Рішення № 140855910, 20.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/3131/26

2/133/2539/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Козаченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кучер Ганна Миколаївна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, грошової винагороди до ювілейної дати та середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 11.09.2026 р., постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця» виробничий штат виробничого підрозділу служба роботи станцій, працюючи на посаді заступника начальника станції залізничної станції Козятин 11 2 класу Козятинського регіону.

Відповідно до наказу ( розпорядження) №31/ос від 06.01.2025 року про припинення трудового договору (контракту), 09.01.2025 року Позивача було звільнено з посади згідно ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. Стаж роботи в галузі 35 років 11 місяців 08 днів. Відповідно до наказу до виплати належить матеріальна допомога у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат однак не було нараховано та виплачено одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію вперше у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат та одноразова допомогу на оздоровлення за 2023 2024 рр».

Відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, а саме не виплачено матеріальну допомогу при звільненні на пенсію у розмірі 5 середньомісячних заробітків (п.8.23 Колективного договору); не нараховано та не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2023 та 2024 роки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року (п.3.10), що становить за 2023 рік - 16 104, 00 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, відповідачем позивачу сплачено частково матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 р., залишаються невиплаченими 12717 грн., які просить стягнути з відповідача.

Середня заробітна плата Позивача відповідно до довідки про середню заробітну плату ( дохід) складає 29 882,41 грн. + 15 064,09 грн.=44 946,50 грн.

Загальна кількість відпрацьованих днів: 16 +30 = 46 робочих днів

Середньоденна заробітна плата:44 946,50 46 =977,097 грн.

Середньомісячне число робочих днів:46 /2 = 23днів

Середня заробітна плата: 977,097* 23 = 22 473,25 грн.

5 * 22 473,25 грн. = 112 366,25 грн.

Отже до виплати належить 112 366,25 грн. одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію вперше.

Враховуючи викладене, Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-24 рр., за 2023 рік у розмірі 16 104 грн. за 2024 рік у розмірі 18168, 00 грн. та одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію у розмірі 112 366,25 грн.

Отже, позивач має право на одержання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період шести місяців із дати звільнення, з наступного розрахунку, згідно уточнених позовних вимог, за період з 10.01.2025 р. по 10.07.2025 р.

Середня заробітна плата позивача відповідно до довідки про середню заробітну плату ( дохід) складає 917,68 грн..

Загальна кількість відпрацьованих днів: 132 робочих днів

Середня заробітна плата: 917,68 грн.*132= 121133,76 грн.

Позивач наголошує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію. Зазначаючи про дотримання позивачем вимог щодо строку позовної давності для звернення до суду, просить суд стягнути на користь позивача вказані суми.

Позиція відповідача

Відповідач у встановлений строк та відповідно до положень ст. 178 ЦПК України надав відзив, який приймається до розгляду судом.

Зазначив про те, що виплати, на які претендує позивач, згідно позову, не входять до структури заробітної плати, а тому на них розповсюджуються норми ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду. Під час звільнення позивач був обізнаний щодо сум, які мають бути сплачені на його користь і з цього періоду має починатися встановлений законом тримісячний строк звернення до суду. Вказаний тримісячний строк звернення до суду позивачем було пропущено. Зазначив, що підприємство позивача відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, понесло значні збитки, внаслідок воєнних дій, а тому виплати, визначені колективним договором, було призупинено на підставі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» рішенням Правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. та від 27.06.2024 р. (з 01.07.2024 р.). Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу , не відповідає жодному критерію, передбаченому ч. 3 ст. 137 ЦПК України, вважає розмір витрат в сумі 10000 грн. непропорційним предмету спору.

Процедура судового розгляду

В судовому засіданні позивач уточнила заявлені позовні вимоги, зменшивши їх в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2024 р. до суми 12717 грн. та розмір середнього заробітку , з розрахунку середньоденного заробітку 917,68 грн. та кількості робочих днів 132 за період з 10.01.2025 р. по 10.07.2025 р., просила стягнути середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 121133,76 грн. зазначила про обґрунтованість витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку давності звернення до суду, відсутності вини підприємства щодо невиплати вказаних сум, що зумовлено матеріальним станом, збитками Укрзалізниці у зв`язку з бойовими діями. Витрати по сплаті правничої допомоги вважав необгрунтваними в заявленому позивачем розмірі, оскільки вони не відповідають складності справи, справа розглядається в порядку спрощеного провадження, не містить складних розрахунків, позов носить шаблонний характер, оскільки таких позовів подано дує багато, у тому числі і даним адвокатом.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця» виробничий штат виробничого підрозділу служба роботи станцій, працюючи на посаді заступника начальника станції залізничної станції Козятин 11 2 класу Козятинського регіону.

Відповідно до наказу ( розпорядження) №31/ос від 06.01.2025 року про припинення трудового договору (контракту), 09.01.2025 року Позивача було звільнено з посади згідно ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. Стаж роботи в галузі 35 років 11 місяців 08 днів. Відповідно до наказу до виплати належить матеріальна допомога у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат однак не було нараховано та виплачено одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію вперше у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат та одноразова допомогу на оздоровлення за 2023 р. роки та частково, у розмірі 70% за 2024 р. (30% даної допомоги позивачу виплачено).

Крім того, відповідачем не виплачено матеріальну допомогу при звільненні на пенсію у розмірі 5 середньомісячних заробітків (п.8.23 Колективного договору).

За умовами Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на 2001, 2005 роки, пролонгованого на 2006 2025 роки :

- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

- п.3.14 працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

- п. 8.23 - при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків ; У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті зокрема жінкам, які мають стаж роботи понад 35 років - в розмірі 5 середньомісячних заробітки.

Змін до колективного договору стосовно призупинення, зокрема на період дії військового стану в Україні, нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося. Більше того, дію чинного колективного договору було продовжено на 2024 рік. Вказаний договір також діяв на час припинення трудових відносин між сторонами.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги. Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Враховуючи викладене, Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році 2684 грн., у 2024 році 3028 грн., що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р., «Про Державний бюджет України на 2024 р.» від 09.11.2023 р.

Отже, належні позивачу до сплати суми, відповідно до вищевказаних умов колективного договору, становлять: матеріальна допомога на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за за 2023 рік становить 16104 грн. (2684 грн.*6).

Щодо розміру матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік, суд зазначає наступне.

Внутрішні протоколи та рішення Правління АТ «Укрзалізниця» про обмеження соціальних виплат до 30% є незаконними, що підтверджено сталою судовою практикою, зокрема Постановою ВС у справі 211/7338/23 від 05.02.2025 р.. З огляду на наведене, відповідач був зобов`язаний виплатити 100% матеріальної допомоги на оздоровлення (6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) у розмірі 18168 грн. (6*3028 грн). Оскільки позивачу було виплачено лише 30%, залишок недоплаченої допомоги становить 70%, що у грошовому еквіваленті складає 12717 грн.

Середня заробітна плата Позивача відповідно до довідки про середню заробітну плату ( дохід) складає 29 882,41 грн. + 15 064,09 грн.=44 946,50 грн.

Загальна кількість відпрацьованих днів: 16 +30 = 46 робочих днів

Середньоденна заробітна плата:44 946,50 46 =977,097 грн.

Середньомісячне число робочих днів:46 /2 = 23днів

Середня заробітна плата: 977,097* 23 = 22 473,25 грн.

5 * 22 473,25 грн. = 112 366,25 грн.

Отже до виплати належить 112 366,25 грн. одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію вперше, відповідно до положень п. 8.23 Колективного договору.

Крім того, враховуючи, що позивач своєчасно не отримав належних до виплати сум, у відповідності з положеннями ст. 117 КЗпП України йому належить до сплати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, судом вираховується розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 10.01.2025 р. по 10.07.2025 р.

Середня заробітна плата позивача відповідно до довідки про середню заробітну плату ( дохід) складає 917,68 грн..

Загальна кількість відпрацьованих днів: 132 робочих днів

Середня заробітна плата: 917,68 грн.*132= 121133,76 грн.

Отже, суд погоджується з розрахунком середнього заробітку, проведеним позивачем, відповідачем контр розрахунку не надано, вказаний розрахунок не спростовано.

Станом на теперішній час вищезазначених виплат не проводилось.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Щодо позовної давності, суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки складові його позовних вимог входять в структуру заробітної плати. За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належних йому при звільненні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з врахуванням розрахунку середнього заробітку, проведеного судом. З відповідача на користь позивача слід стягнути: одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію у розмірі 112366,25 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р. 16104 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 р. 12717 грн., середній заробіток у розмірі 121133,76 грн. Усього стягнути 262321 (двісті шістдесят дві тисячі триста двадцять одну) грн. 01 коп. Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не вбачається. Судом відхилені доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог з мотивів, викладених судом вище, а також щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 21 коп.

Відповідно до частин першої шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Як визначено Постановлю ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною,яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 наголошено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 регламентовано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Позивачем надано квитанцію про сплату адвокатських послуг в сумі 10000 грн. за надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 29.07.2026 р. та квитанцію про оплату адвокатських послуг на суму 10000 грн. Судом приймаються до уваги доводи відповідача щодо невідповідності даної суми правової допомоги критеріям співмірності і розумності. Так, заявлені витрати є неспівмірними зі:

- складністю справи оскільки справа є справою незначної складності, розглядається в порядку спрощеного провадження,

- наданим адвокатом обсягом послуг, підготовка та розгляд даної справи не вимагає проведення складних розрахунків, надання значної кількості доказів,

- витраченим ним часом на надання таких послуг, проведено розгляд даного провадження в одному судовому засіданні, представництво по даному позову не вимагає аналізу великої кількості законодавчих норм

Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, оскільки дійсно підприємство відповідача відноситься до критичної інфраструктур, у зв`язку з активними бойовими діями несе збитки, що є очевидним та не заперечувалось стороною позивача. Отже, суд дійшов висновку про про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, в цій частині вимоги позивача слід задовольнити частково. На користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн., що відповідає критерію реальності та співмірності, є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 141,174, 235, 247, 258-259,263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 (адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кучер Ганна Миколаївна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, грошової винагороди до ювілейної дати та середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію у розмірі 112366,25 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р. 16104 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 р. 12717 грн., середній заробіток у розмірі 121133,76 грн. Усього стягнути 262321 (двісті шістдесят дві тисячі триста двадцять одну) грн. 01 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Держави судовий збір в розмірі 2623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 21 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.10.2026 р.

Суддя: О.А. Дурач