Рішення № 140848961, 19.10.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 372/1010/26 Провадження № 2/358/1150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача

До Богуславського районного суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. № 12) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 138,00 грн. та понесених судових витрат по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.06.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 685638, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора, на підставі якого позичальнику було видано кредит в сумі 3 000,00 грн, дата надання кредиту: 03.06.2021, строк кредиту: 29 днів, валюта кредиту: UA; відсоткова ставка: 1,9 % на добу. ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» перерахувало кредитні кошти в сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», як первісним кредитором та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги до відповідачки ОСОБА_2 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9 138, 00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 000, 00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 6 138,00 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 685638 від 03.06.2021, в сумі 9138, 00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 000, 00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 6 138,00 грн., та понесених судових витрат.

2. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.03.2026 головуючим суддею визначено суддю Зінченка О.М. (а.с. 35).

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Зінченка О.М. від 10.03.2026 справу передано для розгляду за підсудністю до Богуславського районного суду Київської області (а.с. 38-39).

22.04.2026 матеріали справи надійшли до Богуславського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.04.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 45).

24.04.2026 суддя направила запит до Єдиного демографічного реєстру. Відповідно до отриманої відповіді № 2646801 від 24.04.2026, за вказаними параметрами: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , особу не знайдено (а.с. 46)

Крім того, відповідно до відповіді № 2647119 від 24.04.2026, отриманої з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості про наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу внутрішньо переміщеної особи відсутні, довідка ВПО не видавалась (а.с. 47).

24.04.2026 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддя звернулася до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 49)

16.06.2026 до суду надійшла відповідь відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на запит за № 23-23/2160/2026, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 50).

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Буравової К.І.. від 16.05.2026, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено для належного оформлення до Обухівського районного суду Київської області (а.с. 51-52).

20.07.2026 належним чином оформлена цивільна справа надійшла до Богуславського районного суду Київської області.

Ухвалою судді від 23.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21 серпня 2026 року о 14 год. 30 хв., яке надалі було відкладено востаннє на 14 жовтня 2026 року о 16 год. 30 хв. (а.с. 63-65, 123).

03.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Пархомчук С.В. подав заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. Також, просили розгляд заяви про розподіл судових витрат здійснити без виклику сторін. Проти винесення заочного рішення не заперечували. На підтвердження розміру понесених витрат долучено: акт про отримання правової допомоги та копію платіжної інструкції про її оплату(а.с. 68-74).

07.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Калінін Сергій Костянтинович подав до суду відзив, в якому просив розглядати справу без участі сторони відповідача. Відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнути з ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн. На обґрунтування позову представник зазначив, що відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_4 , про що на підтвердження долученою копію свідоцтва про шлюб. Матеріалами справи не підтверджено факт укладення між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, оскільки відповідач заперечує підписання договору та розмір боргу. Надані позивачем докази не дають змоги дослідити електронну складову правочину, зокрема цілісність електронних підписів, шлях і метод ідентифікації відповідача в інформаційній системі кредитора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а також факт отримання нею одноразового ідентифікатора чи подання заяви-анкети. На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» надано договір позики № 685638 від 03.06.2021, укладений між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 . Згідно з п. 9.1 договору, його укладено дистанційно в електронній формі: з боку кредитодавця за допомогою факсиміле, а з боку позичальника шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «G9952» відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Водночас сторона відповідача категорично заперечує факт укладення цього договору та належну ідентифікацію відповідача при його оформленні. Позивачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77, 78, 79, 100 ЦПК України, укладення спірного договору № 685638 від 03.06.2021. Зокрема, у матеріалах справи відсутні оферта, акцепт, докази ідентифікації ОСОБА_5 в ІТС кредитора та факту отримання й введення нею одноразового ідентифікатора. Подана позивачем паперова роздруківка та внутрішня довідка ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» не є електронним документом чи його копією у розумінні ст. ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не підтверджують цілісність, справжність і накладення електронних підписів сторін. Використання факсиміле та наявність анкетних даних відповідача в тексті роздруківки не доводять факт укладення правочину, а оригінал електронного доказу суду надано не було. Крім того, зазначення факсиміле директора в роздруківці договору не підтверджує його підписання, оскільки протокол створення та перевірки ЕП/КЕП відсутній. Перевірка файлу «685638.pdf» Перевіривши пдф-файл «685638.pdf» який є додатком до позовної заяви в електронному суді та в якому наявний зміст договору на сайті центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України (https://czo.gov.ua/verify) свідчить про відсутність електронних підписів як кредитора, так і відповідача, що унеможливлює підтвердження цілісності та незмінності документа. Отже, надані докази є неналежними, недопустимими та недостовірними, а факт укладення договору №685638 від 03.06.2021 та узгодження його істотних умов недоведеним. Надана позивачем довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить обов`язкових реквізитів (зокрема підписів посадових осіб) та не відповідає вимогам законодавства про електронний документообіг. Відтак, вона є неналежним і недостовірним доказом факту видачі та перерахування кредитних коштів. Надана позивачем довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» не є первинним розрахунковим документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить обов`язкових реквізитів (штампу чи підпису працівника банку) та, за наслідками перевірки не підписана КЕП директора. Крім того, Договір не передбачав перерахування коштів через третіх осіб, докази співпраці між кредитором та ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» відсутні, а вказаний у довідці маскований номер картки ( НОМЕР_3 ) без зазначення банку не доводить належність картки відповідачу та факт отримання нею коштів. Надана позивачем «виписка з особового рахунку» є внутрішнім документом заявника, а не банку, та містить лише узагальнені суми без детального розрахунку бази, періоду, процентної ставки й внесених платежів, що позбавляє можливості перевірити розрахунок. Позивач безпідставно нарахував 6 138,00 грн процентів поза межами 29-денного строку кредитування (після 01.07.2021), хоча зі спливом строку договору право нарахування договірних процентів припинилося. Крім того, нарахування процентів за прострочення під час карантину та військового стану заборонено законом, а встановлена ставка 1,90 % на добу (693,5 % річних) є несправедливою, непропорційно високою та суперечить засадам добросовісності й розумності. Відтак, позовні вимоги є повністю недоведеними та не підлягають задоволенню. Разом з тим, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн є неспівмірними, нереальними та явно завищеними з огляду на незначну складність, типовість і шаблонний характер справи. Крім того, адвокат Пархомчук С.В. є єдиним бенефіціарним власником (100% частки) ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», яке також задекларувало діяльність у сфері права. Перерахування коштів власникові товариства під виглядом оплати правничих послуг має штучний характер і є спробою надмірного збагачення, що суперечить правовим позиціям ЄСПЛ та Верховного Суду (постанови у справах № 640/8316/20, № 420/4820/19, № 910/2158/23). Відтак, ці витрати стягненню не підлягають. Водночас відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн за договором з АБ «Калінін і Партнери» від 12.07.2026. Відповідно до договору, гонорар підлягає сплаті до набрання рішенням законної сили. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18), витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи тільки мають бути сплачені (а.с. 75-111).

11.08.2026 представник позивача Пархомчук С.В. через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просив прийняти відповідь на відзив у справі №372/1010/26 до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи. Відзив на позовну заяву відповідача у справі залишити без розгляду та задоволення. Розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати. Позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості просив задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування представник зазначив, що доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Натомість, листом ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» підтверджується, що 03.06.2021 було проведено транзакцію на суму 3 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 . Надані Позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Щодо нарахування відсотків та пролонгації кредитного договору, представник зазначає, що відповідно до п.9.4.3.2. за цим Договором, в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також, позивач заперечує проти відшкодування відповідачу 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими, непропорційними та нереальними. Свою позицію позивач мотивує тим, що заявлена сума не відповідає принципам співмірності та дійсності з огляду на малозначність, незначну складність справи та незначний обсяг часу, необхідний для підготовки відзиву. Крім того, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду (у справах №905/1795/18, № 922/2685/19, № 755/18750/20), згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати витрати в повному обсязі, якщо вони є завищеними та неспівмірними з ринковими цінами. Оскільки позивач вважає доводи відзиву повністю безпідставними, він стверджує про відсутність правових підстав для задоволення вимог відповідача про компенсацію правничої допомоги (а.с. 69-71).

У судове засідання, призначене на 14.10.2026 представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині відповіді на відзив представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 14.10.2026, не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення процесуальних документів до її електронного кабінету. Доставка зазначених документів підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. Клопотань, заяв чи повідомлень про відкладення розгляду справи від ОСОБА_3 до суду не надходило. Про причини неявки відповідачка суд не повідомила.

Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Калінін С.К. у судове засідання, призначене на 14.10.2026, не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення процесуальних документів до його електронного кабінету. Доставка зазначених документів підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. У відзиві, що надійшов до суду 07.06.2026, представник просив позов ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» залишити без задоволення та проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

14.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду цивільної справи, та проголошення повного тексту судового рішення було призначено на 19.10.2026 о 11 год. 00 хв. (а.с.126).

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №685638, в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «G9952» (а.с. 20-25).

03.06.2021 відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту «G9952». (а.с. 18-19).

Згідно умов договору, та паспорту споживчого кредиту відповідачу надано на умовах терміновості, повернення та платності кредит в сумі 3 000,00 грн., строком на 29 календарних днів, а саме - з 03.06.2021 по 01.07.2021.

Згідно з пунктом 1.4 договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Пунктом 1.6 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4653,00 грн.

За користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії договору. Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит. Встановлений Договором розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункти 3.1-3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.2 позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії договору.

Пунктом 9.4.1 встановлено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.

Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту (пункт 9.4.2 договору).

Пунктом 9.4.3 договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах. Строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», ОСОБА_1 ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства: одноразовий ідентифікатор - «G9952», номер телефону, на який 03.06.2021 було відправлено ідентифікатор 380680361728 (а.с. 29).

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" №2026-ПО/6 від 10.02.2026 кошти в сумі 3 000, 00 грн. перераховано на платіжну картку № НОМЕР_4 (а.с. 32-33).

За наявною у в позовній заяві інформацією заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №685638 від 03.06.2021, станом на 26.12.2021 становить - 9 138, 00 грн.

Однак позивачем не надано детального розрахунку цієї заборгованості, з якого можна було б встановити рух коштів, алгоритм нарахування процентів, залишку основного боргу та здійснених платежів.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №685638 станом на 26.12.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 9 138,00 грн., з яких: 3 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 138,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 27).

Відповідно до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023, укладеного між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» (кредитор) та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (новий кредитор), в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором (а.с.9-11).

В п.1.2. договору встановлено, що в дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором (а.с. 18-19).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ (новий кредитор) підписали реєстр боржників, в тому числі і щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №685638 від 03.06.2021, сума виданого кредиту 3 000,00 грн., залишок по тілу кредиту 3 000,00 грн., залишок по відсотках 6 138,00 грн., загальна сума заборгованості 9 138, 90 грн. (а.с. 28).

Як вбачається з платіжної інструкції №1063 від 27.11.2025, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ здійснило оплату ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» згідно договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 в сумі 10 000 грн. (а.с. 17).

На підтвердження понесених ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000, 00 грн, суду надано: договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025; додаткову угоду № 1 від 20.01.2026 до договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.12-13,14, 15).

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

4. Застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на положення ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

5. Мотиви та висновки суду

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 77, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов`язаний надати належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законодавства, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинна надати документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Суд вважає безпідставними та спростовує доводи сторони відповідачки про те, що факт укладення спірного договору не підтверджено належними доказами. Виходячи з аналізу матеріалів справи та поведінки сторін, суд оцінює зазначені твердження виключно як обрану ними позицію захисту.

Натомість судом встановлено, що на підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку ТОВ "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" №2026-ПО/6 від 10.02.2026, згідно якої перераховано кошти в сумі 3 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 32-33).

Оцінюючи інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 2026-ПО/6 від 10 лютого 2026 року у сукупності з іншими доказами, суд ураховує, що зазначений документ складений платіжним посередником та містить відомості про здійснення 3 червня 2021 року переказу коштів у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Водночас у цій довідці не зазначено відомостей про власника відповідної платіжної картки та кінцевого отримувача перерахованих коштів. Довідка також не містить номера банківського рахунку у форматі IBAN або інших повних банківських реквізитів, які давали б можливість ідентифікувати рахунок, на який було здійснено переказ, та встановити особу його власника.

Отже, інформаційна довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» підтверджує здійснення платіжної операції на зазначений у ній платіжний засіб. Разом із тим сам по собі факт здійснення переказу коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначені у маскованому вигляді, без відомостей про власника картки та отримувача платежу не підтверджує отримання таких коштів саме відповідачкою.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів належності відповідачці електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у кредитному договорі як № НОМЕР_1 . Саме по собі зазначення реквізитів відповідної платіжної картки у тексті кредитного договору не підтверджує її належності відповідачці, оскільки остання заперечує укладення цього договору та отримання кредитних коштів, а інших об`єктивних відомостей про власника платіжного засобу позивачем не надано.

Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки або рахунку. Матеріали справи також не містять довідки банку, виписки за картковим рахунком, договору банківського обслуговування чи іншого документа, який давав би можливість достовірно встановити належність зазначеного платіжного засобу відповідачці та факт зарахування кредитних коштів на відкритий на її ім`я рахунок.

Суд зазначає, що доказами, які можуть підтверджувати факт надання кредитних коштів та виникнення заборгованості, є, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», банківські виписки, платіжні інструкції та інші документи, які містять відомості про фактичний рух коштів і дають можливість ідентифікувати їх отримувача.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких саме кредитор зобов`язаний довести належними, допустимими та достатніми доказами факт надання позичальникові кредитних коштів.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Однак матеріали справи не містять виписки за банківським або картковим рахунком відповідачки чи інших банківських документів, які підтверджували б належність їй платіжної картки № НОМЕР_1 та фактичне зарахування на її рахунок кредитних коштів.

Додана до позовної заяви виписка з особового рахунку за кредитним договором № 685638 є документом внутрішнього обліку кредитора. Вона містить відомості про облік позивачем заборгованості за сумою кредиту та процентами, однак не відображає рух коштів за банківським або картковим рахунком відповідачки, не містить номера такого рахунку у форматі IBAN та відомостей про його власника, а тому не підтверджує фактичного зарахування кредитних коштів відповідачці.

Зазначене узгоджується із загальним підходом, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21, відповідно до якого розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів самостійно не підтверджує суму фактично виданого кредиту та рух кредитних коштів, тоді як виписки з особового або карткового рахунку можуть бути належними доказами реального виконання кредитного договору.

Надані позивачем документи не містять сукупності відомостей, які давали б можливість простежити рух кредитних коштів від кредитодавця до відповідачки та достовірно підтвердити, що кінцевим отримувачем переказу була саме ОСОБА_5 . За таких обставин подані докази не є достатніми для підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів.

Крім того, відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач зобов`язаний подати докази разом із позовною заявою. У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування в порядку частини першої статті 84 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не зазначало про наявність доказів, які не могли бути подані разом із позовною заявою з причин, що не залежали від нього, та не заявляло клопотань про забезпечення чи витребування доказів, зокрема від банківської установи або платіжного посередника, з метою встановлення власника відповідної платіжної картки та підтвердження фактичного зарахування кредитних коштів.

Відповідно до засад змагальності цивільного процесу кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що передбачено статтями 12, 81 ЦПК України. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився належними йому процесуальними правами, не подав достатніх доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів саме відповідачці та не заявив клопотання про витребування таких доказів, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених ЦПК України. Суд має право збирати докази з власної ініціативи лише у випадках, прямо передбачених законом, і не може підміняти сторону у виконанні покладеного на неї процесуального обов`язку доказування.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту надання ОСОБА_5 кредитних коштів за кредитним договором № 685638 від 3 червня 2021 року, оскільки матеріали справи не містять доказів належності їй платіжної картки № НОМЕР_1 та фактичного зарахування кредитних коштів на відкритий на її ім`я рахунок.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідачки грошового зобов`язання та заборгованості за кредитним договором № 685638 від 3 червня 2021 року в заявленому до стягнення розмірі. Тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі відмови в позові на позивача. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

У відзиві представник відповідачки просив стягнути з позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26 від 12 липня 2026 року, Додаток № 1 до нього та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06 серпня 2026 року.

Пунктом 2 Додатку № 1 визначено фіксований розмір гонорару - 5 000,00 грн, який клієнтка зобов`язана сплатити до набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до акта надана правнича допомога включала консультацію клієнтки, вивчення та аналіз позовної заяви з доданими матеріалами обсягом 35 сторінок, а також складення, оформлення й подання відзиву. Загальна тривалість виконаних робіт зазначена в акті як 12 годин.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їхньої вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, відсутність доказів фактичної сплати гонорару на момент ухвалення рішення не перешкоджає вирішенню питання про розподіл таких витрат, оскільки обов`язок відповідачки сплатити погоджену сторонами суму підтверджується договором і Додатком № 1 до нього.

Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 911/1138/25, відповідно до якого за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їхньої вартості витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу.

Представник позивача заперечував проти стягнення 5 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність цієї суми зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані докази та заперечення позивача, суд ураховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, спір не належить до категорії особливо складних, а надана правнича допомога полягала в консультуванні клієнтки, опрацюванні матеріалів та складенні відзиву. Представник відповідачки участі в судових засіданнях не брав. Крім того, в акті зазначено лише загальну тривалість роботи - 12 годин, без визначення часу, витраченого на кожну окрему послугу.

За таких обставин заявлений розмір витрат не повною мірою відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та критеріям обґрунтованості й пропорційності, передбаченим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи обсяг фактично наданої правничої допомоги, складність і значення справи для сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат, які підлягають розподілу, до 3 500,00 грн. Такий розмір відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Отже, з ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти заявлених витрат слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 259, 263265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження:, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. № 12.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

СуддяК. І. Буравова