Рішення № 140848084, 22.10.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/2481/26

Номер провадження 2/305/974/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 27.07.2026 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві представник зазначає, що 25.01.2022 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали угоду № 002/13429599-SP. Відповідно до угоди банк надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 22 200 грн, тип кредиту - кредит на власні потреби, процентна ставка за користування кредитом: 0.00 відсотків; строк кредиту 24 місяців, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Підписавши заяву-договір, позичальниця підтвердила достовірність відомостей, відображених в заяві-договорі, підтвердила факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів банку та надав свою пряму безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Банк виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.

В той же час відповідачка свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконала.

Станом на 14.02.2025 загальна сума заборгованості за кредитом становить 47 963,19 грн.

14.02.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем.

Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правову допомогу 9 200 гривень.

Ухвалою від 30.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02.09.2026, у подальшому за клопотанням відповідачки відкладено на 12.10.2026, коли суд перейшов до стадії ухвалення рішення оголошення якого призначив на 22.10.2026.

Представник позивача Плачинда К.О. в судове засідання не з`явився, натомість 05.08.2026 засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялася шляхом направлення повістки про виклик до суду, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, натомість її представник- адвокат Репарюк О.В. висловилась у судовому засіданні, а також подала письмові пояснення у яких висловила позицію, де частково визнала позовні вимоги, виходячи з такого.

Відповідачка визнає лише основний борг (тіло кредиту) у розмірі 22 006 грн.

Захист не визнає нараховані відсотки, оскільки у самому кредитному договорі/заяві-анкеті ставка вказана 0,00%, а комісії та додаткові відсотки не зазначені. У розрахунках позивача є суперечності (вказано фіксовані 0%, але нараховувалися 0,22% та 0,16%). Позивач не довів, що відповідачка погоджувалася на такі відсотки чи була ознайомлена з тарифами.

Також, захист вважає суму витрат на правничу допомогу (9 000 грн) завищеною та неспівмірною зі складністю справи і просить зменшити її до 3 000 грн.

Оскільки відповідачка не працює, перебуває у скрутному матеріальному становищі та утримує двох неповнолітніх дітей, адвокат просить розстрочити виплату присудженої суми на 12 місяців рівними частинами.

Суд дослідив матеріали справи, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

25.01.2022 ОСОБА_1 підписала власним цифровим підписом заяву-анкету № 375174 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank.

На виконання умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитний аванс (ліміт).

Факт приєднання до умов боржниця не заперечує як і факт отримання у користування грошових коштів у сумі 22 006 гривень.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як убачається зі змісту підписаної відповідачами Заяви-анкети № 375174 від 25.01.2022, у ній відсутні умови щодо розміру процентної ставки, комісій, строків повернення кредиту та відповідальності за порушення зобов`язань. Заява-анкета містить лише загальне застереження про те, що відповідач приєднується до Публічної пропозиції та Тарифів банку, розміщених на офіційному вебсайті.

Ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір (договір позики) є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним.

Відповідачка здійснювала дії пов`язані з поверненням кредиту, а саме сплатила 261,63 грн, що висвітлено у розрахунку заборгованості.

З указаного розрахунку заборгованості вбачається, що станом 14.02.2025 заборгованість складає у загальному розмірі 47 963,19 грн, що складається з тіла кредиту у сумі 22 006 грн та відсотків у сумі 25 957, 19 грн.

14.02.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір (договір позики) є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним.

Згідно з матеріалами справи, відповідач не виконував умови договору, що виразилось у несплаті платежів у повному обсязі, тобто усвідомлюючи існування договору, не виконував свої зобов`язання за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Підсумовуючи зазначене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при підписанні Заяви-анкети відповідач ОСОБА_1 була під підпис ознайомлена з відповідними Тарифами та Умовами кредитування в редакції, що передбачала нарахування процентів у розмірах, зазначених у розрахунку заборгованості.

Окрім того, суд бере до уваги, що підписана відповідачем Заява-анкета не містить безпосередньо зафіксованої домовленості сторін щодо сплати відсотків у розрахованому позивачем розмірі.

За таких обставин, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у сумі 25 957,19 грн є юридично необґрунтованим, а вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас факт отримання відповідачем грошових коштів основного боргу / тіла кредиту) у розмірі 22 006,00 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується самою відповідачкою у наданих письмових поясненнях.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 006 грн, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, під час дії договору відповідачкою було сплачено кошти в сумі 261,33 грн, які банком зараховані в рахунок погашення відсотків. Оскільки судом відмовлено у стягненні відсотків, сплачені відповідачкою кошти у розмірі 261,33 грн підлягають перерахуванню та врахуванню в рахунок погашення основної заборгованості (тіла кредиту), а тому з відповідачки підлягає стягненню сума у розмірі 21 744,67 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 21 744,67 гривень із заявлених 47 963,19 гривень, тобто на 45,34%), з відповідача необхідно частково стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 508,92 грн ( 3 328 гривень * 0,4534).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 9 200 гривень, слід зазначити таке.

Ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2026 між ТОВ ЕЛІТ ФІНАНС» ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 24-02/26.

26.03.2026 між тими ж сторонами підписано акт б/н приймання передачі наданих послуг, згідно якого сума наданих послуг склала 9 200 гривень.

Згідно детального опису наданих послуг до Акту адвокатом надало позивачу 3 послуги загальною тривалістю 4,6 год загальною вартістю 9 200 грн, зокрема:

- первинна консультація (надання первинної консультації замовнику у справі) тривалістю 0,5 год вартістю 1 000 гривень;

- правовий аналіз наявних документів у замовника по справі (правовий аналіз наявинх документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини) тривалістю 2 год вартістю 4 000 гривень;

- підготовка позовної заяви (підготовка та подання позовної заяви) тривалістю 2,1 год вартістю 4 200 гривень.

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, крім того, позовні вимоги задоволено частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.

Тому, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

З урахуванням того, що позов задоволено частково (на 45,34%) з відповідача підлягає стягненню 1 813,60 грн (4 000 грн*0,4534).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи - скрутний матеріальний стан.

Брак засобів існування відповідачки підтверджується довідкою про неотримання аліментів від 03.06.2026, свідоцтвами про народження двох дітей відповідачки та довідкою з пенсійного фонду про доходи відповідачки.

Беручи до уваги виклики, що постали перед суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача, суд вважає, що розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання боржником своїх зобов`язань та забезпечить задоволення вимог кредитора, що відповідає завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями.

За таких обставин, наявні підстави для розстрочення виконання рішення суду на десять місяців.

Керуючись статтями 141, 26 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 25.01.2022 у розмірі 21 744 (двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири) гривні 67 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у сумі 25 957,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3 322,52 (три тисячі триста двадцять дві) гривні 52 копійки, що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1 508,92 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 1 813,60 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду на строк 10 місяців шляхом сплати загальної суми заборгованості 25 067,19 грн однаковими частинами упродовж 10 місяців, тобто по 2 506,72 грн щомісяця до 22 числа, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням законної сили.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК