Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/29620/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.02.2024 за №4853-2363/€-02/8-2600/24 та від 01.04.2024 №12108-11245/€-02/8-2600/24 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно її трудової книжки НОМЕР_1 починаючи з 01.01.1992 по 20.08.1995 та період безробіття на підставі довідки №2334 від 04.10.1999 виданої Знаменським міським відділом департаменту ФГСЗН по Астраханській області, а також з 25.10.2001 по 17.03.2003 до страхового стажу та зробити перерахунок пенсії з 23.05.2023 (дати набуття права на пенсію за віком) з урахуванням вказаних періодів відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи положення статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що відповідач відмовив їй у зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.01.1992 по 20.08.1995 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та періоду одержання допомоги по безробіттю з 01.09.1995 по 14.06.1999 відповідно до довідки від 04.10.1999 №2334, виданої Знам`янським міським відділом департаменту ФДССЗН Астраханської області, оскільки постановою від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України прийняв рішення вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 25.10.2001 по 02.01.2002, оскільки запис про звільнення/переведення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача, вказуючи на те, що її право на зарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи підтверджується відомостями з трудової книжки, яка в силу вимог чинного законодавства є основним документом, який підтверджує стаж роботи та довідкою від 04.10.1999 №2334.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991, оскільки з 02.12.2022 з набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29 листопада 2022 №1328, якою постановлено вийти із зазначеної Угоди, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві.
Головне управління вказує, що при обчисленні страхового стажу норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не застосовуються, страховий стаж обчислюється за нормами статті 24 Закону №1058.
Крім того, відповідач зазначив, що лист Головного управління від 08.03.2024 №8567-6485/Є-02/8-2600/24 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України та має роз`яснювальний характер, не породжує будь яких прав та обов`язків для позивача та наданий в порядку Закону України «Про звернення громадян».
У зв`язку з цим, відповідач вважає, що страховий стаж позивача обчислено згідно чинного законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач як пенсіонер перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з 24.05.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Судом встановлено, що позивач звернулась до Головного управління із заявою від 18.01.2024, у якій просила зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності з 01.01.1992 по 20.08.1995 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період одержання допомоги по безробіттю з 01.09.1995 по 14.06.1999 відповідно до довідки від 04.10.1999 №2334 виданої Знам`янським міським відділом департаменту ФДССЗН Астраханської області.
Відповідач листом від 08.02.2024 №4853-2363/Є-02/8-2600/24 повідомив позивача, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991, оскільки постановою від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України прийняв рішення вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві.
11.03.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності з 25.10.2001 по 17.03.2003 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Головне управління листом від 01.04.2024 №12108-11245/Є-02/82600/24 повідомило позивача, що за наявними документами та відомостями, страховий стаж становить 30 років 22 дні.
Також відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 25.10.2001 по 02.01.2002, оскільки запис про звільнення/переведення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).
Частиною першою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи зарахування позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві до страхового стажу 30 років 22 дні.
Відповідно до листа 08.02.2024 №4853-2363/Є-02/8-2600/24, відповідач зазначив, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991, оскільки Постановою від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України прийняв рішення вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві.
У листі від 01.04.2024 №12108-11245/Є-02/82600/24 відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 25.10.2001 по 02.01.2002, оскільки запис про звільнення/переведення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач у період з 07.02.1990 по 20.08.1995 вона працювала на посадах економіста та інженера з будівництва в Военторг 60.
Відповідно до довідки від 04.10.1999 № 2334, виданої Знам`янським міським відділом департаменту ФДССЗН Астраханської області, позивачка з 21.02.1996 по 14.06.1999 отримувала допомогу по безробіттю.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.1992 по 20.08.1995 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та періоду одержання допомоги по безробіттю згідно із записами у довідці №2334 від 04.10.1999.
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 20.08.1995 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період одержання допомоги по безробіттю з 21.02.1996 по 14.06.1999 відповідно до довідки №2334 від 04.10.1999.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача з 25.10.2001 по 17.03.2003, суд зазначає таке.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивач у період з 25.10.2001 по 02.01.2002 працювала по посаді менеджера з продажу будівельних матеріалів в Закритому акціонерному товаристві «УКРІНМАШЗБУТ»; 02.01.2002 позивача переведено на посаду керівника відділу гуртових продажів будівельних матеріалів; 17.03.2003 позивача було звільнено з посади за власним бажанням.
З наявної в матеріалах справи форми РС-право вбачається, що відповідачем не було зараховано період роботи з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003 в Закритому акціонерному товаристві «УКРІНМАШЗБУТ».
Відмовляючи у зарахування до страхового стажу спірні періоди, відповідач зазначив, що запис про звільнення/переведення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58.
Водночас, суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
У постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807) Верховним Судом викладено правовий висновок, згідно з яким на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, до страхового стажу позивача має бути зарахований період роботи з 25.10.2001 по 31.12.2001, а не по 02.01.2002, як помилково зазначено відповідачем у листі, оскільки період з 01.01.2002 по 31.12.2002 зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується формою РС-право.
При цьому, відповідачем не було надано жодного обґрунтування, щодо підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2003 по 17.03.2003.
Також, відповідачем не наведено пояснень щодо зарахування до страхового стажу позивача лише періоду роботи з 01.01.2002 по 31.12.2002.
З урахуванням вказаного, у суду наявні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її трудової діяльності з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її трудової діяльності: з 01.01.1992 по 20.08.1995, з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та періоду одержання допомоги по безробіттю згідно із записами у довідці №2334 від 04.10.1999.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її трудової діяльності: з 01.01.1992 по 20.08.1995, з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період одержання допомоги по безробіттю згідно із записами у довідці №2334 від 04.10.1999, та здійснити перерахунок її пенсії, починаючи з 30.10.2023 (враховуючи, що ухвалою суду від 21.10.2026 позов в частині вимог за період до 29.10.2023 залишено без розгляду).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період її трудової діяльності: з 01.01.1992 по 20.08.1995, з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період одержання допомоги по безробіттю згідно із записами у довідці №2334 від 04.10.1999.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її трудової діяльності: з 01.01.1992 по 20.08.1995, з 25.10.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 17.03.2003 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та періоду одержання допомоги по безробіттю згідно із записами у довідці №2334 від 04.10.1999, та здійснити перерахунок її пенсії починаючи з 30.10.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
Судове рішення № 140837844, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/29620/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: