Рішення № 140832253, 14.10.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4283/26

Провадження № 2/488/3150/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Скочко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Гавловську Юлію Вікторівну, звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати договір № 9870 купівлі-продажу нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,08 га., АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю за реєстровим № 2801, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 04.06.1997, укладений між ОСОБА_2 , як продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_4 , як покупцем, з іншої сторони, посвідчений 12.05.1999 на Південній Товарній Біржі, зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю» за № 9870.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 , продав, а ОСОБА_5 , купила земельну ділянку, площею 0,08 га., АДРЕСА_1 . Умови цього договору купівлі-продажу сторони виконали у повному обсязі.

Однак, на сьогодні позивач не має можливості реалізувати своє право на розпорядження вказаним житловим будинком, оскільки форма договору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач вказала, що 14.01.2005 року вона уклала шлюб та змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_6 на шлюбне ОСОБА_7 .

У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначене судове засідання у справі.

Одночасно запропоновано відповідачу подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва, заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов, а третій особі пояснення щодо позову.

Копію ухвали надіслано сторонам та третій особі.

Відповідачу ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялося своєчасно і належним чином, у тому числі, шляхом розміщення в оголошеннях на офіційному веб-сайті судової влади України. У позовній заяві останнім відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 позивач зазначила адресу: АДРЕСА_2 . Будь-яке інше місце проживання відповідача судом встановлено не було, оскільки ні Єдиний державний демографічний реєстр України, ні відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області не містять інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 . Третя особа пояснень, заяв або заперечень проти доводів учасників судового процесу суду не надала. 23.09.2026 представник позивача ОСОБА_8 , через підсистему «Електронний суд», надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності та позивач, вимог позову підтримала в повному обсязі. У судове засідання 14.10.2026 сторони не з`явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Судом встановлено, що 12.05.1999 було укладено договір № 9870 купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,08 га., АДРЕСА_1 , між покупцем ОСОБА_4 , з однієї сторони, та продавцем ОСОБА_2 , з іншої. Договір зареєстровано на ОСОБА_3 за № 9870 від 12.05.1999. Відповідно до п.3 Договору земельна ділянка, площею 0,08 га., належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю за реєстровим № 2801, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 04.06.1997. Згідно з умовами Договору ціна придбаної земельної ділянки, площею 0,08 га, становила 472 грн., які були отримані продавцем до його реєстрації (п. 5 Договору). Правочин обома сторонами був повністю виконаний. Ні заперечень, ні зауважень ніхто зі сторін за правочином не заявляв, Договір відповідав дійсним намірам та волевиявленню сторін. Після укладення договору сторони у справі жодних зв`язків не підтримували, а тому не мали змоги нотаріально посвідчити цей договір. На теперішній час нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе. Відсутність нотаріального посвідчення Договору позбавляє позивача можливості розпорядитися своєю власністю. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів дійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вказаний договір купівлі-продажу укладено під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв до 2004 року включно. Статтею 227 цього Кодексу було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, якщо хоча б однією з сторін є громадянин України. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47). Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною. Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується доказами, та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухились від його нотаріального посвідчення, такий договір може бути визнаний судом дійсним. З огляду на матеріали справи угода була виконана сторонами повністю. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, при укладенні Договору сторони досягли домовленості щодо усіх його істотних умов. Договір був повністю виконаний, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі до настання правових наслідків, а саме купівлі-продажу земельної ділянки. Правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України у 1999 році. За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 274-275, 279 354 ЦПК України, суд УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір № 9870 купівлі-продажу нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,08 га., АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю за реєстровим № 2801, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 04.06.1997, укладений між ОСОБА_2 , як продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_4 , як покупцем, з іншої сторони, посвідчений 12.05.1999 на Південній Товарній Біржі, зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових правочинів з нерухомістю» за № 9870.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , остане відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Південна Товарна Біржа, код ЄДРПОУ: 13854212, адреса: 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 3, кв. 69.

Повне рішення суду складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова