Ухвала суду № 140857302, 16.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/399/26

Провадження № 2/459/152/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Кредитної спілки «Львівська», Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки звернувся до суду з позовом, у якому просив зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1275445, реєстраційний номер обтяження 8414662 та реєстраційний номер обтяження 9703532, яка належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову представник зазначив, що вказана квартира належить на праві спільної часткової власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках. Як зазначено у позовній заяві, маючи намір розпорядитися належним їм майном, позивачі дізналися про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень у вигляді арештів щодо вказаної квартири. Зокрема, реєстраційний номер обтяження за № 1275445 внесено на підставі постанови державного виконавця від 06 червня 2013 року про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження № 38133197 з примусового виконання судового наказу № 2-н-2/09, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 12 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Львівська» заборгованості. 26 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 09 серпня 2013 року у справі № 459/3183/13-ц постанову державного виконавця від 06 червня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження скасовано. Щодо реєстраційного номера обтяження №8414662 представник позивачів зазначає, що арешт було накладено постановою № 1341-12 від 03 листопада 2008 року в межах примусового виконання виконавчого листа № 2-700, виданого 16 квітня 2008 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави грошових коштів. За інформацією державної виконавчої служби, виконавчі провадження, які функціонували у 2008 році в електронному обліку відсутні, у зв`язку з чим можливість зняття зазначеного арешту державним виконавцем відсутня. Реєстраційний номер обтяження 9703532 пов`язаний із постановою державного виконавця від 02 квітня 2010 року про відкриття виконавчого провадження № 18486615 та накладення арешту на майно ОСОБА_3 . 27 грудня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім цього, представник позивачів зазначає, що судовий наказ № 2-н-2/09 від 12 січня 2009 року, яким було стягнено заборгованість, у подальшому змінено Червоноградським міським судом Львівської області. Так, 06 вересня 2013 року видано судовий наказ № 459/3510/13-ц, відповідно до якого єдиним боржником визначено ОСОБА_4 . Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 лютого 2014 року зазначений судовий наказ залишено без змін. У зв`язку з цим, ОСОБА_3 втратив статус боржника за відповідним зобов`язанням. Станом на час звернення до суду, згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження, боржником у яких був ОСОБА_3 , завершені, а щодо ОСОБА_1 інформація про виконавчі провадження відсутня. Посилаючись на те, що наявність зазначених обтяжень перешкоджає позивачам у здійсненні права розпорядження належною їм квартирою, представник позивачів просить суд зняти арешти із вищевказаної квартири, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. На думку представника позивачів, наявність арешту порушує право власності позивачів, перешкоджає розпоряджатися належним їй майном. У зв`язку із викладеним, представник позивача просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 11.02.2026 у даній справі було відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.02.2026 від представника відповідача Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позов, у якому зазначив, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири наявні три обтяження з реєстраційними номерами 1275445, 8414662 та 9703532, які були накладені у 2008, 2010 та 2013 роках. Щодо обтяження за реєстраційним номером 1275445 представник відповідача зазначив, що арешт квартири накладено 06 червня 2013 року у межах виконавчого провадження № 38133197 з виконання судового наказу № 2-н-2/09 від 12 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Львівська» 7556,67 грн заборгованості та 52,95 грн судових витрат. 26 грудня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Щодо обтяження за реєстраційним номером 8414662 відповідач вказав, що арешт накладено постановою № 1341-12 від 03 листопада 2008 року у межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 51 грн заборгованості та 7,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. Матеріали відповідного виконавчого провадження у відділі відсутні, оскільки воно здійснювалося до запровадження електронного обліку виконавчих проваджень. Щодо обтяження за реєстраційним номером 9703532 представник відповідача зазначив, що арешт накладено 02 квітня 2010 року у межах виконавчого провадження № 18486615 з виконання судового наказу № 2н-2 від 12 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Львівська» 7556,67 грн заборгованості та 52,95 грн судових витрат. 27 грудня 2010 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

04.05.2026 представник відповідача Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав додаткові пояснення, аналогічні поданому відзиву.

Ухвалою від 04.05.2026 у даній справі залучено у якості співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Львівській області.

19.05.2026 представник відповідача Головне управління Державної податкової служби у Львівській області подав до суду відзив на позов, у якому заперечив щодо своєї участі у справі як належного відповідача та просив суд замінити його на належного відповідача. Свою позицію представник відповідача обґрунтував тим, що арешт на нерухоме майно позивача накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження, тобто органом державної виконавчої служби. При цьому, представник зазначив, що органи податкової служби не здійснюють повноважень щодо накладення арештів у виконавчому провадженні та не є суб`єктами, уповноваженими вирішувати питання їх скасування у таких правовідносинах.

Ухвалою від 12.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

16.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивачів подав клопотання про проведення розгляду справи у їхній відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують просять такі задовольнити.

Представник відповідача Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності, вказавши, що при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Представник Кредитної спілки «Львівська», представник Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв чи клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва на право власності на квартиру/будинок, виданого 28 грудня 2001 року Бюро приватизації Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс», квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_2 в рівних частинах кожному (а. с. 7).

Також відповідно до довідки КП ЛОР «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 4090 від 29.09.2026 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» 28.12.2001, згідно рішення Бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» № 60 від 28.12.2001 та записано в Реєстрову книгу за № 911 28.01.2002.

Як убачається з копії постанови № 1341-12 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.11.2008, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Вознюк Р. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-700, виданого 16.04.2008 Червоноградським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 в користь держави 51 грн та 7,50 грн ІТЗ, сума боргу за виконавчим листом становить 58,50 грн, встановлено, що за боржником зареєстрована 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , сума боргу на день винесення постанови з врахуванням додаткових витрат становить 75,30 грн, у зв`язку із чим державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить позивачу ОСОБА_2 (а. с. 12).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №488439319 від 03.08.2026) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де власником значиться ОСОБА_2 , на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції 1341-12 від 03.11.2008 накладено обтяження (арешт нерухомого майна), яке зареєстровано 30.01.2009 за №8414662 реєстратором - Червоноградською державною нотаріальною контрою (а. с. 163).

У листі Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 42411 від 29.08.2025 та у відзиві на позов від 17.02.2026 зазначено, що обтяження за реєстраційним номером 1275445 виникло на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 про арешт майна у виконавчому провадженні № 38133197 з виконання судового наказу № 2-н-2/09 від 12.01.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Львівська» 7556,67 грн заборгованості та 52,95 грн судових витрат. 26.12.2013 виконавчий документ повернуто стягувачу. Обтяження за реєстраційним номером 8414662 накладено постановою № 1341-12 від 03.11.2008 у межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 51 грн заборгованості та 7,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. Проте, матеріали цього виконавчого провадження у відділі відсутні у зв`язку із здійсненням провадження до запровадження електронного обліку виконавчих проваджень. Обтяження за реєстраційним номером 9703532 накладено 02.04.2010 у межах виконавчого провадження № 18486615 з виконання судового наказу № 2н-2 від 12.01.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Львівська» 7556,67 грн заборгованості та 52,95 грн судових витрат. 27.12.2010 виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення ( а. с. 8-10).

Представник позивача просить скасувати арешти, накладені на вищевказану квартиру, що належить позивачам на праві власності, оскільки такі позбавляють їх можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Тобто, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Усталеною є практика Верховного Суду, згідно з якою боржник у виконавчому провадженні не може пред`явити позов про зняття арешту з майна, оскільки він є відповідачем за цим позовом, а для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного/приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Верховний суд неодноразово виснував, що під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У разі незгоди боржника з діями державного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, він має право оскаржити такі дії виключно в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом подання скарги на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Пред`явлення позову про зняття арешту з майна в такому випадку є неналежним способом захисту.

Так, зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».

У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), у постанові Верховного Суду від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25 (провадження № 61-4217св26) підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено».

Також суд звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не ставить можливість оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю в залежність від того, чи є виконавче провадження чинним на момент звернення до суду. Наявність арештів, накладених у закінчених виконавчих провадженнях, не змінює статусу позивача як боржника, а отже, і способу захисту порушеного права.

Таким чином, з огляду на процесуальний статус ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні та обставини накладення арешту на його майно, питання щодо зняття такого арешту має вирішуватися в порядку, передбаченому для судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання відповідної скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Отже, звернення з окремим позовом про зняття арешту в цьому випадку не відповідає належному процесуальному порядку захисту права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зняття арешту з належного йому майна підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 247, 255, 259-261,268 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Кредитної спілки «Львівська», Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про зняття арешту з майна в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зняття арешту з належного йому майна.

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду із скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України.

У решті позовних вимог провадження у справі продовжити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Повна ухвала складена 21.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35),

Третя особа: Шептицький відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34992085, Львівська область, м. Шептицький, вул. Мазепи, 16).

Суддя: М. В. Мельникович