Ухвала суду № 140849132, 16.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7222/21 4-с/335/64/2026УХВАЛА

16 жовтня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни у виконавчому провадженні № 76759436, яка мала місце за наслідками проведення виконавчої дії 15 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2026 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої К. І. у виконавчому провадженні № 76759436, яка мала місце за наслідками проведення виконавчої дії 15.09.2026 та полягає у невстановленн та ненаданні процесуальної оцінки обставинам фактичної участі психолога ОСОБА_2 після її повідомлення о 17:05 год. про неможливість приєднатися до відеозв`язку.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у вказаному Відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 76759436 з примусового виконання виконавчого листа № 335/7222/21, виданого 18.11.2024 Орджонікідзевським (нова назва Вознесенівським) районним судом міста Запоріжжя про встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , 2018 року народження. Згідно з рішенням суду, зустрічі батька з дитиною мають відбуватися кожного вівторка з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_4 та психолога. Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 у справі № 335/7222/21 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду та боржника зобов`язано забезпечувати дистанційне спілкування стягувача з малолітньою дитиною (відеозв`язок) у визначені судом дні та години. Таким чином, з липня 2025 року зустрічі проводяться у форматі відеодзвінків, але зі збереженням умов щодо присутності матері дитини та участі психолога для забезпечення інтересів дитини.

15.09.2026 о 17:00 год. державним виконавцем Осадчою К. І. проводилась перевірка виконання рішення суду в режимі відеозв`язку. Згідно з даними групового чату Viber, відеодзвінок розпочався о 17:00 год. та тривав 11 хвилин 34 секунди. О 17:05 год., тобто під час триваючої виконавчої дії психолог ОСОБА_2 у груповому чаті повідомила, що її «вибило, не може доєднатись». Після цього повідомлення виконавча дія тривала понад 6 хвилин. Вважає, що державним виконавцем мало бути встановлено фактичний склад учасників виконавчої дії та реальну можливість психолога брати у ній участь.

22.09.2026 стягувачу було надано акт державного виконавця від 15.09.2026, в якому зазначено, що психолог ОСОБА_2 брала участь у виконавчій дії. Проте, акт не містить жодних відомостей про повідомлення, надіслане психологом о 17:05 год, момент припинення її фактичної участі, чи відбулось її повторне приєднання, яким чином ця обставина вплинула на виконання рішення у встановленому судом порядку, оцінку причин неможливості участі психолога. Отже, істотна для перевірки виконання рішення обставина не була встановлена та не отримала процесуальної оцінки державного виконавця.

Вказує, що вказані проблеми з відеозв`язком у психолога виникали і раніше, зокрема, 05.09.2026 та 08.09.2026.

13.09.2026 стягувач направив державному виконавцю Марієнку А. О. пропозиції щодо організації участі психолога та пропонував розглянути організацію особистої присутності психолога поруч із дитиною.

Зазначає, що відсутність фіксації у акті обставини від`єднання психолога о 17:05 год. та її фактичної можливості брати участь у виконавчій дії обумовлює неможливість вирішення питання про дотримання встановленого судом порядку виконання та встановлення причин такого стану речей. Саме по собі складення акту державним виконавцем не виключає бездіяльності, пов`язаної із подальшим невчиненням необхідних дій у виконавчому провадженні.

Просив визнати неправомірною вищезазначену бездіяльність державного виконавця та зобов`язати останню усунути порушення шляхом встановлення та процесуальної оцінки вказаних обставин і прийняття за результатами такої оцінки передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» мотивованого процесуального рішення.

05.10.2026 від скаржника надійшли додаткові пояснення за скаргою та клопотання про долучення доказів, в яких зазначено, що 29.09.2026 під час чергової виконавчої дії знов виникли проблеми зі з`єднанням у психолога ОСОБА_2 , що було відображено державним виконавцем у акті від 29.09.2026. Зазначене доводить систематичність проблеми під час дистанційної участі психолога, а тому просив долучити вказаний акт та скріншот групового чату Viber від 29.09.2026 та врахувати під час розгляду скарги.

12.10.2026 від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.10.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 76759436 встановлено, що проведення виконавчих дій 27.05.2025 та 31.05.2025 у відсутність психолога свідчить про виконання виконавчого документа не в порядку і не в спосіб, встановлені виконавчим документом. Також встановлено невідповідність акту державного виконавця щодо іншої виконавчої дії вимогам Інструкції, оскільки акт не містив в повній мірі суть і характер проведеної виконавчої дії, не встановлені усі факти, події. Отже, вважав, що і акт від 15.09.2026 не містив інформації про надіслане психологом повідомлення щодо неможливості з`єднання, хоча державний виконавець повинен був встановити, чи могла психолог фактично брати участь у виконавчій дії та виконувати покладені на неї функції.

У судове засідання стягувач, боржниця, представник боржниці, державний виконавець не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили, із заявами про відкладення розгляду скарги або про розгляд скарги за їх відсутності до суду не звертались. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача, боржниці, представника боржниці та державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_4 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_4 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_4 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_4 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Шалько О. А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 « Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

18.11.2024 судом першої інстанції видано виконавчий лист № 335/7222/21, який виконується Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 76759436.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_4 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_6 спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відмовлено.

Предметом оскарження у скарзі ОСОБА_1 визначив бездіяльність державного виконавця Осадчої К. І. у виконавчому провадженні № 76759436 з примусового виконання вищезазначеного рішення суду, стягувачем в якому є ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_4 , яка полягає у невстановленні та ненаданні процесуальної оцінки обставинам фактичної участі психолога ОСОБА_2 після її повідомлення о 17:05 год. про неможливість приєднатися до відеозв`язку.

З долучених до скарги матеріалів випливає, що згідно з визначеним графіком між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 15.09.2026 о 17:00 год. відбулась зустріч в он-лайн форматі через додаток Viber, в якому створено груповий чат, до якого підключено стягувача ОСОБА_1 , боржницю ОСОБА_4 , Приморський ВДВС, психолога та спеціаліста органу опіки та піклування.

За наслідками проведеної онлайн зустрічі державним виконавцем складено акт від 15.09.2026, в якому відображено хід виконавчої дії, а саме зазначено, що боржниця надала дитину для спілкування, дитина привіталась, але відмовилась підходити до камери, пояснивши, що не бажає це робити. На прохання матері дитина наблизилась до камери, а згодом відійшла від неї. Далі між дитиною та батьком відбулось недовге спілкування, дитина знаходилась поза камерою. Батько почав читати казку дитині, однак, через деякий час дитина повідомила, що їй не цікаво і вона хоче йти гуляти. Батько не заперечував. Державний виконавець повідомив про завершення зустрічі.

У цьому акті відображено, що до проведення виконавчої дії залучено психолога ОСОБА_2 .

Водночас, стягувачем надано роздруківку повідомлень з групового чату Viber, в якому наявне повідомлення від 15.09.2026 о 17:05 год. від психолога: «Перепрошую, мене вибило і не можу доєднатись».

Вказане повідомлення психолога не було відображене у акті від 15.09.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 64-1 цього Закону визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Згідно з ч.ч. 14 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.

Аналіз наведених вимог законодавства доводить, що можливість застосування до боржниці заходів примусового виконання рішення державним виконавцем кореспондує із встановленням державним виконавцем фактів та обставин невиконання боржницею без поважних причин рішення суду, які мають фіксуватися у відповідному акті.

Отже, фіксації у такому акті державного виконавця підлягають не будь-які факти і події, які мали місце під час виконавчої дії, а лише ті, які свідчать про невиконання боржницею без поважних причин рішення суду.

У пункті 8 розділі І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 № 2832/5) визначені загальні вимоги до акту як документа, що складається в рамках виконавчого провадження. Водночас, вказана Інструкція надалі конкретизує випадки складання такого акту, серед яких відсутня необхідність складання акту за наслідками вчинення будь-якої виконавчої дії. У розумінні вищезазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження» у акті має бути зафіксований факт невиконання боржником рішення суду без поважних причин. Отже, акт має складатися державним виконавцем у разі встановлення такого факту (фактів), і зміст такого акту має відповідати загальним вимогам до його форми та змісту, що визначені п. 8 р. І вказаної Інструкції.

Зміст акту від 15.09.2026 не містить фактів невиконання боржницею рішення суду без поважних причин. Такі факти не наведені і у скарзі ОСОБА_1 .

Посилання скаржника на необхідність зазначення у акті змісту повідомлення психолога щодо втрати відеозв`язку та необхідність встановлення та процесуальної оцінки цих обставин не ґрунтується на вищезазначених вимогах законодавства.

Водночас, у даному випадку встановлено, що між стягувачем та дитиною відбулась он-лайн зустріч, дитина була надана боржницею для спілкування, перешкоди у спілкуванні між стягувачем та дитиною не створювались. Даних про те, що відсутність психолога в частині он-лайн зустрічі порушила прав та законні інтереси стягувача у цьому виконавчому провадженні, суду не надано та під час розгляду скарги не встановлено.

Також суд звертає увагу, що стягувач звернувся до державного виконавця із письмовими пропозиціями щодо участі психолога у виконавчих діях шляхом перебування поруч із дитиною, в яких посилався на факти неналежного відеозв`язку психолога під час попередніх он-лайн зустрічей з дитиною. Розгляд зазначеного питання є компетенцією державного виконавця, який організовує проведення виконавчих дій. При цьому, матеріали, розміщені в Автоматизованій системі виконавчих проваджень по цьому виконавчому провадженню містять вимогу державного виконавця від 13.10.2026 до боржниці щодо вирішення питання про залучення іншого психолога. Зазначене доводить відсутність з боку державного виконавця бездіяльності з питання участі психолога під час он-лайн зустрічей стягувача із дитиною.

За таких обставин, суд доходить висновку, що державним виконавцем Осадчою К. І. не допущено протиправної бездіяльності в процесі примусового виконання рішення суду, про яку вказує стягувач у своїй скарзі.

Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки судом не встановлено законних підстав для задоволення скарги, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни у виконавчому провадженні № 76759436, яка мала місце за наслідками проведення виконавчої дії 15 вересня 2026 року, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені 16 жовтня 2026 року.

Повний текст ухвали виготовлений 22 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Шалагінова