Рішення № 140855635, 21.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12679/26

Справа №754/13445/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за участю прокурора Деснянської окружної прокуратури,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

23.07.2026 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.01.2025 року перебував на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням Відповідачки від виконання батьківських обов`язків. Через безпосередню загрозу для життя та здоров`я дитини на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.01.2025 року № 12 малолітнього було негайно відібрано у матері. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.06.2025 року у справі № 754/846/25, яке набрало законної сили 04.08.2025 року, малолітню дитину відібрано від Відповідачки без позбавлення її батьківських прав. Наказом Служби у справах дітей та сім`ї від 25.08.2025 року № 96-п дитину поставлено на первинний облік, а розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.09.2025 року № 683 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Розпорядженням від 13.11.2025 року № 1026 над малолітнім встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_3 . Протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини Відповідачка не усунула причин, які перешкоджали належному вихованню нею сина, продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує його утримання, не цікавиться його здоров`ям та проживанням, програму підвищення батьківського потенціалу не пройшла, до психолога не зверталася. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.07.2026 року (протокол № 13) рекомендовано звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав Відповідачки.

У зв`язку з цим, Позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, на користь опікуна ОСОБА_3 .

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

27.07.2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Коваленко І.І. постановленням ухвали відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначила підготовче судове засідання на 15.09.2026 року о 11:00 годині.

05.08.2026 набрав чинності Закон України від 30 серпня 2022 року № 2541-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв`язку з утворенням Державної служби України у справах дітей" (далі - Закон № 2541-IX).

Вказаним Законом внесено зміни до СК України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, законів України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", "Про охорону дитинства", "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про прокуратуру", "Про військово-цивільні адміністрації".

Відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК України (далі - ЦПК України) у редакції Закону № 2541-IX суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Із метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора.

Згідно з частиною шостою статті 56 ЦПК України у редакції Закону № 2541-IX, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне.

Разом із тим обов`язкова участь прокурора у справі не є тотожною обов`язковому проведенню судового засідання із повідомленням (викликом) учасників справи. Сам собою факт обов`язкової участі прокурора у справі про позбавлення батьківських прав не є безумовною підставою для призначення до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Обов`язкова участь прокурора у справі може бути реалізована зокрема шляхом подання прокурором письмових пояснень та реалізації інших процесуальних прав, які можуть бути здійснені без проведення судового засідання. Саме собою необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини також не свідчить про необхідність проведення розгляду з викликом учасників справи, оскільки письмова форма провадження не позбавляє прокурора можливості викласти свою позицію щодо дотримання прав та інтересів дитини (див. mutatis mutandis постанова Верховного Суду від 23.09.2026 № 278/5934/24).

Оскільки предметом позову у цій справі є позбавлення батьківських прав, 08.09.2026 року судом направлено лист до Деснянської окружної прокуратури міста Києва про повідомлення прокурора про розгляд справи, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 45 ЦПК України справи про позбавлення батьківських прав суд розглядає з обов`язковою участю прокурора.

15.09.2026 у підготовому судовому засіданні брали участь прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва Здрак Г.Л., представник органу опіки та піклування, які повідомили, що не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

15.09.2026 року суд постановив ухвалу (з занесенням у протокол, без постановлення окремого документа) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2026 о 12-00.

Суд надсилав копію позовної заяви, судові повістки та ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого місця проживання Відповідачки ( АДРЕСА_1 ). Відповідачка отримала судові повістки, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, в судові засідання двчі не зявилась, про поважні причини неявки не повідомила.

Суд вжив всіх належних заходів щодо повідомлення Відповідачки про розгляд справи та забезпечення її участі в судовому засіданні, вона обізнана про цю справу, проте свідомо ухилилась від участі у справі.

Відповідно до частини першої, другої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Системне тлумачення частини четвертої статті 223, частини першої статті 280 ЦПК України свідчить, що вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду.

Позивач (орган опіки та піклування) подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності її представника на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Третя особа ОСОБА_3 також подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала

21.10.2026 суд згідно з статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи (з занесенням у протокол, без постановлення окремого документа). Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 "Заочний розгляд справи".

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , про що 17.12.2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено актовий запис № 187. У графі "мати" вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відомості про батька внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України (довідка Управління державної реєстрації актів цивільного стану від 17.12.2024 року № 401/03.1-31/03).

З 10.01.2025 року малолітній ОСОБА_1 перебував на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням матері Відповідачки від виконання батьківських обов`язків (наказ Служби у справах дітей та сім`ї від 10.01.2025 року № 3-с).

09.01.2025 року під час проведення спільного рейду "Діти вулиці" спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї разом із представниками органів поліції відвідано родину ОСОБА_2 за адресою її реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Під час обстеження було встановлено, що житлово-побутові умови для перебування новонародженої дитини є незадовільними та небезпечними для її життя і здоров`я: у квартирі панувала антисанітарія, приміщення було захаращене непотрібом і побутовим сміттям, відчувався різкий неприємний запах, дитина не мала належного спального місця, постільної білизни та одягу за сезоном, спала в колясці у коридорі приміщення.

Зважаючи на наявність безпосередньої загрози для життя та здоров`я малолітньої дитини, спеціалістами було проведено оцінку рівня безпеки дитини та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження від 09.01.2025 року № 12 "Про негайне відібрання дитини у матері".

На підставі направлення Служби у справах дітей та сім`ї від 16.01.2025 року № 7В/Т малолітнього ОСОБА_1 було тимчасово влаштовано до Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей.

Відповідно до інформації Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей від 24.01.2025 року № 069018-41 мати Відповідачка відвідала сина в закладі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у брудному одязі та з неохайними брудними руками, у зв`язку з чим відвідування дитини в незадовільному санітарно-гігієнічному та психофізичному стані було заборонено адміністрацією закладу в інтересах дитини.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.06.2025 року у справі № 754/846/25 (провадження № 2/754/2496/25), яке набрало законної сили 04.08.2025 року, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.08.2025 року № 96-п малолітнього ОСОБА_1 поставлено на первинний облік.

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.09.2025 року № 683 "Про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування" малолітньому надано відповідний статус.

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.11.2025 року № 1026 "Про встановлення опіки над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 " над малолітнім встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб Відповідачці було надано комплекс соціальних послуг та запропоновано пройти програму підвищення батьківського потенціалу, а також відвідати психолога для подолання складних життєвих обставин. Проте Відповідачка відвідала лише 3 заняття, виявляла пасивність і байдужість до виховання сина, програму навчання не пройшла, на прийом до психолога не з`являлася.

Під час бесіди 29.04.2025 року Відповідачка повідомила соціальних працівників про те, що вона разом із біологічним батьком дитини мешкає в наметі. При здійсненні соціальних відвідувань та обстежень за адресою її реєстрації потрапити до приміщення спеціалістам не вдалося, у зв`язку з тим, що двері ніхто не відчиняв, на телефонні дзвінки та виклики Відповідачка не відповідала, до Служби у справах дітей та сім`ї не з`являлася.

За весь час перебування малолітньої дитини під опікою ОСОБА_3 Відповідачка не вживає заходів щодо її утримання, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться станом її здоров`я, розвитком, харчуванням та умовами проживання, не проявляє батьківської турботи та ласки.

У зв`язку з тим, що протягом понад одного року після ухвалення рішення суду від 12.06.2025 року про відібрання дитини Відповідачка не усунула причин, які перешкоджали належному вихованню нею сина, та продовжила вести асоціальний спосіб життя, 02.07.2026 року засіданням комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол № 13) прийнято рішення рекомендувати звернутися до суду з позовом про позбавлення Відповідачки батьківських прав.

09.07.2026 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, винесла висновок № 102-4805, яким вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки та піклування у своєму висновку зазначив, що Відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, ухиляється від виховання, розвитку та навчання дитини, не проявляє щодо неї батьківського піклування та не бере участі в її матеріальному забезпеченні, а отже позбавлення її батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дитини.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Суд, вирішуючи цей спір, ураховує, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, орган опіки та піклування (стаття 165 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Установлюючи правову кваліфікацію ухилення від виконання батьківських обов`язків, суд враховує висновок Верховного Суду про те, що "ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 742/7046/23 (провадження № 61-8358св25); постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке поняття є "оціночним" і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів. Урахування обставин, які підпадають під визначення таких дій особи, як "ухилення від виконання батьківських обов`язків", не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 758/727/16-ц).

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21, від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц, від 23.01.2020 у справі № 755/3644/19 та від 23.06.2021 у справі № 953/17837/19 та інші).

Водночас держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (пункт 52 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України", заява від 18.12.2008 № 39948/06).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23).

Наразі існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні бути першорядними (рішення у справах "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" [ВП], заява № 41615/07, § 135, 06 липня 2010 року, та "X проти Латвії" [ВП], заява № 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013).

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її звязків із сімєю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, і це може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справі "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року; рішення у справі "Van Slooten v. The Netherlands", заява № 45644/18, § 68).

Розрив таких зв`язків означає відірвання дитини від її коріння, що може бути зроблено лише за виняткових обставин (рішення у справі "Гергюлю проти Німеччини", заява № 74969/01, § 48, 26 лютого 2004 року; рішення у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06, § 49, 18 грудня 2028 року); потрібно зробити все можливе для збереження особистих стосунків і, якщо та коли це доречно, для "відновлення" сім`ї (рішення у справі "Кацпер Новаковський проти Польщі", заява № 32407/13, § 75, 10 січня 2017 року).

Оцінючи наявні у справі докази у сукупності, Суд вважає доведеними обставини свідомого та тривалого ухилення Відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також наявність безпосередньої загрози для життя, здоров`я та гармонійного розвитку дитини у разі збереження за матір`ю батьківських прав.

Оцінюючи поведінку Відповідачки та її ставлення до дитини, Суд виходить з того, що Відповідачка тривалий час виявляє повну байдужість до долі сина. З моменту народження хлопчика та його подальшого відібрання Відповідачка не виявила материнського піклування, не цікавилася станом його здоров`я, харчуванням, фізичним та психоемоційним розвитком, не створювала належних та безпечних умов для його проживання. Спроби соціальних служб надати Відповідачці допомогу та залучити її до виконання батьківських обов`язків позитивних наслідків не дали. Відповідачка виявила пасивність, відвідала лише 3 заняття програми підвищення батьківського потенціалу, до психолога не з`являлася, спілкування зі спеціалістами припинила та обрала асоціальний спосіб життя, зокрема мешкання в наметі.

Суд акцентує увагу на тому, що залишення батьківських прав Відповідачці, яка не має постійного місця проживання, веде асоціальний спосіб життя та раніше систематично нехтувала базовими потребами малолітньої дитини, створює реальну та тривалу небезпеку для фізичного й психічного здоров`я хлопчика. Батьківська байдужість та самоусунення Відповідачки від виконання своїх обов`язків за своєю суттю є винною поведінкою, яка унеможливлює створення безпечного середовища для зростання дитини.

Визначаючи найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Суд бере до уваги, що дитина потребує стабільного, безпечного та спокійного оточення, турботи та належного матеріального забезпечення, які наразі надаються опікуном ОСОБА_3 . Позбавлення Відповідачки батьківських прав за таких обставин є винятковим, проте єдиним виправданим та необхідним заходом захисту прав дитини, оскільки змінити поведінку Відповідачки на краще виявилося неможливим.

Зваживши на викладене, Суд дійшов висновку, що у справі наявні виняткові обставини, за яких Відповідачка має бути позбавлена батьківських прав, оскільки зберігати за Відповідачкою батьківські права за умов її повної байдужості, нехтування базовими потребами малолітнього сина та відсутності будь-яких позитивних зрушень у поведінці суперечить найкращим інтересам дитини та створює реальну загрозу її здоров`ю і розвитку. Оскільки всі вжиті державою заходи із сприяння відновленню сім`ї не дали результату через умисну бездіяльність самої Відповідачки, змінити її поведінку в кращу сторону неможливо, позбавлення її батьківських прав є винятковим, проте єдиним виправданим заходом захисту прав малолітнього ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 180 та частини другої статті 182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У зв`язку з цим з Відповідачки підлягають стягненню аліменти на користь опікуна ОСОБА_3 на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду (23.07.2026) і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з пунктом 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову в інтересах малолітньої дитини.

За правилами статті 141 ЦПК України з Відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн (із розрахунку 1 331,20 грн за вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав та 1 331,20 грн за вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись статтями 150, 152, 155, 164, 165, 166, 180, 182 СК України, статтями 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , за участю прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва Здрак Г.Л., про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття, на користь опікуна ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Надіслати рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування (місцезнаходження: 02225, м. Київ, проспект Червоної Калини, 29; код ЄДРПОУ: 37415088).

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ).

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Позивач та прокурор мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідачка має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

Відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО