Рішення № 140848467, 22.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1209/26

Провадження №2/338/1119/26

22 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Дричак Д. Т., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за відсутності учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

16 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання в порядку спадкування права на земельні частки (паї), які належали її батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що батько позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 .

Мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті позивачка фактично прийняла спадщину, однак не оформила спадкових прав на належні спадкодавцям земельні частки (паї).

Згідно з долученою до позовної заяви довідкою Старобогородчанської сільської ради від 22 травня 2025 року ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства та за нею обліковувалася земельна частка (пай), право на яку посвідчувалося сертифікатом серії ІФ №0101683.

ОСОБА_2 також був членом колективного сільськогосподарського підприємства та за ним обліковувалася земельна частка (пай), право на яку посвідчувалося сертифікатом серії НОМЕР_1 .

Сертифікати оформлено на підставі розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації від 15 жовтня 1999 року №184 та зареєстровано у відповідній книзі реєстрації сертифікатів 20 червня 2000 року.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року витребувано додаткові докази щодо набуття спадкодавцями права на земельні частки (паї), прийняття спадщини та кола спадкоємців.

Ухвалою від 30 вересня 2026 року повторно витребувано у Старобогородчанської сільської ради документи щодо земельних часток (паїв), відомості погосподарського обліку, а з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву та Богородчанської державної нотаріальної контори - відомості щодо спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Представник позивачки адвокат Федорів С.І. подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Старобогородчанської сільської ради подав заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення.

Отже, визнання відповідачем позову не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для задоволення заявлених вимог та переконатися, що таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши наявні у справі докази, суд доходить таких висновків.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів листом від 09 жовтня 2026 року надав суду копію спадкової справи №94 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної 10 червня 1996 року Богородчанською районною державною нотаріальною конторою.

Матеріалами цієї спадкової справи підтверджено, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_3 . Зокрема, у спадковій справі міститься її заява про прийняття спадщини, а також свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 після смерті чоловіка.

При цьому відповідно до положень цивільного законодавства, чинного на час відкриття спадщини, прийняття спадщини здійснювалося щодо всього спадкового майна, а не його окремої частини.

Отже, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняла і всі майнові права, що належали йому на момент смерті та не припинилися внаслідок смерті, незалежно від того, чи були вони на той час окремо оформлені у свідоцтві про право на спадщину.

Одночасно Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що за алфавітними книгами Богородчанської районної державної нотаріальної контори за 1998-2000 роки запису про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не знайдено.

На виконання ухвали суду Старобогородчанська сільська рада 13 жовтня 2026 року надала копії сторінок погосподарських книг за 1996-2000 роки та списків громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Із досліджених судом документів погосподарського обліку вбачається, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та обліковувалася у складі одного з нею господарства на час відкриття спадщини.

Наведені відомості в сукупності з подальшим володінням та управлінням сімейним майном свідчать про фактичний вступ позивачки у володіння спадковим майном після смерті матері.

Крім того, у наданих сільською радою списках громадян - власників сертифікатів містяться відомості про ОСОБА_3 , якій відповідає сертифікат серії ІФ №0101683, та ОСОБА_2 , якому відповідає сертифікат серії ІФ №0101677.

Таким чином, витребуваними судом доказами підтверджено як належність спадкодавцям права на відповідні земельні частки (паї), так і послідовність переходу спадкових прав від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а після смерті останньої до позивачки.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в них і залишалися членами таких підприємств, відповідно до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю.

Верховний Суд виходить із того, що право особи на земельну частку (пай) пов`язується з одержанням підприємством державного акта на право колективної власності на землю, членством особи у підприємстві та включенням її до відповідного списку; сертифікат є документом, який посвідчує вже існуюче право на земельну частку (пай), а не створює це право.

З наявних у справі документів убачається, що право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні частки (паї) було визнано та оформлено у встановленому порядку, про що свідчать відомості відповідних списків власників сертифікатів та сертифікати серії ІФ №0101677 і ІФ №0101683.

Тому та обставина, що відповідні сертифікати були оформлені вже після смерті спадкодавців, сама по собі не свідчить про відсутність у них спадкового майнового права, оскільки сертифікат лише посвідчив належне їм право на земельну частку (пай).

Водночас земельна частка (пай) і конкретна земельна ділянка, виділена в натурі, є різними об`єктами цивільних прав. Верховний Суд наголошує, що право на земельну частку (пай) не є тотожним праву власності на конкретно сформовану земельну ділянку.

Тому в цій справі предметом спадкування є саме право на земельні частки (паї), які належали спадкодавцям.

Щодо прийняття спадщини суд виходить із такого.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки обидві спадщини відкрилися до 01 січня 2004 року, до правовідносин щодо їх прийняття підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

За ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Верховний Суд у справах щодо спадщини, відкритої до набрання чинності ЦК України, також виходить із того, що для прийняття спадщини за ст. 549 ЦК УРСР достатньою є одна із зазначених законом форм її прийняття.

Факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка в цій справі підтверджується не лише фактичним проживанням і володінням майном, а безпосередньо матеріалами спадкової справи №94, її заявою про прийняття спадщини та виданим їй свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Отже, право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_2 та не припинилося з його смертю, увійшло до складу спадщини, прийнятої ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріалами погосподарського обліку підтверджується, що її дочка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини входила до складу того ж господарства.

У сукупності з відсутністю даних про відмову від спадщини та фактичним вступом у володіння й управління спадковим майном це свідчить про прийняття позивачкою спадщини відповідно до ст. 549 ЦК УРСР.

Сам факт того, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа нотаріусом не заводилася, не спростовує прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння чи управління спадковим майном, оскільки така форма прийняття прямо передбачалася ст. 549 ЦК УРСР.

Верховний Суд також виходить із того, що тривале неоформлення спадкових прав після їх належного прийняття не припиняє таких прав.

Таким чином, судом встановлено безперервний ланцюг спадкового правонаступництва: після смерті ОСОБА_2 його спадщину прийняла ОСОБА_3 , а після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_1 .

З огляду на те, що належні спадкодавцям права на земельні частки (паї) не були належним чином оформлені позивачкою у позасудовому порядку, її право підлягає судовому захисту шляхом визнання такого права в порядку спадкування.

Визнання Старобогородчанською сільською радою позову відповідає встановленим судом обставинам, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 524, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 392, 1216, 1218 ЦК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статтями 12, 13, 81, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 28,10 умовних кадастрових гектарів, право на яку належало ОСОБА_3 та посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІФ №0101683.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 29,11 умовних кадастрових гектарів, право на яку належало ОСОБА_2 та посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІФ №0101677, а після його смерті було успадковане ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ЦПК України.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: с. Похівка, Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Представник позивачки: адвокат Федорів Сергій Іванович, адреса робочого місця: вул. Шевченка, 63, селище Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.

Відповідач: Старобогородчанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Франка, 1, с. Старі Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40154315.

Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя