Рішення № 140837744, 22.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7287/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 083850026850 від 04.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, з урахуванням статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зменшенням віку з 17 липня 2025 року.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має вислугу років 6 років 6 місяців 14 днів за період роботи з 21.04.1992 по 05.10.1998, який дає їй права для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зі зменшенням віку відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає за необхідним та справедливим застосувати до її пільгового стажу та пенсії приписи п. б ч.1. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Позивач має право на призначення пенсії з 57 років із зниженням віку з розрахунку: 60 років - 3 роки 3 місяця 7 днів (6 років 6 місяців 14 днів /2 = 3 років 3 місяців 7 днів) = 56 років 9 місяців 23 дні (вік позивачки для виходу на пенсію). Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30 липня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області наданий до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Страховий стаж особи становить 40 років 1 місяць 5 днів. Спеціальний стаж - 6 років 5 місяців 15 днів. За наданими документами до загального страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності. Повторно розглянувши заяву про призначення пенсії від 01.10.2025 з урахуванням висновків викладених у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі 280/10002/25 відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років за нормами відповідно п. а ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю спеціального стажу 10 років, який дає право на даний вид пенсії. Обрана форма захисту порушеного права у даному випадку є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 в адміністративній справі №280/10002/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши до її спеціального стажу період роботи з 21 квітня 1992 року по 05 жовтня 1998 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі 280/10002/25 відповідачем повторно розглянуто документи позивача та зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 21.04.1992 по 05.10.1998.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №083850026850 від 04.03.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за нормами пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відмовлено в зв`язку з відсутністю спеціального стажу 10 років, який дає право на даний вид пенсії.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, особам, які станом на 11.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Положенням статті 1 Закону № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі статтею 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до п. «а» ст.55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах (жінки) після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з яких не менше 10 років за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Зокрема право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді чергового по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі 280/10002/25 відповідачем повторно розглянуто документи позивача та зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 21.04.1992 по 05.10.1998.

Таким чином, спеціальний стаж позивача становить 6 років 5 місяців 15 днів.

Доводи представника позивача про наявність у позивача спеціального стажу 6 років 6 місяців 15 днів є необґрунтованим, оскільки період з 21.04.1992 по 05.10.1998 становить саме

6 років 5 місяців 15 днів.

Отже, позивач має стаж відповідно до п. «а» ст. 55 Закону № 1788-XII - 6 років 5 місяців 15 днів, який врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до спеціального стажу роботи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що необхідним та справедливим застосувати до її пільгового стажу та пенсії приписи п. б ч.1. ст. 13 Закону № 1788-XII, відповідно до яких працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Так, відповідно до абзаців 24 - 26 п. б ч.1. ст. 13 Закону № 1788-XII працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Отже, вказане зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовується працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, тобто - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Натомість, позивач має саме стаж роботи на посаді, яка визначена у Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», а не стаж роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, що не є спірним між сторонами.

Зважаючи на те, що спеціальний стаж позивача становить 6 років 5 місяців 15 днів, правомірним є рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 10 років, який дає право на цей вид пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень, а також у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005; код в ЄДРПОУ 13322403).

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

Суддя Б.В. Богатинський