Рішення № 140838272, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18892/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування у довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 01.09.2026 №896602 відомостей щодо ОСОБА_1 у частині послідовності здобуття освіти із значенням «Ні, порушує»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати або забезпечити формування нової довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 із зазначенням у відомостях про послідовність здобуття освіти: «Так, не порушує».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01.09.2026 року навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка за денною формою здобуття освіти за спеціальністю «A4 Середня освіта (A4.07 Географія)», рівень освіти «бакалавр». Раніше він навчався у цьому ж університеті за освітнім рівнем «бакалавр», однак навчання не завершив і був відрахований. Атестацію не проходив, ступінь бакалавра йому не присуджувався, диплом бакалавра не видавався. Документами про освіту позивача є лише свідоцтво про базову загальну середню освіту та документ про повну загальну середню освіту. Незважаючи на це, у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) від 01.09.2026 року №896602 у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує». Вважає, що незавершене навчання не є раніше здобутим рівнем освіти, а тому він вперше здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти. Наголошує, що наявність у ЄДЕБО таких відомостей перешкоджає реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.10.2025 року у справі №200/5372/24. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що згідно з інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, позивач у 2019 році був зарахований до Львівського національного університету імені Івана Франка для здобуття освітнього рівня бакалавра і у 2021 році відрахований за власним бажанням. У вересні 2025 року його зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра до цього ж університету, а у листопаді 2025 року відраховано за власним бажанням. У 2026 році позивача повторно зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра. На думку відповідача, за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в неї формуються знання, уміння, навички та компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Тому відрахована особа для збереження послідовності здобуття освіти має поновитися на навчанні, а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти. Повторне зарахування на тому самому рівні Національної рамки кваліфікацій, на думку відповідача, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, тому у довідці правильно зазначено «Ні, порушує». Відповідач також посилається на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, встановлений дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року №1/34-Д-24, та на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року №1/9758-24. Крім того, зазначає, що відомості про здобувачів освіти вносять до ЄДЕБО суб`єкти освітньої діяльності. На Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на Державне підприємство «Інфоресурс» технічні функції. Тому вважає, що у спірних правовідносинах не виконує владних управлінських функцій щодо позивача.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує доводи відповідача. Зазначає, що не оспорює відомості про своє зарахування та відрахування, а оскаржує результат їх автоматизованої обробки висновок «Ні, порушує». Вказує, що закон не вимагає обов`язкового поновлення на навчанні, а доручення та лист Міністерства освіти і науки України не є нормативно-правовими актами. Посилається на постанови Верховного Суду від 29.10.2025 року у справі №200/5372/24, від 03.03.2026 року у справі №340/7912/24 та від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС», жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді від 14.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , 10.06.2017 року отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , а 26.06.2019 року свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 . Обидва документи видані Новояворівським навчально-виховним комплексом «загальноосвітня школа II ступеня - ліцей» Яворівської районної ради Львівської області. Інших документів про освіту позивача згідно з випискою з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи в ЄДЕБО не міститься.

З цієї ж виписки вбачається, що з 01.09.2019 року позивач навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка за освітнім рівнем «бакалавр» (форма денна, фінансування контракт, факультет прикладної математики та інформатики, спеціальність 122 «Комп`ютерні науки», освітня програма «Інформатика»). 09.02.2021 року він отримав статус «Відраховано із ЗО (За власним бажанням)».

З 01.09.2025 року позивач навчався у цьому ж університеті за освітнім рівнем «бакалавр» (форма денна, фінансування бюджет, географічний факультет, спеціальність C6 «Географія та регіональні студії»). 10.11.2025 року він отримав статус «Відраховано із ЗО (За власним бажанням)».

Наказом Львівського національного університету імені Івана Франка від 13.08.2026 року №С-500/б позивача зараховано на навчання за освітнім рівнем «бакалавр» за денною формою здобуття освіти на географічний факультет за спеціальністю A4 «Середня освіта», спеціалізація A4.07 «Географія», фінансування бюджет. Дата початку здобуття освіти 01.09.2026 року, дата завершення 30.06.2030 року.

01.09.2026 року в ЄДЕБО сформовано довідку №896602 про здобувача освіти, у якій зазначено вказані відомості про поточне здобуття освіти позивачем. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує». Розділ довідки «Інформація про документи про освіту» записів не містить.

Не погодившись зі змістом такої довідки, вважаючи, що вона порушує його право на освіту, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суд зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України від 05.09.2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі Закон №2145-VIII).

Згідно з ч.ч.1-2 ст.3 Закону №2145-VIII, кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

У ст.17 Закону №2145-VIII вказано, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами ст.40 Закону №2145-VIII, після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну, фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 ч.1 ст.1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України від 01.07.2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).

Згідно з абз.1 ч.1 ст.4 Закону №1556-VII, кожен має право на вищу освіту.

Відповідно до абз.3, 4 ч.1 ст.4 Закону №1556-VII, громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №1556-VII, здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Частиною 4 ст.5 Закону №1556-VII визначено, що бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.6 Закону №1556-VII, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5, 6 ст.7 Закону №1556-VII, документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.

Статтею 23 Закону України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII) передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з п.1 ч.3 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560), визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеною у додатку 9 до Порядку №560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець у ст.23 Закону №3543-XII використовує термін «здобутий рівень», що в системному взаємозв`язку з п.23 ч.1 ст.1 та ст.40 Закону №2145-VIII означає завершений етап навчання, підтверджений відповідним документом про освіту. Сама по собі наявність факту навчання в минулому, яке не завершилося присвоєнням кваліфікації, не створює для особи «здобутого рівня», а отже, не може бути точкою відліку для визначення послідовності.

Суд враховує, що у постанові від 29.10.2025 року у справі №200/5372/24, за схожих обставин, Верховний Суд сформував такий правовий висновок:

«… нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

54. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.».

Розвиваючи цей підхід, у постанові від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24 Верховний Суд зазначив:

« 55. Водночас до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту - навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем вищої освіти не може розглядатись як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти у розумінні законодавства про освіту.

56. Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.».

У п.65 цієї ж постанови Верховний Суд наголосив, що «слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.».

У п.68 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: « 68. Те, що позивач раніше вже навчався у закладі вищої освіти за освітнім ступенем «магістр» та був з нього відрахований без отримання диплома магістра, не прирівнює його до особи, яка здобула вищу освіту ступеня «магістр» й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому закладі вищої освіти за тим самим освітнім ступенем, ОСОБА_1 здобуває освіту рівня, який раніше ним не був здобутий.».

У постанові від 15.01.2026 року у справі №300/2794/25, за обставин неодноразового зарахування особи на навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти без отримання документа про вищу освіту, Верховний Суд зазначив: « 58. Суди з`ясували, що станом на момент формування спірної довідки, ОСОБА_1 здобував освіту у декількох вищих навчальних закладах за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти за ступенем фаховий молодший бакалавр та за ступенем бакалавр, однак не той час не отримував жодного документа про вищу освіту будь-якого ступеня, зокрема, диплома молодшого бакалавра або бакалавра, а тому, за таких обставин, формування та видання позивачу довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням у ній відомостей про порушення ним послідовності поточного здобуття освіти не ґрунтується на законі, а відмова у внесенні змін до такого документа є протиправною і порушує право здобувача освіти на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 07.11.2025 року у справі №160/31314/24, від 14.11.2025 року у справі №160/30918/24, від 26.11.2025 року у справі №160/29658/24, від 15.01.2026 року у справі №300/2794/25 та від 03.03.2026 року у справі №340/7912/24.

Як підтверджено матеріалами справи, документами про освіту позивача є лише свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 10.06.2017 року та свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 від 26.06.2019 року.

Навчання позивача у Львівському національному університеті імені Івана Франка за освітнім рівнем «бакалавр» з 01.09.2019 року та з 01.09.2025 року в обох випадках завершилося відрахуванням за власним бажанням (09.02.2021 року та 10.11.2025 року відповідно). Атестацію позивач не проходив, ступінь бакалавра йому не присуджувався, документ про вищу освіту не видавався. На це вказує і довідка від 01.09.2026 року №896602, розділ «Інформація про документи про освіту» якої записів не містить. Ці обставини відповідач не заперечує, доказів протилежного не надав.

Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.

Поряд з тим, суд установив, що з 01.09.2026 року позивач здобуває за денною формою перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. У переліку рівнів освіти, визначеному ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, цей рівень зазначено після профільної середньої освіти, а відповідно до абз.2 ч.4 ст.5 Закону №1556-VII ступінь бакалавра здобувається за умови наявності в особи повної загальної середньої освіти. Тобто поточне здобуття позивачем освіти відповідає послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітнім рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII. Кількість попередніх зарахувань, зміна спеціальності та підстава відрахування (власне бажання) на такий висновок не впливають. Закон пов`язує здобуття рівня вищої освіти з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту, а не з фактом зарахування чи тривалістю навчання. Це узгоджується з висновками, викладеними у п.56 постанови Верховного Суду від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24 та у п.58 постанови Верховного Суду від 15.01.2026 року у справі №300/2794/25.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу вона має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону №2145-VIII рівень освіти це завершений етап освіти. Згідно з ч.2 ст.5, ч.2 ст.6 та ч.1 ст.7 Закону №1556-VII ступінь вищої освіти присуджується особі, яка успішно виконала освітню програму, на підставі рішення екзаменаційної комісії, а документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала освітню програму та пройшла атестацію. Набуття особою окремих знань, умінь чи навичок у процесі незавершеного навчання не є юридичним фактом здобуття нею рівня вищої освіти. Аналогічні доводи відповідача відхилені Верховним Судом у п.65 постанови від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24, зміст якого наведено вище.

Необґрунтованими є посилання відповідача на те, що для збереження послідовності здобуття освіти позивач мав поновитися на навчанні, а не вступати повторно. Ні ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, ні п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII не пов`язують послідовність здобуття освіти зі способом продовження навчання (вступ, поновлення чи переведення). Відповідно до абз.3 ч.1 ст.4 Закону №1556-VII громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми. Абзацом 4 цієї ж частини визначено умови, за яких громадяни України, які не завершили навчання за певним ступенем освіти, можуть повторно здобувати вищу освіту за тим самим ступенем. Тобто закон допускає повторне здобуття вищої освіти за тим самим ступенем особою, яка раніше навчання не завершила.

Щодо посилань відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, встановлений дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року №1/34-Д-24, та на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 року №1/9758-24, суд зазначає таке. Згідно з переліком додатків до відзиву, копії цих документів до нього не додавались. Водночас, як визнає і сам відповідач у відзиві, листи міністерств не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми. Доручення Міністра також не є нормативно-правовим актом. Відтак такі документи не можуть визначати зміст поняття «раніше здобутий рівень освіти» інакше, ніж це встановлено законом.

Стосовно питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, суд зазначає таке.

На виконання ст.74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти. Засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, порядок її ведення, повноваження її держателя, адміністратора та інших суб`єктів ведення визначаються Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 року №872 (далі Положення №872).

Згідно з п.1 Положення №872, це Положення визначає механізм функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі Єдина електронна база) в галузі освіти як інтегрованої інформаційної системи, що забезпечує збирання, створення, реєстрацію, накопичення, зберігання, зміну, використання, поширення та захист інформації про суб`єктів освітньої діяльності, вступників до закладів освіти, здобувачів освіти, документи про освіту (науковий ступінь), педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, порядок її ведення.

Відповідно до п.4 Положення №872, власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління МОН (далі адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Згідно з п.10 Положення №872, інформація вноситься (змінюється) в Єдиній електронній базі користувачами протягом п`яти робочих днів з моменту її створення, отримання (зміни) суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, якщо інший строк не встановлено законодавством, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення Єдиної електронної бази або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується суб`єктом ведення Єдиної електронної бази, узгодженого з адміністратором.

Відповідно до підп.1, 3, 6 п.24 Положення №872, МОН: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази; використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази.

З огляду на вищевказані норми Положення №872, суд приходить висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сфері освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як держатель зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї.

Суб`єкти ж освітньої діяльності вносять інформацію до ЄДЕБО за допомогою програмного забезпечення, узгодженого з адміністратором, і не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.05.2026 року у справі №280/9417/24:

« 88. Верховний Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.».

У п.93 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: « 93. Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.».

На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України як держатель ЄДЕБО має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 року у справі №160/34591/24 та від 03.03.2026 року у справі №340/7912/24.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо формування у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 01.09.2026 року №896602 відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

А тому, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, належить зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити формування в ЄДЕБО щодо позивача довідки про здобувача освіти, у якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 01.09.2026 року №896602 відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: пр-кт Берестейський, 10, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 38621185) забезпечити формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) довідки про здобувача освіти, у якій у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: пр-кт Берестейський, 10, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 38621185) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.