Рішення № 140847954, 21.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2869/26

2/303/1281/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Олесінь А.Ю.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: відділ ДВС у м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області, перша Мукачівська державна нотаріальна контора про зняття заборони (арешту) з майна.

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про зняття заборони (арешту) з майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на сьогоднішній день існують два арешти на вищевказану квартиру, а саме арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження :2511514, зареєстрований 19.10.2005 року Мукачівської ДНК, підстава обтяження: ухвала Мукачівського міськрайонного суду №2-5458 від 17.10.2005 року, 242/184 вх. 1997 від 19.10.2005 року та арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2536260, зареєстрований 26.10.2005 року Мукачівської ДНК, підстава обтяження: постанова Мукачівського ДВС пр. №4-510/05 від 19.10.2005 року, 247/185, вх №2037 від 26.10.2005 року. Об`єкт обтяження квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що відповідно до постанови про звільнення майна з-під арешту від 18.07.2008 року по виконавчому листу №2-5458 від 15.11.2005 року, виданого Мукачівським міськраййонним судом вирішено звільнити з-під арешту квартиру в АДРЕСА_2 , що належить позивачу, у звязку із повним погашенням боргу. Дана постанова направлена, в тому числі, до виконання до Мукачівського держконтори 18.07.2008 року за вих.№9-1. Однак даний арешт знятий не був, у зв`язку із чим позивач змушений був звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02.04.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 21.09.2026 року за заявою представника позивача замінено первісного відповідача Мукачівську міську раду на належного відповідача ОСОБА_4 .

07.10.2026 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила, що змінила прізвище із ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , у зв`язку із укладенням шлюбу. У відзиві відповідач не заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки борг повністю погашений ще у 2008 році. Також відповідач зазначила, що не вважає себе належним відповідачем, так як вона не накладала арешт і не має доступу до державних реєстрів для його зняття, вказала, що її згоду на звільнення майна вже зафіксовано в постанові ДВС від 18.07.2008 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.8-1,17)

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровані обтяження у вигляді арешту майна за реєстраційним номером 2511514 від 19.10.2005 року та 2536260 від 26.10.2005 року .

Як зазначено у відповіді на адвокатський запит відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області, згідно перевірки бази даних АСВП та бази АСПВ встановлено, що на виконанні у відділі ДВС виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебувають (а.с.9-10)

Відповідно до постанови державного виконавця Мукачівського МВ ДВС Визницького Б.Б. від 18.07.2008 року встановлено, що згідно заяви ОСОБА_4 від 10.07.2008 року та квитанції №26 від 18.07. 2008 року борг погашений в повному обсязі, у звязку із чим постановлено звільнити з під-арешту квартиру : АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 16-1).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 55 Конституції Українитаст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначеніст. 16 ЦК України.

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прийшла до висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Безпосередньо порядок зняття заборон відчуження нерухомого майна регламентований п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Відповідно до п. 5.1. Порядку № 296/5 нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення Фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувана за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом. Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Пунктом 6 глави 15 розділу II Порядку № 296/5 передбачена реєстрація зняття заборони відчуження та арешту майна. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Зняття заборони є завершальною стадією вчинення нотаріальної дії, передбаченої ст. 73 Закону України «Про нотаріат», та здійснюється виключно нотаріусом.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

Стосовно заперечення відповідача, що вона не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не накладала арешт та не має доступу до державних реєстрів то у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) чітко зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд приходить до висновку, що існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу реалізувати свої права власника, які полягають у володіння, користуванні та розпорядженні своїм майном. Наявність обтяження у формі арешту нерухомого майна порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд. Також суд бере до уваги, що скасування заборони на майно не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, а також те, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, суд приходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження:2511514, зареєстрований 19.10.2005 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду №2-5458 від 17.10.2005 року, 242/184вх. №1997 від 19.10.2005 року.

Зняти арешт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 2536260, зареєстрованого 26.10.2005 року Мукачівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Мукачівського ДВС пр.№4-510/05 від 19.10.2005 року, 247/185, вх№2037 від 26.10.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Треті особи: відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 34850923, Перша Мукачівська державна нотаріальна контора,ЄДРПОУ 02883966.

Рішення суду виготовлено 21.10.2026 року

Головуюча О.В .Гутій