Рішення № 140845743, 21.10.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1449/26

Номер провадження 2/184/1178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гаєвого О.В., за участю секретаря судових засідань Поліщук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 24.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений кредитний договір № 1277143, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування грошовими коштами та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Кредитний договір був укладений шляхом використання електронного підпису відповідача.

Відповідно до договору факторингу №58 МЛ укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» 29.12.2020 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1277143.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23950 грн. з них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5000 грн.

2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 18000 грн.

3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 950 грн.

Оскільки позичальниця ОСОБА_1 умови договору не виконала, позивач просить стягнути з неї борг у судовому порядку.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 14.07.2026 р., позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним ухвали, на подачу відзиву на позов.

Стороною відповідача суду був наданий відзив на позов, в якому представник відповідача позов не визнав та просив у його задоволенні позивачу відмовити, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість вимог позивача. Як на підставу заперечень вказав про те, що позивач, вимагаючи від відповідача повернення боргу по кредитному договору повинен спочатку довести факт надання даного кредиту відповідачу. Оскільки сам кредитний договір, без документального підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, не являється доказом надання кредиту.

В матеріалах справи, первинні фінансові бухгалтерські документи які б підтвердили таке перерахування відсутні.

Крім того, представник відповідача вказав, що 8000,00 грн. не є розумною та співмірною сумою витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи та того, що основний борг розрахований відповідачем у справі складає 5000,00 грн. (розмір витрат на правничу допомогу більше ніж 1,5 рази за саме тіло боргу).

Представник позивача та відповідач по справі в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступні обставини , які свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Так, 24.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений кредитний договір № 1277143, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування грошовими коштами та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір було укладено у відповідності з ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний позичальником електронним ідентифікатором. До позову були додані докази перерахування кредитних коштів та розрахунок боргу.

Згідно з ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до договору факторингу №58 МЛ укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» 29.12.2020 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1277143.

На підставі чого, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредиту:

Згідно п.1.2 договору, сума кредиту складає 5 000 грн. Згідно п.1.2 договору, строк кредиту становить 30 днів. Згідно п. 1.5 договору загальні витрати позичальника складають 3950 грн., де комісія за надання кредиту - 950 грн., проценти за користування кредитом 3000 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки по кредиту у розмірі 18000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 627 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності та розумності, як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наміри кредитора про стягнення з споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення. Оскільки розумне стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання за процентами, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача, та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Позивач, як фінансова установа, вказуючи в кредитному договорі явно завищені відсотки по кредиту, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач по справі не міг оцінити належно при підписанні договору.

Згідно з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи вище викладену аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 180000 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 5 000 грн. Суперечить принципам розумності та добросовісності. Та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача, по договору про надання фінансового кредиту № 1277143 від 24.04.2020 р. слід стягнути заборгованість за відсотками у розмірі визнаного судом розміру кредиту у сумі 5 000 грн.

На підставі встановлених судом обставин, наявні підстави вважати, що позовні вимоги ТОВ ФК «Кредит-капітал»»» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача за вищезазначеним кредитним договором слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 10 000 грн.: 5 000 грн. заборгованість по кредиту; 5 000 грн. - відсотки по кредиту. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України). Положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Платіжною інструкцією від 12.06.2026 № 26887 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн., оскільки судом позов задоволено частково, на 55,55 %, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1478,96 грн. (2 662, 4 х 55,55 %).

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи. Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши обсяг правничої допомоги у справі незначної складності, яка розглядалася у спрощеному провадженні, суд вважає, що розумним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача цих витрат у розмірі 2000 грн.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76-83, 89, 263,265, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), заборгованість за Кредитним договором № 1277143 від 24.04.2020 року, в сумі: 10000 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Стягнути з ОСОБА_1 ((РНОКПП: НОМЕР_1 ), суму сплаченого судового збору в розмірі 1478,96 грн. та суми 2000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий