Рішення № 140848466, 22.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1131/26

Провадження №2/338/1076/26

22 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

08 липня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса Карина Олександрівна звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2354507 від 06 червня 2025 року у розмірі 45 449 грн 99 коп., яка складається із 14 999 грн 99 коп. заборгованості за основною сумою кредиту та 30 450 грн заборгованості за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2354507 в електронній формі.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн на строк 360 днів. Договором передбачено стандартну процентну ставку 1 % на день, а також можливість застосування зниженої процентної ставки 0,5 % на день за умови виконання позичальником визначених договором умов.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо переходу права вимоги позивач вказує, що 27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27012026, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав, а представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечувала, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 06 червня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2354507 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» в електронній формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Оскільки спірний кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами третьою, четвертою та шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 цього Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи вбачається, що договір № 2354507 від 06 червня 2025 року містить індивідуальні умови кредитування, відомості про позичальника та електронне підписання документа.

Умовами договору визначено порядок ідентифікації споживача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця з використанням коду, що надсилається на номер мобільного телефону споживача.

Суд враховує, що зазначений у договорі номер мобільного телефону НОМЕР_1 підтверджений АТ КБ «ПриватБанк» як фінансовий номер відповідача, який містився у його анкетних даних.

Наведені обставини в сукупності з доказами фактичного отримання кредитних коштів підтверджують волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та прийняття його умов.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становить 15 000 грн. Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів. У договорі передбачено фіксовану стандартну процентну ставку 1 % на день та знижену процентну ставку 0,5 % на день за умови виконання позичальником передбачених договором вимог щодо своєчасного внесення платежу.

Надання кредиту передбачалося шляхом перерахування коштів на платіжну картку, зазначену позичальником.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивач надав довідку ТОВ «Пейтек» від 27 січня 2026 року, відповідно до якої 06 червня 2025 року успішно виконано переказ 15 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 за кредитним договором № 2354507. При цьому номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 623b7053-ff36-496c-82c6-3462e0f1cc8b, дата та час виконання переказу - 06 червня 2025 року о 13 год 09 хв 24 с.

Крім того, на виконання ухвали суду від 16 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» листом від 30 липня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , якій відповідає рахунок № НОМЕР_3 . Банк також підтвердив, що номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером відповідача та містився в його анкетних даних. Із банківської виписки, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що 06 червня 2025 року на зазначений картковий рахунок зараховано 15 000 грн.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується не лише документами первісного кредитодавця та надавача платіжних послуг, а й інформацією банку, отриманою безпосередньо судом.

Надані докази узгоджуються між собою щодо особи отримувача, номера платіжної картки, суми кредиту та дати перерахування коштів.

За таких обставин суд вважає доведеним факт належного виконання первісним кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачу 15 000 грн кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги суд встановив наступне.

27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27012026.

Відповідно до умов договору факторингу первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідного Реєстру боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано витяг із Реєстру боржників від 27 січня 2026 року та акт приймання-передачі Реєстру боржників від 27 січня 2026 року.

Зі змісту зазначених документів вбачається передання права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2354507 від 06 червня 2025 року.

Також позивачем надано платіжну інструкцію № 891 від 30 січня 2026 року, яка підтверджує перерахування ТОВ «Юніт Капітал» грошових коштів первісному кредитору відповідно до договору факторингу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

З огляду на зміст договору факторингу, Реєстру боржників, акта його приймання-передачі та платіжної інструкції суд вважає підтвердженим перехід до ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № 2354507 станом на 27 січня 2026 року та виписку з особового рахунку відповідача станом на 01 травня 2026 року.

Відповідно до зазначених документів розмір заборгованості за тілом кредиту становить 14 999 грн 99 коп., за процентами - 30 450 грн, за штрафними санкціями - 7 500 грн. Разом із тим у межах цієї справи позивач просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту та процентами в загальному розмірі 45 449 грн 99 коп.

З наданого розрахунку вбачається, що 06 червня 2025 року відповідачу надано 15 000 грн кредитних коштів. 08 липня 2025 року кредитодавцем відображено платіж відповідача, з якого 4 800 грн спрямовано на погашення процентів, а 1 коп. на погашення основної суми кредиту. Таким чином, непогашений залишок основної суми кредиту становить 14 999 грн 99 коп. Відповідно до погодженого сторонами строку кредитування остаточний строк повернення кредиту настав 01 червня 2026 року. На час звернення позивача до суду строк виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів закінчився. Доказів повернення відповідачем залишку основної суми кредиту матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 999 грн 99 коп.

Оцінюючи вимогу про стягнення процентів, суд враховує, що спірний договір є договором про споживчий кредит, а тому до відповідних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

З умов договору № 2354507 вбачається, що стандартна процентна ставка становить 365 % річних, або 1 % на день, а знижена процентна ставка - 182,5 % річних, або 0,5 % на день. Знижена ставка передбачалася на період до 06 липня 2025 року за умови своєчасного внесення першого платежу відповідно до графіка платежів. Із наданого розрахунку вбачається, що протягом періоду з 06 червня до 05 липня 2025 року кредитодавець нараховував проценти в розмірі 75 грн щоденно, тобто за ставкою 0,5 % від суми кредиту 15 000 грн. Загальна сума процентів за зазначений період становила 2 250 грн. Перший платіж позичальника відображено 08 липня 2025 року, тобто після встановленого строку для збереження права на знижену процентну ставку. У зв`язку з цим кредитодавцем проведено перерахунок процентів за попередній період та нараховано додатково 2 400 грн. Того самого дня здійснено погашення процентів у розмірі 4 800 грн. Після зазначеного платежу залишок заборгованості за процентами становив нуль. Із 09 липня 2025 року кредитодавцем здійснювалося нарахування процентів за стандартною ставкою 1 % на день.

З огляду на суму кредиту 15 000 грн розмір щоденного нарахування становив 150 грн. Проценти нараховувалися за період із 09 липня 2025 року до 27 січня 2026 року включно, що становить 203 календарні дні. Таким чином, за зазначений період нараховано 30 450 грн процентів (150 грн * 203 дні). Загальний розмір нарахованих процентів за весь період становив 35 250 грн, із яких 4 800 грн погашено платежем від 08 липня 2025 року.

Отже, заявлений до стягнення непогашений залишок процентів становить 30 450 грн.

Суд враховує, що зазначені проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчувався 01 червня 2026 року.

У цій справі заявлені проценти нараховані до 27 січня 2026 року, тобто до закінчення встановленого договором строку кредитування та до направлення позивачем досудової вимоги від 27 квітня 2026 року. При цьому після 27 січня 2026 року додаткового нарахування договірних процентів до заявленої до стягнення заборгованості не включено.

Суд також ураховує, що за своєю правовою природою передбачені умовами договору проценти є платою за користування кредитними коштами, а не неустойкою за порушення зобов`язання.

Застосування стандартної процентної ставки 1 % на день передбачене індивідуальними умовами договору і не пов`язане з нарахуванням додаткового платежу за кожен день прострочення.

Відповідно, зазначені проценти не є штрафом чи пенею в розумінні статті 549 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено правові підстави, період та розмір нарахування процентів, а їх заявлений непогашений залишок у сумі 30 450 грн є обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2354507 від 06 червня 2025 року підлягають задоволенню в розмірі 45 449 грн 99 коп., що складається з 14 999 грн 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 30 450 грн заборгованості за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 48824 від 06 липня 2026 року.

Оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі - 45 449 грн 99 коп. із заявлених 45 449 грн 99 коп., частка задоволених вимог становить 100 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771535161 від 20 квітня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року.

Відповідно до зазначеного акта загальна вартість наданих послуг становить 7 000 грн, зокрема: складання позовної заяви - 5 000 грн за дві години роботи; вивчення матеріалів справи - 1 000 грн за дві години роботи; підготовка та подання адвокатського запиту - 500 грн; підготовка клопотання про витребування доказів - 500 грн.

Суд виходить із того, що факт укладення договору про надання правничої допомоги та погодження сторонами розміру гонорару самі по собі не означають обов`язку суду покласти всю суму такого гонорару на іншу сторону.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін та фактичний обсяг наданої правничої допомоги.

При цьому суд розмежовує погоджений між позивачем та адвокатським бюро розмір гонорару і ту його частину, яка може бути покладена на відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа належить до категорії малозначних, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту, а правовідносини сторін регулюються усталеними положеннями цивільного законодавства.

Позовна заява містить переважно викладення умов кредитного договору, обставин переходу права вимоги та загальних положень законодавства щодо укладення електронних договорів і виконання кредитних зобов`язань.

Підготовка такого процесуального документа не потребувала дослідження значного обсягу складних правових питань чи застосування нетипових способів захисту.

Водночас суд враховує, що представником позивача були виконані необхідні дії щодо опрацювання матеріалів кредитного договору та факторингу, підготовки позовної заяви, адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів.

Зокрема, витребування банківських документів мало значення для підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, а тому витрати на підготовку відповідного клопотання пов`язані з розглядом справи.

Разом із тим вартість складання позовної заяви у розмірі 5 000 грн за дві години роботи становить 2 500 грн за одну годину, що з огляду на типовий характер спору, зміст підготовленого процесуального документа та його фактичну складність не відповідає повною мірою критерію пропорційності витрат до предмета спору.

Крім того, заявлена загальна сума витрат на правничу допомогу становить 15,40 % ціни позову, що є істотною часткою майнових вимог у справі.

Суд також ураховує, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, не потребував проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу суперечливих доказів чи складної процесуальної діяльності представника позивача.

З огляду на наведене суд вважає, що покладення на відповідача всіх заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн було б непропорційним предмету спору та характеру виконаної роботи.

При цьому суд визнає необхідними та пов`язаними з розглядом справи витрати на вивчення матеріалів справи у розмірі 1 000 грн, підготовку адвокатського запиту у розмірі 500 грн та підготовку клопотання про витребування доказів у розмірі 500 грн.

Щодо складання позовної заяви суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат у розмірі 1 000 грн з огляду на типовість відповідного документа, усталеність правового регулювання спірних правовідносин та відсутність необхідності вирішення складних правових питань.

Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку суд вважає обґрунтованою та пропорційною предмету спору для покладення на відповідача, становить 3 000 грн.

Зазначений висновок стосується виключно розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України та не впливає на чинність домовленостей між позивачем і адвокатським бюро щодо розміру гонорару.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено повністю, підстав для подальшого пропорційного зменшення визначених судом витрат на правничу допомогу немає.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. У відшкодуванні решти заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2354507 від 06 червня 2025 року в розмірі 45 449 грн 99 коп. (сорок п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 99 копійок), яка складається з: 14 999 грн 99 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 30 450 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідач має право на апеляційне оскарження заочного рішення в порядку, визначеному ЦПК України, зокрема після залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя