Рішення № 140837068, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18520/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (49005, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, буд. 1-А ЄДРПОУ 03191673) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

30.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП;

- зобов`язати Експертну команду Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, а також висновків, які будуть наведені судом у Рішенні.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що експертною командою при винесенні рішення було проігноровано надані медичні висновки лікарні де чітко зафіксовано «порушення ходи (кульгавість)», потребу у пересуванні за допомогою сторонніх засобів (паралельні бруси), необхідність носіння корсету та суворі обмеження фізичних навантажень.

Позивач вказує, що медичними документами підтверджено наявність порушення ходи у вигляді кульгавості, необхідність використання реабілітаційних засобів, носіння корсета та дотримання суттєвих обмежень фізичної активності. Внаслідок сукупності наявних захворювань та їх наслідків моє пересування не може бути охарактеризоване як таке, що супроводжується лише незначними труднощами. Навпаки, фактичний стан свідчить про наявність щонайменше помірного ступеня обмеження здатності до пересування, оскільки пересування здійснюється зі значними труднощами, із застосуванням допоміжних засобів та потребою у сторонній допомозі в окремих життєвих ситуаціях.

На підставі вищевикладенного, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо легкого ступеня обмеження здатності до самообслуговування. Через постійний біль, обмеження рухливості хребта, запаморочення, порушення рівноваги та неврологічні розлади виконання звичайних побутових дій займає значно більше часу, потребує додаткових фізичних зусиль та нерідко вимагає допомоги інших осіб. Зазначені обставини свідчать про істотніше обмеження життєдіяльності, ніж було встановлено експертною командою.

Окрім уражень хребта, лікарями зафіксовано цереброваскулярні хвороби з вестибуло-атактичним синдромом та когнітивним зниженням, що додатково обмежує здатність позивача до праці та самообслуговування.

Позивач зауважує, що розгляд скарги експертною командою проведено заочно, формально та поверхнево, без належної клінічної оцінки вираженості больового синдрому, неврологічного дефіциту та ступеня обмеження життєдіяльності, без детальної конкретизації функціональних порушень та їх впливу на повсякденне самообслуговування.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 02 липня 2026 року позовну заяву суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

13.07.2026 року представником відповідача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ЦОФСО була отримана справа за скаргою позивача на рішення КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» від 26.12.2025 року № 80/25/5722, згідно якого Позивачу встановлено групу інвалідності, та розглянута ним відповідно до вимог чинного законодавства України.

18.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико експертної справи Позивача було встановлено, що «враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме: пересування легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності легкий ступінь обмеження, навчання нормальна здатність, самообслуговування легкий ступінь обмеження, спілкування нормальна здатність, контролю за поведінкою нормальна здатність, відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, підстави до визнання особою з інвалідністю відсутні, відповідно до наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, встановлено 25% втрати професійної працездатності по причині «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕКОПФО, яке оскаржувалось позивачем.

Результати розгляду скарги позивача на рішення ЕКОПФО, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року №8670/26/70;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року №8670/26/70;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року № 8670/26/70.

Питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями та приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, дослідження інших обставин, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Отже, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення.

20.07.2026 позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що фактично відповідач застосовує надмірний формалізм, оскільки, обмежившись цитуванням нормативно-правових актів, не навів жодного фактичного чи правового аргументу, який би спростовував викладені у позовній заяві обставини, не надав оцінки доказам позивача та не пояснив, чому саме за встановлених у справі фактичних обставин прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим. Не можна погодитися і з твердженням відповідача про те, що спірне рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.03.2026 №8670/26/70 прийняте «у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України», зокрема відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1338 та наказу МОЗ України №2022.

Таке твердження є декларативним, необґрунтованим та не підтвердженим належними і допустимими доказами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодного посилання на конкретну норму Порядку, яка б дозволяла проведення заочного оцінювання саме щодо Позивача, не містить жодного пояснення, чому при наявності діагнозу G55.1 було прийнято рішення про проведення оцінювання без особистого огляду, а також не містить жодної правової оцінки наведеним позивачем доводам.

Фактично відповідач пропонує погодитися із законністю проведеного ним оцінювання лише на тій підставі, що рішення прийнято відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1338.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у лавах Збройних Сил України в 2014-2015 роках (АТО).

В подальшому в період з 10.04.2022 по 10.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В довідках ВЛК № 9194 від 01.10.2025, №9737 від 09.12.2025, №2026- 0119-0919-5798-3 від 19.01.2026, №110 від 30.01.2026, №172 від 06.02.2026 зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

26 грудня 2025 року експертною командою КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» було проведено оцінювання функціонального стану позивача.

Згідно з Витягом №80/25/5722/В позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% без встановлення групи інвалідності.

Відповідно до пункту «а» статті 64 графи II Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 позивача непридатним до військової служби визнаються особи зі значними порушеннями функцій: хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребневих дисків, інші дорсопатії).

Згідно із записом нейрохірурга Головного військового клінічного госпіталю від 22.12.2025 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі пункту «а» статті 64 графи II Розкладу хвороб затвердженого Наказом МОУ №402 від 14.08.2008.

Позивач, не погодившись з рішенням експертною командою КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКРФО) № 80/25/5722/Р від 26.12.2025.

18.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико експертної справи позивача було встановлено, що, зокрема «враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме: пересування легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності легкий ступінь обмеження, навчання нормальна здатність, самообслуговування легкий ступінь обмеження, спілкування нормальна здатність, контролю за поведінкою нормальна здатність, відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, підстави до визнання особою з інвалідністю відсутні, відповідно до наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, встановлено 25% втрати професійної працездатності по причині «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Експертною командою було встановлено лише легкий ступінь обмеження життєдіяльності (пересування, самообслуговування, трудова діяльність).

Результати розгляду скарги позивача на рішення ЕКОПФО, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року №8670/26/70;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року №8670/26/70;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2026 року №8670/26/70.

Тобто рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 18.03.2026 року № 8670/26/70 було підтверджене попереднє рішення ЕКОПФО № 80/25/5722/Р від 26.12.2025 щодо позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням Експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII), Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV) .

За визначенням ст. 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до ст. 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) в редакції на час встановлення позивачу інвалідності медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно зі ст. 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема: групу інвалідності, її причину і час настання.

Наказом від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» Міністерство охорони здоров`я України надало права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу та затвердив Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Згідно з пунктом 11 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого Наказом від 26.10.2024 №1809, комісія, зокрема: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі - Закон №4170-IX), який набрав чинності з 31.12.2024, внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону №875-XII в редакції Закону №4170-IX інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

За змістом пункту 3 Постанови № 1338 повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Отже, з 01.01.2025 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 10 Порядку рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

За змістом підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, (далі - Положення) Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Згідно з пунктом 51 Порядку за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Пунктом 7 Положення передбачено, що склад експертної команди формується індивідуально для кожного оцінювання з урахуванням необхідних для проведення оцінювання спеціалізації лікарів з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до пунктів 31 і 32 Положення під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

В межах процедур, встановлених пунктами 8 Положення та 51 Порядку, перевірка обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності здійснюється Центром оцінювання функціонального стану особи шляхом дослідження документів та відповідних медичних записів, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, або шляхом дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, проведеного на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова , за наявності відповідного рішення експертної команди.

З урахуванням приписів пункту 10 Порядку перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності відбувається з дотриманням Центром оцінювання функціонального стану особи вимог, встановлених цим Порядком.

Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).

За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.

Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.

За загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Відповідно до пунктів 36 і 37 Порядку розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді.

Таким чином експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов`язково відображаються в протоколі засідання.

Як встановив суд, розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП, проведено Центром оцінювання функціонального стану особи заочно, без особистої участі позивача, лише за документами (п. 16- заочно, без особи, лише за документами).

Разом з тим сам по собі факт заочного розгляду скарги не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачена можливість розгляду скарги експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи в заочній формі за наданими документами.

Матеріали справи не містять доказів того, що у поданій скарзі позивач заявляв вимогу про її розгляд виключно в очній формі, а відповідач таку вимогу залишив без задоволення.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про порушення прав позивача виключно у зв`язку із застосуванням заочної форми розгляду скарги.

Водночас наведене не звільняло експертну команду Центру від обов`язку під час розгляду скарги дослідити всі документи, на підставі яких приймалося рішення, що оскаржується, доводи самого скаржника та надати належне обґрунтування прийнятому за результатами адміністративного оскарження рішенню.

Так нормативно встановлена форма рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги прямо передбачає окреме зазначення обґрунтування рішення.

Суд не надає власної медичної оцінки вказаним захворюванням та не робить висновку про те, який ступінь обмеження життєдіяльності вони спричиняють.

Встановлення такого ступеня та вирішення питання щодо наявності підстав для встановлення певної групи інвалідності належить до компетенції відповідної експертної команди, члени якої мають необхідні спеціальні медичні знання.

Водночас межі судового контролю не виключають перевірки того, чи здійснено відповідним суб`єктом повне дослідження передбачених законодавством обставин та документів і чи містить прийняте ним рішення належне обґрунтування висновку, якого він дійшов.

Верховний Суд в постанові від 05.08.2026 у справі №260/6984/25 зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, які саме документи були досліджені Експертною командою під час проведення перевірки, яким чином вони оцінювалися та чи могли бути достатньою підставою для прийняття рішення про необґрунтованість встановлення позивачу 2 групи інвалідності.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі кореспондується з принципом офіційності адміністративної процедури, закріпленим у п. 11 ст. 4 Закону №2073-IX.

Відповідно до ст. 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний з власної ініціативи з`ясувати всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, а у разі потреби - витребувати необхідні документи та відомості. Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону адміністративний орган самостійно отримує документи та інформацію, якими володіють інші органи державної влади, якщо такі дані є необхідними для здійснення провадження.

Тобто обов`язок всебічного з`ясування обставин лежить як на суді, так і на суб`єкті владних повноважень, оскільки його дії також є частиною адміністративної процедури.

Принцип офіційності сприяє реалізації основних засад адміністративного судочинства - законності, об`єктивності та справедливості, забезпечує баланс між активною участю сторін у процесі та відповідальністю суду за всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №818/154/16 та від 20.04.2021 у справі №817/1269/17.

Дотримуючись принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, та виходячи з того, що предметом судового контролю у цій справі є не правильність медичного висновку як такого, а дотримання відповідачем установленого порядку прийняття рішення, повнота дослідження обставин, на яких воно ґрунтується, та наявність у такому рішенні мотивів, достатніх для розуміння особою причин відмови у встановленні інвалідності, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 затверджено, зокрема, перелік відомостей, що мають міститися у рішенні експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги.

Одним з обов`язкових елементів такого рішення є обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги.

Нормативно встановлена форма рішення передбачає не лише зазначення кінцевого результату розгляду скарги, а й наведення мотивів його прийняття.

Як встановив суд, в обґрунтування оскаржуваного рішення від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП зазначено, що враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме: пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності легкий ступінь обмеження, орієнтації нормальна здатність, навчання - нормальна здатність, самообслуговування - легкий ступінь обмеження, спілкування нормальна здатність, контролю за поведінкою нормальна здатність, відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, підстави до визнання особою з інвалідністю відсутні, відповідно до наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, встановлено 25% втрати професійної працездатності по причині «Захворювання,ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.».

Водночас матеріали справи свідчать про наявність медичних обставин, які безпосередньо стосуються визначення ступеня функціональних порушень позивача та на які останній посилався як на підставу для перегляду встановленої йому групи інвалідності.

Так, згідно з випискою зі випискою з ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова» №5848/25 від 23.01.2026 підтверджується те, що після проведення чергового лікування позивач потребує повного виключення навантажень на весь хребет та має обмежитись в рухах хребта (носити фіксуючий корсет). Крім цього, лікарі зазначили що позивач має не допускати можливість переохолодження тіла та різких змін його положення.

Водночас предметом оскарження позивачем були саме висновки експертної команди щодо ступеня обмеження життєдіяльності, зокрема здатності до пересування, самообслуговування та трудової діяльності. Основний діагноз позивача є G55.1 «Компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска» та М50-М51, а також супутні захворювання остеохондроз шийного відділу хребта (М42.12), спондилоліз та спондилолістез поперековокрижового відділу (М43.07, М43.17), радикулопатія (М54.12, М50.1), цереброваскулярна хвороба (I67.8), що супроводжується запамороченням (R42) та головним болем (R51), належать до захворювань, функціональні прояви яких можуть бути належним чином оцінені лише шляхом безпосереднього огляду особи та дослідження фактичного ступеня порушення рухових функцій.

Разом з тим у рішенні експертної команди від 18.03.2026 №8670/26/70, яке було предметом адміністративного оскарження, як основний діагноз 655.1- Компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска (М50-M51 +).

Суд не наділений спеціальними медичними знаннями для вирішення питання про правильність кодування відповідного захворювання, визначення того, який із установлених діагнозів має вважатися основним, або про медичну тяжкість одного діагнозу порівняно з іншим.

Водночас наявність істотної розбіжності між діагнозом, відображеним у рішенні від 18.03.2026, та діагнозами, зафіксованими у медичних документах, на які посилався позивач, об`єктивно вимагала від експертної команди Центру надати цій обставині оцінку під час розгляду скарги.

Рішенням експертної команди КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» № 80/25/5722/ ВТ (№80/25/5722/Р) від 26.12.2025 року відображені такі супутні діагнози: В18.2 - Хронічний вірусний гепатит С ; 110 - Есенціальна (первинна) гіпертензія; 167.8 - Інші уточнені цереброваскулярні хвороби Ускладнення основного діагнозу: R42 - Запаморочення та порушення рівноваги тіла R51 - Головний біль G55.3 - Компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях (М45-М46 +, M48.- +, M53-M54 +) M42.12 - Остеохондроз хребта у дорослих, шийний відділ М43.07 - Спондилоліз, попереково-крижовий відділ; M43.17- Спондилолістез, поперековокрижовий відділ HЭ М51.8; - Інші уточнені порушення міжхребцевих дисків M54.12 - Радикулопатія, шийний відділ М50.1 - Порушення шийного диска з радикулопатією.

Таким чином, наведені медичні обставини не були вперше заявлені позивачем лише під час судового розгляду, а були відомі відповідачу та раніше безпосередньо відображались у прийнятому ним в рішенні експертної команди КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» № 80/25/5722/ ВТ (№80/25/5722/Р) від 26.12.2025 року.

Проте оскаржуване рішення від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП не містить пояснення, чи враховано наведені обставини під час нового розгляду, чи визнано їх актуальними, яким чином оцінено їх вплив на функціонування позивача та чому вони не зумовлюють не встановлення групи інвалідності позивачу.

Так само в оскаржуваному рішенні відсутня оцінка доводів щодо значного порушенням функцій хребта, наявність незнімної металоконструкції (гвинтів) у поєднанні з порушенням ходи (оніміння лівої кінцівки), які призводять до стійкого обмеження здатності до пересування та праці позивача.

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності зазначених діагнозів та функціональних порушень не дає адміністративному суду підстав самостійно зробити медичний висновок про відповідність стану здоров`я позивача критеріям, які передбачають встановити групу інвалідності позивачу.

Разом з тим такі обставини безпосередньо стосуються предмета оцінювання повсякденного функціонування особи та тому повинні отримати належну оцінку експертної команди, яка володіє відповідними спеціальними знаннями.

Посилання відповідача у рішенні на детальний аналіз медичних документів не замінює викладення результатів такого аналізу.

Зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, які саме медичні документи досліджувалися експертною командою, які встановлені у них функціональні порушення були враховані, як оцінено їх сукупність та яким чином зроблено висновок, що обмеження життєдіяльності позивача відповідає саме вказаному в рішенні ступеню.

У межах цієї справи відповідач не довів, що під час розгляду скарги позивача експертною командою було надано належну оцінку всім суттєвим доводам скарги та всім медичним відомостям, здатним вплинути на визначення ступеня функціональних порушень та обмеження повсякденного функціонування позивача.

Суд при цьому погоджується з доводами відповідача в тій частині, що адміністративний суд не є спеціалізованою медичною установою та не має повноважень самостійно встановлювати ступінь стійких порушень функцій організму або визначати групу інвалідності.

Однак наведене не виключає повноважень суду перевіряти, чи дотримано суб`єктом владних повноважень передбачену законодавством процедуру, чи досліджено всі істотні обставини та чи є прийняте рішення належним чином обґрунтованим.

За встановлених у цій справі обставин суд не здійснює власної медичної оцінки стану здоров`я позивача та не визначає, до якого ступеня обмеження повсякденного функціонування належать наявні у нього порушення.

Підставою для висновку про протиправність рішення від 18.03.2026 №8670/26/7 є саме невідповідність такого рішення критерію обґрунтованості, оскільки з його змісту неможливо встановити, яким чином відповідач оцінив істотні доводи адміністративної скарги та медичну документацію позивача.

За таких обставин рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 18.03.2026 №8670/26/7 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на викладене, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Експертну команду Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, а також висновків, які наведені судом у цьому рішенні та прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд робить висновок про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (49005, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, буд. 1-А ЄДРПОУ 03191673) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 18.03.2026 №8670/26/70, оформлене витягом №8670/26/70/ВП.

Зобов`язати Експертну команду Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, а також висновків, які наведені судом у цьому рішенні та прийняти нове рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду та всієї медичної документації та діагнозів ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук