Рішення № 140844773, 16.10.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №202/2899/26

Провадження №2/0203/2882/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Мулярчик А.М.,

з участю:

-відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1. 1 квітня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.02.2022 між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка одержала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідачка не виконує свої зобов`язання за укладеним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості у сумі 18 484,68 грн (а.с.а.с. 1 16, 30).

2. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.04.2026 справу за підсудністю було передано до Центрального районного суду міста Дніпра (а.с.а.с. 22 24).

3. Представник позивача до суду не з`явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 15).

4. Відповідачка у судовому засіданні частково заперечувала проти позову, зазначивши, що позивач протиправно нарахував проценти поза строком дії кредитного договору. Крім того, відповідачка повідомила, що втратила житло на тимчасово окупованій території України, має статус внутрішньо переміщеної особи і статус матері-одиначки, на утриманні якої перебувають двоє малолітніх дітей. З огляду на це відповідачка просила розстрочити заборгованість на один рік.

5. Заслухавши пояснення відповідачки, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6. Судом встановлено, що 15.02.2022 між сторонами було укладено кредитний договір №3553600547-617361, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 6 200,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами (2,2% на день) строком на 14 днів (а.с.а.с. 36 43).

7. При цьому згідно з паспортом споживчого кредиту до кредитного договору загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі, тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) становить 6 208,68 грн (а.с. 36-звор.).

8. Між тим, за позовною заявою позивач просить стягнути з відповідачки, крім основної заборгованості в сумі 6 200,00 грн, нараховані за весь час користування коштами проценти в сумі 12 284,68 грн.

9. Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить з такого.

10. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України від 15.11.2016 №1734-VIII «Про споживче кредитування»).

11. Відповідно до статті 18 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

12. Згідно зі статтею 18 Закону №1023-ХІІ, яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

13. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону №1023-ХІІ ).

14. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац перший частини четвертої статті 18 Закону№1023-ХІІ ).

15. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону №1023-ХІІ).

16. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону №1023-ХІІ).

17. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону №1023-ХІІ).

18. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону №1023-ХІІ).

19. За таких обставин, з урахуванням викладеного суд вважає за необхідне застосувати висновки, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23.

20. За правилами, встановленими пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

21. Частиною 1 статті 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

22. За кредитним договором позивач передав відповідачці грошові кошти, про що свідчать матеріали справи, отже вказаний правочин, у розумінні статті 1054 ЦК, було укладено.

23. За приписами статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

24. Ураховуючи той факт, що відповідачка дотепер неналежно виконує свої зобов`язання з повернення позичених коштів та процентів за ними, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням її зобов`язань у розумінні приведеної норми.

25. Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

26. Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються.

27. В силу статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

28. Таким чином, з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідачки суму, відображену у підписаному сторонами паспорті споживчого кредиту 6 208,68 грн.

29. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд вважає за необхідне також стягнути з відповідачки компенсацію понесених позивачем судових витрат у сумі 2 662,40 грн (а.с. 7).

30. Крім того, за правилами, встановленими частиною 1 статті 267 ЦПК, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

31. Частинами 1, 3 5 статті 435 ЦПК визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

32. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

33. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

34. Судом встановлено, що позивачка втратила житло на тимчасово окупованій території України, має статус внутрішньо переміщеної особи і статус матері-одиначки, на утриманні якої перебувають двоє малолітніх дітей. З огляду на це суд вважає за можливе розстрочити заборгованість на один рік.

35. Розв`язуючи питання щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

36. За приписами частини 8 статті 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

37. Судом встановлено, що позивач задекларував судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

38. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

39. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

40. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

41. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

42. Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

43. З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

44. Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським бюро роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 10 000,00 грн є завищеними.

45. Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 18 484,68 грн, тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

46. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про відшкодування понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

47. Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

48. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265, 267, 274, 275, 279, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ідентифікаційний код 40842831; 08135, Україна, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Антонова, 8А) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2022 року №3553600547-617361 у сумі 6 208,68 гривень (6 200,00 гривень основна заборгованість, 8,68 гривень заборгованість за процентами), компенсацію судових витрат у сумі 3 662,40 гривень, разом 9 871,08 гривень.

Розстрочити виконання рішення на один рік, починаючи від 1 листопада 2026 року, відповідно до такого графіку:

-листопад 2026 року 822,59 гривень;

-грудень 2026 року 822,59 гривень;

-січень 2027 року 822,59 гривень;

-лютий 2027 року 822,59 гривень;

-березень 2027 року 822,59 гривень;

-квітень 2027 року 822,59 гривень;

-травень 2027 року 822,59 гривень;

-червень 2027 року 822,59 гривень;

-липень 2027 року 822,59 гривень;

-серпень 2027 року 822,59 гривень;

-вересень 2027 року 822,59 гривень;

-жовтень 2027 року 822,59 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 21 жовтня 2026 року.

Суддя М.О. Католікян