Рішення № 140841400, 21.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3520/26

2/154/1911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами в загальному розмірі 8 414 грн 60 коп.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою укладено два договори про надання коштів у кредит в електронній формі.

За кредитним договором № 45295564 від 29 грудня 2025 року відповідачці надано кредит у розмірі 1 000 грн строком на 29 днів, до 26 січня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 1 % на день від залишку основного боргу.

За кредитним договором № 6299443 від 27 грудня 2025 року відповідачці надано кредит у розмірі 1 300 грн строком на 360 днів, до 21 грудня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % на день та комісії за надання кредиту в розмірі 224 грн 25 коп.

Позивач зазначає, що обидва договори укладено шляхом їх підписання електронними підписами з використанням одноразових ідентифікаторів після ідентифікації позичальниці через систему BankID НБУ, а кредитні кошти перераховано на банківську платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

25 лютого 2026 року між первісним кредитодавцем та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, на підставі якого відповідно до реєстрів прав вимог № 7 та № 8 від 20 травня 2026 року позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за обома кредитними договорами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути:

- за кредитним договором № 45295564 від 29 грудня 2025 року - 3 290 грн, з яких 1 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 290 грн процентів та 2 000 грн пені (неустойки);

- за кредитним договором № 6299443 від 27 грудня 2025 року - 5 124 грн 60 коп., з яких 1 300 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 1 000 грн 35 коп. процентів, 224 грн 25 коп. комісії та 2 600 грн пені (неустойки).

Крім того, позивач просить покласти на відповідачку понесені судові витрати.

Позиція відповідачки.

У судовому засіданні 22 вересня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги заперечила. Пояснила, що жодних кредитних договорів не укладала, кредитних коштів не отримувала та заперечувала належність їй банківської платіжної картки із зазначеним позивачем номером.

Для перевірки обставин зарахування коштів відповідачка заявила клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою отримання виписки з банківського рахунку, яке суд задовольнив.

У судовому засіданні 06 жовтня 2026 року відповідачка надала виписку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про рух коштів за період із 27 до 31 грудня 2025 року.

Водночас відповідачка продовжувала заперечувати отримання кредитів, пояснивши, що не знає походження відображених у банківській виписці зарахувань і не визнає їх отриманням кредитних коштів за спірними договорами.

Відповідачка просила оголосити перерву для отримання правничої допомоги, і суд задовольнив це клопотання.

У судовому засіданні 21 жовтня 2026 року відповідачка не заперечувала проти завершення розгляду справи за наявними матеріалами, заявила клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та ціною позову.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22 вересня 2026 року.

22 вересня 2026 року за клопотанням відповідачки в судовому засіданні оголошено перерву для надання їй можливості отримати банківську виписку щодо руху коштів за спірний період.

06 жовтня 2026 року відповідачка подала до суду виписку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та заявила клопотання про оголошення перерви для отримання правничої допомоги, яке суд задовольнив.

Представник позивача в судове засідання 21 жовтня 2026 року не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала.

Відповідачка 21 жовтня 2026 року не заперечувала проти розгляду справи на підставі наявних доказів.

Суд забезпечив сторонам можливість реалізувати процесуальні права, надати докази та пояснення щодо обставин укладення кредитних договорів і фактичного перерахування коштів.

З огляду на достатність наданого сторонам часу для реалізації процесуальних прав та відсутність клопотань, які перешкоджали б завершенню судового розгляду, суд здійснив розгляд справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

29 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 оформлено в електронній формі договір про надання коштів у кредит № 45295564.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору сума кредиту становить 1 000 грн, строк кредитування - 29 днів, з 29 грудня 2025 року до 26 січня 2026 року, фіксована процентна ставка - 1 % на день. Загальна вартість кредиту становить 1 290 грн, з яких 290 грн - проценти за користування коштами. За прострочення повернення кредиту передбачено нарахування пені у розмірі 4 % від залишку основного боргу за кожен день прострочення.

Договір містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема її паспортні дані, РНОКПП НОМЕР_2 , адресу проживання та електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до довідки кредитодавця про ідентифікацію відповідачки 29 грудня 2025 року о 17:38:38 здійснено її ідентифікацію через систему BankID НБУ із використанням АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Для підписання договору 29 грудня 2025 року о 17:51:46 на зазначену електронну адресу направлено одноразовий ідентифікатор 35077, який відображено в електронному договорі.

Згідно з платіжною інструкцією № 8528a70f-f375-403f-bba9-bb76ca0e3685 від 29 грудня 2025 року кредитодавець через ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» здійснив переказ 1 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувачем зазначено ОСОБА_1 . Операцію проведено о 17:52:23, що також підтверджується довідкою платіжної установи № КД-000095950 від 02 червня 2026 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за цим договором проценти нараховувалися з 29 грудня 2025 року до 26 січня 2026 року по 10 грн щоденно, загалом 290 грн. Із 27 січня до 17 березня 2026 року нараховано пеню по 40 грн за день, загалом 2 000 грн. Відомостей про погашення заборгованості розрахунок не містить. Загальна сума заявленої заборгованості становить 3 290 грн.

Крім того, 27 грудня 2025 року між тими самими сторонами оформлено в електронній формі договір кредитної лінії «Надійний» № 6299443.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору сума кредиту становить 1 300 грн, строк кредитування - 360 днів, до 21 грудня 2026 року, фіксована процентна ставка - 0,95 % на день.

Пунктом 2.2.8 договору встановлено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 17,25 % від його суми, що становить 224 грн 25 коп. Передбачено також неустойку в розмірі 65 грн за кожен день прострочення.

Згідно з пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору проценти підлягають сплаті кожні 20 календарних днів. Перший обов`язковий платіж у розмірі 471 грн 25 коп., який включає проценти та комісію за надання кредиту, мав бути внесений 15 січня 2026 року.

Пунктом 6.13 договору передбачено право кредитодавця на шістдесят другий календарний день прострочення обов`язкового платежу вимагати повного дострокового погашення заборгованості. Порядок направлення відповідної вимоги на електронну адресу позичальниці або в її особистий кабінет визначено пунктом 6.13.1 договору.

Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідачки 27 грудня 2025 року о 13:20:40 здійснено її ідентифікацію через систему BankID НБУ. О 13:22:43 на електронну адресу prosovatona@gmail.com направлено одноразовий ідентифікатор 363430, зазначений в електронному договорі.

Відповідно до платіжної інструкції № 8867922a-db55-4a9f-b2d6-dbd197ad352c від 27 грудня 2025 року здійснено переказ 1 300 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувачем зазначено ОСОБА_1 . Операцію проведено о 13:22:54. Її завершення підтверджено довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000094952 від 01 червня 2026 року.

За розрахунком кредитодавця проценти за договором № 6299443 нараховувалися з 27 грудня 2025 року до 17 березня 2026 року включно по 12 грн 35 коп. щоденно, загалом 1 000 грн 35 коп. Комісію за надання кредиту нараховано одноразово в розмірі 224 грн 25 коп. За період із 16 січня до 24 лютого 2026 року нараховано неустойку в загальному розмірі 2 600 грн. Платежі в рахунок погашення заборгованості в розрахунку відсутні.

18 березня 2026 року первісним кредитодавцем складено вимогу про дострокове повернення заборгованості за договором № 6299443 у розмірі 5 124 грн 60 коп. з установленням строку її погашення до 17 квітня 2026 року. Відомості кредитодавця фіксують направлення цієї вимоги 18 березня 2026 року о 07:13:04 на електронну адресу відповідачки зі статусом «Message is sent».

Відповідачкою надано виписку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про рух коштів за її банківським рахунком за період із 27 до 31 грудня 2025 року, яка містить відомості щодо платіжної картки № НОМЕР_1 .

У цій виписці відображено зарахування 27 грудня 2025 року 1 300 грн та 29 грудня 2025 року 1 000 грн із зазначенням типу операцій «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct». Крім того, виписка містить відомості про подальші видаткові операції з переказу коштів на іншу платіжну картку.

25 лютого 2026 року між первісним кредитодавцем та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26. Відповідно до його пункту 2.1.3 перехід права вимоги до фактора здійснюється з дня підписання відповідного реєстру прав вимог.

За реєстрами прав вимог № 7 та № 8 від 20 травня 2026 року до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» відступлено права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6299443 у сумі 5 124 грн 60 коп. та договором № 45295564 у сумі 3 290 грн відповідно.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі. Особливості укладення електронного договору та його підписання одноразовим ідентифікатором визначені статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що підписання електронного кредитного договору одноразовим ідентифікатором за умови підтвердження відповідної процедури є належним способом волевиявлення сторони та дотримання письмової форми правочину.

Досліджені судом кредитні договори № 45295564 від 29 грудня 2025 року та № 6299443 від 27 грудня 2025 року містять визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні дані відповідачки та електронні підписи з використанням одноразових ідентифікаторів 35077 і 363430.

Відомості про підписання договорів узгоджуються з довідками про ідентифікацію через BankID НБУ, даними платіжних інструкцій та документами платіжної установи про виконання переказів.

Суд відхиляє заперечення відповідачки щодо неукладення кредитних договорів, оскільки вони спростовуються сукупністю взаємопов`язаних доказів, які підтверджують як проходження електронної ідентифікації та підписання договорів, так і фактичне виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання коштів.

Особливе доказове значення має банківська виписка, подана безпосередньо відповідачкою.

Так, у судовому засіданні 22 вересня 2026 року ОСОБА_1 заперечувала належність їй платіжної картки № НОМЕР_1 . Проте надана нею виписка АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» містить відомості про рух коштів саме за цією карткою, оформленою на її ім`я.

Отже, заперечення відповідачки щодо належності їй зазначеного платіжного засобу прямо спростоване її власним письмовим доказом.

Так само безпідставними є твердження відповідачки про неотримання кредитних коштів та невідоме походження зарахувань.

Банківська виписка підтверджує зарахування 27 грудня 2025 року 1 300 грн та 29 грудня 2025 року 1 000 грн. Ці суми, дати операцій та реквізити платіжного засобу повністю збігаються з даними платіжних інструкцій кредитодавця та підтвердженнями ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

На відміну від загальних заперечень відповідачки, документи платіжної установи містять конкретні відомості про відправника, отримувача, суми, час та ідентифікатори кожної операції. Вони безпосередньо пов`язують спірні зарахування з виконанням обох кредитних договорів.

Подальше перерахування коштів з рахунку відповідачки на іншу картку не змінює встановленого факту їх попереднього зарахування та не припиняє кредитних зобов`язань.

Саме по собі твердження відповідачки про те, що їй невідоме походження отриманих сум, не спростовує конкретних платіжних документів. Суд не встановив обставин, які давали б підстави визнати ці документи недостовірними або такими, що не стосуються спірних правовідносин.

Оцінивши наведені докази в сукупності, суд встановив факт укладення кредитних договорів із відповідачкою та перерахування на її банківську картку кредитних коштів у загальному розмірі 2 300 грн. Заперечення відповідачки в цій частині суд відхиляє як спростовані доказами.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України позичальниця зобов`язана повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у розмірі й порядку, встановлених договором.

Щодо договору № 45295564 від 29 грудня 2025 року суд установив, що строк повернення кредиту закінчився 26 січня 2026 року. Позичальниця отримала 1 000 грн, які не повернула. Нарахування 290 грн процентів за 29 днів користування кредитом за погодженою ставкою 1 % на день відповідає умовам договору та наданому розрахунку.

Таким чином, за цим договором обґрунтованою є заборгованість у розмірі 1 290 грн, з яких 1 000 грн - основний борг та 290 грн - проценти.

За договором № 6299443 від 27 грудня 2025 року строк кредитування визначено до 21 грудня 2026 року. Водночас договором встановлено обов`язок періодичної сплати процентів та право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі тривалого порушення платіжної дисципліни.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець за наявності передбачених законом і договором підстав має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту.

Пунктом 6.13 договору передбачено таке право на шістдесят другий календарний день прострочення обов`язкового платежу.

Перший обов`язковий платіж відповідачка мала здійснити 15 січня 2026 року, однак не виконала цього зобов`язання. 18 березня 2026 року кредитодавець направив на визначену договором електронну адресу вимогу про повне дострокове повернення заборгованості з наданням строку до 17 квітня 2026 року.

Направлення вимоги підтверджується відповідними електронними відомостями кредитодавця із зазначенням адреси отримувачки, дати, часу та статусу відправлення. Такий спосіб комунікації передбачений пунктом 6.13.1 договору.

Установлений у вимозі строк минув, заборгованість не погашена. Відтак позивач реалізував передбачене договором право вимагати дострокового виконання кредитного зобов`язання, а заявлена вимога про повернення 1 300 грн основного боргу є обґрунтованою.

Нарахування 1 000 грн 35 коп. процентів за період із 27 грудня 2025 року до 17 березня 2026 року здійснено за фіксованою ставкою 0,95 % на день, що становить 12 грн 35 коп. щоденно протягом 81 дня. Ці нарахування відповідають погодженим умовам договору та здійснені за період фактичного користування кредитом до пред`явлення вимоги про його дострокове повернення.

Щодо комісії в розмірі 224 грн 25 коп. суд виходить із того, що пунктом 2.2.8 договору встановлено саме одноразову комісію за надання кредиту, яка відповідно до пункту 6.2 нараховується в день видачі коштів.

Зазначена комісія прямо включена до загальних витрат за споживчим кредитом та врахована при визначенні денної процентної ставки, яка згідно з пунктом 2.3.1 договору становить 0,998 % і не перевищує граничного розміру 1 %, передбаченого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Правових підстав для виключення цієї погодженої сторонами одноразової комісії зі складу заборгованості суд не встановив.

Отже, за договором № 6299443 підлягають стягненню 1 300 грн основного боргу, 1 000 грн 35 коп. процентів та 224 грн 25 коп. комісії, загалом 2 524 грн 60 коп.

Водночас вимоги позивача про стягнення неустойки за обома договорами задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити неустойку (штраф, пеню) за прострочення кредитного зобов`язання.

Нараховані за цей період неустойка та інші платежі за прострочення виконання кредитних зобов`язань підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлені позивачем 2 000 грн пені за договором № 45295564 та 2 600 грн неустойки за договором № 6299443 нараховані в період дії воєнного стану саме за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Зазначені нарахування суперечать імперативним положенням закону, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо належності позивачу права вимоги суд виходить із положень статей 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України, якими врегульовано заміну кредитора у зобов`язанні та відступлення права грошової вимоги за договором факторингу.

Договір факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, реєстри прав вимог № 7 та № 8 від 20 травня 2026 року підтверджують перехід до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прав вимоги за обома кредитними договорами в обсязі, визначеному відповідними реєстрами.

Зазначений договір факторингу укладено до введення в дію 30 липня 2026 року Закону України «Про факторинг», тому відповідно до пункту 2 розділу V цього Закону правовідносини, що виникли з нього, регулюються законодавством, яке діяло на час його укладення, з урахуванням передбачених законом перехідних положень.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за спірними кредитними договорами.

Враховуючи встановлені обставини, зміст договірних зобов`язань та результати оцінки доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Із заявлених до стягнення 8 414 грн 60 коп. обґрунтованими є 3 814 грн 60 коп., з яких 1 290 грн - заборгованість за договором № 45295564 від 29 грудня 2025 року та 2 524 грн 60 коп. - заборгованість за договором № 6299443 від 27 грудня 2025 року.

У решті позовних вимог, а саме щодо стягнення 4 600 грн неустойки, належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу. У разі часткового задоволення позову такі витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до відшкодування 2 662 грн 40 коп. судового збору та 6 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження останніх подано договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, документи щодо надання адвокатом Ткаченко Ю.О. правничої допомоги, витяг з акта приймання-передачі наданих послуг та платіжну інструкцію.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи і фінансовий стан сторін.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що навіть за умови встановлення фіксованого гонорару його співмірність може оцінюватися з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених процесуальних документів та фактичного обсягу роботи адвоката.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, у пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та обґрунтовані за розміром витрати. У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ також застосував критерій розумності розміру витрат.

Оцінюючи заявлену суму, суд враховує, що ця справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за двома типовими кредитними договорами одного первісного кредитодавця, а право вимоги за ними набуте на підставі одного договору факторингу. Позовні вимоги ґрунтуються на однорідних правовідносинах та переважно аналогічних доказах.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, а підготовка позовів про стягнення кредитної заборгованості становить типовий напрям його діяльності. Представником підготовлено одну позовну заяву, справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, участі в судових засіданнях представник позивача не брала, додаткових процесуальних документів, які потребували б істотної самостійної правової роботи, не подавала.

Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500 грн становлять значну частину ціни позову - 8 414 грн 60 коп., що з огляду на фактичний обсяг виконаної роботи є неспівмірним із характером та складністю спору.

Суд також враховує, що надана платіжна інструкція № 579939275.1 від 15 жовтня 2025 року стосується оплати правничої допомоги за іншим договором та не підтверджує фактичної сплати саме заявлених 6 500 грн у цій справі. Водночас відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розподілу підлягають також витрати, які сторона зобов`язана сплатити за надану правничу допомогу.

Ураховуючи наведене, суд визнає клопотання відповідачки обґрунтованим та вважає, що розумним, необхідним і співмірним обсягу фактично наданої правничої допомоги є розмір витрат у сумі 4 000 грн. Відшкодування більшої суми становило б надмірний майновий тягар для відповідачки та не відповідало б критеріям пропорційності й справедливості.

Оскільки позов задоволено на 3 814 грн 60 коп. із заявлених 8 414 грн 60 коп., частка задоволених вимог становить 45,33 %.

Відтак відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 813 грн 32 коп. (4 000 грн ? 3 814,60 грн / 8 414,60 грн) та судовий збір у розмірі 1 206 грн 95 коп. (2 662,40 грн ? 3 814,60 грн / 8 414,60 грн).

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 3 020 грн 27 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 516, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 45295564 від 29 грудня 2025 року в розмірі 1 290 (одна тисяча двісті дев`яносто) грн, з яких:

- 1 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 290 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредитної лінії № 6299443 від 27 грудня 2025 року в розмірі 2 524 (дві тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн 60 коп., з яких:

- 1 300 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 1 000 грн 35 коп. - заборгованість за процентами;

- 224 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Загальна сума заборгованості за двома кредитними договорами, що підлягає стягненню, становить 3 814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені (неустойки) за кредитними договорами в загальному розмірі 4 600 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 206 (одна тисяча двісті шість) грн 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн 32 коп., а всього 3 020 (три тисячі двадцять) грн 27 коп.

У решті вимог про відшкодування судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33; банківські реквізити: IBAN НОМЕР_3 , АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер