Рішення № 140837865, 22.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/40563/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» до Головного управління Держпродспоживслужби про визнання протиправним та скасування припису-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 43854923) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати Припис Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві від 11.06.2024 р. № 88 про усунення порушень вимог законодавства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не є постачальником електроенергії у будинку та, відповідно, не підпадає під дію Закону України «Про ціни та ціноутворення» чи Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Зауважив, що жодного прибутку у сфері електропостачання позивач не отримує, а кошти, які надходять від мешканців будинку, перераховуються транзитом на ПП «Ремсервіс» за договором про відшкодування витрат на комунальні послуги від 01.02.2022 №ГС-9.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що між ОСББ «Грінвіль Парк Київ» та TOB «Грінвіль Сервіс» укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №ГС-7, за пунктом 4.2.9 якого управитель зобов`язаний укласти з виконавцем послуги постачання електричної енергії договір, однак такий договір управитель не уклав, натомість придбавав електричну енергію у іншої юридичної особи (забудовника) по комерційним тарифам.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

До Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві із письмовою скаргою за Вх-Х-1379 від 17.05.2024 року, Вх-X-1396 від 20.05.2024 року звернувся гр. ОСОБА_1 , який зазначив про факт порушення ТОВ «ГРІНВІЛЬ СЕРВІС» його прав, як споживача житлово-комунальних послуг.

Головним управлінням було підготовлено лист до Держпродспоживслужби від 21.05.2024 №14.0/5328 щодо надання погодження на проведення позапланового заходу (перевірки) ТОВ «ГРІНВІЛЬ СЕРВІС» за місцезнаходженням юридичної особи:

03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; місце провадження господарської діяльності: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 19.

30.05.2024 року за №15.2.2-3/11381 від Держпродспоживслужби надійшло погодження відповідно до абзацу п`ятого частини першої ст. 6 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» та наказу Держпродспоживслужби від 01.04.2024 №191 «Про рішення щодо здійснення протягом періоду воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері надання житлово-комунальних послуг».

Відповідачем було підготовлено Наказ про проведення позапланового заходу від 05.06.2024 року №1524 та Направлення на проведення заходу від 05.06.2024 року № 242-1524.

Направлення від 05.06.2024 року № 242-1524 отримала уповноважена особа суб`єкта господарювання, що підтверджується відповідним підписом.

Спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби було проведено позапланову перевірку в ТОВ «ГРІНВІЛЬ СЕРВІС» за адресою: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 19.

За результатами проведення позапланового заходу було складено Акт від 11.06.2024 року №1524-10, в якому зафіксовано порушення: «Підприємство проводило нарахування за послугу з постачання електричної енергії за різними тарифами (від 3,96 грн. до 5,95 грн. разом з ПДВ), що вище тарифу 1,68 грн. разом з ПДВ, встановленого Національним регулятором та затвердженого Постановою КМУ №1206 від 28.10.2022.

Таким чином, відповідно до розрахунку гр. ОСОБА_1 нараховано 34796,96 грн. за послугу з електропостачання, що виставляло підприємство. Сума за відповідний період за встановленими тарифами складає 23873, 66 грн. Необґрунтована виручка складає 10923,30 грн.».

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносно ТОВ «Грінвіль Сервіс» було видано обов`язковий до виконання Припис від 11.06.2024

року № 88 зі строком до 11.09.2024 року усунути порушення вимог законодавства, які відображені у акті від 11.06.2024 року №1524-10.

Позивач надав свої пояснення за Вх.-№19572/06-06.0 від 13.09.2024 року, яким повідомив, що Припис від 11.06.2024 року №88 вважає незаконним та таким, що прямо порушує права ТОВ «Грінвіль Сервіс».

Проте, на підтвердження виконання Припису від 11.06.2024 року № 88 позивач долучив копію квитанції про здійснення перерахунку.

За результатами позапланового заходу спеціалістами Головного управління було складено Протокол про адміністративне правопорушення №19 від 11.06.2024.

Вважаючи винесений припис протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

За правилами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).

За визначенням у статті 1 цього Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із абзацом 5 частини першої статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209 (Положення №209), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області в місті Києві (Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

За нормами підпункту 11 пункту 4 Положення №209 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» (Закон №5007-VI).

Так, за правилами статті 17 Закону №5007-VI основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Положеннями статті 18 Закону №5007-VI встановлено, що уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:

- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування; державних регульованих цін;

- бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб

- підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Статтею 11 Закону №877-V регламентовано, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Частини перша статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (Закон №2019-VIII) визначає:

учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом;

постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;

розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії;

універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;

постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальні послуги;

побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Як визначено у пункті 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (Закон №2189-VIII), комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Таким чином, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до вказаної вище правової норми визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщення, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У частині першій статті 10 Закону№2189-VIII закріплено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів (абзац 2 частини другої статті 14 Закону №2189-VIII).

Стосовно житлово-комунальних послуг державне регулювання цін запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

Можливість визнання суб`єкта господарювання юридичною особою, яка за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)), яка від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою має право укладати колективний договір, спростовується абзацом 2 частини другої статті 14 Закону №2189-VIIІ, а також тим фактом, що у житлових будинках, що обслуговуються суб`єктом господарювання не створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

За правилами частини третьої статті 191 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Тарифи на універсальну послугу з постачання електричної енергії підлягають державному регулюванню (пункт 4 частини першої статті 7 Закону №2019-VIII).

За приписами частини першої статті 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 8 Закону №2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Частиною п`ятою статті 20 Закону №2189-VIII передбачено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як вбачається із змісту позовної заяви, доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення зводяться до того, що останнє ґрунтується на помилкових висновках відповідача про вчинення товариством порушення у зв`язку із неправильно застосованим тарифом при розрахунках із споживачами за спожиту електроенергію, оскільки ТОВ «Грінвіль Сервіс» не є суб`єктом на ринку електричної енергії та у сфері комунальних послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Як вбачається із Статуту позивача, ТОВ «Грінвіль Сервіс» створене з метою отримання прибутку згідно із законодавством України; предметом діяльності товариства визначаються, зокрема, послуги з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.

При цьому, позивач зазначає, що таких видів економічної діяльності

як: « 35.1 Виробництво, передача та розподілення електроенергії», « 35.11 Виробництво електроенергії», « 35.12 Передача електроенергії», « 35.13 Розподілення електроенергії», « 35.14 Торгівля електроенергією» в Статуті ТОВ «Грінвіль Сервіс» немає.

Дійсно, вказаних видів економічної діяльності Статут позивача не містить, проте, суд звертає увагу, що з огляду на п. 2.5.6 Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2021 р. № ГC-7 (далі - Договір), укладений між ТОВ «Грінвіль Сервіс» та ОСББ «Грінвіль Парк Київ» «послуга з управління будинком включає купівлю електричної енергії для забезпечення особистих потреб Співвласників з подальшою компенсацією Співвласниками її вартості відповідно до показників лічильників електричної енергії. Проводиться тимчасово, до моменту підключення Будинку до електромережі по постійній схемі та можливості укладання Співвласниками прямих індивідуальних договорів з постачальником електричної енергії та Оператором Системи Розподілу».

Згідно з п. 4.2.9 Договору, «управитель зобовґязаний укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії згідно з п. 2.5.3 та п. 2.5.5 цього Договору, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цієї послуги».

Відповідно до п. 5.3 Договору, «співвласники за кожний місяць додатково сплачують Управителю (згідно виставлених ним рахунків/квитанцій) суму компенсації вартості електричної енергії на власні потреби».

За визначеннями, що містяться у частині першій статті 1 Закону №2019-VIII, постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії;

Отже, за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2021 №ГС-7, який по суті є договором придбання електричної енергії, так як збір коштів за використану електричну енергію побутовими споживачами проводиться на розрахунковий рахунок суб`єкта господарювання та у подальшому кошти перераховуються на забудовника із оформленням відповідного акта, позивач здійснює постачання електричної енергії, а саме - її перепродаж.

Зважаючи на положення статуту ТОВ «Грінвіль Сервіс» та умови договору від 24.12.2021 №ГС-7, суд приходить до висновку, що позивач є учасником ринку електроенергії, оскільки взяв на себе зобов`язання з надання такої комунальної послуги як універсальна послуга з постачання електричної енергії (проводить придбання електричної енергії, обслуговує електричні мережі, веде облік використаної електричної енергії кожним побутовим споживачем окремо, виставляє рахунки та проводить збір коштів за послугу).

За таких обставин, доводи позивача про те, що він не є учасником ринку електричної енергії суд вважає необґрунтованими.

Крім того, між ТОВ «Грінвіль Сервіс» та генпідрядною будівельною організацією об`єкта «Реконструкція та забудова території, обмеженої вул. Глибочицькою, вул. Студентською та вул. Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва - ПП «Ремсервіс» укладено договір про відшкодування витрат на комунальні послуги від 01.02.2022 №ГС-9.

Сторони домовились, що ТОВ «Грінвіль Сервіс», як сторона зацікавлена у збереженні та безперебійній експлуатації багатоквартирного будинку за адресою: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 19, його квартир, нежитлових приміщень, місць загального користування тощо, починаючи з дня укладення цього договору, відшкодовує ПП «Ремсервіс» обумовлену договором частину витрат на комунальні послуги (в тому числі постачання електричної енергії), а ПП «Ремсервіс» зобов`язується своєчасно оплачувати рахунки відповідних комунальних підприємств, в тому числі і щодо електропостачання (за встановленими для таких постачальних компаній тарифами) та здійснювати, в межах своєї компетенції та відповідальності, інші заходи для забезпечення належного надання комунальних послуг, потрібних для утримання та експлуатації вказаного будинку.

Таким чином, позивач визнає, що забезпечує надання мешканцям будинку комунальних послуг, здійснює збір коштів за використану електричну енергію побутовими споживачами (підтверджується рахунками на сплату житлово-комунальних послуг, які долучені до матеріалів справи), та у подальшому зазначені кошти перераховуються на рахунок ПП «Ремсервіс» із оформленням відповідно акта.

Рахунки на сплату житлово-комунальних послуг ТОВ «Грінвіль Сервіс» сформовані відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) №312 від 14.03.2018.

Таким чином, ТОВ «Грінвіль Сервіс» підпадає під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» №1548 від 25.12.1996 запроваджено державне регулювання цін на житлово-комунальні послуги.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 7 Закону №2019-VIII на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, у тому числі, ціни на універсальні послуги.

За змістом частини третьої статті 63 Закону №2019-VIII постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Постачальник універсальних послуг оприлюднює ціни на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник універсальних послуг здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником універсальних послуг при формуванні цін на універсальні послуги, затверджується Регулятором.

Виконавцем універсальної послуги з постачання електричної енергії в місті Києві є ТОВ «Київські енергетичні послуги».

З наданих відповідачем доказів, які не спростовані позивачем, встановлено, що ТОВ «Грінвіль Сервіс» разом із третьою особою (забудовником) не виконали вимоги Технічних умов на приєднання до електричних мереж єдиного виконавця універсальної послуги з постачання електричної енергії місті Києві, чим унеможливили отримання такої послуги побутовим споживачам за тарифами для побутових споживачів, встановленими Національним регулятором.

Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 встановлено фіксовані ціни на електричну енергію. Зокрема, фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів (для індивідуальних побутових споживачів зі споживанням понад 250 кВт, а також для колективних побутових споживачів), які в період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2023 року включно становили 1 грн 68 коп за 1 кВт (з податком на додану вартість).

Суд зауважує, що за нормами діючого законодавства, ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб встановлюються виключно НКРЕКП, законом не передбачено збільшення цих цін (тарифів) суб`єктами господарювання населенню для «компенсації (відшкодування) електричної енергії».

У той же час, позивачем не заперечується, що нарахування за послугу з постачання електричної енергії проводилося за різними тарифами (від 3,957 грн та до 5,94 грн за 1 Квт разом з ПДВ), що вище тарифу 1,44 грн при споживанні до 250 Квт в місяць та тарифу 1,68 грн разом з ПДВ при споживанні більше 250 Квт в місяць, встановленого додатком 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483.

Тобто, фактично споживачі у будинку, в т.ч. ОСОБА_1 , оплачували електричну енергію за тарифами значно вищими, ніж виставлялись на Управителя будинку ТОВ «Грінвіль Сервіс» та на ПП «Ремсервіс» ліцензованими постачальниками електричної енергії.

За наведеного, суд погоджується із доводами відповідача про те, що своїми діями позивач допустив надлишкове нарахування за послугу з постачання електричної енергії, застосувавши тариф, який не відповідає тарифам, що встановлені додатком 3 до Положення №483.

Внаслідок допущених порушень відбулося зайве нарахування власнику квартири ОСОБА_1 10923,30 грн за послугу постачання та розподілу електричної енергії з січня 2022 по березень 2023 року.

З огляду на що, Припис Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві від 11.06.2024 р. № 88 про усунення порушень вимог законодавства є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03) «...при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими» (п. 53).

Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97): «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (п. 110).

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ЄСПЛ у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 43854923) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.