Ухвала суду № 140844698, 17.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1743/26

Провадження № 2/202/3104/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

17 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., представника позивача Курилової О.А., представника відповідача Долгої Н.В., розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося з позовом про солідарне стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 5631016 від 27.08.2007 року в загальному розмірі 37 387,22 доларів США та судових витрат.

Ухвалою від 23 березня 2026 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.

Під час підготовчого провадження з`ясовано, що зазначена справа не підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпра.

Так, згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Поряд із цим відповідно до частини 7 статті 30 ЦПК України у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Частиною 16 статті 28 ЦПК України визначено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина 8 статті 187 ЦПК України).

При прийнятті справи до розгляду суд керувався тим, що відомості про зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_1 , який є стороною основного зобов`язання, за даними Єдиного державного демографічного реєстру та Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області відсутні, а згідно з позовною заявою останнє місце проживання відповідача знаходилося в м. Донецьку.

При цьому судом був зроблений запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, на який отримано відповідь № 2469195 від 17.03.2026 із позначкою «сервіс тимчасово недоступний».

В підготовчому засіданні стороною відповідача надані відомості про те, що відповідачі є внутрішньо переміщеними особами.

Судом направлено повторний запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, на який отримано відповідь № 3335025 від 17.09.2026, згідно з якою відповідно до діючої довідки № 3240-7001193735 від 17.05.2022 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У свою чергу, згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 також зареєстрована за цією адресою.

Тобто на час розгляду справи судом офіційно зареєстроване місце перебування відповідачів як внутрішньо переміщених осіб знаходиться на території Вишгородського району Київської області.

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 вказаного Закону).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Тобто адреса фактичного проживання, зазначена в такій довідці, тимчасово замінює зареєстроване місце проживання особи для цілей правозастосування.

У пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22, провадження № 61-17499св23.

Отже, для внутрішньо переміщених осіб зареєстрованим місцем перебування є адреса, внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та підтверджена відповідною довідкою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем проживання якого має визначатися підсудність цієї справи згідно з приписами частини 7 статті 30 ЦПК України, з 2022 року зареєстрований у встановленому порядку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , розгляд справи Індустріальним районним судом міста Дніпра не відповідатиме нормам Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який в даному випадку є спеціальним, та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тож, із урахуванням думки учасників справи, суд вважає за доцільне передати справу за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області за зареєстрованим місцем перебування відповідачів, що сприятиме реалізації ними своїх прав.

Керуючись ч. 16 ст. 28, ч. 7 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко