Рішення № 140852305, 22.10.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26

22.10.2026 2/394/527/26

394/278/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в с-щі Новоархангельську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши в позові про те, що 14.11.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №6036351124. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 9500,00 грн.; строк кредиту - 360 днів; мета кредиту на власні потреби клієнта; спосіб безготівково, шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 ; періодичність зі сплати платежів 30 днів; денна процентна ставка 1,00%; стандартна процентна ставка - 1,00%; знижена процентна ставка 0,87%; комісія за надання кредиту 15%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою 2333,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 43700,00 грн.; загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 34200,00 грн. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Проте відповідач порушив умови договору та не повертає повному обсязі кредит, а також не виконує інші грошові зобов`язання.

Згідно з копією рішення №05-09/2025 від 05.09.2025 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» було перейменовано на ТОВ «ІННОВА-НОВА».

Станом на дату подання позовної заяви, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6036351124 від 14.11.2024 року у розмірі 40850,00 грн., з яких: 9500,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 31350,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами.

З урахуванням вищезазначеного, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» заборгованість та судові витрати.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2026 року було відкрито провадження у справі, витребувано докази та призначено перше судове засідання.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14.09.2026 року судове засідання у справі було відкладене на підставі заяви відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, в разі неявки відповідача не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання подала заяву про розстрочення суми боргу в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Відзив від відповідача не надходив.

Враховуючи, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є кредитні правовідносини. Між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються умовами договору, нормами Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що 14.11.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №6036351124. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 9500,00 грн.; строк кредиту - 360 днів; мета кредиту на власні потреби клієнта; спосіб безготівково, шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 ; періодичність зі сплати платежів 30 днів; денна процентна ставка 1,00%; стандартна процентна ставка - 1,00%; знижена процентна ставка 0,87%; комісія за надання кредиту 15%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою 2333,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 43700,00 грн.; загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 34200,00 грн. (а.с. 55-75).

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (а.с. 100-113), Паспорт споживчого кредиту (а.с. 95-100), Графік платежів (а.с. 76-78) є складовими частинами кредитного договору.

Відповідно до копії рішення №05-09/2025 від 05.09.2025 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» було перейменовано на ТОВ «ІННОВА-НОВА» (а.с. 89-90).

Згідно Витягу із Державного Реєстру фінансових установ та Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», на підставі Рішення Національного банку України №21/1200-пк від 14.05.2021 року, як небанківська фінансова установа здійснює наступний вид фінансових послуг; - надання коштів та банківських металів у кредит; - інші види кредитування; - інші види грошового посередництва; - фінансовий лізинг; - надання інших фінансових послуг; - інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім стахування та пенсійного забезпечення (а.с. 80-81).

Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції № 20041-1354-162695086 від 14.11.2024 року та довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», через банк-енквайра ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке діє на підставі договору №160523/1 від 16.05.2023 року «Про надання послуг з приймання та переказу платежів» на виконання кредитного договору №6036351124, укладеного між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 14.11.2024 року здійснило транзакцію по перерахуванню на банківську картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошової суми в розмірі 9500,00 грн. (а.с. 82).

Згідно Розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6036351124 від 14.11.2024 року у розмірі 40850,00 грн., з яких: 9500,00грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 31350,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 33-45).

З огляду на витребувану судом інформацію, АТ КБ «Приват банк» повідомив, що на ім`я № ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 по якій відслідковується транзакція по зарахуванню 14.11.2024 року грошової суми в розмірі 9500,00 грн., а також рух коштів за період з 14.11.2024 року по 17.11.2024 року, долучивши відповідну Виписку по рахунку № НОМЕР_4 (а.с. 132-133).

При розгляді даної заяви судом застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або за Законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також розмір процентів встановлений договором. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Відповідно до п. 1.6 Кредитних договорів кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про встановлення кредитного ліміту.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Мотиви суду

Кредитний договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за кредитним договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання банком клієнту кредиту. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем за вищевказаним договором суду не надано, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з його вини. В зв`язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Разом з тим, щодо заборгованості за процентами, то слід відмітити, наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24 вказала: «З огляду н азазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Підхід, за якого проценти за користування кредитом могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Щодо нарахування відсотків "по дату повернення", то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16. Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що «сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови). Тобто твердження скаржників про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору».

При цьому як слідує з наданих розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих позивачем процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, їх стягнення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 зроблено висновок про те, що, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

До того ж відповідно до ч.ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», позичальник, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Заявлений до стягнення розмір процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає, що встановлений договором розмір процентів, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

А отже, керуючись принципом справедливості, діючи на збереження розумного балансу інтересів учасників, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи наявність непогашеної заборгованості, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, а саме: стягнути із ОСОБА_1 за кредитним договором №6036351124 від 14.11.2024 року загальну заборгованість в зменшеному розмірі 28500,00 гривень, з яких: 9500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту у розмірі та 19000,00 гривень - за процентами. На переконання суду саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін.

Разом з тим, не заперечуючи проти стягнення з неї кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_1 , в своїй заяві просила через скрутне матеріальне становище розстрочити виконання рішення.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи тяжкий матеріальний стан відповідачки, суд вважає за можливе застосувати розстрочення виконання судового рішення рівними частинами на три місяці.

Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (на 69,77%), тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача в розмірі частково задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 77, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимогиТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за кредитним договором №6036351124 від 14.11.2024 року в сумі 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Р о з с т р о ч и т и ОСОБА_1 виплату суми заборгованість за кредитним договором №6036351124 від14.11.2024 року в розмірі 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. строком на три місяці з виплатою заборгованості по 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» сплачений судовий збір в розмірі 1857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) грн. 56 коп.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», місцезнаходження: м. Київ вул. Верхній Вал, б.10 поверх 2, офіс 5, 04071, код ЄДРПОУ 44127243.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Новоархангельським РС УДМС України в Кіровоградській області 04.06.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , місце реєстрації та місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: