Ухвала суду № 140845538, 21.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1624/26

провадження № 2/179/1674/26

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

за участю представника відповідача Ужва К.Р.,

розглянувши у судовому засіданні питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів та зміну несправедливої умови договору, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Ухвалою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26.08.2026 представник відповідача подала через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.

01.10.2026 представником відповідача подано через систему «Електронний суд» зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів та зміну несправедливої умови договору.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 17.09.2026 Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прийнято постанову по справі № 552/672/23, відповідно до якої сформовано правовий висновок про те, що, якщо споживач не пред`явив вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або про зміну договору, суд не може самостійно змінювати договір та зменшувати розмір процентів за користування кредитом, посилаючись на несправедливість відповідної умови.

Вважає, що причини пропуску строку на пред`явлення зустрічного позову є поважними, оскільки відповідач своєчасно здійснював захист своїх прав, надав відзив на позовну заяву, клопотав про зупинення провадження до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду по справі № 552/672/23, а після поновлення провадження невідкладно реалізує право на пред`явлення зустрічного позову.

Відповідач у зустрічній позовній заяві просить суд поновити строк на подання зустрічної позовної заяви. Прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднати позови в одне провадження. Звільнити від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Змінити п. 1.5 договору № 100388554 від 12.06.2024 у частині визначення загальної вартості кредиту шляхом приведення відповідної умови договору у відповідність до вимог законодавства та принципів справедливості, добросовісності й розумності, з урахуванням встановленого п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» критерію непропорційно великої суми компенсації, визначивши розмір відповідних зобов`язань споживача у межах, що не перевищують 50% від суми фактично отриманого кредиту, тобто 5 000 грн при сумі фактично отриманого кредиту 10 000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просила прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду.

Суд, вислухавши думку представника Башкатової О.Л., дослідивши матеріали справи та зустрічної позовної заяви, дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Строк для подачі відзиву, тобто і для подання зустрічного позову, встановлюється судом, а не законом, що визначає частина перша статті 191 ЦПК України.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 7.08.2026 про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для подання відзиву в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2026 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву.

27.08.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.09.2026 було зупинено провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи № 552/672/23.

Ухвалою суду від 22.09.2026 поновлено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Зустрічний позов представником відповідача було подано через систему «Електронний суд» 01.10.2026.

Згідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також, ч. 1 ст. 127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на наведені положення суд вважає за доцільне поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Щодо прийняття зустрічної позовної заяви, суд приходить до наступного.

За змістом ч.ч.1-2 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно положень частин 3 ст.193 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин, доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів.

Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний та зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов.

Аналогічний зміст містить й п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Згідно положень статті 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу.

Як свідчать матеріали справи, предметом первісного позову є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал», право вимоги на яке було отримано на підставі Договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28.10.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Предметом зустрічного позову є зміна п. 1.5 договору № 100388554 від 12.06.2024 у частині визначення загальної вартості кредиту, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Зустрічний позов заявлено до позивача за первісним позовом ТОВ «ФК «Кредит Капітал», хоча останнє не було стороною оспорюваних умов договору у момент їх укладення із відповідачем ОСОБА_1 .

Таким чином, прийняття зустрічного позову призведе до необхідності залучення нового учасника процесу, а саме ТОВ «Мілоан».

Вимоги зустрічного позову мають різні предмети доказування, відрізняються суб`єктним складом та є самостійними.

Отже, спільний розгляд первісного позову та зустрічного позову є недоцільним.

Тому, у даному випадку, суд не вважає за доцільне розглядати вказану зустрічну позовну заяву в одному провадженні з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд значно розширить коло учасників справи, ускладнить вирішення спору та затягне розгляд справи, тоді як вимоги за зустрічним позовом повністю можуть бути розглянуті окремо.

Суд звертає увагу, що задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, який за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. Так само і відмова в задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежатиме від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Тому ризик ухвалення суперечливих або взаємовиключних рішень в даному випадку відсутній.

Отже, суд доходить висновку, що в даному випадку об`єднання вимог за первісним та зустрічним позовами може ускладнити розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви, та її повернення відповідачу, що не позбавляє останнього права пред`явити позов у загальному порядку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

У зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому суд роз`яснює, що відповідач не позбавлений можливості у разі наявності спору звернутись до суду в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.193, 194, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. про прийняття зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів та зміну несправедливої умови договору, та об`єднанні з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовити.

Зустрічну позовну заяву представника відповідача адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів та зміну несправедливої умови договору, повернути заявнику.

Роз`яснити відповідачу та його представнику, що відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.

Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути відповідачу.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Суддя А.О. Чорна