Рішення № 140838184, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/18256/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач, Кам`янка-Бузький відділ ДВС ЛМУМЮ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сирко Галини Ярославівни від 28.08.2026 про закінчення виконавчого провадження №81720790.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін /арк.спр.31/.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду виконано не в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, про що повідомити позивача. Однак на виконання рішення відповідач надав копію листа від 22.07.2026 та повідомив про повне виконання рішення суду. На підставі поданої боржником заяви державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням. Однак під час прийняття оскарженої постанови відповідач належним чином не здійснив перевірки виконання рішення суду, що свідчить про протиправність такої постанови. Позивач вважає постанову державного виконавця протиправною, передчасною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки боржник судове рішення не виконав по суті, а вчинив дії, які прямо суперечать висновкам суду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.64-66/. Вказав, що суд у справі №380/17371/25 дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви позивача від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, з огляду на те, що заява позивача не була розглянута по суті заявлених у ній вимог та відповідачем не було надано належної оцінки наведеним у ній аргументам, суд виснував, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання розглянути по суті заяву позивача від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, про що повідомити позивача. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, інформацію про визнання придатним ОСОБА_1 згідно з Постановою ВЛК від 01.04.2022 та натомість внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про визнання ОСОБА_1 непридатним згідно з постановою ВЛК від 01.04.2022, є передчасними, адже такі дії є виключною компетенцією відповідача, який у спірному випадку жодного рішення ще не приймав та наведені позивачем аргументи і документи не оцінив. ІНФОРМАЦІЯ_2 в термін для добровільного виконання на адресу відповідача надіслано лист вих. №5891 від 25.08.2026, згідно з яким встановлено, що за рішенням суду ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025, перевірено наявні військово-облікові дані, відомості Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а також документи, що перебувають у розпорядженні Другого відділу та надано письмову відповідь стягувачу ОСОБА_1 за вих. №5137 від 22.07.2026, в якій викладено результати розгляду його звернення. Наведено мотиви прийнятого рішення.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив /арк.спр. 72-76/, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додаткового вказав, що лист ТЦК та СП №5137, на який посилається виконавець, датований 22.07.2026 - тобто, він був винесений до відкриття виконавчого провадження. Проте головне те, що цей лист не є виконанням рішення суду по суті. У листі від 22.07.2026 боржник прямо заявив про «неможливість виконання правових норм» та відмовився вносити необхідні зміни до реєстру «Оберіг». Виконавець жодним чином не спростувала доводи позивача про те, що боржником жодного фіскального чека АТ «Укрпошта», опису вкладення чи трек-номера, які б доводили, що лист від 22.07.2026 взагалі колись надсилався чи вручався позивачу. Позивач про існування вказаного листа дізнався виключно після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд з`ясував позиції сторін щодо можливості продовження розгляду справи у письмовому провадженні, проти чого сторони заперечень не висловили. Керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зважаючи на особливості розгляду справ передбачених статтею 287 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.

Суд заслухав доводи сторін, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та,

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 (яке набрало законної сили 07.07.2026) визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, про що повідомити позивача.

Державним виконавцем Кам`янка-Бузького відділу ДВС ЛМУМЮ 12.08.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81720790 на підставі виконавчого листа №380/17371/25 від 24.07.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 25.08.2026 повідомив старшого державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу ДВС ЛМУМЮ, що рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 виконано та розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025, перевірено наявні військово-облікові дані, відомості Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а також документи, що перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами повторного розгляду заявнику надано письмову відповідь від 22.07.2026 №5137, в якій викладено результати розгляду його звернення, наведено мотиви прийнятого рішення та повідомлено про відсутність документів, які підтверджують наявність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаного та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. До листа долучено копію відповіді заявнику на 3 арк. в 1 примірнику.

Державним виконавцем на підставі зазначеного листа та відповіді, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено 28.08.2026 постанову про закінчення виконавчого провадження №81720790.

Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду.

Спірним у цій справі є правомірності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII» (далі Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (частина 2).

Крім того, на підставі положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).

Частиною статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з положеннями статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення (частина 1).

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (частина 2).

Частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з урахуванням викладених норм державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена положеннями Закону №1404-VIII. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З доказів у справі суд встановив, що спір у цій справі стосується виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25. Відповідно до зазначеного рішення зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 щодо актуалізації та виправлення щодо нього відомостей, якій містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, про що повідомити позивача.

Відповідачем 12.08.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81720790 на підставі виконавчого листа №380/17371/25 від 24.07.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 25.08.2026 повідомив старшого державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу ДВС ЛМУМЮ, що рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 виконано та розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025, перевірено наявні військово-облікові дані, відомості Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а також документи, що перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами повторного розгляду заявнику надано письмову відповідь від 22.07.2026 №5137, в якій викладено результати розгляду його звернення, наведено мотиви прийнятого рішення та повідомлено про відсутність документів, які підтверджують наявність підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаного та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. До листа долучено копію відповіді заявнику на 3 арк. в 1 примірнику.

Державним виконавцем на підставі зазначеного листа та відповіді, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, винесено 28.08.2026 постанову про закінчення виконавчого провадження №81720790.

Підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження представник позивача вказує те, що в порушення принципів та вимог статей 18, 76 Закону №1404-VIII, державний виконавець прийняв оскаржену постанову на підставі суб`єктивних тверджень ТЦК та СП, викладених у заяві від 25.08.2026, оцінив факт складання листа від 22.07.2026, як виконання. Однак матеріальний результат (актуалізація та виправлення недостовірних відомостей в ЄДР «Оберіг») боржником досягнутий не був.

Проте суд такі покликання представника позивача оцінює критично та звертає увагу, що в мотивувальній частині рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 суд вказав, що «вимоги позивача про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, інформацію про визнання придатним ОСОБА_1 згідно з Постановою ВЛК від 01.04.2022 та натомість внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про визнання ОСОБА_1 , непридатним згідно з Постановою ВЛК від 01.04.2022, є передчасними, адже такі дії є виключною компетенцією відповідача, який у спірному випадку жодного рішення ще не приймав та наведені позивачем аргументи і документи не оцінив».

При цьому, суд під час розгляду заяви представника позивача про встановлення судового контролю у справі №380/17371/25 зауважив, що судовим рішенням також не зобов`язувалося відповідача в обов`язковому порядку задовольнити заяву позивача від 23.04.2025, виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів інформацію про визнання придатним ОСОБА_1 згідно з Постановою ВЛК від 01.04.2022 та натомість внести дані про визнання ОСОБА_1 непридатним, тощо.

Отже, як суд, так і державний виконавець перевіряє виконання рішення суду лише у справі, в якій прийняв рішення та в межах задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що під час прийняття рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 суд не надавав жодної правової оцінки результатам розгляду заяви позивача від 23.04.2025, а навпаки встановив відсутність факту розгляду такої та відповідної оцінки відповідача.

Натомість представник позивача не погоджується із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке прийняте на виконання рішення суду за результатом розгляду заяви позивача від 23.04.2025, за відсутності у судовому рішенні у справі №380/17371/25, правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору.

З огляду на викладене, суд висновує про безпідставність доводів представника позивача в цій частині.

Також представник позивача вказує, що відповідь від 22.07.2026 позивач не отримував, а ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав доказів надіслання такої позивачу.

Суд встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 12.08.2026, а вже 28.08.2026 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі отриманого від ІНФОРМАЦІЯ_3 листа та копії відповіді.

Суд зауважує, що в резолютивній частині рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25 ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов`язано не лише розглянути по суті заяву позивача від 23.04.2025, а й повідомити позивач про прийняте рішення.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання судового рішення в повному обсязі відповідно до виконавчого документа. Закінчення виконавчого провадження з цієї підстави можливе виключно за умови реального, а не формального виконання рішення.

При цьому, постанова про закінчення виконавчого провадження повинна бути мотивованою та містити: конкретні обставини, які підтверджують фактичне виконання судового рішення; відомості про спосіб і засоби встановлення такого виконання (результати перевірки, докази, документи тощо).

Отже, у разі відсутності належної перевірки виконання рішення або за відсутності доказів його фактичного та повного виконання, прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII є передчасним та таким, що не відповідає вимогам закону.

За обставин цієї справи, державний виконавець, приймаючи постанову від 28.08.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №81720790, жодним чином не перевірив фактичне виконання рішення суду у справі №380/17371/25 у повному обсязі та не встановив, що зобов`язання боржника виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною судового рішення та мотивами, якими керувався суд, постановляючи це рішення.

Відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що під час примусового виконання рішення суду ним вчинялися будь-які дії передбачені положеннями частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII.

Суд зауважує, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідь від 22.07.2026 була надіслана позивачу або вручена особисто. Надання державному виконавцю лише копії відповіді саме по собі не може свідчити про фактичне виконання судового рішення за відсутності належних та допустимих доказів надіслання/вручення такої позивачу. Натомість представник позивача звертає увагу про те, що позивача не повідомлено про результати розгляду заяви.

Отже, за встановлених обставин, реальний результат виконання судового рішення та доведення інформації до відома позивача державним виконавцем не був встановлений.

Відсутність доказів фактичного надіслання/вручення виключає можливість визнання відповідних дій такими, що відповідають вимогам закону.

У контексті викладеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04 наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови фактичного виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені законом заходи в межах встановлених повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі №619/562/18 зазначив, що належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та долучені докази суд висновує, що як станом на момент винесення оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження, так і на момент розгляду цієї справи відповідачем не надано належних доказів вчинення всі необхідних дій з метою належного та повного виконання рішення суду від 05.06.2026 у справі №380/17371/25.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.08.2026 про закінчення виконавчого провадження №81720790.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кам`янка-Бузький відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (80400, вул. Ярослава Мудрого, 17Б, м. Кам`янка-Бузька, Львівський район, Львівська область; ЄДРПОУ 34912221).

Суддя Кравців Олег Романович