не визнаючи таких вимог, ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради про визначення місця проживання дитини з ним.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Мурованокуриловецької селищної ради (а.с. 93-96 в т. 1), затвердженого рішенням виконкому селищної ради № 33 від 25 лютого 2026 року (а.с. 92 в т. 1), вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Абзац другий ч. 1 ст. 161 СК України приписує, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Щодо матеріально-побутових умов проживання кожного з колишнього подружжя в даний час та їх матеріального стану, суд не вбачає переваг одного з батьків перед іншим.

Так, із Акту обстеження умов проживання від 09 січня та 28 квітня 2026 року (зворот а.с. 106-а.с. 107, а.с. 174 в т. 1) ОСОБА_1 створила достатні умови для проживання з нею дитини.

Відповідно до Актів обстеження умов проживання дитини від 30 січня 2026 року (а.с. 105 в т. 1), ОСОБА_10 проживає у будинку своєї бабусі, для нього створено необхідні і достатні умови для розвитку, ігор і комфортного проживання.

В той же час, відповідно до Акту про проживання особи без реєстрації від 30 березня 2026 року (а.с. 56 в т. 1), ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 разом з чоловіком ОСОБА_19 .

При цьому, відповідно до інформації ГУНП у м. Києві № 161849-2026 від 11.05.2026 (а.с. 182 в т. 1), 10 липня 2025 року ОСОБА_1 зверталася до поліції за фактом вчинення щодо неї ОСОБА_19 домашнього насильства (вдарив, вигнав з квартири), агресивної поведінки, подозри на вчинення самогубства.

З аналізу інформації на сайті Судова влада України (а.с. 195-204 в т. 1) та в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 205-209 в т. 1), ОСОБА_19 притягався Голосіївським районним судом м. Києва до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в тому числі його було направлено до закладу, який проводить індивідуальну роботу з особами, які скоїли насильство в сім`ї, для проходження програми для кривдників (а.с. 205 в т. 1); щодо ОСОБА_19 було застосовано терміновий заборонний припис, який він порушив (а.с. 206 в т. 1); крім того, ОСОБА_19 був засуджений вироком Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року (справа № 610/3020/19) за ч.1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі (витяг на а.с. 207-208 в т. 1), а ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року (справа № 638/13963/24) його було звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 6 років 12 днів для проходження військової служби за контрактом (а.с. 209, 228 в т. 1).

За місцем роботи кожна із сторін характеризуються позитивно (а.с. 119, зворот а.с. 187 в т. 1). Хоча представник первісного відповідача і ставить під сумнів факт працевлаштування ОСОБА_1 станом на цей час, оскільки вона періодично виставляє свої резюме для пошуку роботи (а.с. 193-194 в т. 1). ОСОБА_2 має стабільний достатній дохід у вигляді заробітної плати (а.с. 190-191 в т. 1), крім того, зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює індивідуальну господарську діяльність (а.с. 188-189 в т. 1).

Аліментних зобов`язань один перед одним чи перед іншими особами сторони не мають. Сторони не зверталися за допомогою чи консультаціями до лікарів нарколога чи психіатра, не мають психічних та наркотичних захворювань і залежностей (а.с. 19, 118, 187 в т. 1).

ОСОБА_1 не має судимостей (а.с. 15 в т. 1), але притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с. 50-51 в т. 2) за фактом 10 червня 2025 року. Відповідно до інформації Шевченківського районного у м. Києві Центру соціальних служб № 109/42-701 від 24.07.2026 (а.с. 98 в т. 2) ОСОБА_1 пройшла курс з підвищення виховного потенціалу «Батьківство без стресу».

На ствердження обставини, що сторони можуть забезпечити дошкільну освіту своїй дитині, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 подали довідки про зарахування ОСОБА_7 у відповідні навчальні заклади, однак, вони не забезпечили їх відвідування дитиною (а.с. 14, 215 в т. 1, а.с. 62-64 в т. 2).

Суд також враховує обставину, що малолітній ОСОБА_10 має з народження певну ваду здоров`я, яку можна усунути оперативним шляхом (а.с. 27, 73 в т. 2), і обидві сторони періодично звертаються до профільних лікарів для вирішення цього питання.

При вирішені питання про ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, суд прийшов до такого висновку:

ОСОБА_1 через власну винну поведінку та байдужість на досить тривалий час (три місяці) самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина, якому тоді ледь виповнилося два роки. Зокрема, у своїх поясненнях до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 100 в т. 1) вона погодилася, щоб дитину передали батькові. За таких обставин є сумнівними твердження ОСОБА_1 , що їй чинили супротив для встановлення місця проживання дитини.

В той же час ОСОБА_2 одразу, коли виникла ситуація про можливу передачу його малолітнього сина до дитбудинку, прийняв рішення про забрання сина до себе, про що негайно повідомив свою матір (пояснення свідка ОСОБА_4 в суді), підписав відповідний Акт (а.с. 101 в т. 1).

На сьогоднішній день і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 в достатній мірі виконують батьківські обов`язки, передбачені Сімейним Кодексом України та нормами моралі, загальноприйнятими нормами поведінки в сім`ї. Вони регулярно надають матеріальну допомогу для дитини, спілкуються з нею.

Щодо прихильності дитини до батьків, суд встановив наступне:

Допитані судом свідки ствердили, що малолітній ОСОБА_10 однаково прихильний до матері і батька, чекає на зустрічі з ними, любить проводити з ним час.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Статтею 21 Конституції України проголошено вільність і рівність усіх людей у своїй гідності та правах. Ця вихідна конституційна засада конкретизована у статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за ознаками статі. У частині 3 цієї статті Конституції України закріплено конституційні гарантії, якими забезпечується рівність прав жінки і чоловіка.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України а також закріплено у багатьох міжнародних актах: Загальною декларацією прав людини від 10 грудня 1948 року (ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року (ст. 12), Протоколом № 4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод від 16 вересня 1963 року (ст. 2) та іншими.

За цивільним кодексом України (ст. 29) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За змістом ст. 31 ЦК України та ст. 6 СК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років, а дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року № 1385, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи 16 липня 2015 року рішення у справі «Мамчур проти України», ЄСПЛ наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Вирішуючи цю конкретну справу, суд виходить насамперед з інтересів дитини, і при цьому враховує:

- відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері і передача 13 червня 2026 року на виховання батькові, стала наслідком протиправної поведінки ОСОБА_1 , та ухилення її від належного виконання батьківських обов`язків;

- при порівнянні здоров`я та психоемоційного стану дитини (за медичними документами, поданими сторонами, а також поясненнями свідків), суд прийшов до висновку, що дитина за рік проживання з батьком стала більш активною, комунікабельною, він розвивається;

- ОСОБА_7 наразі живе зі своєю рідною бабусею, у його вихованні приймає участь чоловік - дідусь, він в однаковій мірі спілкується з обома батьками; за понад рік життя у нього тут склалися сталі соціальні зв`язки з найріднішими людьми;

- життя в родині вочевидь має перевагу над життям дитини у сім`ї, де є чужий чоловік, що має судимість за особливо тяжкий злочин проти життя людини;

- безпекова ситуація у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації до України є більш стабільною і спокійною у західній частині центральної України, де сьогодні проживає малолітня дитини сторін, а ніж у м. Києві.

Також при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суд виходить з балансу між інтересами малолітньої дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу.

Преамбулою указаної вище Конвенції про права дитини визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Перед судом доведено, що малолітній ОСОБА_20 зазнавав негативного впливу, проживаючи з матір`ю. Це доведено письмовими доказами, зібраними ГУНП у м. Києві та Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, а також визнається ОСОБА_1 , яка зізналася під час розгляду справи, що мала проблеми щодо контролю над своєю поведінкою через обстріли м. Києва. Наразі, суд не знаходить виправдання матері малолітньої дитини щодо такої її поведінки.

В той же час, суду не надано доказів того, що з 13 червня 2025 року, коли дитина була передана батькові, існували чи існують на сьогодні будь-які негативні впливи на ОСОБА_3.

В судовому засіданні беззаперечно доведено, що ОСОБА_2 разом зі своїми батьками з 13 червня 2025 року забезпечив своєму синові абсолютні увагу, щастя, любов, розвиток і розуміння.

Встановлені у судовому засіданні обставини суд вважає винятковими у розумінні положень ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, вони свідчать про неможливість проживання дитини з матір`ю станом на цей час.

Виходячи з викладеного, суд переконаний, що найвищим інтересам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідатиме рішення про визначення місця його проживання з батьком. За таких обставин позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і безпідставним, а тому не підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 має бути задоволено.

Суд, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц, вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.

Водночас, визначення судом місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком не позбавляє матері дитини батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов`язків. Адже у разі зміни обставин у відносинах між батьками дитини, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Така позиція суду ґрунтується на правових позиціях, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20, від 15 березня 2023 року у справі № 759/5336/19, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 30 квітня 2025 року у справі № 756/6412/23.

Також суд під час ухвалення цього рішення розглянув доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком), на можливість якої раніше неодноразово вказував у своїх постановах, зокрема, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, Верховний Суд.

У цій справі, незважаючи на те, що обидві сторони висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину, суд не може залишити поза увагою наявність обставин, що сторони проживають у різних регіонах України, а тому регулярний довгий переїзд дитини з місця проживання батька до місця проживання матері і навпаки, може стати невиправданим стресом для нестабільного (з огляду на малолітство) психічного здоров`я хлопчика. Крім того, орган опіки та піклування також не розглядав можливість й доцільність застосування спільної фізичної опіки щодо дитини, про таку опіку не заявляла жодна із сторін.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України приписано, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1 і 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила 1212 гривень судового збору (а.с. 20 в т. 1). Цим рішенням суд прийшов до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в позові, тому ці судові витрати несе саме вона.

ОСОБА_2 при зверненні до суду із зустрічним позовом сплатив 1331 гривню 20 копійок судового збору (зворот а.с. 215 в т. 1). Оскільки у цьому судовому рішенні суд прийшов до висновку про задоволення його позовної вимога, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 має компенсувати йому такі судові витрати.

У зустрічній позовній заяві представник позивача зазначила, що понесені ОСОБА_2 судові витрати складаються із витрат на сплату судового збору і витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Під час промови у судових дебатах представник позивача за зустрічним позовом адвокат Михайлик С.І. заявила, що докази про фактично понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись: ст.ст. 21, 24, 33 Конституції України, ст.ст. 141, 160, 161 СК України, Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 відмовити в позові до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду із зустрічним позовом судового збору у розмірі 1331 (тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, юридична адреса: 03039, просп. Голосіївський, 42, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37308812.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради, юридична адреса: Могилів-Подільський район Вінницької області, селище Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45, код ЄДРПОУ: 04325974.

Суддя: __