Рішення № 140848087, 21.10.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 305/4447/25

Провадження по справі 2/305/1231/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» представник позивача Соломко Анастасія Геннадіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» представник позивача Соломко Анастасія Геннадіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 12.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1394-3181.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:- сума кредиту - 28 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день; * базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів (Довідка про перерахування суми кредиту та Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи).

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1394-3181 від 12.05.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви. Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 13.10.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 153 442,06 гривень, а саме:- прострочена заборгованість за кредитом - 28 800,00 гривень,- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 122 342,40 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 299,66 гривень.

Разом з тим повідомили, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованимикомісією та процентами у загальній сумі 16 300,80 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 137 141,26 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме:- прострочена заборгованість за кредитом - 28 800,00 гривень;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 108 341,26 гривень; що разом становить 137 141,26 гривень.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1394-3181 від 12.05.2024 р., в розмірі 137 141,26 гривень, та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу на підставі поданих доказів, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначає про не співмірність та надмірність нарахованих процентів. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом у сумі 28 800,00 гривень, прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 122 342,40 гривень, таким чином сума нарахованих процентів у декілька разів перевищує суму отриманого кредиту, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Процентна ставка у розмірі 15% на день фактично становить понад 500 % річних, що є надмірним фінансовим навантаженням для споживача та порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, зазначила, що позивачем не надано належних док5азів належності телефонного номеру саме їй, технічних логіків системи, доказів отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора.

Крім того, позивачем не доведено розрахунків заборгованості.

Відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від представника відповідача - адвоката Кобрин М.М. надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.

Позивач просить в позові, стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 28 800,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 108 341,26 гривень; що разом становить 137 141,26 гривень.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.05.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1394-3181.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:- сума кредиту - 28 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день; * базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С7225 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як власноручний підпис, тобто сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Таким чином, Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1394-3181 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

Позивач видав Відповідачу кредитні кошти у сумі 28800 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 , вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією ID операції 2461200138 від 12.05.2024, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

На виконання ухвали судді від 23.09.2026 АТ «ПУМБ» листом від 28.09.2026 №КНО-07.8.5/17202БТ року надав інформацію щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої на її ім`я в банку випущено платіжну картку № НОМЕР_3 . В результаті операцій ,здійснених по вказаній карті за період з 12.05.2024 по 13.05.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 28 800 грн.

Таким чином підтверджено факт перерахування грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

На підставі викладеного, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір № 1394-3181 від 12.05.2024 р. був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Також, позивачем надано Моніторинг дій користувача в Інформаційно телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора Відповідачу на мобільний номер телефону, який вона вказала під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_4 використання даного ідентифікатора та надсилання Позивачем примірнику Кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору на електронну адресу Відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд звернув увагу, що в графі «реквізити сторін» вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , її номер РНОКПП, реквізити паспорта, адреса реєстрації, адреса електронної пошти, номер кредитної картки. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору №1394-3181 від .12.05.2024, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності,у зв`язку з чим даний кредитний договір , згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору, натомість відповідач не виконала зобов`язань за договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погасила.

Отже, на переконання суду, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, виконання умов таких позивачем та неналежного виконання відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13.10.2025 року вбачається, загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 153 442.06 гривень, та складається з: заборгованість за кредитом - 28 800.00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 122 342,40 гривень; заборгованість по комісії - 2 299,66 гривень.

Разом з тим позивач повідомив, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованимикомісією та процентами у загальній сумі 16 300,80 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 137 141,26 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просив суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме:- прострочена заборгованість за кредитом - 28 800,00 гривень;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 108 341,26 гривень; що разом становить 137 141,26 гривень.

Відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що Позивач не нараховував Відповідачу штраф за неналежне виконання умов Кредитного договору на підставі ст. 625 ЦК України, тобто посилання представника відповідача щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України є необґрунтованим.

Крім того вбачається, що позивач не просить стягнути також заборгованість по комісії у сумі 2 299,66 гривень.

Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що навіть з застосуванням Програми лояльності до позичальника, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту майже в п`ять разів.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умовами договору передбачена стандартна процентна ставка, яка нараховується за кожен день користування Кредитом в розмірі 1,50 %, а також реальна річна процентна ставка, яка складає 27 138,17 %.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про стандартну процентну ставку в розмірі 1,50 % за кожен день прострочення та реальну річну процентну ставку у розмірі 27138.17 %, що призвело до нарахування процентів у розмірі 122 342, 40гривень (навіть з застосуванням до Позичальника Програми лояльності нарахування процентів у розмірі 108 341,26 гривень, що перевищує тіло кредиту майже в п`ять разів) є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі 28 800гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 57 600 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 28 800 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 28 800 гривень.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., суд стягує на користь Позивача з Відповідача вищенаведені витрати у розмірі 1017,40 грн. судового збору, що пропорційно задоволеним 42,00% відсоткам від позовних вимог (57600 грн *100)/ 137 141,26 грн).

Керуючись ст.ст.1-13, 76-83, 141,247,258-259, 263, 265,268,354 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» представник позивача Соломко Анастасія Геннадіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1394-3181 від 12.05.2024 р., в розмірі 57 600 (п`ятдесят сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок та судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 1017 (одну тисячу сімнадцять) гривні 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржен о протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя О.М. Попова