Рішення № 140832846, 22.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12242/26

Справа №754/12745/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 32 815,41 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором № 01.11.2025-100000357 від 03.11.2025 у загальному розмірі 32 815,41 грн, яка складається з 17 138,20 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 457,21 грн заборгованості за сумою відсотків та 7 220,00 грн відсотків за статтею 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та Відповідачем у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено договір про споживчий кредит № 01.11.2025-100000357. За умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачу кредит (1-й транш) у розмірі 15 000,00 грн на строк 168 днів з датою повернення до 19.04.2026 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Договором було встановлено процентну ставку "Стандарт" у розмірі 1,00% за кожен день користування протягом перших 7 чергових періодів (по 14 днів) та процентну ставку "Економ" у розмірі 0,50% за кожен день користування протягом наступних чергових періодів.

22.12.2025 між Позивачем та Відповідачем укладено додатковий договір до кредитного договору № 01.11.2025-100000357, за яким за ініціативою Відповідача було збільшено суму кредиту та надано 2-й транш у розмірі 4 000,00 грн, унаслідок чого загальна сума наданого кредиту склала 19 000,00 грн.

Зобов`язання з надання кредитних коштів Позивач виконав у повному обсязі шляхом їх перерахування у безготівковій формі на банківський рахунок Відповідача з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 5457-08xx-xxxx-8351 (03.11.2025 у сумі 15 000,00 грн та 22.12.2025 у сумі 4 000,00 грн).

За твердженням Позивача, Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання та у встановлений термін не повернув суму отриманого кредиту в повному обсязі та не сплатив у повному обсязі нараховані проценти за користування ним. Водночас Відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за договором на загальну суму 21 437,40 грн (зокрема, 2 850,00 грн від 16.11.2025, 2 850,00 грн від 30.11.2025, 2 850,00 грн від 14.12.2025, 3 530,00 грн від 28.12.2025, 4 100,00 грн від 13.01.2026 та 5 257,40 грн від 31.01.2026), що Позивач розцінює як дії, спрямовані на визнання боргу, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у сумі 7 220,00 грн, Позивач зазначає, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 (набрав чинності 24.01.2024), а тому кредиторам за договорами, укладеними після 24.01.2024, дозволено здійснювати нарахування за прострочення зобов`язань. Позивач стверджує, що Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, який має перевагу над загальними нормами Цивільного кодексу України (принцип lex specialis derogat generali та рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

За розрахунком Позивача станом на 15.06.2026 заборгованість Відповідача становить 32 815,41 грн, яка складається з: 17 138,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 457,21 грн - заборгованість за процентами; 7 220,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на пересилання документів Відповідачу в сумі 130,98 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача ( АДРЕСА_1 ). Поштове повідомлення повернуто із відповідною відміткою оператора поштового зв`язку. День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням про розгляд справи та врученням ухвали про відкриття провадження у справі (стаття 190, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Суд додатково надсилав інформацію щодо дати початку розгляду справи на електронну пошту Відповідача p.drozdov@ukr.net та на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що вказані в позовній заяві та кредитному договорі, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178 ЦПК України).ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

03.11.2025 о 17:56 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", було укладено електронний кредитний договір № 01.11.2025-100000357. Договір сформовано на основі Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 03.11.2025, Заявки від 03.11.2025 та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Позичальник акцептував оферту та підписав її шляхом введення одноразового ідентифікатора E422, отриманого в смс-повідомленні на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а Кредитодавець підписав договір кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ОСОБА_2 .

22.12.2025 між Сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору № 01.11.2025-100000357, яким за ініціативою Позичальника було надано 2-й транш кредиту в розмірі 4 000,00 грн та встановлено загальну суму кредиту в розмірі 19 000,00 грн. Додатковий договір підписано Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора K338, надісланого в смс-повідомленні на номер 0980366089, а з боку Кредитодавця підписано кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_2 .

Перед укладенням Договору Кредитодавець здійснив ідентифікацію та верифікацію Відповідача за допомогою Системи BankID НБУ через АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Одноразові ідентифікатори E422 та K338 були сформовані інформаційно-комунікаційною системою Позивача та надіслані в смс-повідомленнях на верифікований фінансовий номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_1 , який Відповідач вказав під час реєстрації та ідентифікації в особистому кабінеті.

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле на вебсторінці Позивача фактично прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи та свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 року у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23).

За умовами Заявки та Акцепту до кредитного договору № 01.11.2025-100000357 від 03.11.2025 з урахуванням додаткового договору від 22.12.2025 Кредитодавець надав Позичальнику кредит у загальному розмірі 19 000,00 грн на строк 168 днів із датою повернення 19.04.2026. Договором було встановлено процентну ставку "Стандарт" у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів користування (98 днів) та процентну ставку "Економ" у розмірі 0,50% за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів (70 днів). Також договором було передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн (за 1-й транш) та 200,00 грн (за 2-й транш), а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Графік платежів передбачав сплату чергових платежів періодами по 14 днів та остаточне повернення суми кредиту 19 000,00 грн датою 19.04.2026.

03.11.2025 та 22.12.2025 Кредитодавець направив Позичальнику Підтвердження кредитного договору та здійснив перерахування кредитних коштів на загальну суму 19 000,00 грн (15 000,00 грн та 4 000,00 грн) на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 5457-08xx-xxxx-8351.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Крім того, суд враховує, що Відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за договором на загальну суму 21 437,40 грн (а саме: 2 850,00 грн від 16.11.2025; 2 850,00 грн від 30.11.2025; 2 850,00 грн від 14.12.2025; 3 530,00 грн від 28.12.2025; 4 100,00 грн від 13.01.2026 та 5 257,40 грн від 31.01.2026), що свідчить про визнання ним боргових зобов`язань за договором про споживчий кредит (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18).

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача. Відповідач не заперечував проти факту укладення договору та отримання коштів, не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовими ідентифікаторами, належать йому (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26)).

Суд звертає увагу, що факт надання коштів і укладення договору встановлюється як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів. Відповідач не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляв, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, доходить висновку, що факт укладення договору та видачі коштів є доведеним.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21, постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд, виконуючи цей процесуальний обов`язок, здійснив власну перевірку наданих Позивачем розрахунків заборгованості.

Суд встановив, що із загальної суми платежів у розмірі 21 437,40 грн, здійснених Відповідачем на виконання зобов`язань за кредитною лінією, Позивач розподілив кошти у такому порядку: 3 400,00 грн спрямовано на сплату комісії за надання та обслуговування кредиту (з яких по 750,00 грн у платежах від 16.11.2025, 30.11.2025 та 14.12.2025, а також 1 150,00 грн у платежі від 28.12.2025); 1 710,00 грн спрямовано на погашення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України (а саме: 570,00 грн у платежі від 13.01.2026 та 1 140,00 грн у платежі від 31.01.2026); 14 465,60 грн зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом; 1 861,80 грн зараховано на погашення основної суми боргу (тіла кредиту), унаслідок чого розмір заборгованості за тілом кредиту за розрахунком Позивача зменшився з 19 000,00 грн до 17 138,20 грн.

Суд встановив, що відповідно до пункту 9.2 Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферти) від 01.11.2025 сторони погодили, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.

Таким законом у спірних правовідносинах є Закон України "Про споживче кредитування", частина перша статті 19 якого встановлює, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

З огляду на це зарахування проведених Відповідачем платежів підлягає здійсненню виключно за встановленою законом черговістю, а спрямування Позивачем коштів на комісію та на відсотки за статтею 625 ЦК України суперечить вимогам закону та умов договору.

Розглядаючи питання щодо включення до розрахунку заборгованості комісій за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, Суд доходить висновку про нікчемність відповідних умов договору з огляду на таке.

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21); постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавець встановив комісію, суд доходить висновку про нікчемність умов договору щодо комісій (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23), де Верховний Суд зробив висновок, що умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, за які встановлено комісію. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

З огляду на викладене, ураховуючи те, що Позивач не надав доказів того, що включені до розрахунку комісії являють собою оплату окремих самостійних послуг, які надавалися Відповідачу та замовлялися ним, відповідні умови кредитного договору є нікчемними в силу закону.

Розглядаючи вимоги Позивача про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 7 220,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України тим, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, а Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою.

Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки спеціальні норми мають пріоритет над загальними у разі конкуренції згідно з принципом lex specialis derogat generali. У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою (lex specialis), яка регулює конкретне питання - цивільно-правову відповідальність боржника перед кредитодавцями (банками та іншими фінансовими установами) саме в особливий період (під час воєнного стану). Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення Законом № 3498-IX пункту 6-1 із Закону України "Про споживче кредитування" лише вилучило дублюючу норму зі спеціального галузевого закону. Проте це жодним чином не скасувало і не обмежило дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є чинним та поширюється на всі кредитні правовідносини за участю банків та небанківських фінансових установ.

Наведене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду про те, що на час дії воєнного стану законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а нараховані суми відповідальності підлягають списанню в силу закону (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 у справі № 727/1788/23 (провадження № 61-3512св24); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 у справі № 465/1735/23 (провадження № 61-4833св26)).

Отже, враховуючи, що прострочення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем відсотків за статтею 625 ЦК України у сумі 7 220,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, Суд доходить висновку, що з огляду на нікчемність умов договору щодо комісій та безпідставність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України, Позивач не мав права зараховувати сплачені Відповідачем кошти в загальній сумі 5 110,00 грн (з яких 3 400,00 грн - комісія за надання та обслуговування кредиту, та 1 710,00 грн - відсотки за статтею 625 ЦК України) на погашення комісій та відсотків за статтею 625 ЦК України.

Відповідно такі кошти мають бути зараховані на погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та основної суми боргу (тіла кредиту) за черговістю, встановленою частиною першою статті 19 Закону України "Про споживче кредитування".

Зарахування коштів у сумі 5 110,00 грн спрямовується у першу чергу на погашення нарахованої заборгованості Відповідача за процентами за користування кредитом (8 457,21 грн). Унаслідок такого зарахування заборгованість за процентами за користування кредитом зменшується на 5 110,00 грн та становить 3 347,21 грн (8 457,21 грн - 5 110,00 грн).

Заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) підлягає стягненню в розмірі 17 138,20 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 526 ЦК України).

Позивач довів факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів, порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Натомість Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне погашення існуючої кредитної заборгованості.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надав свій власний контррозрахунок заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, та з урахуванням здійсненого судом перерахунку за статтею 19 Закону України "Про споживче кредитування" визнав його обґрунтованим у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 17 138,20 грн та залишку процентів за користування кредитом у розмірі 3 347,21 грн, що сукупно становить 20 485,41 грн.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 20 485,41 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 7 220,00 грн та залишку процентів у сумі 5 110,00 грн - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 32 815,41 грн. Позов задоволено на суму 20 485,41 грн, що становить 62,43% від ціни позову. Судовий збір у розмірі 1 662,14 грн (2 662,40 грн x 62,43%) підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Суд встановив, що Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", у зв`язку з чим Позивач поніс витрати на надсилання копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення через поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ" у розмірі 130,98 грн (квитанція № 2120434 від 16.06.2026). Зазначені витрати пов`язані з вчиненням обов`язкових процесуальних дій відповідно до статті 177 ЦПК України та підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 81,77 грн (130,98 грн x 62,43%).

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 1 743,91 грн (з яких 1 662,14 грн - судовий збір та 81,77 грн - витрати на поштове пересилання документів).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за Кредитним договором № 01.11.2025-100000357 від 03.11.2025 у загальній сумі 20 485,41 грн, що включає: 17 138,20 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 347,21 грн заборгованості за сумою відсотків, а також судові витрати у розмірі 1 743,91 грн (з яких 1 662,14 грн - судовий збір та 81,77 грн - витрати на поштове пересилання документів). Загальна сума стягнення становить 22 229,32 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України, у розмірі 7 220,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 5 110,00 грн, судового збору в сумі 1 000,26 грн та витрат на поштове пересилання в сумі 49,21 грн) - відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ 37356833, IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Києві).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО