Рішення № 140852385, 19.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 373/1504/26провадження №: 2/398/3840/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"19" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Клочко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.09.2023 року відповідно до укладеного Кредитного договору №114-111-1 від 24.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень, строком на 365 днів (до 23.09.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50% від суми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти в розмірі 2000,00 грн. були відправлені відповідачу 24.09.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Зазначає, що у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 10 днів.

Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27550,00 гривень, з яких: 2000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 25550,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 24.09.2023 року по 23.09.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,50 % за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ». У зв`язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

08.07.2026 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником позивача разом з позовною заявою подано заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, розглядати справу у його відсутність та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення про виклик на сайті Судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, відзиву заяв та клопотань не подавав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Судом встановлено, що 24.09.2023 року відповідно до укладеного Кредитного договору №114-111-1 від 24.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень, строком на 365 днів (до 23.09.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50% від суми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного договору є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 609551 направлявся відповідачу 24.09.2023 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер, який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 24.09.2023 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 609551 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Таким чином відповідач уклав кредитний договір №114-111-1 від 24.09.2023 року.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Так, кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. були відправлені відповідачу 24.09.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ».

Як вбачається із листа наданого АТ «ПУМБ», в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська карта № НОМЕР_1 та 24.09.2023 року на картку було зарахування у розмірі 2000,00 грн.

Позичальник - відповідач скористався кредитними ресурсами та свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що кредитний договір №114-111-1 від 24.09.2023 року сторонами було продовжено, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами у період з 24.09.2023 по 23.09.2024 нарахована згідно з умовами цього договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить: 27550,00 гривень, з яких: 2000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 25550,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 24.09.2023 року по 23.09.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,50 % за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та Графіку платежів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Оскільки відповідач припинила виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв`язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 27550,00 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд враховує, що даний спір є не складним.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., який є завищеним.

Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, в сумі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання адреса реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором №114-111-1 від 24.09.2023 року в розмірі 27550,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання адреса реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388) судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО