Рішення № 140837171, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/7839/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі-відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року (в період служби) із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року (в період служби) із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період: з січня 2020 р. по 19.05.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з січня 2023 року по жовтень 2024 року, що підтверджується довідкою ОК-7. Представником позивача 22.12.2025 року надіслано адвокатський запит до відповідача, щодо виплати індексації грошового забезпечення за весь період служби та здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення в 2023 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 р., ОСОБА_1 не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , спростовується довідкою ОК-7, яка підтверджує здійснення фінансового забезпечення позивача саме цією військовою частиною. Виплата грошового забезпечення є невід`ємним елементом проходження військової служби, що підтверджує належність позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 у відповідний період. Враховуючи вищезазначене, станом на день подання адміністративного позову обґрунтованої відповіді на адвокатській запит не отримано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою позивачу було поновлено процесуальний строк на звернення до суду з цим позовом та задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано від Військової частини НОМЕР_1 : належним чином завірену довідку про грошове забезпечення з щомісячним розрахунком складової заробітної плати за весь період проходження служби ОСОБА_1 .

27.04.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі та зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу як офіцер Військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 тимчасово в період 01.02.2023 по 31.10.2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , проте сам позивач в зазначений у позові термін не був зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та не перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , а відтак позивач проходив військову службу саме у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому, фінансування іншими військовими частинами відбувається на підставі первинних документів, сформованих Військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно Військовою частиною НОМЕР_1 не визначався у спірний період розмір грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, а безпосереднє порушення прав позивача на належне грошове забезпечення відбулося з боку Військової частини НОМЕР_2 . Отже, Військова частина НОМЕР_1 фактично виконувала суто технічні функції з фінансування, не впливаючи на визначення складових та розміру грошового забезпечення військовослужбовців. З 01.11.2024 в межах організаційних заходів, передбачених спільною Директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.09.2024 № Д-321/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році», а також Директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2024 № 116/14/3/59405, військова частина НОМЕР_2 була включена до відповідної мережі як окремий розпорядник бюджетних коштів та знята зі всіх видів грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 , З вище викладеного вбачається, що відповідач-1 не допускав неправомірної бездіяльності під час здійснення виплати грошового забезпечення позивачу.

Також, у відзиві відповідач зазначає, що належним відповідачем у даній справі є Військова частина НОМЕР_2 , тому просить залучити останнього до справи в якості другого відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року було вирішено залучити до участі у справі №160/7839/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, як відповідача-2 - Військову частину НОМЕР_2 , та витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : належним чином завірену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини; картку особового рахунку ОСОБА_1 з інформацією про нарахування та утримання за оскаржуваний період та всі інші документи, що стосуються спірних правовідносин.

19.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає наступне. ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2020 № 200 як такий, що прибув з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.06.2025 № 175 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.06.2025 у зв`язку з переміщенням до військової частини НОМЕР_3 . Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_4 від 25.05.2023 № 1/536 військова частина НОМЕР_2 з 01.06.2017 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 відповідно до рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2017 № 12626, а рішенням помічника командувача - начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2023 № 737/1/100 з 01.02.2023 знята з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_4 і зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Об`єднана звітність з ПДФО та ЄСВ за період з 01.06.2017 по 01.02.2023 подавалася військовою частиною НОМЕР_4 . Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 12361 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_2 з 01.02.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів. З 01.11.2024 військова частина НОМЕР_2 є окремим розпорядником бюджетних коштів і знята з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує і відповідач-1 у відзиві від 25.04.2026 з посиланням на спільну директиву Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.09.2024 № Д-321/ДСК і директиву ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2024 № 116/14/3/59405. Ті самі обставини відображені у доказі позивача - індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-7, доданих до позову. Страхувальниками позивача були: до липня 2020 року - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код 08410370); з липня 2020 року по січень 2023 року включно - військова частина НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ); з лютого 2023 року по жовтень 2024 року - військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_6 ); з листопада 2024 року - військова частина НОМЕР_2 (код НОМЕР_7 ). Відтак нарахування та виплату грошового забезпечення позивача у різні періоди здійснювали різні розпорядники бюджетних коштів: з січня по 22 липня 2020 року - заклад вищої освіти, до зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_2 ; з 23.07.2020 по 31.01.2023 - військова частина НОМЕР_4 ; з 01.02.2023 по 31.10.2024 - військова частина НОМЕР_1 ; з 01.11.2024 по 21.06.2025 - військова частина НОМЕР_2 . Останній період до предмета цієї справи не входить і є предметом окремої справи №160/610/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2026.

Також, у відзиві відповідач-2 просить суд вирішити питання про залучення до участі у справі військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) як співвідповідача, оскільки спірний період з 23.07.2020 по 31.01.2023 охоплює час перебування військової частини НОМЕР_2 на її фінансовому забезпеченні, з огляду на що суд зазначає наступне.

Пунктом 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 1 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до ч.4 ст.46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами 3-6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у цій справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року (в період служби) та не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по 19.05.2023 року, тобто, періоди нарахування грошового забезпечення за період з 23.07.2020 рік за час перебування на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 не оскаржуються, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_4 відсутні, у зв`язку з чим, і відсутні підстави залучення останнього до участі у справі в якості відповідача-3.

Крім того, рішення у цій справі не впливає на права та обов`язки Військової частини НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 23 липня 2020 року по 21 червня 2025 року проходив службу в Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.01.2020 №200 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на посаду командира 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 25 травня 2023 року за вих.№1/536 відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 08.11.2016 №322/1/19, клопотання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 11.05.2017 №1314/21/649, рішення командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 23.05.2017 №12626 військова частини НОМЕР_2 знята з фінансового забезпечення з ІНФОРМАЦІЯ_3 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 з 01.06.2017. Відповідно до рішення помічника командувача - начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2023 №737/1/100 військова частини НОМЕР_2 знята з фінансового забезпечення з військової частини НОМЕР_4 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01.02.2023. Об`єднана звітність ПДФО та ЄСВ в період з 01.06.2017 по 01.02.2023 подавалася військовою частиною НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 23 квітня 2024 року за вих.№12361, військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 01.02.2023 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.06.2025 №175, капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення з 21.06.2025 року, у зв`язку із переведенням до військової частини НОМЕР_3 .

Вислуга у Збройних Силах України станом на 21 червня 2025 року становить: календарна-09 роки 07 місяців 16 днів, пільгова-01 рік 10 місяців 16 днів, загальна-11 років 06 місяці 02 дні.

Відповідно п.12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відпустка як учаснику бойових дій, не надавалась.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував.

22.12.2025 року представник позивача адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001330 від 01.02.2021 року, ордер серії СА №1137638) в інтересах ОСОБА_1 звернулась до відповідача-1 із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію: щодо проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 , щодо нарахованих та виплачених грошового забезпечення та індексації, надання наказів про зарахування та виключення позивача зі списків особового складу, а також просила здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового за весь час проходження служби із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення у період за 2023 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Даний адвокатський запит було направлено на електронну пошту відповідача-1.

08.01.2026 року представник позивача адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна повторно звернулась до відповідача-1 із адвокатським запитом, за змістом аналогічним до адвокатського запиту від 22.12.2025 року. Даний адвокатський запит було направлено на електронну пошту відповідача-1.

Листом від 11.01.2026 року за вих.№1776/6/99 на адвокатський запит від 08.01.2026 №б/н військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено, що відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні в поточному місяці за попередній до 20 числа у разі наявності фінансування. Однак, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) ніколи не значився в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 та не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Оскільки, ОСОБА_1 не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , військова частина не має підстав для надання запитуваної інформації, документів та здійснення будь-яких нарахувань або виплат.

Листом від 10.03.2026 року за вих. №1776/1/163 на адвокатський запит від 26.02.2026 №б/н військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив. до списків особового складу та на грошове забезпечення військової частини НОМЕР_1 не зараховувався. При цьому, згідно наявної інформації, вказаний військовослужбовець проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Зважаючи на що, відповідачем-1 було запропоновано звернутися до командування військової частини НОМЕР_2 для отримання інформації щодо розміру та складових грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 .

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо обчислення розміру грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму станом на початок кожного календарного року та невиплати індексації, що порушує його законні права, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

« 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).

Отже, позиція відповідача про те, що під час розрахунку грошової допомоги слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704, як сталої величини, визначеного станом на 01.01.2018, не грунтується на положеннях чинного законодавства.

Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Також пунктом 2 указаної Постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Викладення пункту 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач-2-військова частина НОМЕР_2 , в якій проходив військову службу позивач в оскаржуваний період, відповідно до рішення помічника командувача - начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2023 №737/1/100 знята з фінансового забезпечення з військової частини НОМЕР_4 та зарахована на фінансове забезпечення до відповідача-1-військової частини НОМЕР_1 з 01.02.2023 року.

З огляду на наведене, у період з 01 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року (включно) грошове забезпечення позивача має обчислюватися та виплачуватись із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Щодо позовних вимог в частині нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року (в період служби) із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення…».

Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №380/9726/20, який також зазначив, що: «...щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суди попередніх інстанцій повинні встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)».

Водночас, матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_1 вступив на службу до лав Збройних Сил України у липні 2020 року, відтак у спірних правовідносинах суд констатує, що підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року відносно позивача не відбулось, оскільки останній не проходив військову службу у зазначений період.

Щодо періоду 2023 року, то п. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року.

За таких підстав, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року у відповідача відсутній обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.

Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103% (січень 100,4%, лютий 100,3%, березень 100,5%, квітень 100,2%, травень 100,6%).

Отже, у спірний у цій справі період (з січня по травень 2024 року) індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Досліджуючи правомірність нарахування і виплату позивачу індексації в спірний період, суд зауважує, що за інформацією Держстату України, розміщеною на офіційному вебсайті установи, індекс споживчих цін наростаючим підсумком з січня по червень 2024 року перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулось підвищення посадових окладів, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) індексація нараховується в серпні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у період з січня 2024 року по липень 2024 року у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу "поточної" індексації.

Отже індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення) починаючи з серпня 2024 року.

Оскільки, матеріалами справи не підтверджено здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації з серпня по жовтень 2024 року, позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладені норми положень чинного законодавства, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

За вказаних обставин, суд задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частина НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частина НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 року по 19.05.2023 року (включно), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.02.2023 року по 19.05.2023 року (включно), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період за період з 01.02.2023 року по 19.05.2023 року (включно), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період за період з 01.02.2023 року по 19.05.2023 року (включно), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна