Рішення № 140832033, 22.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/776/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл», код ЄДРПОУ 44456201, вул. Зарічна, 89, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;

2. Корюківська міська рада, код ЄДРПОУ 04061760, вул Бульварна, 6, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;

про припинення трудових відносин

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (після перерви не з`явився);

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» та Корюківської міської ради про припинення повноважень як директора відповідача1 та зобов`язання відповідача2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач, як посадова особа відповідача1 ініціював припинення своїх повноважень, проте відповідач1 не здійснив припинення повноважень позивача, як директора, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2026, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, що підтверджується: довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд»: відповідачу2 11.08.2026 о 16:42.

Ухвала Господарського суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі № 927/776/26, була направлена відповідачу1 рекомендованим листом з повідомленням № R067252748994, однак повернута відділенням зв`язку з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

У встановлений судом строк відповідачі відзив не подали, про причини не подання відзиву суд не повідомили, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.09.2026 об 11:30.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2026 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 22.10.2026 на 09:30 год.

У зв`язку з технічними проблемами в судовому засіданні оголошено перерву.

Рішення постановлено після перерви в судовому засіданні 22.10.2026

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 23.12.2021 року є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201, вул. Зарічна, буд. 89, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Китайсько-українська аграрна компанія «Фанда» (код ЄДРПОУ 38780169) та Хайчен Агрікалчерл Ко. Лтд., міста Хачен (ідентифікаційний код 91210381МА0ХРРР94D).

Відповідно до пункту 12.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201) (далі Товариство), затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 19/10-2022 від 19 жовтня 2022 року, вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників Товариства.

Відповідно до п. 13.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201) виконавчим органом Товариства є Директор, який обирається Загальними зборами та здійснює керівництво його поточною діяльністю і є підзвітним Загальним зборам.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201) визначено склад учасників Товариства:

1.1.1 китайська компанія - Хайчен Агрікалчер Ко. Лтд. міста Хайчен, законний представник: Сю Ляньцзи, чоловік, народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер ідентифікаційної картки: НОМЕР_2 , адреса, зизначена в ідентифікаційній картці: № 3, 1F, блок 1. буд. 8, вулиця Десін, місто Хайчен, провінція Ляонін;

1.1.2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТАЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ «ФАНДА», код ЄДРПОУ 38780169 в особі генерального директора ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), паспорт: № НОМЕР_4 , дата видачі 03 лютого 2020 р. дійсний до 02 лютого 2030 р., місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

До компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належить, зокрема, обрання та звільнення Директора Товариства (п.п. 12.7.4, п. 12.7. статті 12 Статуту).

Згідно з п. 12.10. Статуту Загальні збори Учасників Товариства скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до наказу № 1-К від 24.12.2021 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» з 24.12.2021.

17.04.2026 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТАЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ «ФАНДА» із заявою про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 17.04.2026.

ОСОБА_1 було підготовлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл» з питання припинення повноважень директора товариства.

У повідомленні зазначено, що загальні збори учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл» відбудуться 17 червня 2026 року об 11:00 годині в онлайн-форматі з використанням платформи Zoom.

До порядку денного зборів включено такі питання:

1. Припинення повноважень діючого директора ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл»;

2. Звільнення діючого директора;

3. Припинення трудових відносин з директором;

4. Призначення нового директора або тимчасово виконуючої особи, уповноваженої здійснювати повноваження виконавчого органу;

5. Інші питання пов`язані з порядком денним.

Зазначену заяву про звільнення від 17.04.2026 та повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл» на 17.06.2026 направлено за допомогою поштового зв`язку «Укрпоштою» на адреси засновників відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: вул. Карла Маркса (Зарічна), буд. 89, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300 та вул. Шевченка, 15, село Наумівка, Корюківський район, Чернігівська область.

Згідно трекінгу «Укрпошти» поштове відправлення № 0214400178372, повернуто відправнику 05.05.2026 як неодержане з відміткою відділення: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Згідно митної декларації СN 23 EMS EA 021 442 675 UA від 19.04.2026 ОСОБА_1 направила заяву про звільнення від 17.04.2026 та повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл» на 17.06.2026 «Хайчен Агрікалчер Ко Лтд» на адресу Китай, Цзіньсюценьчен, комітет Тунцзе, вул. Дунгуань, господарська зона Хайчжоу, місто Хайчен, місто Аншань, провінція Ляонін, 114200.

17.06.2026 було складено протокол №1/2026 про відсутність кворуму та неможливість проведення загальних зборів учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл», зазначено про те, що Загальні збори учасників ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл», скликані на 17 червня 2026 року не відбулися не могли бути проведені у зв`язку з неучастю учасників Товариства у скликаних зборах, та відсутності кворуму для проведення голосування з питань порядку денного Загальних зборів.

Матеріали справи також не містять доказів будь-якого рішення Засновника (учасника) Товариства, щодо припинення повноважень директора ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл».

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує про порушення його трудових прав та просить визнати припиненими його повноваження як керівника Товариства та трудові відносини з відповідачем ТОВ «Фанхай Грейн Енд Оіл» за власним бажанням, оскільки Товариством дане питання не вирішено.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Крім того, спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду (п. 73 постанови ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства або підприємства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Ч. 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Приписами ст. 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).

Згідно з рішеннями Конституційного Суду України № 14-рп/2004 від 07.07.04, № 8-рп/2007 від 16.10.07 та № 2-рп/2008 від 29.01.08 визначене ст. 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі ст. 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (даного висновку дійшов ВС у постанові від 19.01.22 у справі № 911/719/21).

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 виснувала, що:

- за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення;

- отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління;

- ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту);

- такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового);

- водночас в обох випадках коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою;

- при цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Пунктом 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Ч. ч. 4, 5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються їх дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до усталеної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови КГС ВС від 28.08.2019 у справі № 921/283/18, від 31.10.2019 у справі № 910/14724/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зазначала, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. У постанові від 10.05.2018 у справі № 906/592/17 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на час подання позову та розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл», значиться ОСОБА_1 , інформація про якого, як директора Товариства, була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23.12.2021.

Засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Китайсько-українська аграрна компанія «Фанда» (код ЄДРПОУ 38780169) та ОСОБА_4 . Лтд., міста Хачен (ідентифікаційний код 91210381МА0ХРРР94D).

ОСОБА_1 надіслала засновникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» заяву, за змістом якої повідомила про припинення нею повноважень директора Товариства та про обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків на загальних зборах учасників відповідача.

Додані докази свідчать про дотримання позивачем вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із товариством щодо порядку скликання загальних зборів засновників (учасників) з розгляду такої заяви. Проте, не вирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача, які підлягають захисту судом.

Тобто, реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся у встановленому порядку до засновників (учасників) відповідача із повідомленням про скликання (проведення) загальних зборів для вирішення питання про його звільнення з посади директора.

Проте, станом на момент розгляду даної справи загальні збори відповідача щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі заяви, не проведено. Наразі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про позивача як директора відповідача.

Ч. 2 ст. 5 ГПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення (постанова Великої Палати від 06.03.2023 по справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити відповідно до викладеної в позові вимоги позивача з визначенням у рішенні конкретизованого способу захисту відповідно до ст. 5, ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» з дати набрання рішенням законної сили, відтак позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Корюківської міської ради внести зміни шляхом виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл», суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Очевидним є той факт, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що Діденко Юлія Сергіївна є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» порушує його права, оскільки дана інформація є у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, відповідно до зазначених норм на підставі рішення суду, що набрало законної сили, можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення його повноважень як керівника товариства має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже у даному випадку, суд звертає увагу позивача, що саме рішення суду про припинення повноважень керівника Товариства є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (див. постанови Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24, від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, чи відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Разом з тим суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У позовній заяві позивач зазначає, що вимога про зобов`язання вчинити реєстраційні дії шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про припинення повноважень ОСОБА_1 , як керівника юридичної особи спрямована на забезпечення можливості фактичного виконання рішення.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що жодних фактів та доказів, які би свідчили про порушення прав позивача рішеннями, діями або бездіяльністю Корюківською міською радою, позивач не наводить.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, позивачі звертаються у суд з позовом до відповідача за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, а не для вжиття судом наперед превентивних заходів для запобігання можливого порушення його прав і законних інтересів, оскільки це суперечить завданню господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи що чинним законодавством визначено проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень будь-яким суб`єктом державної реєстрацій, нотаріусом позовна вимога про зобов`язання його вчинити дії шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечать вимогам чинного законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Корюківської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом визнання припиненими повноважень Діденко Юлію Сергіївну на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» з дати набрання рішенням суду по справі №927/776/26 законної сили.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в сумі 3328,00 грн покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл».

Судовий збір в сумі 3328,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими повноваження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201, вул. Зарічна, 89, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) з дати набрання рішенням суду № 927/776/26 законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанхай Грейн Енд Оіл» (код ЄДРПОУ 44456201, вул. Зарічна, 89, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 3328,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2026

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua