Рішення № 140838273, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/19398/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних посилається на те, що у 2000 році здобув повну загальну середню освіту; з 01.09.2025 року був зарахований на денну форму навчання до Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму, з якого був відрахований 15.09.2025 року. У 2025 році його також було зараховано на денну форму навчання до Боринського професійного ліцею народних промислів і ремесел для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник», з якого його відраховано без видачі документа про освіту. Вказує, що з 01.09.2026 року є здобувачем освіти ступеня «фаховий молодший бакалавр» на денній формі навчання у Відокремленому структурному підрозділі закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Миколаївський фаховий коледж. Однак у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) від 03.09.2026 року №907036 у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує». Вважає, що в його діях відсутнє порушення послідовності здобуття освіти, а дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його право на освіту, тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 18.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС».

Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 18.09.2026 року о 18:34 год в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС», жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , у 2000 році закінчив середню школу с.Гусне Турківського району Львівської області та 22.06.2000 року отримав атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму від 13.07.2026 року №01-17/01-169, позивач був зарахований на навчання з 01.09.2025 року (наказ №29-с/04 від 14.08.2025) за спеціальністю «Лісове господарство» на денну форму навчання та відрахований 15.09.2025 року (наказ №72 від 15.09.2025) за невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступив до занять протягом 10 днів), а також за порушення умов договору №109/25 надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців.

Відповідно до історії навчання здобувача освіти за даними ЄДЕБО, у Прикарпатському фаховому коледжі лісового господарства та туризму позивач навчався за ступенем «фаховий молодший бакалавр» (форма денна, контракт, спеціальність Н4 «Лісове господарство»), дата поточного статусу навчання 15.09.2025, поточний статус «Відраховано із ЗО (За невиконання індивідуального навчального плану (після зарахування не приступили до занять протягом 10 календарних днів))».

З цієї ж історії навчання вбачається, що з 01.09.2025 року позивач навчався у Боринському професійному ліцеї народних промислів і ремесел за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» (форма денна, бюджет, професії 7124 «Столяр будівельний», 7129 «Монтажник систем утеплення будівель»), а 31.08.2026 року отримав статус «Відраховано із ЗО (За власним бажанням)».

Наказом Відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Миколаївський фаховий коледж від 26.08.2026 року №2013-С «Про зарахування на навчання» позивача зараховано з 01.09.2026 року студентом першого року навчання денної форми здобуття освіти за освітньою програмою спеціальності D1 «Облік і оподаткування» за кошти фізичних та/або юридичних осіб; освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр. Відповідно до додатку до цього наказу (форма №Н-1.03.2), документом про освіту, на основі якого відбувся вступ позивача, є атестат про повну загальну середню освіту серії ВК №13530874 від 22.06.2000 року.

03.09.2026 року в ЄДЕБО сформовано довідку №907036 про здобувача освіти, у якій зазначено, що позивач здобуває освіту у вказаному закладі за ступенем «фаховий молодший бакалавр», форма здобуття освіти денна, спеціальність D1 «Облік і оподаткування», дата початку здобуття освіти 01.09.2026 року, дата завершення здобуття освіти 30.06.2028 року. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».

Не погодившись зі змістом такої довідки, вважаючи, що вона порушує його право на освіту, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суд зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України від 05.09.2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі Закон №2145-VIII).

Згідно з ч.ч.1-2 ст.3 Закону №2145-VIII, кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту (ч.2 ст.16 Закону №2145-VIII).

У ст.17 Закону №2145-VIII вказано, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами ст.40 Закону №2145-VIII, після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 ч.1 ст.1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України від 01.07.2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.6 Закону №1556-VII, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5, 6 ст.7 Закону №1556-VII, документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.

Статтею 23 Закону України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII) передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з п.1 ч.3 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560), визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеною у додатку 9 до Порядку №560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець у ст.23 Закону №3543-XII використовує термін «здобутий рівень», що в системному взаємозв`язку з п.23 ч.1 ст.1 та ст.40 Закону №2145-VIII означає завершений етап навчання, підтверджений відповідним документом про освіту. Сама по собі наявність факту навчання в минулому, яке не завершилося присвоєнням кваліфікації, не створює для особи «здобутого рівня», а отже, не може бути точкою відліку для визначення послідовності.

Суд враховує, що у постанові від 29.10.2025 року у справі №200/5372/24, за схожих обставин, Верховний Суд сформував такий правовий висновок:

«… нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

54. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.».

Розвиваючи цей підхід, у постанові від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24 Верховний Суд зазначив:

« 55. Водночас до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту - навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем вищої освіти не може розглядатись як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти у розумінні законодавства про освіту.

56. Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.».

У п.65 цієї ж постанови Верховний Суд наголосив, що «слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 07.11.2025 року у справі №160/31314/24, від 14.11.2025 року у справі №160/30918/24, від 26.11.2025 року у справі №160/29658/24, від 15.01.2026 року у справі №300/2794/25 та від 03.03.2026 року у справі №340/7912/24.

З огляду на обставини справи, що розглядається, суд вважає вказані висновки застосовними до спірних правовідносин, і не вбачає підстав для відступу від них.

Як підтверджено матеріалами справи, єдиним документом про освіту позивача є атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 22.06.2000 року. Саме на основі цього атестата позивача зараховано на навчання до Миколаївського фахового коледжу наказом від 26.08.2026 року №2013-С.

Навчання позивача у Прикарпатському фаховому коледжі лісового господарства та туризму за ступенем «фаховий молодший бакалавр» тривало з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року і завершилося відрахуванням. Навчання у Боринському професійному ліцеї народних промислів і ремесел за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» завершилося відрахуванням 31.08.2026 року за власним бажанням. За жодним із цих рівнів позивач атестацію не проходив і документа про освіту не отримував. На це вказує і довідка від 03.09.2026 року №907036, у якій відомості про документи про освіту позивача відсутні. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. Раніше здобутим рівнем освіти позивача є лише повна загальна середня освіта.

Поряд з тим, суд встановив, що з 01.09.2026 року позивач здобуває на денній формі навчання фахову передвищу освіту (ступінь «фаховий молодший бакалавр»). У переліку рівнів освіти, визначеному ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, фахова передвища освіта зазначена після профільної середньої освіти та рівнів професійної (професійно-технічної) освіти, а відповідно до ч.2 ст.16 цього ж Закону вона здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Тобто, поточне здобуття позивачем освіти відповідає послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання ні за ступенем «фаховий молодший бакалавр», ні за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», його повторне зарахування на навчання за ступенем «фаховий молодший бакалавр» не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII. Тобто, відсутня така ознака, як «повторне здобуття освіти». Підстави попередніх відрахувань позивача (невиконання навчального плану, порушення умов договору, власне бажання) та тривалість його навчання на оцінку послідовності здобуття освіти не впливають, що узгоджується з наведеним вище висновком, викладеним у п.56 постанови Верховного Суду від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24.

Стосовно питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, суд зазначає таке.

На виконання ст.74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти. Засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, порядок її ведення, повноваження її держателя, адміністратора та інших суб`єктів ведення визначаються Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 року №872 (далі Положення №872).

Згідно з п.1 Положення №872, це Положення визначає механізм функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі Єдина електронна база) в галузі освіти як інтегрованої інформаційної системи, що забезпечує збирання, створення, реєстрацію, накопичення, зберігання, зміну, використання, поширення та захист інформації про суб`єктів освітньої діяльності, вступників до закладів освіти, здобувачів освіти, документи про освіту (науковий ступінь), педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, порядок її ведення.

Відповідно до п.4 Положення №872, власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління МОН (далі адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Згідно з п.10 Положення №872, інформація вноситься (змінюється) в Єдиній електронній базі користувачами протягом п`яти робочих днів з моменту її створення, отримання (зміни) суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, якщо інший строк не встановлено законодавством, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення Єдиної електронної бази або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, узгодженого з адміністратором.

Відповідно до підп.1, 3, 6 п.24 Положення №872, МОН: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази; використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази.

З огляду на вищевказані норми Положення №872, суд приходить висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сфері освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як держатель зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї.

Суб`єкти ж освітньої діяльності вносять інформацію до ЄДЕБО за допомогою програмного забезпечення, узгодженого з адміністратором, і не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24:

« 88. Верховний Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.».

У п.93 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: « 93. Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.».

На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України як держатель ЄДЕБО має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 року у справі №160/34591/24 та від 03.03.2026 року у справі №340/7912/24.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

А тому, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, належить зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: пр-кт Берестейський, 10, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 38621185) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказати «Так, не порушує».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: пр-кт Берестейський, 10, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 38621185) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.