Рішення № 140850814, 17.08.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/878/26

Провадження № 2/382/960/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Яготинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області ЦМ УМЮ ( м.Київ), Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника -адвоката Черних Вікторії Олександрівни звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Яготинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області ЦМ УМЮ ( м.Київ), Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Відповідно до позовних вимог просить: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Червоне Яготинського район у Київської області, громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити наступні дії : внести відомості до актового запису №2 від 12 квітня 2012 року про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Виконавчим комітетом Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, а саме зазначити батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Червоне Яготинського району Київської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , при цьому змінити прізвище дитини: з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », ім`я по-батькові дитини залишити без змін, та видати нове свідоцтво про народження.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

Позов обгрунтовано тим, що з початку 2011 року позивач та відповідачка проживали разом однією родиною.

Від фактичних шлюбних відносин відповідачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_7 .

Оскільки у зареєстрованому шлюбі на час народження дитини позивач та відповідачка не перебували, відповідачка, не повідомивши про це позивача, вирішила зареєструвати дитину зі своїх слів, а саме на підставі ст. 135 СК України.

Після народження дитини взаємовідносини сторін погіршилися, сторони припинили проживати разом. Відповідачка разом із сином проживали за її місцем реєстрації.

У 2015 році відповідачка привезла дитину до батьків позивача - в с. Червоне Бориспільського (в минулому Яготинського) району Київської області та залишила сина на постійне проживання у діда та баби.

З того часу саме батьки позивача опікувалися ОСОБА_7 .

Позивач протягом тривалого часу не розумів чи являється він батьком ОСОБА_7 , однак в силу дорослішання дитини позивач все більше виявляв явних ознак схожості із дитиною.

Відтак, після реєстрації шлюбу у вересні 2019 року із ОСОБА_8 , позивач забрав ОСОБА_7 до спільного місця проживання з новою дружиною ОСОБА_8 .

Спочатку родина проживала в с. Лозовий Яр Бориспільського району Київської області , а потім у 2023 році переїхали до АДРЕСА_1 .

За рекомендацією дружини позивач все ж таки вирішив здійснити дійсну перевірку чи являється він батьком ОСОБА_7 , в зв`язку з чим звернувся до лабораторії.

09.03.2026 позивач отримав від лабораторії Др. Рьодгера особистий сертифікат тесту на батьківство, згідно якого імовірність того, що ОСОБА_9 є біологічним батьком ОСОБА_4 складає > 99,9999%. Отже, це практично доводить, що ОСОБА_9 є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Тобто, за результатами проведено висновку вбачається, що позивач є батьком ОСОБА_7 .

В той же час, подати спільну заяву із відповідачкою про визнання свого батьківства до відділу реєстрації актів цивільного стану позивач не може, оскільки місце перебування відповідачки йому невідоме, із сином вона не спілкується з 2015 року та не займається його вихованням.

Фактично лише позивач опікується дитиною в повній мірі та забезпечує всім необхідним, піклується про стан його здоров`я та успішність у шкільному закладі.

При цьому, відповідачка будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча є працездатною особою та може її надавати.

Відтак, враховуючи те, що саме позивач являється батьком неповнолітнього ОСОБА_7 , останній вважає за необхідне звернутися до суду із позовною заявою про визнання свого батьківства та внесення змін до актового запису про народження.

Крім того враховуючи те, що ОСОБА_7 проживає разом із позивачем, а відповідачка матеріальної допомоги на його утримання не надає, позивач вважає за необхідне звернутися до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі, яку призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження. Зобов`язано Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: вул. Київська, буд. 155, м. Бровари, Київська область, 07400) надати до суду в строк до 21 травня 2026 року належним чином засвідчену копію актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було складено Виконавчим комітетом Рожівської сільської ради Броварського району Київвської області 12 квітня 2012 за №2.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 21.05.2026 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову, надалі направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачка ОСОБА_3 повторно в судове засідання, будучи належним чином повідомлена не з`явилися, задля забезпечення принципу диспозитивності, змагальності, відкритості інформації, щодо справи та належного повідомлення відповідача про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи Яготинським районним судом Київської області було розміщено на сайті суду оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи невідоме.

Представник третьої особи Яготинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області ЦМ УМЮ ( м.Київ), в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи в їх відсутність, проти заявлених вимог не заперечувала.

Представник третьої особи Броварського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи в їх відсутність, проти заявлених вимог не заперечувала.

На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача та письмові пояснення сторін по справі, покази свідка, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, з показів свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що є нинішньою дружиною позивача по справі, та вказала, що біля 10 років потому проживали з позивачем по справі, позивач вказав, що має сина, та його син почав з ними проживати. Дитині було біля 3-4 років, майже не говорив, був наляканий. Мама його не приїздила з того часу, хоч і не було будь-яких заборон для побачень з дитиною. Потім син позивача сприймав її як маму і наразі називає її мамою, а рідну матір на ім`я. Не говорив син, що біологічна матір телефонувала до нього раніш, лиш вказав, що привітала його, як йому виповнилось 14 років. Вони родиною з позивачем та його сином, і її донькою проживають разом багато років, син позивача сприймає її за матір. Разом з її донькою син позивача ходив в садочок, потім до школи, діти товаришують, всі разом проживають як єдина сім`я і позивач ставиться до свого сина як рідного і син його сприймає і любить як батька.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно із положеннями ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

В силу ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 року, передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 року ,визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в судовому засіданні встановлено наступне.

З початку 2011 року позивач та відповідачка проживали разом однією родиною.

Від фактичних шлюбних відносин відповідачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_7 .

Оскільки у зареєстрованому шлюбі на час народження дитини позивач та відповідачка не перебували, відповідачка, не повідомивши про це позивача, вирішила зареєструвати дитину зі своїх слів, а саме на підставі ст. 135 СК України.

Після народження дитини взаємовідносини сторін погіршилися.

Після реєстрації шлюбу у вересні 2019 року із ОСОБА_8 , позивач забрав ОСОБА_7 до спільного місця проживання з новою дружиною ОСОБА_8

09.03.2026 позивач отримав від лабораторії Др. Рьодгера особистий сертифікат тесту на батьківство, згідно якого імовірність того, що ОСОБА_9 є біологічним батьком ОСОБА_4 складає > 99,9999%. (а.с.9-14, 46)

Згідно актового запису №2 складеного 12.04.2012 року виконавчим комітетом Рожівської сільської ради Броварського району Київської області вбачається, що батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с.30,33).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1,2,3,4,5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В силу ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Як випливає з положення ст. 181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про способи виконання обов`язку з утримання малолітньої дитини тим із батьків, хто проживає окремо, інший, з ким проживає така дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів на її утримання.

Згідно ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Відповідно до ч.1 ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В силу ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Ураховуючи вищевикладені обставини,особистий сертифікат тесту на батьківство від 09.03.2026 року від лабораторії Др. Рьодгера, положення ст. ст. 125, 128, 134 СК України та приймаючи до уваги, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, не спростувала даних доказів та син ОСОБА_7 проживає з позивачем, суд вважає, що є всі підстави для задоволення відповідної вимоги про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 доцільно стягнути аліменти, в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде необхідним та достатнім для забезпечення його гармонійного розвитку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 279, 258-259, 265, 268, 354, 430, 141 ЦПК України, ст. ст. 84, 86, 88, 141, 150, 180-183, 188, 191 СК України, ст. 51 Конституції України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Яготинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області ЦМ УМЮ ( м.Київ), Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Червоне Київської області, українець, громадянин України, зареєстрований АДРЕСА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Рожівка Броварського району Київської області.

Броварському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження дитини, складеного 12 квітня 2012 року Виконавчим комітетом Рожівської сільської ради Броварського району Київської області за № 2, а саме: внести у розділ відомості про батька відомості про батька, записавши батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червоне Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_2 , виправити прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , видавши нове свідоцтво про народження.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої с.Рожівка Броварського раойну Київської області, аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від її доходу, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В межах стягнення платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої с.Рожівка Броварського раойну Київської області, на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 21 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 21.10.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.