Ухвала суду № 140845381, 21.10.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13900/26

Номер провадження 1-кс/205/5423/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Донецької спеціалізованої пркоуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026050000001140 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, молодшого сержанта, військовослужбовця - майстра 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів противника батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12026050000001140 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

20.10.2026 слідчим відділом СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи майстром 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів противника батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , у не встановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 06.10.2026, незаконно придбав вибухову речовину і почав її зберігати.

В подальшому ОСОБА_4 збув оперативному покупцю ОСОБА_6 вибухову речовину формі конструктивно оформлених зарядів, а саме тротилових шашок типу Т-200 (13 од) вагою 2585 грам та сумішевою вибуховою речовиною групи бризантних на основі аміачної селітри та ТЕНу вагою 831 грам, за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 6000 гривень, які до того були вручені оперативному покупцю співробітниками правоохоронних органів в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Крім того, ОСОБА_4 не пізніше 20.10.2026 незаконно придбав бойові припаси, вибухову речовину та почав їх зберігати.

20.10.2026, приблизно о 10.00, перебуваючи за координатами 48°5047.5"N 37°3328.5"E (м.Слов`янськ Донецької області), заздалегідь домовившись з оперативним покупцем ОСОБА_6 про зустріч там з метою збуту бойових припасів, вибухових речовин, збув останньому вибухову речовину, а саме: ПВР - 7, ПВР - petn, Black dought, ПВР Perunit, порошкоподібну вибухову речовину жовтого кольору та боєприпаси, а саме: підривач «МУВ-3» у кількості 25 од, за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 30000 гривень, які до того були вручені оперативному покупцю співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками,;

- протоколом огляду оперативного покупця ОСОБА_6 від 06.10.2026,;

- матеріалами комплексної судової вибухово- технічної експертизи №КСЕ-19/105-26/11871 від 15.10.2026;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили, що були присутніми 06.10.2026 в якості понятих під час того, як ОСОБА_6 видав вибухову речовину, яку перед цим придбав у ОСОБА_4 ;

- протоколом огляду оперативного покупця ОСОБА_6 від 20.10.2026, під час огляду якого виявлено та вилучено вибухову речовину.

Необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обгрунтовує наявністю ризиків переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даного злочину, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовано лише тяжкістю покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовано тим, що підозрюваний має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у тому числі з анкетними даними свідків та їх місця мешкання, у зв`язку з чим з метою уникнути покарання за скоєні злочини підозрюваний може шляхом вмовлянь або погроз впливати на них, оскільки згідно з матеріалами кримінального провадження останній знайомий з оперативним покупцем, отже, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може шляхом вмовлянь або погроз впливати на його покази.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що фактично злочинна діяльність підозрюваного припинена після втручання правоохоронних органів.

Ризик іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування у клопотанні взагалі нічим не обґрунтований.

Враховуючи конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, дані що характеризують ОСОБА_4 , а також тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання винним за ч. 1 ст. 263 КК України, сторона обвинувачення вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Також сторона обвинувачення вважає, що лише застава у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна у повній мірі нівелювати можливість втілення у життя ризиків та забезпечити належну поведінку підозрюваного і виконання ним покладених обов`язків у разі внесення цієї застави.

На підтвердження доводів, викладених у клопотанні, слідчий долучив до нього копії матеріалів кримінального провадження №12026050000001140.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, вважав наявними ризики, зазначені у клопотанні. Ризик іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування обгрунтував можливістю впливу на експертів у разі проведення експертиз у кримінальному провадженні. Додав, що ризик вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що органом досудового розслідування зафіксовано два епізоди вчинення незаконного збуту вибухових речовин підозрюваним.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував обставини, викладені у повідомленні про підозру, пояснив, що збув двічі вибухові речовини іншому військовослужбовцю для виготовлення саморобних вибухових пристроїв, якими вони користуються у своїй діяльності. Заперечував проти наявності зазначених у клопотанні ризиків, пояснив, що має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сплачує аліменти на їх утримання у розмірі 50 відсотків розміру своєї заробітної плати, на теперішній час проходить військову службу. Вважає, що не становить суспільної небезпеки, визнає свою вину. На підтвердження своїх доводів не має можливості надати документи, які містяться у його мобільному телефоні, який був вилучений у нього.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, вважав відсутніми ризики, на які посилається прокурор, вважав не обґрунтованою прокурором неможливість застосування до підзахисного менш суворих запобіжних заходів, у разі задоволення клопотання слідчого просив визначити розмір застави у межах встановленого законом, оскільки прокурором не доведено його недостатність.

Вислухавши думки сторін, дослідивши клопотання та долучені письмові докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положення пункту п`ятого ч.1 ст.184 КПК України прямо покладають на сторону обвинувачення обов`язок викласти обставини існування ризиків з обов`язковим посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, а за вимогами частини шостої ст. 132 КПК України сторони повинні надати слідчому судді конкретні докази обставин, на які вони посилаються.

Оцінюючи обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 КК України, слідчий суддя зважає на стандарти практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або відомостей, які переконали б об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити це правопорушення. Досліджені у судовому засіданні матеріали на цій стадії досудового розслідування містять дані, що вказують на зв`язок ОСОБА_4 із подією інкримінованого діяння, при цьому слідчий суддя не вирішує питання щодо доведеності вини та остаточної кваліфікації дій, оскільки це належить виключно до компетенції суду під час розгляду справи по суті.

Перевіряючи доводи клопотання щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого пунктом 1 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що таке твердження слідчого та прокурора зведено виключно до тяжкості висунутої підозри та суворості покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а також положень статті 178 КПК України, сама лише тяжкість можливого покарання за відсутності інших конкретних даних про намір особи ухилитися від правосуддя не може бути достатньою підставою для застосування тримання під вартою. Суворість покарання повинна підтверджуватися фактичними даними щодо вчинення дій, направлених на ухилення від розслідування (наприклад, придбання квитків, відсутності соціальних зв`язків чи ігнорування процесуальних викликів тощо), проте жодних належних доказів таких обставин стороною обвинувачення суду не надано, через що вказаний ризик слідчим суддею визнається недоведеним.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п.3 ч.1 статті 177 КПК України, слідчий суддя визнає його таким, що ґрунтується лише на припущеннях. Посилання слідчого на те, що підозрюваний після ознайомлення з матеріалами провадження дізнається анкетні дані свідків та зможе впливати на них, суперечить основам кримінального процесуального закону, оскільки реалізація гарантованого законом права захисту на ознайомлення з матеріалами провадження не може розцінюватися як підстава для протиправної поведінки. Твердження про можливість впливу на свідків, які на теперішній час не встановлені, є взаємовиключним припущенням, оскільки особа об`єктивно не здатна контактувати чи впливати на невизначене слідством коло осіб. Стосовно особи, яка залучалася як покупець під час контролю за вчиненням злочину, орган досудового розслідування наділений процесуальними засобами забезпечення безпеки, зокрема зміною анкетних даних відповідно до частини другої ст. 65 КПК України та чинного законодавства. Будь-яких фактичних даних щодо здійснення підозрюваним спроб тиску, залякування, вмовляння свідків чи покупця матеріали клопотання не містять, а показання свідків за приписами статей 23 і 95 КПК України підлягають безпосередньому дослідженню судом під час розгляду справи по суті із попередженням про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України.

Щодо твердження сторони обвинувачення про можливість підозрюваного іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування слідчий суддя зазначає, що посилання на даний ризик вимагає обов`язкового викладу конкретних фактичних дій чи намірів особи, спрямованих на створення перепон розслідуванню, із наданням доказів на їх підтвердження. Разом із тим, зазначене формулювання у поданому клопотанні зводиться до повторення тексту норми закону без розкриття, у який саме спосіб і за допомогою яких дій підозрюваний здатний перешкоджати кримінальному провадженню. Жодного підтвердження реальних намірів підозрюваного щодо протидії органу досудового розслідування стороною обвинувачення суду не надано, а тому посилання на вказаний ризик також визнається слідчим суддею необґрунтованим та недоведеним.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заявленого стороною обвинувачення ризику, передбаченого п.5 ч.1 статті 177 КПК України, слідчий суддя зважає на те, що на стадії досудового розслідування під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд позбавлений повноважень вирішувати питання про винуватість особи чи наперед встановлювати доведеність факту вчинення діяння, що є прерогативою суду під час розгляду справи по суті, а оцінює виключно вагомість наявних матеріалів і доказів у контексті обґрунтованості підозри та реальності заявлених процесуальних ризиків.

Слідчий суддя дійшов висновку про те, що наявність ризику вчинення підозрюваним іншого аналогічного кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження під час судового розгляду клопотання.

Як убачається з наданих органом досудового розслідування матеріалів, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у незаконному збуті вибухових речовин за ч.1 ст.263 КК України, яка відповідно до ст.12 КК України є умисним тяжким злочином. При цьому підозрюваному інкримінується не поодинокий випадок, а вчинення двох окремих епізодів збуту небезпечних вибухових речовин, що утворює ознаку повторності та свідчить про послідовний характер дій підозрюваного.

Більше того, факт збуту вибухової речовини іншій особі двома окремими епізодами 20.09.2026 та 20.10.2026 - не заперечується та прямо підтверджується самим підозрюваним у наданих ним показаннях, які узгоджуються з іншими здобутими у кримінальному провадженні матеріалами.

Системний характер таких дій, короткий проміжок часу між епізодами реалізації вибухових речовин (з інтервалом в один місяць) та їх відплатне відчуження вказують на усталений і триваючий характер протиправної поведінки підозрюваного, спрямованої на незаконний обіг предметів і речовин, що становлять підвищену суспільну небезпеку.

Згідно з пунктами 1, 2 та 12 ч.1 статті 178 КПК України слідчий суддя при оцінці ризиків зобов`язаний ураховувати вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, а також ризик повторення протиправної поведінки.

Слідчий суддя враховує, що сама природа вибухових речовин як предметів із неконтрольованою руйнівною силою несе пряму та очевидну загрозу життю й здоров`ю невизначеного кола людей.

Повторний характер учинення тотожних дій у поєднанні з підтвердженням підозрюваним фактів передачі вибухових речовин іншим особам дають слідчому судді достатні та розумні підстави вважати, що за відсутності належного судового контролю та процесуальних обмежень існує дійсний і високий ризик вчинення ним нових аналогічних кримінальних правопорушень у сфері нелегального обігу вибухових матеріалів. За таких обставин наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є об`єктивно доведеною прокурором належними фактичними даними та матеріалами справи.

Отже, за таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про те, що перебування підозрюваного на волі створює реальні передумови та об`єктивну можливість для продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом зброї.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам. Оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів за таких обставин є недоцільним, оскільки жодний інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігання наведеному вище ризику.

Разом з тим, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено обов`язок слідчого судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні відсутні перешкоди, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити останньому розмір застави.

Визначаючи розмір альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує характер інкримінованих діянь та обставини справи, та вважає, що загроза потенційного покарання до 7 років позбавлення волі вимагає вагомої матеріальної гарантії для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, про визначення якої у клопотанні просить сторона обвинувачення у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя виходить із положень ч. 4 та ч. 5 ст. 182, а також ч. 3 ст. 183 КПК України.

Так, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Призначення застави понад зазначену законодавчу межу у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України допускається лише у виключних випадках і виключно за умови, якщо слідчим суддею буде встановлено, що застава у встановлених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обов`язків та не може бути завідомо непомірним для підозрюваного. Тягар доведення наявності такого виключного випадку та співмірності розміру застави покладається саме на прокурора.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення суду не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу існування виключних обставин у розумінні абз. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України. У клопотанні та під час судового розгляду слідчий не навів обґрунтованих мотивів того, чому максимальний розмір застави для тяжких злочинів, встановлений законом, буде очевидно недієвим та не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, клопотання сторони обвинувачення взагалі не містить аналізу та документального підтвердження майнового стану підозрюваного, рівня його реальних доходів, наявності банківських заощаджень, рухомого чи нерухомого майна, а також даних про його сімейний стан та наявність осіб на утриманні. За таких обставин визначення застави в сумі 200 розмірів прожиткового мінімуму має ознаки завідомо непомірного фінансового тягаря, що прямо заборонено ч. 4 ст. 182 КПК України та з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Мангурас проти Іспанії»).

Відтак вимоги прокурора щодо виходу за встановлені законом межі та визначення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб визнаються слідчим суддею необґрунтованими та недоведеними.

За таких обставин, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом, правом особи на свободу, її майновим станом та інтересами правосуддя, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 гривень. Такий розмір застави повністю відповідає чинному законодавству, є помірним, пропорційним встановленому рівню ризику втечі та є достатньою гарантією того, що підозрюваний не ухилятиметься від суду. Також слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного обов`язки прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).

На підставі викладеного та керуючись ст.177, 178, 182,183, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №12026050000001140 за ч. 1 ст. 263 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід вигляді тримання під вартою строком по 17.12.2026 включно.

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок UA158201720355229002000017442 в ГУДКС України в м.Київ, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, призначення платежу: застава згідно з ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 21.10.2026 у справі № 205/13900/26 (провадження 1-кс/205/5423/26) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 для виконання цього запобіжного заходу.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1