Ухвала суду № 140855542, 13.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26415/26

Провадження № 1-кс/752/8603/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025102100000023 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 15», модель MTP03RX/A, іmei: НОМЕР_1 ; ноутбук марки «Lenovo», серійний номер PF3JZS6T разом із зарядним пристроєм.

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Прокурор вказував, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72025102100000023 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (ЄДРПОУ 03359018) діючи за попередньою змовою групою осіб з службовими особами ТОВ «Гіпро Інжиніринг» (ЄДРПОУ 42616464) у період 2023-2025 років здійснили заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах під час укладання та виконання договорів про поставку тимчасових підтримуючих конструкцій для виконання протиаварійних заходів за завищеними цінами.

Відповідно до веб - порталу публічних закупівель (https://prozorro.gov.ua/) ТОВ «Гіпро Інжиніринг» є переможцем щодо наступних закупівель, замовником щодо яких виступає Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»: UA-2024-08-09-004338-a, загальна сума: 46 719 419,7 гривень, номеклатура: конструкції та їх частини за кодом ДК 021:2015 - 44210000-5 (тимчасові підтримуючі конструкції для виконання протиаварійних заходів); UA-2023-01-20-002978-a, загальна сума: 39 021 165,02 гривень, номеклатура: конструкції та їх частини за кодом ДК 021:2015 - 44210000-5 (тимчасові підтримуючі конструкції для виконання протиаварійних заходів); UA-2024-02-22-000108-a, загальна сума: 31 282 062,00 гривень, номеклатура: конструкції та їх частини за кодом ДК 021:2015 - 44210000-5 (тимчасові підтримуючі конструкції для виконання протиаварійних заходів); UA-2025-04-11-000299-a, загальна сума: 45 299 105,64 гривень, номеклатура: конструкції та їх частини за кодом ДК 021:2015 - 44210000-5 (тимчасові підтримуючі конструкції для виконання протиаварійних заходів).

Предметом укладених договорів, серед іншого, є постачання до комунального підприємства тимчасових підтримуючих конструкцій для виконання протиаварійних заходів на мостах та шляхопроводах м. Києва.

За результатами здійснення аналітичного дослідження встановлено залучення службовими особами ТОВ «Гіпро Інжиніринг» до штучного ланцюгу постачання пов`язаного ТОВ «Монолітсервіс» з метою здійснення безпідставного завищення витрат на придбання інших ТМЦ, зазначених у сецифікаціях.

Відповідно до висновку експерта № 1206-26/51 від 12.06.2026, складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи встановлено середньоринкову вартість: станом на 08.02.2023 товарів згідно з Додатком №1 до договору 02-12 від 08.02.2023, за одиницю Товару, а також партії; станом на 15.03.2024 товарів згідно з Додатком №1 до договору 03-13 від 15.03.2024, за одиницю Товару, а також партії; станом на 16.09.2024 товарів згідно з Додатком №1 до договору 09-19 від 16.09.2024, за одиницю Товару, а також партії; станом на 31.01.2025 товарів згідно з Додатковою угодою №2 від 31.01.2025 до договору 09-19 від 16.09.2024, за одиницю Товару, а також партії; станом на 01.05.2025 товарів згідно з Додатком №1 до договору 05-01 від 01.05.2025, за одиницю Товару, а також партії.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 1206-26/51 від 12.06.2026 року, середньоринкова вартість товарів за договорами № 02-12 від 28.02.2023, № 03-13 від 15.03.2024, № 09-19 від 16.09.2024 та № 05-01 від 01.05.2025 є значно нижчою, ніж вартість, передбачена умовами цих договорів.

Встановлено, що з метою формування очікуваної вартості предмета закупівлі використовуються комерційні пропозиції ТОВ «Гіпро Інжиніринг», ТОВ «Пілон Інжиніринг» (ЄДРПОУ 40914680), ТОВ «Рубікон Форм» (ЄДРПОУ 35086385) під час проведення п`яти закупівель на тимчасові підтримуючі конструкції для виконання протиаварійних заходів протягом 2023-2025 років.

Крім того встановлено, що відповідно до веб - порталу публічних закупівель (https://prozorro.gov.ua/), ТОВ «Пілон Інжиніринг» та ТОВ «Рубікон Форм» не приймають участі в електронних торгах під час проведення п`яти закупівель на тимчасові підтримуючі конструкції, що в свою чергу може свідчити про штучне формування завищеної очікуваної вартості предмета закупівлі пов`язаними між собою суб`єктами господарської діяльності.

За викладених вище обставин, 08.10.2026 у період часу з 08 год. 01 хв. по 11 год. 09 хв., старшим детективом Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 10.09.2026 проведено обшук за місцем проживання комерційного директора ТОВ «Гіпро Інжиніринг» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 15», модель MTP03RX/A, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук марки «Lenovo», серійний номер PF3JZS6T, разом із зарядним пристроєм.

08.10.2026 вилучене майно, під час проведення обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, які самостійно або в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для документування протиправної діяльності та встановлення істини по даному кримінальному провадженню.

Завданням арешту майна прокурор вказає на необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або інших негативних наслідків.

Метою арешту майна прокурор вказує на пункт перший частини 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів, що вбачається з постанови про визнання речовими доказами від 08.10.2026, копія якої долучена до матеріалів клопотання.

Судове засідання з розгляду вказаного клопотання призначено на 13.10.2026 року.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, до розгляду клопотання по суті подав заяву, якою просив проводити розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі просить задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 , подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а вилучення належних йому мобільного телефона та ноутбука здійснено з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України та поза межами дозволу, наданого ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, оскільки власник добровільно надав доступ до пристроїв, повідомив необхідні паролі, а детектив мав можливість оглянути та скопіювати інформацію без їх вилучення. Крім того, сторона захисту вказувала на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, відсутність належного обґрунтування необхідності його арешту та неспіврозмірність такого обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також посилалася на невручення власнику майна та його представнику копії клопотання про арешт майна з доданими матеріалами. Просила розглянути клопотання за їх відсутності, відмовити у його задоволенні та зобов`язати орган досудового розслідування повернути тимчасово вилучене майно.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки, якими є копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п. 1 ч.2 ст. 132 КПК України. Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.

Так, зі змісту клопотання вбачається, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72025102100000023 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

08.10.2026 у період часу з 08 год. 01 хв. по 11 год. 09 хв., старшим детективом Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 10.09.2026 проведено обшук за місцем проживання комерційного директора ТОВ «Гіпро Інжиніринг» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 15», модель MTP03RX/A, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук марки «Lenovo», серійний номер PF3JZS6T, разом із зарядним пристроєм.

08.10.2026 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У клопотанні, що розглядається, прокурор посилався на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а тому слідчим суддею мають бути враховані п.п. 1-2, 5-6 наведеної вище статті.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 72025102100000023 від 18.07.2025 вбачається, що службові особи КП «Київавтошляхміст» (ЄДРПОУ 03359018), діючи за попередньою змовою групою осіб з службовими особами ТОВ «Гіпро Інжиніринг» (ЄДРПОУ 42616464), у період 2023-2025 років здійснили заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 30 926 100 грн під час укладання та виконання договорів про поставку тимчасових підтримуючих конструкцій для виконання протиаварійних заходів за завищеними цінами. Зазначені дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України.

Протоколом обшуку від 08.10.2026 року підтверджується факт вилучення майна, арешт якого просить прокурор. Підставою для накладення арешту вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Проте вирішуючи питання про накладення арешту на майно із підстав визнання його речовим доказом, слідчий суддя самостійно перевіряє його ознакам викладеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та може бути використане як доказ. Такий висновок ґрунтується на змісті фабули досудового розслідування, викладеній у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також на обставинах, які підлягають перевірці органом досудового розслідування. Суд звертає увагу, що ці обставини відображені у відповідних протоколах, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також у протоколах огляду веб-сайтів, які підтверджують можливий зв`язок вилучених технічних засобів із обставинами, що перевіряються у межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що вилучені під час обшуку мобільний телефон марки «iPhone 15» та ноутбук марки «Lenovo» можуть містити інформацію, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, зокрема електронне листування, комерційні пропозиції, документи, мультимедійні файли та інші цифрові дані, що можуть підтверджувати чи спростовувати обставини заволодіння бюджетними коштами під час укладання та виконання договорів про поставку тимчасових підтримуючих конструкцій для виконання протиаварійних заходів за завищеними цінами, зокрема щодо формування очікуваної вартості предметів закупівель, узгодженості дій службових осіб суб`єктів господарювання, залучених до їх проведення, а також встановлення кола осіб, причетних до можливого вчинення кримінального правопорушення.

Вилучення техніки спрямоване не на обмеження прав власника, а на забезпечення збереження інформації, яка може мати доказове значення для досудового розслідування. Оскільки проведення повного технічного огляду на місці без участі спеціаліста є неможливим, слідчий правомірно прийняв рішення про тимчасове вилучення техніки для подальшого дослідження її вмісту у встановленому КПК України порядку.

Таким чином, дії органу досудового розслідування щодо вилучення техніки відповідають меті проведення обшуку та спрямовані на отримання і збереження відомостей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Підстав вважати такі дії необґрунтованими або такими, що суперечать вимогам КПК України, не вбачається.

Доводи представника власника майна, адвоката ОСОБА_7 , викладені у письмових запереченнях, не спростовують наявності правових підстав для накладення арешту, оскільки відповідно до частини третьої статті 170 КПК України арешт майна з метою збереження речових доказів допускається незалежно від процесуального статусу його власника. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обіймає посаду комерційного директора ТОВ «Гіпро Інжиніринг», службові особи якого, за версією слідства, причетні до заволодіння бюджетними коштами, а під час обшуку на вилученому ноутбуці виявлено електронне листування та комерційні пропозиції, які стосуються обставин кримінального провадження. Посилання адвоката на добровільне надання доступу до пристроїв та можливість копіювання інформації саме по собі не виключає необхідності збереження відповідних носіїв для подальшого дослідження цифрових даних, перевірки їх цілісності та достовірності. За таких обставин слідчий суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування існують достатні підстави для арешту вилученого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб. Доказування факту вчинення кримінального правопорушення є завданнями органу досудового розслідування і вирішуються в межах загального розгляду кримінального провадження. На етапі розгляду клопотання про арешт майна достатньо встановити, що вилучене майно може мати значення для досудового розслідування як речовий доказ.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

На даному етапі судового розгляду наслідки накладення арешту на майно для третіх осіб не встановлені, оскільки відсутні докази порушення їхніх прав чи законних інтересів у зв`язку з арештом, а завдання, які стоять перед органом досудового розслідування, переважають над інтересом у вільному користуванні цим майном.

Отже, на підставі викладеного вище, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 131, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 08.10.2026, в період часу з 08 год. 01 хв. по 11 год. 09 хв. за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 15», модель MTP03RX/A, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук марки «Lenovo», серійний номер PF3JZS6T разом із зарядним пристроєм.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1