Рішення № 140857416, 21.10.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1221/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Зушман Г.І.

за участі секретаря Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "Фінансова компанія «Кредит-Капітал") звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1020799572, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою 24.02.2024 в сумі 21 997,79 грн. Посилається на те, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму в розмірі 8000 грн. Відповідачка зі свого боку не виконала умови Кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просить справу слухати за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подала.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

24.02.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 102079572.

Відповідно до п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. Відповідно до п.п. 1.3. Кредит надається строком на 105 днів, з 24.02.2024 року (дата надання кредиту).

Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом 08.06.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Як передбачено п. 1.5 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 19276,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає: 27276,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору, комісія за надання кредиту: 952,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.90 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового1764 грн. нараховуються за ставкою 1,47 відсотків річних. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків та становлять 16560 грн.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.

Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 102079572 від 24.02.2024, який є графіком платежів, зазначено останню дату платежу 08.06.2024, усього сума до сплати: кредит - 27276,00 грн; комісія за надання кредиту -952,00 грн; проценти - 18324 грн.

Додаток № 2 до договору про споживчий кредит №102079572 від 24.02.2024, яким є заява на отримання кредиту № 02079572, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів та номер катки на яку мають бути перераховані кошти.

Згідно платіжного доручення 83524900 від 24.02.2024 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в сумі 8000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , призначення: згідно договору № 102079572.

Згідно листа АТ КБ «Приват Банк» від 21.08.2026, наданого на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 24.02.2024 зараховано кошти на суму 8000,00 грн.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 11-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 102079572 від 24.02.2024, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 29 серпня 2024 року за Договором відступлення прав вимоги № 11-МЛ/Т Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 29 серпня 2024.

З витягу із Реєстру боржників до договору факторингу № 11-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 102079572 від 24.02.2024 року на суму 21997,79 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 102079572 від 24.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 року складає 21997,79 грн: 6820 грн залишок по тілу кредиту; 14225,79 грн залишок по відсотках; 952,00 грн залишок по комісії.

Досудовою вимогою від 01.07.2026 року позивач повідомив ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу, яка залишилася без відповіді.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №102079572 від 24.02.2024. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачкою.

Позивач довів суду, що первісний кредитор виконав умови Договору №102079572 від 24.02.2024 та надав відповідачці кредит у передбаченому договором розмірі.

Відповідачка покладені Договором №102079572 зобов`язання належним чином не виконала, не повернула кредитні кошти.

Також позивач довів, що внаслідок укладення договору факторингу кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором №102079572 від 24.02.2024 станом на теперішній час є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 952 грн. та правомірності її нарахування, суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивачем за умовами кредитного договору передбачена комісія.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 952 грн. слід відмовити, а сплачену відповідачем комісію в розмірі 680 грн., відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, слід перерахувати в погашення заборгованості за тілом кредиту, яке становитиме 6140 грн. (6820 грн. тіло кредиту 680 грн. сплачена відповідачкою комісія =6140грн.).

Щодо стягнення відсотків за спірним кредитним договором суд виходить з такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно пунктів 1.3 кредитного договору №102079572, кредит надається строком на 105 днів, останнім днем строку кредитування є 08.06.2024

До матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про продовження строку вищевказаного кредитного договору.

Тому, суд вважає, що кредитодавець мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого умовами договору №102079572 по 08.06.2024 включно, що згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення складають 10693,03 грн., і саме така сума процентів підлягає стягненню з відповідачки в користь позивача.

Так, кредитний договір за своєю суттю є строковим договором.

Нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації є неправомірним.

Разом із тим, згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №102079572 від 24.02.2024 в сумі 16833,03 грн. з яких 6140 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 10693,03 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2037,30 грн. (2662,40 грн х 16833,03 грн. : 21997,79 грн.).

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, IBAN НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»), заборгованість за договором про споживчий кредит №102079572 від 24.02.2024 в розмірі 16833 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 03 коп., з яких 6140,00 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 10693,03 грн. заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2037,30 грн. та 2000,00 грн на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман